ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.07.2020Справа № 910/1812/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія
«Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного
підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп»
про стягнення 252 855,13 грн
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 62 182,71 грн
за участю представників сторін:
від позивача (за первісним позовом) Мітічкін А.С. (довіреність № 106/10 від 17.07.2015)
від відповідача (за первісним позовом) Пенькова О.С. (довіреність б/н від 25.02.2020, адвокат)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У лютому 2020 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі -ДП «НАЕК «Енергоатом», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (далі - ТОВ «Манго-Груп», відповідач) про стягнення 252 855,13 грн.
В обґрунтування поданого ним позову ДП «НАЕК «Енергоатом» послалось на порушення ТОВ «Манго-Груп» обумовленого договором поставки № 53-129-01-18-01309 від 16.01.2018 строку поставки дизельного палива.
Вважаючи, що його права порушені, ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось до суду з даним позовом та просило стягнути з ТОВ «Манго-Груп» грошові кошти в загальному розмірі 252 855,13 грн, з яких: 160 255,97 грн - штраф, 92 599,16 грн - пеня.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020, відкрито провадження у справі № 910/1812/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10.03.2020.
04.03.2020 до суду надійшов поданий ТОВ «Манго-Груп» відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти правомірності тверджень позивача про те, що поставка товару за договором поставки № 53-129-01-18-01309 від 16.01.2018 відбувалась з порушенням строку, визначеного умовами вказаного договору, та просив суд відмовити у задоволенні позову.
У той же день, 04.03.2020, ТОВ «Манго-Груп» (позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» (відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 67 182,71 грн.
В обґрунтування поданого ним зустрічного позову ТОВ «Манго-Груп» послалось на порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» обумовлених договором поставки № 53-129-01-18-01309 від 16.01.2018 строків оплати поставленого товару, а також вказало, що внаслідок вказаного порушення договірних зобов`язань ТОВ «Манго-Груп» понесло збитки у вигляді сплачених на користь банківської установи відсотків за користування кредитними коштами.
Вважаючи, що його права порушені, ТОВ «Манго-Груп» звернулось до суду з даним зустрічним позовом та просило стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» грошові кошти в загальному розмірі 62 182,71 грн, з яких: 6 066,82 грн - 3% річних, 19 108,13 грн - інфляційна складова боргу, 37 007,76 грн - збитки у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами.
10.03.2020 до суду надійшла подана ДП «НАЕК «Енергоатом» відповідь на відзив, в якій позивач за первісним позовом зазначив, що на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 29.01.2018, якою сторони, у тому числі, змінили строк поставки товару, у зв`язку з чим товар повинен був бути поставлений до 07.02.2018. Проте, навіть з урахуванням зміни строку поставки товару, ТОВ «Манго-Груп» порушило вказаний строк виконання зобов`язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Манго-Груп» до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/1812/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за первісним та зустрічним позовами в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання відкладено на 09.04.2020.
26.03.2020 до суду надійшов поданий ДП «НАЕК «Енергоатом» відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом зазначив, що нарахування інфляційної складової боргу здійснено ТОВ «Манго-Груп» неправильно, без урахування рекомендацій, наведених зокрема у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 по справі № 910/21564/16, згідно з якими якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченою ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат. Відповідач за зустрічним позовом також просив суд взяти до увагу ту обставину, що порушення строків поставки продукції за договором не в останню чергу вплинуло на відтермінування виконання ДП «НАЕК «Енергоатом» його грошових зобов`язань, оскільки оплата продукції залежала від оформлення актів приймання-передачі продукції по факту її поставки. Крім того, ДП «НАЕК «Енергоатом» вказало, що кожен суб`єкт господарювання здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому відповідач за зустрічним позовом не повинен відповідати за порушення ТОВ «Манго-Груп» його зобов`язань перед третіми особами за кредитним договором, оскільки ДП «НАЕК «Енергоатом» не був стороною таких правовідносин, а укладення такого кредитного договору є ініціативою виключно самого ТОВ «Манго-Груп». З огляду на викладене, ДП «НАЕК «Енергоатом» просило суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.
