ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23.07.2020Справа № 910/19485/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Денисевича А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича
до Компанії Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі Імпекс»
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії,
за участі представників:
від позивача - Русскіна О.В. (уповноважений представник);
від відповідача 1 - не з`явився;
від відповідача 2 - не з`явився;
від третьої особи - Кустова Т.В. (уповноважений представник).
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Компанії Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited) про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір поруки №П-2026968/1 від 27.05.2014 року, укладений між позивачем та відповідачем, є недійним з огляду на те, що внаслідок проведення операції штучного погашення заборгованості, поручитель Рабітурна Лімітед отримало право зворотної вимоги (регресу) до позичальника ТОВ «Агрі Імпекс» в сумі виконаних зобов`язань, а тому Банк (позивач) не отримав реальних грошових надходжень на погашення зобов`язань за кредитним договором, при цьому відповідач набув право на активи банку (майнові права кредитора).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/19485/17 повернуто без розгляду позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Компанії Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited) про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити дії.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі №910/19485/17 скасовано, справу №910/19485/17 передано на розгляд Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.; підготовче засідання у справі призначено на 11.09.2018 року; залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; зобов`язано позивача в строк до 23.02.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надати у 3 (трьох) примірниках належним чином нотаріально завірені копії перекладу на Англійську мову позовної заяви з доданими до неї документами, ухвали про відкриття провадження у справі від 24.01.2018 року із судовим дорученням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 27.03.2019. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича у строк до 26.10.2018 надати до суду належним чином нотаріально завірені 3 (три) копії перекладу на англійську мову ухвали Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 по справі № 910/19485/17 та судового доручення про надання правової допомоги у трьох примірниках для направлення відповідачу в порядку встановленому Конвенцією 1965 року та Договору між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах; здійснити оплату за виконання судового доручення про вручення документів у розмірі 21 Євро. Зупинено провадження у справі №910/19485/17 до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 продовжено позивачу строк на надання оплати за виконання судового доручення про вручення документів у розмірі 21 Євро, визначений ухвалою суду від 26.09.2018 у справі №910/19485/17, до 13.12.2018.
08.02.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі Імпекс» в якості співвідповідача.
08.02.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив визнати недійсним трьохсторонній Договір поруки №П-2026968/1 від 27.05.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», Юридичною особою за законодавством Кіпру Компанією Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрі Імпекс» та зобов`язати Юридичну особу за законодавством Кіпру Компанію Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited) повернути АТ «Дельта Банк» оригінали кредитної справи та договорів, переданих відповідно до акту приймання-передачі від 08.01.2015.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 31.05.2019 №05-23/1243 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/19485/17, у зв`язку з прийняттям рішення Вищою радою правосуддя від 05.03.2019 №662/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва у відставку».
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 справу №910/19485/17 передано на розгляд судді Маринченку Я.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 прийнято справу №910/19485/17 до провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні. Зобов`язано позивача в строк до 26.06.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надати належним чином нотаріально завірені копії перекладу ухвали Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 та доручення про вручення документів від 05.06.2019 на англійську мову у трьох примірниках. Провадження у справі №910/19485/17 зупинено до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.
17.09.2019 від Міністерства юстиції та громадського порядку Кіпру надійшло повідомлення про повернення судового доручення без виконання огляду на невірне зазначення реквізитів у платіжному документі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 поновлено провадження у справі №910/19485/17 та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 відкладено підготовче судове засідання на 02.04.2020 о 10:00 год. Зобов`язано позивача у строк до 15.10.2019 здійснити оплату за виконання судового доручення про вручення документів у розмірі 21 Євро та надати оригінал квитанції до суду. Зобов`язати позивача в строк до 25.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надати належним чином нотаріально завірені копії перекладу ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 та доручення про вручення документів від 01.10.2019 на англійську мову у трьох примірниках. Постановлено направити копію ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 року у справі №910/19485/17, в перекладі на англійську мову для вручення відповідачу, в порядку передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, через Міністерство юстиції та Публічного порядку (Кіпру) (Ministry of Justice and Public Order). Зупинено провадження по справі №910/19485/17 до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.
05.12.2019 від Міністерства юстиції та громадського порядку Кіпру надійшло повідомлення про повернення судового доручення без виконання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 поновлено провадження у справі №910/19485/17, призначено підготовче судове засідання на 19.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 постановлено відкласти підготовче засідання на 04.02.2020. Також постановлено повідомити відповідача про розгляд даної справи в порядку, передбаченому положеннями Господарського процесуального кодексу України, ст.10 Конвенції «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах», шляхом направлення Компанії Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited) відповідних процесуальних документів безпосередньо на адресу місцезнаходження останнього.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 постановлено повідомити Компанію Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited) про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.04.2020 о 10:00 год. Зобов`язано позивача в строк до 20.02.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва (канцелярію) надати належним чином нотаріально завірені копії перекладу ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 на англійську мову у двох примірниках. Постановлено направити копію ухвали Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі №910/19485/17, в перекладі на англійську мову безпосередньо поштою на адресу Компанії Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited) в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (стаття 10).
02.04.2020 з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 №211, з урахуванням Указу Президента України №87/2020 від 13.03.2020 щодо введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 розгляд справи призначено на 30.04.2020.
