ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.07.2020 справа № 914/1005/20
За позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача: Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго», м.Червоноград Львівської обл.,
про: стягнення 131 859,57 грн.
Суддя Козак І.Б.
При секретарі Пришляк Ю.-М.В.
Представники сторін:
Від позивача: Орел С.С. представник,
Від відповідача: не з`явився.
На розгляд господарського суду Львівської області Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подано позов до комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» про стягнення 131859,57 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2020р. відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 26.05.2020р. У судовому засіданні 26.05.2020р. задоволено клопотання представника відповідача, перейдено зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/1005/20 за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. 07.07.2020р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 28.07.2020р. в режимі відеоконференції.
Правова позиція позивача.
У судове засідання 28.07.2020р. представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №6082/1718-ТЕ-21 постачання природного газу від 15.09.2017р. не вчасно оплатив позивачу вартість отриманого природного газу, чим порушив п.6.1 договору. Тому, позивач нарахував відповідачу 104 371,66 грн. пені, 27 487,91 грн. 3% річних.
Правова позиція відповідача.
Відповідач у судове засідання 28.07.2020р. не з`явився, у відзиві на позов (вх.№ 18446/20 від 26.05.2020р.) зазначив, що порушення строків та порядку розрахунку відбулося не з вини відповідача, а зумовлене значною заборгованістю населення за спожиті послуги з теплопостачання, а також невчасним наданням субвенції на пільги та житлові субсидії населенню. Крім того, на поточні рахунки відповідача накладено арешти в межах виконавчого провадження і підприємство не може здійснювати будь-які фінансові операції, адже кошти розподіляються автоматично банком при надходженні коштів на рахунки. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
У відповіді на відзив (вх.№18886/20 від 02.06.2020р.) позивач заперечи проти аргументів відповідача, зазначивши, що Відповідач підписавши Договір із Позивачем взяв на себе зобов`язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ у строки, визначені пунктом 6.1. Договору, а саме до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Щодо посилання Відповідача на неможливість виливати на стан розрахунків за Договором зазначив таке.. Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності підстав для нарахування пені, передбаченої пунктом 8.2 Договору, на суму заборгованості, що сплачена через рахунки зі спеціальним режимом використання, та застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що з прийняттям Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014, та відкриттям рахунків із спеціальним режимом використання було змінено порядок і строк проведення розрахунків між сторонами, є безпідставними, оскільки вказаний Порядок розподілу коштів не змінює порядку та строків проведення розрахунків між сторонами, а лише визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (п. 1 Порядку). Крім того, звернув увагу на те, що вказаний Порядок розподілу коштів вже був чинним на дату укладання Договору. Укладаючи Договір, та будучи обізнаними з вищевказаними нормами чинного законодавства. Сторони у п. 6.3. Договору чітко передбачили: «...Оплата за природний газ здійснюється таким чином:
... 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі
розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спецітьнгш режимом використання споживача надходить
недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу...» - (п.п.2 п.6.3.
Договору);
...3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із
спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за
природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку...» - (п.п.З п.6.3. Договору).
Отже, Сторони прямо передбачили в Договорі обов`язок Відповідача, за відсутності або
несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання Відповідача, сплачувати власними коштами, в строки, передбачені п. 6.1. Договору. Таким чином, на думку позивача, п. 6.3. Договору, прямо встановлює, що Відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з Позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість своїми коштами, тим самим - міг впливати на стан розрахунку.
Обставини справи.
15.09.2017 року Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (правонаступником якого є АТ «НАК «Нафтогаз України», постачальник) та Комунальним підприємством «Червоноградтеплокомуненерго» (споживачем) укладено договір №6082/1718-ТЕ-21 постачання природного газу. Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві (відповідачу) у 2017-2018 р.р. природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).
Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. (включно) природний газ обсягом до 27000,00 млн. куб метрів.
Згідно п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформляється актом прийому-передачі. Обсяг використання природного газу покупцем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу покупця.
Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ 5930,40 грн. (п.5.2. договору).
Пунктом 5.4 договору сторони встановили, що загальна вартість цього договору складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
На виконання умов цього договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 56 786 681,59 грн.
Факт виконання позивачем своїх обов`язків за договором визнаний відповідачем та підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що підписані без зауважень уповноваженими особами сторін та скріплені печатками відповідних юридичних осіб.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором.
У пункті 8.2 договору передбачено, що разі у прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 104 371,66 грн. пені, 27 487,91 грн. 3% річних. Вказані нарахування позивачем проведено із врахуванням здійснених відповідачем платежів у відповідні періоди.
ОЦІНКА СУДУ.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (положення ч.1 ст. 626 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №6082/1718-ТЕ-21 поставки природного газу від 15.09.2017р.
Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 193 ГК України, яка кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Судом встановлено, що оплату за поставлений згідно актів приймання-передачі природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором.
Щодо вимог позивача про стягнення пені у розмірі 104 371,66 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У пункті 8.2 укладеного між сторонами договору передбачено, що разі у прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України імперативно визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає заявлена позивачем сума пені у розмірі 104 371,66грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що такий є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому позовні вимоги щодо стягнення 27 487,91 грн. 3% річних визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо аргументів відповідача про те, що заборгованість виникла не з вини підприємства, суд критично їх оцінює та зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 3-5 статті 191 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.
Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.
Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 (надалі - Порядок № 217).
Пунктом 1 Порядку № 217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.
Пунктом 3 Порядку № 217 передбачено, що теплопостачальні організації, які здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).
Згідно з пункту 7 Порядку № 217 теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
В пункті 8 Порядку № 217 зазначено, що усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.
Уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією ( пункт 9 Порядку № 217).
На підставі пункту 13 Порядку № 217 уповноважений банк, згідно з умовами договору банківського рахунку, здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: - до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; - до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.
Пунктом другим Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2516 (далі - Алгоритм розподілу коштів) встановлено, що дія цього Алгоритму не поширюється на відносини, пов`язані з остаточним розрахунком газопостачального підприємства та його структурних підрозділів із оптовим продавцем природного газу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за спожитий природний газ. Отже, питання остаточного розрахунку за спожитий природний газ не регулюються даним нормативним актом, тобто - відсутня заборона на здійснення оплат поза механізмом автоматичного розподілу коштів. Пунктом 27 Алгоритму передбачено, що підставами для зміни нормативів перерахування коштів є, зокрема, надання газопостачальним підприємством інформації щодо відсутності заборгованості перед оптовим продавцем природного газу, операторами газотранспортної та/або газорозподільних систем за категоріями споживачів до місяця, що передує розрахунковому періоду (станом на 20 число), якщо інше не було надано оптовим продавцем природного газу та/або операторами газотранспортної/газорозподільних систем (у разі наявності заборгованості за минулі роки - за умови надання до НКРЕКП договорів про реструктуризацію та дотримання строків погашення цієї заборгованості). У такому випадку норматив перерахування коштів на поточний рахунок газопостачального підприємства на розрахунковий період може бути збільшений на величину нормативу перерахування коштів оптового продавця природного газу та/або операторів газотранспортної та/або газорозподільних систем за відповідною категорією споживачів.
Положеннями ч. 4 ст. 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
При цьому, судом встановлено, що умовами договору, а саме п. 6.3. Договору, прямо передбачено, що відповідач не обмежується в здійсненні розрахунків з Позивачем лише рахунками з спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену Договором можливість сплатити заборгованість за отриманий природний газ своїми коштами, тим самим міг впливати на стан розрахунку. Щодо доводів відповідача про наявність заборгованості за газ за жовтень-листопад 2017, квітень 2018р., то позивачем нараховано штрафні санкції за інший період: грудень 2017, січень-березень 2018р. Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати.
Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір в силу вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, ч.3 ст.185, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позовні вимоги задоволити повністю.
2.Стягнути з Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» (адреса: 80100, Львівська обл., м.Червоноград, вул.Промислова, б.1, код ЄДРПОУ 23969248) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (адреса: 01601, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних 27 487,91 грн., пеню 104 371,66 грн., 2 102,00 грн - судовий збір.
3.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
5.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2020р.
Суддя І.Б. Козак