06.04.2020 до суду надійшла подана ТОВ «Манго-Груп» відповідь на відзив, у якій позивач за зустрічним позовом пояснив, що при здійсненні нарахування інфляційної складової боргу ним були застосовані рекомендації, наведені у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, що є правомірним. Крім того, позивач за зустрічним позовом вказав, що внаслідок порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» строків оплати поставленого товару він був позбавлений можливості своєчасно сплатити заборгованість за тілом кредиту, в зв`язку з чим був змушений сплатити проценти за користування кредитом. Враховуючи викладене, ТОВ «Манго-Груп» вважало заявлений ним позов правомірним та просило суд його задовольнити.
07.04.2020 до суду надійшли клопотання ТОВ «Манго-Груп» про відкладення розгляду справи, а також про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%, обґрунтоване тим, що товариство хоч і з порушенням строку, проте виконало свої зобов`язання за договором у повному обсязі, а ДП «НАЕК «Енергоатом» не понесло збитків внаслідок прострочення поставки частини товару. Натомість внаслідок суттєвого підвищення цін на ринку нафтопродуктів ТОВ «Манго-Груп» внаслідок виконання договірних зобов`язань понесло збитки, адже збільшення ціни за одиницю товару на 10% жодним чином не компенсувало збитків ТОВ «Манго-Груп», завданих йому як постачальнику виконанням договору, оскільки в дійсності ціна на продукцію, що поставлялася по договору (дизельне паливо), зросла не на 10%, а значно більше.
Судове засідання, призначене на 09.04.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 викликано ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект», як позивача за первісним позовом, та ТОВ «Манго-Груп», як відповідача за первісним позовом, у підготовче засідання, призначене на 12.05.2020.
05.05.2020 до суду надійшли подані ДП «НАЕК «Енергоатом» заперечення на відповідь на відзив позивача за зустрічним позовом, у яких сторона, зокрема, заперечила проти задоволення клопотання ТОВ «Манго-Груп» про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на те, що наведені товариством у вказаному клопотанні підстави є недостатніми для зменшення розміру штрафних санкцій, адже з огляду на приписи ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, приймаючи рішення про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд повинен враховувати, у тому числі, ступінь виконання зобов`язання (а в даному випадку мало місце систематичне порушення ТОВ «Манго-Груп» строків поставки товару), а також дії, які вчинялись ТОВ «Манго-Груп» для уникнення вказаного порушення (проте ТОВ «Манго-Груп» не надало жодного доказу на підтвердження того, що намагалось мінімізувати наслідки даного порушення), а тому відсутність збитків не є заздалегідь обов`язковою обставиною для застосування зменшення штрафних санкцій.
08.05.2020 до суду надійшла заява ДП «НАЕК «Енергоатом» про розгляд справи за відсутності його представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.06.2020.
03.06.2020 до суду надійшло подане ТОВ «Манго-Груп» клопотання про відкладення розгляду справи.
04.06.2020 у судовому засіданні суд задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом та відклав розгляд справи на 25.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 викликано ТОВ «Манго-Груп», як відповідача за первісним позовом, у підготовче засідання, призначене на 25.06.2020.
23.06.2020 до суду надійшло подане ТОВ «Манго-Груп» клопотання про відкладення розгляду справи.
25.06.2020 у судовому засіданні суд частково задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом та відклав розгляд справи на 21.07.2020.
У судовому засіданні 21.07.2020 представник ДП «НАЕК «Енергоатом» підтримав заявлені ним позовні вимоги за первісним позовом та заперечував проти задоволення зустрічного позову.
Представник ТОВ «Манго-Груп» підтримав заявлені ним позовні вимоги за зустрічним позовом та заперечував проти задоволення первісного позову.
