Справа № 585/756/20
Номер провадження 2/585/427/20
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2020 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді - Євлах О.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Безручко О.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Трухан Л.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 ,
до
відповідача Державна установа «Роменська виправна колонія № 56»,
вимоги позивача: про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права засудженого на таємницю кореспонденції від суду,
негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:
В С Т А Н О В И В :
І. Стислий виклад позиції сторін.
1. 25 березня 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної установи «Роменська виправна колонія № 56» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права засудженого на таємницю кореспонденції від суду.
2. Позов обґрунтував тим, що він відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у Роменській ВК (№56) з 04 травня 2005 року. 04 квітня 2017 року відповідач вручив йому лист Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2017 року № 585/4727/6310/17, в якому було зазначено, що «Роменський міськрайонний суд Сумської області направляє на Вашу адресу копію рішення від 23.03.2017 року для відома та вручення засудженому під розписку. Додаток: копія рішення, розписка». Даний лист суду відповідач зареєстрував у Журналі обліку вхідної кореспонденції Роменської ВК -56 04.04.2017 року за № 1077 у відкритому вигляді, - про що свідчить штемпель колонії з відповідним реєстраційним індексом на цьому листі. Лист був адресований ОСОБА_1 , тобто, безпосередньо на його ім.»я. Наголошує на тому, що відповідач не мав судового рішення на перегляд його кореспонденції. На його запитання, чому вищезгадана кореспонденція від суду не зареєстрована в канцелярії Роменської ВК -56 у закритому вигляді з приміткою: «Закритий конверт», та вручена йому у відкритому вигляді (без конверта), відповідач пояснити відмовився. Доказів для підтвердження обставин, що кореспонденція була направлена судом з порушенням вимог ч. 3 ст. 222 ЦПК України (2004 р.) не надав.
З огляду на зазначене Відповідач не виконав приписів, встановлених ч. 4 ст. 113 КВК України та п. 5 Розділу ІІ Інструкції № 1304/5, якою передбачено вручення засудженому кореспонденції від суду у запечатаному вигляді (конверт), - чим порушив його право на таємницю кореспонденції від суду, передбачене ст. 31 Конституцією України, ч. 1 ст. 14 КПК України, ч. 2 ст. 7 КВК України, ч. 1 ст. 306 ЦК України та п. 1 ст. 8 Конвенції.
Протиправність поведінки відповідача полягає у невиконанні юридичного обов`язку, встановленого нормами права.
Зазначає: « Європейський суд з прав людини наголошує, що відкриття листа само по собі достатньо для встановлення втручання у право заявника на повагу до таємниці кореспонденції, гарантованого ст. 8 Конвенції. Суд також наголошує, що будь - яке «втручання органів державної влади» у право на повагу до таємниці кореспонденції суперечить ст. 8 Конвенції, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не має однієї або кількох законних цілей, зазначених у п. 2 цієї статті, і якщо не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення таких цілей».
Протиправні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, так як здійснивши реєстрацію, перегляд та вручення йому кореспонденції від суду не відповідно до закону, - відповідач створив конфлікт між сторонами, який викликав у нього нервове потрясіння та тривалу нервову напругу, оскільки в силу тих чи інших обставин йому доводиться звертатися у суд з позовами, а тому він знаходиться у вразливому становищі. Розкриття відповідачем кореспонденції, адресованої судом йому для відома як заявнику, може призвести до того, що вона буде прочитана, що породжує ризик того, що при нагоді працівники пенітенціарної установи йому можуть помститися. Протиправна поведінка відповідача лягла на нього психологічним тягарем, оскільки цей суб`єкт владних повноважень не забезпечив його тримання під вартою в умовах, які відповідають принципові поваги до людської гідності, щоб спосіб і метод виконання заходу не завдавали йому стресу, душевного страждання чи мук , які перевищували б неминучий рівень страждання, властивого тримання під вартою, і щоб з огляду на практичні вимоги його здоров`я і добробуту були належним чином забезпечені. Дані обставини порушили нормальний хід його життя, призвели до відчаю та посилили його душевні страждання, що безумовно не сприяло покращенню його стану здоров`я, оскільки 03.02.2011 року медичною частиною Роменської ВК № 56 йому було встановлено діагноз «Гіпертонічна нейроциркуляторна дистонія». Між протиправними діями відповідача та завданням йому моральної шкоди існує причинний зв`язок. Завдану йому моральну шкоду із врахуванням характеру та обсягу душевних страждань він оцінює у 1000 грн., яку просить стягнути із відповідача.
