№ 200/8285/18

провадження 2/201/261/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс» про витребування правовстановлюючого документу та примірника правочину,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08 травня 2018 року звернулася до суду з позовом до відповідача ТОВ «Приват-Агро-Альянс» про витребування правовстановлюючого документу та примірника правочину, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах посилається на те, що між нею та відповідачем було укладено договір належної їй на праві власності земельної ділянки, але при реєстрації вказаного договору оренди представником відповідача не було надано взятого в неї оригіналу договору про право власності на цю земельну ділянку; вона звернулася до відповідача про надання вказаного правовстановлюючого документу, але отримала відповідь з відмовою; позивач вважає вказане неправомірним, оскільки цей документ належить саме їй. Позивач вважає, що порушені її права. Зараз є спір за правильність укладання договору і надання оригіналів документів, в добровільному порядку не вирішено, без вказаного документу цього з`ясувати неможливо. Позивач просила витребувати у відповідача для неї вказаний правовстановлюючий документи і примірник правочину (договору), задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, в письмовому зверненні до суду з заявленими позовними вимогами не погодився, вказавши на те, фактично договір не оскаржено, витребувані документи всі надали, оригінал запитуваного документу знаходиться у позивача і копія правочину надана позивачці. Все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов`язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали, на звернення позивача надавали своєчасно відповіді. Позовні вимоги безпідставні, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі і справу розглянути без їх участі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що 26 листопада 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Приват-Агро-Альянс» було укладено договір оренди землі площею 6.2900 га., кадастровий номер 5323087200:00:008:0053, яка розташована на території Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір посвідчений приватним нотаріусом Машівського районного нотаріального округу Полтавської області Довгань А.М. за номером 2556.

Вказана земельна ділянка належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 652060 виданий Машівською райдержадміністрацією Полтавської області 15 вересня 2006 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010655800014. Номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 3549194, зареєстровано 26 листопада 2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 223163853230 (довідка з ЄДРРП № 116212051 від 05 березня 2018 року). Підтвердженням реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є Витяг № НВ-5306046512017 від 25 липня 2017 року.

При проведенні реєстрації права власності на вказану земельну ділянку та державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 8352753 від 26 листопада 2013 року), а саме право оренди земельної ділянки, представниками відповідача, як стверджує позивач, не було надано належного їй примірника договору оренди землі, укладеного 26 листопада 2013 року з ТОВ «Приват-Агро-Альянс» та не повернуто правовстановлюючого документу на земельну ділянку - Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 652060.

06 березня 2018 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про повернення правовстановлюючого документу та примірника правочину. Лист отриманий відповідачем 13 березня 2018 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення № 490050588361 1. В 10-ти денний термін, встановлений в листі для повернення документів, відповідач вимоги претензії не виконав. Документи не надав.

06 березня 2018 року позивачем було направлено заяву на отримання інформації, а саме архівного примірника договору оренди земельної ділянки від 26 листопада 2013 року на адресу відділу реєстрації Машівської РДА. Листом № 6/01-01-14 від 16 березня 2018 року останні повідомили про відсутність правової підстави для надання такої інформації.

06 березня 2018 року на адресу приватного нотаріуса Машівського районного нотаріального округу Полтавської області Довгань А.М. позивачем також було направлено заяву на отримання примірника договору оренди земельної ділянки від 26 листопада 2013 року. Лист отриманий нотаріусом 13 березня 2018 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення № 394004521865. В 10-ти денний термін, встановлений в листі для надання відповіді, документ не наданий.

Зважаючи на відсутність у позивача, як вона стверджує, оригіналу Державного акту на право власності на земельну ділянку вона позбавлена права розпоряджатися своїм майном. Знаходження правовстановлюючого документу у третіх осіб, порушує її цивільні права, як власника майна (земельної ділянки).

Позивач вважає, що порушені її права. Зараз, як стверджує позивач, фактично є спір про правильність укладання договору і надання оригіналів документів, в добровільному порядку не вирішено, без вказаного документу цього з`ясувати неможливо, в добровільному порядку його не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом з`ясовано, що дійсно 26 листопада 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Приват-Агро-Альянс» було укладено договір оренди землі площею 6.2900 га., кадастровий номер 5323087200:00:008:0053, яка розташована на території Старицьківської сільської ради Машівського району Полтавської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір посвідчений приватним нотаріусом Машівського районного нотаріального округу Полтавської області Довгань А.М. за номером 2556.

Вказана земельна ділянка належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 652060 виданий Машівською райдержадміністрацією Полтавської області 15 вересня 2006 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010655800014. Номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 3549194, зареєстровано 26 листопада 2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 223163853230 (довідка з ЄДРРП № 116212051 від 05 березня 2018 року). Підтвердженням реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі є Витяг № НВ-5306046512017 від 25 липня 2017 року.

При проведенні реєстрації права власності на вказану земельну ділянку та державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 8352753 від 26 листопада 2013 року), а саме право оренди земельної ділянки, представниками відповідача, як стверджує позивач, начебто не було надано належного їй примірника договору оренди землі, укладеного 26 листопада 2013 року з ТОВ «Приват-Агро-Альянс» та не повернуто правовстановлюючого документу на земельну ділянку - Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 652060.

Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

У ст. 19 цього Закону визначені обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

У статтях 58, 59 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду по захист наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, статтею 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Таким чином, відповіді на звернення громадян надаються органом, який його отримав і до компетенції якого входить вирішення порушених питань у письмовому вигляді в обумовлений законом строк у відповідності до вимог ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України - «Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками».

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України -«Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України - «Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю)».

Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України - «Власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом»..

Відповідно до ст. 177 ЦК України - «Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальні і творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага».

Відповідно до ст. 190 ЦК України - «Майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами».

06 березня 2018 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про повернення правовстановлюючого документу та примірника правочину. Документи не надані. 06 березня 2018 року позивачем було направлено заяву на отримання інформації, а саме архівного примірника договору оренди земельної ділянки від 26 листопада 2013 року на адресу відділу реєстрації Машівської РДА. Листом № 6/01-01-14 від 16 березня 2018 року останні повідомили про відсутність правової підстави для надання такої інформації. 06 березня 2018 року на адресу приватного нотаріуса Машівського районного нотаріального округу Полтавської області Довгань А.М. позивачем також було направлено заяву на отримання примірника договору оренди земельної ділянки від 26 листопада 2013 року, документ не наданий.

26 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Приват-Агро-Альянс» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6.2900 га (кадастровий номер 5323087200:00:008:0053). Один примірник Договору оренди землі залишився у Орендаря, другий у Орендодавця, третій в органі державної реєстрації (у приватного нотаріуса Довгань А.М.). Таким чином, у кожної сторони договору оренди землі залишився свій примірник правочину.

ТОВ «Приват- Агро-Альянс» не має в своєму володінні державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 652060, виданий ОСОБА_1 . Крім того, як вбачається із доданих до позовної заяви копій документів, ОСОБА_1 долучила копію державного акту, яка засвідчена написом «копія з оригіналом згідна від 23 квітня 2018 року». Вказаний напис свідчить, що станом на 23 квітня 2018 року позивач мала в своєму володінні оригінал державного акту. Таким чином, позивачем не доведено того факту, що відповідач має у своєму розпорядженні витребуванні документи.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст. 77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України на законодавчому рівні закріплені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно із ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Положеннями ст. 15 ЦК України визначено, що судовому захисту підлягає лише порушене, оспорюване або невизнане право.

У даному випадку предметом спору є витребування документів, яких відповідач не має, вони повинні бути у позивача, про що і свідчать наявні документи, за клопотанням сторони позивача ухвалою суду витребувані вже були вказані наявні у відповідача документи і вони судом отримані в копіях (тобто саме в тому вигляді, в якому вони є у відповідача), а не оригінал, тобто фактично спір вирішено.

Отже, статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.

Позивач не надав до матеріалів справи письмові докази, які б підтверджували його правову позицію, представник же відповідача надав витребувані судом за клопотанням позивача документи, надано також відзив на позов зі спростуванням позиції позивача, правове обгрунтування їх позиції стосовно начебто правомірності не надання вказаних документів; посилання позивача на порушення його вимог належними доказами (про знаходження вказаних документів саме у відповідача) не доведено.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно позивача по незаконним (з точки зору позивача) діям відносно нього, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на своїх позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до ТОВ «Приват-Агро-Альянс» про витребування правовстановлюючого документу та примірника правочину відмовити.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про витребування документів в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 15, 16, 18, 177, 190 ЦК України, ст. 78-81, 90 ЗК України, ст. 3, 4, 14, 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс» про витребування правовстановлюючого документу та примірника правочину відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено 04 серпня 2020 року.

Суддя -