У судовому засіданні 21.07.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
16.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець) був укладений договір поставки № 53-129-01-18-01309 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити паливо дизельне (далі - продукція) виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» для потреб ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації (далі - специфікація), яка є невід`ємною частиною договору.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк поставки продукції зазначений в специфікації. За погодженням з покупцем (вантажоодержувачем) допускається поставка партіями.
Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4 Договору).
У п. 10.1 договору сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2018, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення терміну дії гарантії на продукцію.
Судом встановлено, що сторонами була погоджена специфікація № 1, згідно з якою ТОВ «Манго-Груп» зобов`язувалось протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору поставити дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» у кількості 118,748 т загальною вартістю 3 078 209,40 грн.
29.01.2018 сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору поставки № 53-129-01-18-01309 від 16.01.2018 (далі - додаткова угода № 1).
Згідно з п. 6 додаткової угоди № 1, враховуючи звернення постачальника від 18.01.18 № 30, 22.01.18 № 50 про необхідність перегляду ціни за одиницю продукції та строку поставки, керуючись п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. ст. 530, 651-654 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, шляхом укладання даної Угоди, сторони дійшли до згоди про наступне:
- збільшити ціну за одиницю продукції до рівня 23 760,00 грн без ПДВ за тонну;
- зменшити обсяг продукції передбачений умовами договору;
- строк поставки викласти в наступній редакції: «Протягом 7 робочих днів з моменту укладання Угоди»;
- змінити і викласти в новій редакції Специфікацію № 1 наведену в додатку № 1 до Угоди, яка є її невід`ємною частиною;
- змінити і викласти в новій редакції п. 3.1 договору: «Сума договору складає 3 078 184,03 грн, у тому числі ПДВ 20% - 513 030,67 грн».
На виконання досягнутої домовленості сторонами була погоджена нова специфікація № 1, згідно з якою ТОВ «Манго-Груп» зобов`язувалось протягом 7 робочих днів з моменту укладення угоди поставити дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» у кількості 107,961 т загальною вартістю 3 078 184,03 грн.
Матеріали справи свідчать, що на виконання своїх зобов`язань за договором ТОВ «Манго-Груп» поставило ДП «НАЕК «Енергоатом» товар за наступними видатковими накладними: № РН-0000315 від 02.02.2018 на суму 72 106,85 грн, № РН-0000753 від 03.03.2018 на суму 705 329,86 грн, № РН-0000863 від 13.03.2018 на суму 477 747,07 грн, № РН-0000866 від 13.03.2018 на суму 984 291,26 грн, № РН-0000891 від 14.03.03.2018 на суму 827 332,70 грн.
Крім того, факт поставки товару підтверджується підписаними сторонами та засвідченими їх печатками актами приймання-передачі ТМЦ № 667/61 від 09.02.2018, № 706/61 від 15.03.2018, № 705/61 від 15.03.2018, № 704/61 від 15.03.2018, № 721/61 від 19.03.2018.
Звертаючись до суду з первісним позовом ДП «НАЕК «Енергоатом» стверджувало, що ТОВ «Манго-Груп» виконало поставку частини товару з порушенням строку, обумовленого умовами укладених сторонами договору поставки № 53-129-01-18-01309 та додаткової угоди № 1 від 29.01.2018.
ТОВ «Манго-Груп», у свою чергу, заперечувало правомірність тверджень ДП «НАЕК «Енергоатом» та просило суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача за первісним позовом та обґрунтованість заперечень відповідача за первісним позовом суд керувався таким.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що сторони погодили у додатковій угоді № 1 від 29.01.2018 строк поставки товару - протягом 7 робочих днів з моменту укладення угоди. Таким чином, останнім днем виконання відповідачем його зобов`язання з поставки товару було 07.02.2018, а порушення строку виконання такого зобов`язання почалось з 08.02.2018.
Отже, частина товару за видатковими накладними № РН-0000753 від 03.03.2018 на суму 705 329,86 грн, № РН-0000863 від 13.03.2018 на суму 477 747,07 грн, № РН-0000866 від 13.03.2018 на суму 984 291,26 грн, № РН-0000891 від 14.03.03.2018 на суму 827 332,70 грн була поставлена ТОВ «Манго-Груп» з порушенням встановленого умовами договору (в редакції додаткової угоди) строку.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Манго-Груп» обумовлений договором товар поставило з порушенням строку поставки, відтак допустило порушення зобов`язання.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені за визначені ним періоди (за період з 08.02.2018 по 02.03.2018 для накладної № РН-0000753 від 03.03.2018; за період з 08.02.2018 по 12.03.2018 для накладних № РН-0000863 від 13.03.2018 та № РН-0000866 від 13.03.2018; за період з 08.02.2018 по 13.03.2018 для накладної № РН-0000891 від 14.03.03.2018), суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога про стягнення пені з відповідача за первісним позовом заявлена ДП «НАЕК «Енергоатом» правомірно та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем за первісним позовом, а саме 92 599,16 грн.
Перевіривши також наданий позивачем за первісним позовом розрахунок штрафу, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимога про стягнення штрафу з відповідача за первісним позовом заявлена ДП «НАЕК «Енергоатом» правомірно та підлягає задоволенню у розмірі, визначеному позивачем за первісним позовом, а саме 160 255,97 грн.
Щодо клопотання ТОВ «Манго-Груп» про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%, суд зазначає таке.
В обґрунтування поданого ним клопотання ТОВ «Манго-Груп» зазначило, що у проміжок часу між початком тендерної процедури та безпосереднім укладенням договору (більше місяця), різко змінилася кон`юнктура ринку нафтопродуктів, що було пов`язано з різким підвищенням світових цін на нафту, економічною ситуацією в Україні, військовими діями, нестабільністю курсу національної валюти, підняттям цін заводами-виробниками, у результаті чого різко підвищилися ринкові ціни на нафтопродукти, що були предметом Договору.
Оскільки, з огляду на приписи п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», збільшення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10%, є неправомірним, сторони шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 29.01.2018 домовилися збільшити ціну за одиницю продукції до рівня 23 760,00 грн. без ПДВ за тонну. Проте, збільшення ціни за одиницю товару на 10% жодним чином не компенсувало збитків ТОВ «Манго-Груп», завданих йому як постачальнику виконанням договору, оскільки в дійсності ціна на продукцію, що поставлялася по договору (дизельне паливо), зросла не на 10%, а значно більше.
ТОВ «Манго-Груп» вказувало, що відповідно до висновку про вартість, наданого Бердянським невідокремленим відділенням Запорізької Торгово-промислової палати від 18.01.2018, ринкова вартість станом на 16.01.2018 дизельного палива знаходилася у діапазоні від 24 541,67 грн без ПДВ за 1 тонну (29 450,00 грн з ПДВ за 1 тонну) до 25 166,67 грн без ПДВ за 1 тонну (30 200,00 грн з ПДВ за 1 тонну).
Крім того, ТОВ «Манго-Груп» зазначало про те, що товариство хоч і з порушенням строку, проте виконало свої зобов`язання за договором у повному обсязі, а ДП «НАЕК «Енергоатом» не понесло збитків внаслідок прострочення поставки частини товару, натомість державне підприємство суттєво затримало проведення розрахунків за уже поставлену йому продукцію.
Згідно з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз вищевказаних положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені або штрафу, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.
Аналогічний правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.
Водночас, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, вказана правова норма встановлює, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що, як наслідок, покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.
За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом враховано ступінь виконання ТОВ «Манго-Груп» зобов`язання та досліджено причини його неналежного виконання. Водночас товариством в порушення приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявності підстав, визначених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, необхідних для зменшення розміру штрафних санкцій.
Доводи ТОВ «Манго-Груп», викладені у клопотанні про зменшення розміру штрафу, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки товариством не надано належних, допустимих достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ «Манго-Груп» про зменшення розміру штрафу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за первісним позовом вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 792,84 грн з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Щодо поданого ТОВ «Манго-Груп» зустрічного позову суд зазначає таке.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ТОВ «Манго-Груп» стверджувало про порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» строків оплати поставленого за договором № 53-129-01-18-01309 від 16.01.2018 товару, а також вказувало про понесення товариством у зв`язку з таким порушенням збитків у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами.
У свою чергу, ДП «НАЕК «Енергоатом», заперечуючи проти правомірності зустрічних позовних вимог, зазначало про неправильний порядок нарахування ТОВ «Манго-Груп» інфляційної складової боргу, а також про те, що грошові кошти, сплачені як виконання іншого зобов`язання (за кредитним договором) на користь третьої особи у правовідносинах, стороною яких державне підприємство не є, не можуть бути збитками, які підлягають відшкодуванню за рахунок державного підприємства. До того ж ДП «НАЕК «Енергоатом» вказувало, що ТОВ «Манго-Груп» добровільно взяло на себе кредитні зобов`язання, що також унеможливлює відшкодування сплачених банку процентів за користування кредитними коштами на користь товариства, як збитків, завданих порушенням строку оплати поставленого товару.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача за зустрічним позовом та обґрунтованість заперечень відповідача за зустрічним позовом суд керувався таким.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата поставленої продукції за специфікацією здійснюється покупцем за кожну партію, що поставляється, протягом 10 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.
Судом встановлено, що сторонами підписані та засвідчені їх печатками акти приймання-передачі ТМЦ № 667/61 від 09.02.2018, № 706/61 від 15.03.2018, № 705/61 від 15.03.2018, № 704/61 від 15.03.2018, № 721/61 від 19.03.2018.
Таким чином, з урахуванням положень п. 4.2 договору:
- останнім днем строку оплати товару за актом № 667/61 від 09.02.2018 було 23.02.2018, а порушення виконання зобов`язання з оплати почалось з 24.02.2018;
- останнім днем строку оплати товару за актами №№ 706/61, 705/61, № 704/61 від 15.03.2018 було 29.03.2018, а порушення виконання зобов`язання з оплати почалось з 30.03.2018;
- останнім днем строку оплати товару за актом № 721/61 від 19.03.2018 було 02.04.2018, а порушення виконання зобов`язання з оплати почалось з 03.04.2018.
Матеріали справи, а саме банківська виписка по рахунку ТОВ «Манго-Груп», долучена товариством до зустрічного позову, свідчать, що ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснило на користь ТОВ «Манго-Груп» наступні оплати за поставлений товар: 21.03.2018 на суму 60 089,04 грн та 12 017,81 грн; 11.04.2018 на суму 587 774,88 грн та 117 554,98 грн; 17.04.2018 на суму 398 122,56 грн, 79 624,51 грн, 820 242,72 грн та 164 048,54 грн; 18.05.2018 на суму 689 443,92 грн та 137 888,78 грн.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» допустило порушення строку оплати товару, що був обумовлений договором поставки № 53-129-01-18-01309 від 16.01.2018.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» товар, поставлений ТОВ «Манго-Груп», оплатив з порушенням обумовленого договором строку, відтак допустив порушення зобов`язання.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий ТОВ «Манго-Груп» розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за вказаний ним період з 24.02.2018 по 17.05.2018, суд встановив, що розрахунок виконаний арифметично вірно, з дотриманням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору. Отже, вимоги ТОВ «Манго-Груп» про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» 3% річних у розмірі 6 066,82 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 19 108,13 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаних розмірах.
Щодо вимоги ТОВ «Манго-Груп» про стягнення збитків у вигляді сплачених банку процентів за користування кредитними коштами в розмірі 37 007,76 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов`язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов`язальних правовідносин (постанова Верховного Суду України від 18.03.2015 по справі № 3-18гс15).
Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.
Обґрунтовуючи заподіяння йому збитків, ТОВ «Манго-Груп» зазначило, що внаслідок порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» строку оплати поставленого товару у товариства виникла потреба в обігових коштах, необхідних для здійснення його поточної господарської діяльності та виконання зобов`язань перед іншими кредиторами, а також виплати заробітної плати та інших обов`язкових платежів, податків та зборів.
Судом встановлено, що 13.05.2017 між ТОВ «Манго-Груп» та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») був укладений кредитний договір № КІЕ-Кл-2716-2717 (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії з щоденним лімітом кредитування, що дорівнює 50 000 000,00 грн, а позичальник зобов`язувався прийняти кредит, використовувати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.
У межах вищевказаного кредитного договору за заявою ТОВ «Манго-Груп» отримало 09.02.2018 транш у розмірі 12 000 000,00 грн, що підтверджується довідкою № КНО-58.1.1/319 від 02.03.2020, виданою ПАТ «ПУМБ». Вказаний транш ТОВ «Манго-Груп» отримало під 18,3% річних.
Нарахувавши проценти за користування кредитними коштами за ставкою 18,3% протягом періоду, коли мало місце прострочення ДП «НАЕК «Енергоатом» оплати отриманого товару, ТОВ «Манго-Груп» дійшло висновку про завдання йому збитків в сумі 37 007,76 грн.
Однак, суд зазначає, що кредитні правовідносини між ТОВ «Манго-Груп» та ПАТ «ПУМБ» виникли у травні 2017 року, тобто є самостійним зобов`язанням, виникнення якого не пов`язане з правовідносинами, що виникли у 2018 році між ТОВ «Манго-Груп» та ДП «НАЕК «Енергоатом» на підставі договору поставки № 53-129-01-18-01309 від 16.01.2018 та порушенням строку виконання грошових зобов`язань за цим договором.
Окрім наведеного, суд вказує, що черговий транш у розмірі 12 000 000,00 грн був отриманий ТОВ «Манго-Груп» у 09.02.2018, у той час, як строк виконання ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов`язання з оплати товару припадав на більш пізній строк, а саме 23.02.2018, 29.03.2018 та 02.04.2018. Тому до настання строку оплати отриманого товару ТОВ «Манго-Груп» не могло знати про те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» допустить порушення строку виконання зобов`язання та спричинить дефіцит обігових коштів. Викладене свідчить про те, що порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» строку оплати поставленого товару не стало причиною отримання ТОВ «Манго-Груп» чергового траншу по кредиту та не мало своїм наслідком сплату товариством процентів за користування зазначеними кредитними коштами.
Отже, ТОВ «Манго-Груп», заявляючи вимогу про стягнення збитків, не довело наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника, а тому вимога про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» збитків у розмірі 37 007,76 грн задоволенню не підлягає.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем за зустрічним позовом вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3% річних в розмірі 6 066,82 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 19 108,13 грн. У задоволенні вимоги про стягнення збитків в розмірі 37 007,76 грн суд відмовляє з огляду на її необґрунтованість.
Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (01010, м. Київ, Хрестовий провулок, буд. 2, офіс 405, ідентифікаційний код 39039648) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літера А, ідентифікаційний код 26251923) штраф у розмірі 160 255,97 грн (сто шістдесят тисяч двісті п`ятдесят п`ять грн 97 коп.), пеню в розмірі 92 599,16 грн (дев`яносто дві тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять грн 16 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 792,84 грн (три тисячі сімсот дев`яносто дві грн 84 коп.).
3. Зустрічний позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108, літера А, ідентифікаційний код 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манго-Груп» (01010, м. Київ, Хрестовий провулок, буд. 2, офіс 405, ідентифікаційний код 39039648) 3% річних у розмірі 6 066,82 грн (шість тисяч шістдесят шість грн 82 коп.), інфляційну складову боргу 19 108,13 грн (дев`ятнадцять тисяч сто вісім грн 13 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 851,00 грн (вісімсот п`ятдесят одна грн 00 коп.).
5. У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовити.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.08.2020.
Суддя О.Г. Удалова
