Справа № 573/386/20

Номер провадження 2/573/174/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

30 липня 2020 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Білопіллі цивільну справу за позовом Фермерського господарства«Коваленко ТетянаМиколаївна» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

02березня 2020року ФГ«Коваленко Т.М.» звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Білопілля Агросвіт», в якому вказує, що 03 червня 2005 року ФГ « ОСОБА_2 » уклало з ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки площею 3,973 га під кадастровим номером 5920688200:02:002:0179, що знаходиться на території Супрунівської сільської ради, який було зареєстровано в установленому законом порядку 22 грудня 2006 року. Строк дії договору закінчується 03 червня 2025 року. 18 серпня 2010 року між відповідачами ОСОБА_1 ,яка набулаправо власностіна земельнуділянку,та ТОВ«Білопілля Агросвіт» укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки, про що 17 грудня 2016 року внесено запис про інше речове право на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Тобто одну і ту ж земельну ділянку двічі передано в оренду. Зважаючи на викладене, позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,973 га під кадастровим номером 5920688200:02:002:0179, укладений 18 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Білопілля Агросвіт».

Ухвалою від 04 березня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом з призначенням його до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, у ТОВ «Білопілля Агросвіт» витребувано укладений між відповідачами договір оренди землі № 19с від 18 серпня 2010 року, об`єктом оренди за яким є спірна земельна ділянка (а. с. 20-21).

05 червня 2020 року ТОВ "Білопілля Агросвіт" подало відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечувало і просило відмовити в його задоволенні, застосувавши строк позовної давності, оскільки позивачу було відомо про укладення спірного договору ще у 2012 році.

07 липня 2020 року від ФГ "Коваленко Т.М ОСОБА_4 " надійшло заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначено, що про порушення свого права позивач дізнався 18 лютого 2020 року. Але у випадку, якщо суд встановить сплив строку позовної давності, то позивач просив визнати поважними причини пропуску позовної давності та задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник ФГ « ОСОБА_2 » Ломака Ю.М. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Також просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності у випадку, якщо суд визначиться, що він дійсно пропущений.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, причин свого неприбуття суду не повідомила, хоча належним чином була сповіщена про день, час і місце проведення розгляду справи, клопотань про відкладення судового засідання та відзив на позов від неї не надходило.

Представник відповідача ТОВ «Білопілля Агросвіт» Подибайло А.Ю. у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Заслухавуши сторони, свідка ОСОБА_5 , повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2005 року між ОСОБА_3 та ФГ « ОСОБА_2 » укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір) площею 3,97 га під кадастровим номером 5920688200:02:002:0179, яка знаходиться на території Супрунівської сільської ради. Вказаний договір 22 грудня 2006 року зареєстровано у Білопільському відділі Сумської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №4425 (а. с. 4-6, 10).

Згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-CM № 027160, виданого Супрунівською сільською радою 31 травня 1999 року на підставі рішення VI сесії 23 скликання від 04 травня 1999 року, вказана земельна ділянка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а. с. 7).

03 червня 2005 року ОСОБА_3 передала ФГ « ОСОБА_2 » вказану земельну ділянку, про що було складено акт прийому-передачі (а. с. 8).

Договір укладено строком на 20 років з 03 червня 2005 року до 03 червня 2025 року, після закінчення якого орендар має переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, що передбачено п. 8 Договору.

17 грудня 2016 року Білопільською міською радою за №1121853659206 в державному реєстрі речових прав здійснено реєстрацію договора оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920688200:02:002:0179 площею 3,97 га, яка знаходиться на території Супрунівської сільської ради, що укладений 18 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Білопілля Агросвіт» (а. с. 12).

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору від 18 серпня 2010 року №19с, ФГ «Коваленко Т.М.» не було його стороною. У той же час позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки (а. с. 50-55).

Саме така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року №6-605цс16, від 23 листопада 2016 року №594/153/16-ц, постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року № 587/2110/16-ц .

Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1, ч. 5 ст. 6, ст. 13 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З огляду на положення ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотності порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У пункті 35 договору сторони дійшли згоди, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку його укладення; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчудження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 36 договору, його дія припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 37 договору розірвання договору в односторонньому порядку допускається лише у разі невиконання умов договору щодо ухилення орендаря від виплати орендної плати.

Підстави припинення договору оренди землі зазначені в ст. 31 Закону України «Про оренду землі».

02 березня 2020 року за №59с між ТОВ "Білопілля Агросвіт" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5920688200:02:002:0179 площею 3,97 га, яка знаходиться на території Супрунівської сільської ради, який зареєстрований 02 липня 2020 року (а. с. 174-178).

Відповідно до п. 14.2 вказаного договору орендовавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ "Білопілля Агросвіт" досягли домовленості розірвати раніше укладений між ними договір оренди землі №19с від 01 вересня 2010 року, тобто договір в цій справі, який оспорюється позивачем (а. с. 168, 174-183).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

Саме такий правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17.

