ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6777/20 Справа № 183/3192/20 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г.Є. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.
за участю секретаря Заворотного К.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Профспілки працівників банківського та фінансового сектору на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Профспілки працівників банківського та фінансового сектору до Акціонерного товариства Укрсиббанк про стягнення грошових коштів,-
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Профспілки працівників банківського та фінансового сектору до АТ "Укрсиббанк" про стягнення грошових коштів. Роз`яснено Профспілці працівників банківського та фінансового сектору їх право звернутися із позовною заявою до відповідного господарського суду, за правилами підсудності, встановленими ГПК України.
В апеляційній скарзі Профспілка працівників банківського та фінансового сектору просять ухвалу суду від 15 червня 2020 року скасувати,посилаючись напорушення судомнорм процесуальногоправа.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ Укрсиббанк просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали.
У червні 2020 року Профспілка працівників банківського та фінансового сектору звернулися до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до АТ Укрсиббанк, в якому просили стягнути з відповідача на їх користь кошти на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу за грудень 2019 року у сумі 209000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач, з посиланням на приписи статей 42, 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст. 250 Кодексу законів про працю України, зазначив про обов`язок відповідача здійснювати відрахування профспілкам коштів на культурно-масову, фізкультурну й оздоровчу роботу, який спрямований на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов функціонування профспілки та безпосередньо стосується господарського забезпечення діяльності профспілки, як негосподарюючого суб`єкта. Вимоги позивача, зокрема, спрямовані на захист трудових прав працівників.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Профспілки працівників банківського та фінансового сектору до АТ "Укрсиббанк" про стягнення грошових коштів з підставі, передбачених п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України. Роз`яснено Профспілці працівників банківського та фінансового сектору їх право звернутись із цією позовною заявою до відповідного господарського суду, за правилами підсудності, встановленими ГПК України.
Однак, погодитися з такими висновками суду неможливо з наступних підстав.
Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України (в редакції, чинній станом на день постановолення оскаржуваної ухвали) юридичні особита фізичніособи -підприємці,фізичні особи,які неє підприємцями,державні органи,органи місцевогосамоврядування маютьправо назвернення догосподарського судуза захистомсвоїх порушених,невизнаних абооспорюваних правта законнихінтересів усправах,віднесених закономдо юрисдикціїгосподарського суду,а такождля вжиттяпередбачених закономзаходів,спрямованих назапобігання правопорушенням.
За змістом частин першої-третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.
Приписами частини першої статті 4 Господарського кодексу України передбачено, що трудові відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.
Правове становищепрофесійних спілок,їх статус та повноваження регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Працівникимають право, зокрема, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку.Первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Первинні профспілкові організації здійснюють свої повноваження через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів професійної спілки, який діє в межах прав, наданих Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»та статутом професійної спілки.(стаття 2, частини перша, друга статті 246Кодексу законів про працю України).
Права професійних спілок, їх об`єднань визначаються Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами (стаття 244Кодексу законів про працю України).
За змістом статей 1, 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
Статтею 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»встановлено, що роботодавець зобов`язаний сприяти створенню належних умов для діяльності профспілкових організацій, що діють на підприємстві, в установі або організації, а статтею 44цього Законупередбачено, що роботодавці зобов`язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері - за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань.
Правові й організаційні засади функціонування системи заходівз вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними врегульовано Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Встановлені цим Законом норми поширюються на найманих працівників та організації, утворені ними відповідно до законодавства для представництва і захисту їх інтересів, і на роботодавців, організації роботодавців та їх об`єднання.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» колективний трудовий спір (конфлікт) це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.
Сторонами колективного трудового спору на виробничому рівні є наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець (стаття 3 вказаного Закону).
Судовий порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів) процесуальним законодавством та Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачена у таких випадках: розгляд заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (стаття 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)»); розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених статтею 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (стаття 25 вказаного Закону); оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (частина п`ята статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»); невиконання роботодавцем обов`язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (частини друга, четверта статті 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
У даній справі сторонами спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень.
З огляду на викладені положення законодавства, при вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення споругосподарським судом;відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Такий правовий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 910/11188/17.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Спори, що відносяться до юрисдикції господарських судів визначаються ст. 20 ГПК України.
Натомість колективні трудові спори - це спори між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин і порядок вирішення таких спорів визначено Законом України від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, враховуючи суть спору, спрямовану на врегулювання інтересів сторін трудових правовідносин, порядок вирішення яких визначено Законом України Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), висновок суду першої інстанцій про необхідність вирішення цього спору у порядку господарського судочинства є помилковим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції від 15 червня 2020 року скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Профспілки працівників банківського та фінансового сектору задовольнити.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Профспілки працівників банківського та фінансового сектору до Акціонерного товариства Укрсиббанк про стягнення грошових коштів - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді
