Справа № 212/4410/20

2/212/2582/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди,

встановив:

У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком»), про стягнення моральної шкоди у зв`язку із втратою працездатності через професійне захворювання, посилаючись на те, що вона з квітня 1985 року по квітень 1997 року працювала на шахтах «Центральна», «Гігант» рудоуправління ім. Дзержинського В.О . «Кривбасруда» (на теперішній час ПАТ «Кривбасзалізрудком») учнем сигналіста, сигналістом, підземною стволовою. 10.04.1997 року позивача було звільнено у зв`язку з скороченням чисельності працівників. Внаслідок праці у шкідливих умовах вона отримала професійні захворювання - пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст.. Висновком МСЕК від 13.10.1997 року позивачу первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв`язку з зазначеними професійними захворюваннями. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, вона втратив своє здоров`я, чим їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушенням нормальних життєвих зв`язків, внаслідок неможливості вести активне життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює в 160 000 грн., які просить суд стягнути з відповідача.

25 червня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання суду відзиву на позовну заяву та 21 липня 2020 року надав його до суду. Згідно поданого відзиву, відповідач не погоджується в повній мірі з пред`явленими позовними вимогами вважаючи, що ОСОБА_1 була обізнана про умови праці на підприємстві та свідомо порушувала законодавство у сфері охорони праці, що спричинило виникнення професійного захворювання. Також відповідач вважає, що позивачем не доведений факт спричинення професійними захворюваннями моральної шкоди. Окрім цього, на думку відповідача, завлений розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 1 квітня 1985 року була прийнята на шахту «Центральна» Рудоуправління ім. Дзержинського Об`єднання «Кривбассруда» поверхневим учнем сигналіста. 14 червня 1985 року позивач була переведена поверхневим сигналістом 2 розряду. 4 серпня 1986 року ОСОБА_1 переведено на шахту «Центральна» підземною стволовою 3 розряду. 1 грудня 1987 року позивачку переведено на шахту «Гігант» підземною стволовою 2 розряду. 10 квітня 1997 року ОСОБА_1 була звільнена з шахти «Гігант» виробничого об`єднання «Кривбасруда» у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 7-13)

23 серпня 1997 року було складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання підземної стволової ОСОБА_1 : пилового бронхіту та емфіземи легень. Причиною професійного захворювання в акті зазначено тривалий стаж роботи в умовах несприятливого мікроклімату та запиленість повітря робочої зони з перевищенням ГДК. (а.с. 14)

Відповідно до довідки МСЕК № 401 від 13.10.1997 позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями: пиловий бронхіт та емфізема легень без встановлення групи інвалідності. ( а.с. 15).

При переогляді МСЕК 25.11.1998 позивачу ОСОБА_1 підтверджено стійку втрату працездатності в розмірі 25% за вказаними професійними захворюваннями. (а.с. 16)

Відповідно до довідки МСЕК від 14.11.2000 позивачу ОСОБА_1 повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями: пиловий бронхіт та емфізема легень з переоглядом безстроково. ( а.с. 16).

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання нею трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, згідно норм діючого законодавства, для відшкодування моральної шкоди.

До такого висновку суд прийшов з наступного.

Так, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) надано роз`яснення, відповідно до якого спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105 повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 13 жовтня 1997 року за наслідками професійних захворювань.

Так, ст. 17 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на 13.10.1997) передбачала, що власник зобов`язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

За статтею 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на 13.10.1997), відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на 13.10.1997) відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, отриманого під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду їй заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача за вказаним трудовим каліцтвом.

У відповідності до положень п.11 Правилам відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року (зі змінами та доповненнями станом на 13.10.1997) (далі Правила № 472) моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і здорових умов праці у ОСОБА_1 виникли професійні захворювання, що призвели до втрати працездатності тому суд вбачає, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов`язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону.

При вирішенні питання покладення відповідальності на відповідача за заподіяну моральну шкоду ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Так, наказом виробничого об`єднання виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» від 06 жовтня 1997 року № 120 було ліквідовано з 07.10.1997 структурні одиниці об`єднання шахти «Гігант» та «Родіна» та створено на їх базі структурну одиницю шахтоуправління «Родіна».

Відповідно до пункту 1 наказу виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» від 20 січня 1998 року № 12 було створено в складі об`єднання на правах структурної одиниці з фінансуванням з державного бюджету на базі шахти «Гігант» шахтоуправління «Родіна» шахту «Гігант-Дренажна», працюючу в спеціальному режимі гідрозахисту.

Згідно з наказом Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 262 створено державне підприємство «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту» («Кривбасгідрозахист») на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» - структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда», шляхом їх відокремлення. Призначено правонаступником всіх майнових прав та обов`язків реорганізованого виробничого об`єднання «Кривбасруда» управління «Кривбасгідрозахист» у відповідній частині майнових прав та обов`язків, означених розподільчим балансом.

Згідно розподільчого балансу станом на 01 липня 1998 року до державного підприємства «Кривбасгідрозахист» перейшла менша частина основних засобів та інших позаоборотних активів шахт рудоуправління Першотравневе, а також шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна» виробничого об`єднання «Кривбасруда». Більша частина цих активів залишилася на балансі виробничого об`єднання «Кривбасруда» (зокрема, залишкова вартість активів, що залишилась виробничому об`єднанню «Кривбасруда» за рядком 010 розподільчого балансу становить 537 396 крб, тоді як до управління «Кривбасгідрозахист» відійшло активів із залишковою вартістю лише 233 696 крб), що підтверджується актами приймання-передачі основних фондів та майна станом на 01 липня 1998 року.

Наказом Міністерства промислової політики України № 262 від 29 липня 1998 року створено підприємство «Криворізьке державне гірничорудне управління гідрозахисту» на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «першотравнева-Дренажна» - структурних підрозділів Державного виробничого об`єднання (ДВО) «Кривбасруда», шляхом їх відокремлення. Призначено правонаступником всіх майнових прав і обов`язків реорганізованого ДВО «Кривбасруда» управління «Кривбасгідрозахист» у відповідній частині майнових прав та обов`язків, означених розподільчим балансом.

Наказом від 11 вересня 1998 року № 139 виключено зі складу структурних одиниць виробничого об`єднання «Кривбасруда» шахти «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» та створено на їх базі нове підприємство - державне підприємство «Кривбасгідрозахист».

Наказом Міністерства промислової політики України № 203 від 25 квітня 2002 року здійснено реорганізацію державного підприємства «Дирекція по реструктуризації гірничорудних підприємств Кривбасу шляхом перетворення у державне підприємство «Кривбасреструктуризація». На новостворене підприємство покладалась функція з із забезпечення виконання визначених проектами з реструктуризації шахти «Гігант» заходів з ліквідації об`єктів гірничорудних підприємств, післяліквідаційного моніторингу та усунення негативних екологічних наслідків їх діяльності, з фінансуванням витрати, пов`язаних з виконанням цих функцій.

У частині першій статті 37 Цивільного кодексу УРСР (який був чинним на момент перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда») було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, що була чинною на час перейменування виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда») підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємних зобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року № 43/79/5 (яке втратило чинність 25 серпня 2015 року), було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.

Розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на ПАТ «Кривбасзалізрудком», суд виходить з того, що професійні захворювання виникли у позивача саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об`єднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», на якого законодавством було покладено обов`язок із забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці. Виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано на державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», перетворене на дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром» та у подальшому перетворене у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».

Структурні одиниці виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда», у тому числі новостворені з 20 січня 1998 року шахти «Першотравнева-Дренажна» та «Гігант-Дренажна» не мали статусу юридичних осіб. Створення на базі окремих структурних підрозділів виробничого об`єднання «Кривбасруда» - шахт «Першторавнева-Дренажна» та «Гігант-Дренажна» - державного підприємства «Кривбасгідрозахист» відбулось вже після припинення трудових відносин позивача з виробничим об`єднанням «Кривбасруда», а розподільчим балансом від 01 липня 1998 року не було прямо передбачено переходу до ДП «Кривбасгідрозахист» обов`язку з відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров`я під час перебування у трудових відносинах з ВО «Кривбасруда».

Зазначені правові висновки висловила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За таких обставин суд вбачає, що саме ПАТ «Кривбасзалізрудком» повинно нести відповідальність за заподіяну ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну професійними захворюваннями.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною станом на 13.10.1997) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 5238 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 26190,00 грн., а максимальний 1047600,00 грн.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, яка переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежена в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 25%, який встановлений безстроково, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності їй спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 36 000,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі по 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 37/, 440-1 ЦК УРСР, Законом України « Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 840,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1-А, код ЄРДПОУ 00191307.

Рішення складено та підписано 04 серпня 2020 року.

Суддя: О. Н. Борис