Отже, спір в цій справі суд вирішує по суті, не зважаючи на те, що спірний договір на момент розгляду справи розірваний і прав позивача не порушує.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 не розірвавши в установленому законом та договором порядку договір оренди земельної ділянки від 03 червня 2005 року до закінчення строку його дії, тобто до 03 червня 2025 року, уклала новий договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ «Білопілля Агросвіт».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті203 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2, п. "в" ч. 3 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

З огляду на роз`яснення надані в абз. 1 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №6 відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

З огляду на викладене, суд встановив, що оспорюваний позивачем договір оренди земельної ділянки укладений з порушенням зазначених вище вимог закону і порушує права позивача.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому виникнення права на позов розглядається у двох аспектах: процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і його розгляд судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Відповідно достатті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

За змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

05 червня 2020 року відповідачем ТОВ "Білопілля Агросвіт" подана заява про застосування строку позовної давності (а. с. 47-49).

Судом встановлено, що позивач з 19 травня 2012 року з достовірністю знав про укладення спірного договору оренди, що підтверджується листом ТОВ "Білопілля Агросвіт" від 04 травня 2012 року №297, поштовим повідомленням про вручення поштового повідомлення та описом вкладення до листа (а. с. 72-76).

Окрім того, листом від 21 березня 2014 року №241 ТОВ "Білопілля Агросвіт" повторно повідомило позивача про укладення спірного договору, що також підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового повідомлення та описом вкладення до листа (а. с. 77-82).

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_5 , який є керуючий Фермерського господарства "Коваленко Т.М.", пояснив, що дійсно колись від ТОВ "Білопілля Агросвіт" надходив конверт, але при відкритті конверту виявили, що там був пустий аркуш паперу.

Але доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

Також свідок суду пояснив, що з моменту укладення договору оренди і до цього часу жодного разу орендну плату ОСОБА_1 не виплачувалася, на що представник позивача зазначив, що фермерському господарству не було відомо про нового власника земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. 31 Закону України "Про оренду землі" не повідомила ФГ "Ковапленко Т.М." про це.

Але суд зазначає, що стаття 31 Закону України "Про оренду землі" частиною 5 про те, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України, доповнена Законом №1533-VIII від 20.09.2016. А ОСОБА_1 власником спірної земельної ділянки стала ще 16 вересня 2009 року, коли отримала свідоцтво про право на спадщину і на той час такого обов`язку у неї не було (а. с. 46).

Також судом встановлено, що з 2015 року спірною земельною ділянкою фактично користується ТОВ "Білопілля Агросвіт", воно ж сплачує орендну плату ОСОБА_1 та всі необхідні обов`язкові платежі (а. с. 114-161).

Представник позивача ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_5 зазначили, що земельну ділянку використовує саме ФГ " ОСОБА_2 ", але доказів на підтвердження цього суду не надали.

Отже, зазначене вище свідчить про те, що позивачу вже у травні 2012 року було відомо про порушення його прав щодо користування земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_1 , з боку відповідачів, але своє право у примусовому порядку через суд вимагати захисту порушених прав та інтересів своєчасно не реалізував і до суду з позовом звернувся лише 02 березня 2020 року.

Представник позивача ОСОБА_6 подав письмову заяву про те, щоб суд не враховував документи, що подані ТОВ "Білопілля Агросвіт" після 01 квітня 2020 року, посилаючись на ст. 83 ЦПК України.

Але суд зазначає, що відповідачем ТОВ "Білопілля Агросвіт" 05 червня 2020 року подана заява про застосування строку позовної давності, до якої долучені докази про обізнаність позивача про укладення спірного договору.

Оскільки за змістом частини третьої статті 267 ЦК України заява про застосування строку позовної давності у справі може бути подана до винесення судом рішення, тобто до виходу суду до нарадчої кімнати, а отже і подати докази на підтвердження пропуску строку позовної давсності заінтересована сторона має право зробити разом і заявою.

Тому суд враховує документи, що подані ТОВ "Білопілля Агросві" 05 червня 2020 року на підтвердження пропуску строку позовної давності разом із заявою про застосування строку позовної давності і це не суперечить вимогам ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Представником позивача подано заяву про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, але на підтвердження поважності пропуску строку позовної давності позивачем не подано жодного доказу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначив ЄСПЛ у пункті 25 рішення від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України " (заява №63134/00) рішення національних судів щодо відхилення вимог заявника у зв`язку із пропущенням строку позовної давності не було порушенням статті 1 Протоколу №1.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що договір оренди землі №19с від 18 серпня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Білопілля Агросвіт", хоча порушує права та інтереси позивача, але у задоволенні позову слід відмовити за пропуском строку позовної давності і відсутністю поважних причин для його поновлення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 258, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозовних вимогФермерського господарства«Коваленко ТетянаМиколаївна» (41860, Сумська область, Білопільський район, с. Ганнівка-Тернівська, ЄДРПОУ 21119432) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агросвіт» (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, буд. 10, ЄДРПОУ 35671804)про визнаннянедійсним договоруоренди землі №19с від 18 серпня 2010 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду або через Білопільський районний суд Сумської області.

Повний текст судового рішення складений 04 серпня 2020 року.

Суддя