3. Представник відповідача надав письмовий відзив, в якому проти позовних вимог заперечував. Свою позицію мотивує тим, що ДУ «Роменська ВК № 56» веде Журнал реєстрації вхідної кореспонденції, яка адресується самій установі та Журнал обліку вхідної кореспонденції осіб, які тримаються в установі у відповідності до Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої Наказом Міністерства юстиції 02.07.2013 року № 1304/5 в межах календарного року. 04.04.2017 року працівником канцелярії державної установи була отримана кореспонденція з Роменського міськрайонного суду. Серед отриманої вхідної кореспонденції було повідомлення за № 585/4727/6310/17 від 28.03.2017 року про вручення засудженому ОСОБА_1 копії рішення суду від 23.03.2017 року та направлення розписки про вручення суду. Оскільки позивач не надав належних доказів направлення даного поштового направлення саме йому, відсутність поштового конверту, можна припустити, що дане повідомлення було отримане на руки у канцелярії суду, без засобів поштового зв`язку. Довіреність на отримання кореспонденції при цьому не вимагалася. Таким чином, воно було зареєстроване в Журналі вхідної кореспонденції Роменська ВК № 56 за 2017 рік за вхідним номером 1077. Вищеназване повідомлення було вручене позивачу 04.04.2017 р., згідно витягу з Журналу обліку вхідної кореспонденції за 2017 рік. У діях ДУ «Роменська ВК № 56» протиправності діяння, вини в заподіянні шкоди не вбачають, так як дії відповідача щодо перегляду листа в даному випадку є законними, оскільки згідно п. 5 розділу І Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.07.2013 року № 1304/5, кореспонденція передається засудженим без перегляду в закритому вигляді, якщо вона надходить з суду самому засудженому (адресатом значиться засуджений) і надходить в закритому конверті. У цьому випадку така кореспонденція реєструється у Журнал обліку вхідної кореспонденції осіб, які тримаються в установі, а не в Журналі обліку вхідної кореспонденції по установі. Оскільки установа була стороною по справі № 585/4727/17 та володіла інформацією про перебіг даної справи, отже, поняття таємниці, про яку стверджує позивач, не існувало. Крім того, ДУ «Роменська ВК № 56» вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки позивач не надав належних доказів про спричинення йому діями відповідача моральної шкоди, а обмежився лише цитатами з нормативних актів. Позивач підтримує соціально - корисні зв`язки шляхом листування, телефонних розмов, отримує посилки, приймає участь у програмах диференційованого виховного впливу на засуджених, займається самоосвітою, що свідчить про відсутність порушення нормального укладу його життя. Вимагаючи відшкодування моральної шкоди, в даному випадку, позивач хоче отримати вигоду внаслідок компенсації такої шкоди, а не відновити, ніби - то, порушені права. Вважає, що позивач не обґрунтував розмір, ніби - то, завданої йому моральної шкоди та не довів факт завдання моральної шкоди у даному окремо взятому випадку.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, пославшись на обставини, викладені в позові, просив позовні вимоги задовольнити. Додатково пояснив, що рішення про стягнення моральної шкоди, які були постановлені про стягнення моральної шкоди, установа не виконує, тобто має місце рецидив невиконання рішень. Права не поновлені, а тому вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди. Послався на ст. ст. 23, 80 ЦК України. Просив врахувати позицію Верховного Суду з цього приводу, та рішення Європейського Суду.
5. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснила, що позивач не довів, яким чином направлялося таке повідомлення. Вважає, що відсутній предмет спору.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
6. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі і відбуває покарання в Державній установі «Роменська виправна колонія № 56».
04.04.2017 року відповідач вручив позивачу ОСОБА_1 лист Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2017 року № 585/4727/6310/17, в якому було зазначено, що «Роменський міськрайонний суд Сумської області направляє на Вашу адресу копію рішення від 23.03.2017 року для відома та вручення засудженому під розписку. Додаток: копія рішення, розписка». Адресатом у даному листі вказаний « ОСОБА_1 » (а.с. 6).
Даний лист суду відповідач зареєстрував у Журналі обліку вхідної кореспонденції Роменської ВК -56 04.04.2017 року за № 1077 у відкритому вигляді, - про що свідчить штемпель колонії з відповідним реєстраційним індексом на цьому листі (а. с. 21-22).
ІV. Норми права.
7. Між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб під час відправки кореспонденції, адресованої з суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 31 Конституції України кожному гарантується таємниця листування. Винятками можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинності чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.
Частинами 1, 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Частинами 3, 4 ст. 113 Кримінально-виконавчого кодексу України (з змінами та доповненнями внесеними законом від 08.04.2014 року) визначено, що кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду.
Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який приділяє особливу увагу питанню ефективного використання ув`язненими права на подання заяви. Він зазначав, що ув`язнені перебувають в особливо вразливому становищі, оскільки їх листування із Судом і з рештою зовнішнього світу залежить від адміністрації установ виконання покарань (див., наприклад, рішення від у справі «Котлец проти Румунії» (<…>), заява № 38565/97, п. 71, від 3 червня 2003 року). Суд завжди наголошував на важливості дотримання конфіденційності кореспонденції Суду із заявниками, оскільки вона може містити скарги на дії адміністрації пенітенціарних установ або їхніх працівників. Розкриття листів, які надійшли із Суду чи адресовані йому, може призвести до того, що вони будуть прочитані, що, як легко можна уявити, породжує ризик того, що при нагоді працівники пенітенціарної установи можуть помститися засудженому, про якого йдеться (див. рішення у справах «Кляхін проти Росії» (Klyakhin v. Russia), заява № 46082/99, п. 118, від 30 листопада 2004 року; «Мєченков проти Росії» (Mechenkov v. Russia), заява № 35421/05, п. 123, від 7 лютого 2008 року, та «Понушков проти Росії» (Ponushkov v. Russia), заява № 30209/04, п. 80, від 6 листопада 2008 року).
8. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ст. 23 ч.2 п.2 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
На підставі положеннями п. 5 постанови Пленуму ВС України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
VI. Оцінка суду.
9. Суд оцінив докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.
Так,кореспонденція для засудженого ОСОБА_1 , адресована Роменським міськрайонним судом Сумської області 28 березня 2017 року, хоча і не була переглянута шляхом відкривання конверту, так як, зі слів представника відповідача, була отримана для вручення засудженому у відкритому вигляді. Однак, лист №585/4727/6310/17 від 28.03.2017 р. надсилався судом позивачу вже після набрання чинності Закону України, яким були внесені зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України, і тому працівники відповідача не мали законних підстав для отримання кореспонденції для засудженого у вигляді, який надавав можливість її перегляду. Як вбачається із листа суду від 28 березня 2017 року адресатом вказаний лише один ОСОБА_1 , а Державна установа «Роменська виправна колонія № 56» взагалі відсутня. А тому працівники колонії не мали законних підстав для отримання кореспонденції та її реєстрації в журналі вхідної кореспонденції.
З огляду на це, суд прийшов до висновку, що відповідачем було порушено право ОСОБА_1 на таємницю кореспонденції з Роменського міськрайонного суду Сумської області, що полягало у врученні позивачу листа від 28 березня 2017 року у відкритому вигляді.
Доводи представника відповідача, що Роменська ВК №56 була стороною у справі, а тому відомості викладені у листі їм відомі, судом відкидаються, оскільки витребувані із архіву суду матеріали справи №585/472717 свідчать про те, що Роменська ВК №56 не були стороною у цій справі. Крім того, факт участі сторін у справі №585/4727/17 не має правового значення для вирішення цієї справи, оскільки при вирішенні позову суду необхідно відповісти на питання, чи вручалась позивачу кореспонденція із суду, адресована на його ім`я, у відкритому вигляді? Відповідь на це питання позитивна, про що зазначено вище.
В суду немає сумніву в тому, що своїми неправомірними діями Роменська ВК 56 заподіяла моральні страждання ОСОБА_1 , було порушено його право на таємницю кореспонденції, передбачене р.1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 31 Конституції України та ст. 113 ч.4 КВК України. Внаслідок цих дій позивачу було завдано моральну шкоду.
У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях ОСОБА_1 , які він зазнав у зв`язку з незаконними діями відповідача по перегляду його кореспонденції, адресованої з Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.03.2020 року.
Між незаконними діями ДУ «Роменської ВК № 56» та завданням ОСОБА_1 моральної шкоди існує причинний зв`язок.
Як на підставу для задоволення позову про стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн. позивач посилався на те, що дії відповідача, а саме: порушення його права на таємницю кореспонденції з суду, завдали йому моральної шкоди, між ним та адміністрацією виник конфлікт, він втратив спокій, сон та працездатність, що посилило його душевні страждання. Суд вважає, що позивач довів виникнення конфлікту між ним та відповідачем після вручення йому кореспонденції із суду у відкритому конверті, а тому прийшов до висновку, що позивачу була завдана моральна шкода. Водночас те, що позивач втратив спокій, сон та працездатність після вручення йому кореспонденції, то в цій частині позивачем не надано належних і допустимих доказів. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер порушення, ступінь вини відповідача, глибини душевних страждань та шкоди, яку відчуває "середньостатистична", "звичайна" людина, що "нормально" реагує на вчинюване щодо неї правопорушення. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховуючи, що від порушення не настало жодних негативних наслідків, давність вчинення, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з ДУ «Роменська ВК № 56» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 400 грн.
VІI. Обґрунтування розподілу судових витрат.
10. Ухвалою суду від 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у цій цивільній справі.
Позивача ОСОБА_1 на підставі п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» слід звільнити від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 336 грн. 32 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, ч. 4 ст. 223, 247, 263, 265, 273, 352-354 ЦПК України, ст.. 31 Конституції України , ст. 23, ст. 1167 ЦК України , ст. 113 ч.4 КВК України, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд, -
в и р і ш и в:
1. Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Роменська виправна колонія № 56» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права засудженого на таємницю кореспонденції від суду - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної установи «Роменська виправна колонія № 56» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок порушення його права на таємницю кореспонденції з Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2017 року № 585/4727/6310/17, адресованого на його ім"я, в розмірі 400 (чотириста) грн.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з Державної установи «Роменська виправна колонія № 56» в дохід держави 336 (триста тридцять шість) грн. 32 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Роменський міськрайонний суд Сумської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державна установа «Роменська виправна колонія № 56», місцезнаходження: Сумська область, Роменський р-н, с. Перехрестівка, вул. Вишнева, 19.
Повний текст рішення складено 03 серпня 2020 року.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О. О. Євлах