В судовому засіданні 30.04.2020 судом було встановлено, що 08.02.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано клопотання про залучення до участі у праві в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі Імпекс», яке не було вирішено судом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2020 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про залучення ТОВ «Агрі Імпекс» в якості співвідповідача у справі №910/19485/17 та залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрі Імпекс». Відклаено судове засідання на 16.06.2020 о 10:00 год. Зобов`язано позивача в строк до 15.05.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надати належним чином нотаріально завірені копії перекладу ухвали Господарського суду міста Києва від 30.04.2020 на англійську мову у двох примірниках. Постановлено направити копію ухвали Господарського суду міста Києва від 30.04.2020 у справі №910/19485/17, в перекладі на англійську мову безпосередньо поштою на адресу Компанії Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited) в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (стаття 10).
Судове засідання призначене на 16.06.2020 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Маринченка Я.В. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 розгляд справи по суті призначено на 16.07.2020.
В судовому засіданні 16.07.2020 суд протокольно ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 23.07.2020.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідача 1 - Компанії Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited) та відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрі Імпекс» в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, відзивів на позов протягом усього часу розгляду справи не подали.
Судом також враховано, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи в підготовчих засіданнях, мали можливість в підготовчому провадженні повідомити суд про всі обставини справи, які їм були відомі та надати суду всі докази у справі.
Разом з тим, суд вказує про те, що відповідачі не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив або додаткові письмові пояснення по суті спору через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, або засобами електронної пошти, відтак враховуючи, що основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників відповідачів та неподання ними відзивів на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у письмових поясненнях по суті спору та просив суд задовольнити позов.
Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи пояснення представників сторін, що були надані в судових засіданнях, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.05.2014 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрі Імпекс» (позичальник) було укладено Договір кредитної лінії №ВКЛ-2026968, за умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру.
Також 27.05.2014 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрі Імпекс» (позичальник) та Компанією Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited) (поручитель) було укладено Договір поруки №П-2026968/1 (надалі також - Договір поруки).
Відповідно до п.п.1.1 - 1.3 Договору поруки, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником, умов щодо сплати кредитору суми кредиту, процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредитної лінії №ВКЛ-2026968 від 27.05.2014, укладеним між кредитором та позичальником, надалі за текстом - «Договір кредиту», за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути кредитору отриманий кредит в розмірі 160000000 грн, зі сплатою процентів у розмірі у строки (терміни) та на умовах, визначених у Договорі кредиту та Додаткових договорах до договору кредиту, що можуть бути укладені в майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту до 26.05.2017, сплачувати можливі штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту та цим Договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги.
Поручитель ознайомлений з умовами договору кредиту, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень не має.
У разі невиконання позичальником забезпечених порукою зобов`язань, поручитель доручає кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків поручителя (в національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) ним у кредитора в сумах, що підлягають сплаті за кредитним договором щодо погашення заборгованості за кредитом, нарахованими процентами за користування ним, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені. Поручитель доручає кредитору здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній кредитором самостійно на підставі Кредитного договору, будь-яку кількість разів протягом строку дії цього договору до повного виконання будь-яких зобов`язань поручителя перед кредитором за цим договором.
При цьому з метою здійснення кредитором права договірного списання, передбаченого у першому абзаці цього пункту договору, поручитель доручає кредитору, а кредитор має право списувати кошти в сумі та валюті з будь-якого рахунку поручителя в національній та/або іноземній валюті, відкритого у кредитора (та з будь-яких інших рахунків, що будуть відкриті Поручителем в майбутньому), в наступному порядку:
- у випадку, якщо валюта коштів, списаних кредитором з будь-якого рахунку поручителя, відкритого у кредитора, співпадає з валютою фактичної заборгованості позичальника за кредитним договором - в сумі та валюті фактичної заборгованості позичальника за кредитним договором,
- у випадку, якщо валюта коштів, списаних кредитором з будь-якого рахунку поручителя, відкритого у кредитора, не співпадає з валютою фактичної заборгованості позичальника за кредитним договором - в сумі коштів у іншій валюті, еквівалентній сумі коштів у валюті фактичної заборгованості позичальника за кредитним договором і витрат кредитора (комісій, тощо), які пов`язані з купівлею/продажем/обміном (конвертацією) валюти. При цьому, для погашення такої заборгованості поручитель доручає кредитору здійснювати від імені та за рахунок поручителя купівлю/продаж/обмін (конвертацію) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ) та/або її обмін на Міжнародному валютному ринку (далі - МВР), за поточним курсом, що склався на МВРУ та/або МВР за цією операцією на дату купівлі/продажу/обміну іноземної валюти, з обов`язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти, на поточний рахунок Поручителя за відповідною валютою.
При цьому курс купівлі/продажу/обміну (конвертації) кредитором іноземної валюти на МВРУ та/або на МВР, та порядок його визначення з метою виконання вищезазначеного доручення поручителя, вважаються такими, що узгоджені останнім..
Відповідно до п.6.2 Договору поруки, цей договір набирає чинності з дати його укладання. Дія цього договору припиняється на 3650 (три тисячі шістсот п`ятдесятий) день від дати, яка зазначена в п.1.1 цього договору як кінцевий термін повернення кредиту.
Разом з тим, судом встановлено, що на підставі постанови №150 від 02.03.2015 правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015 «Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Тимчасову адміністрацію було введено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 (включно).
Рішенням №71 від 08.04.2015 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду №51 від 02.03.2015 «Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» строк запровадження тимчасової адміністрації було визначено до 02.09.2015.
Відповідно до рішення №147 від 03.08.2015 Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта банк» тимчасову адміністрацію у позивача було продовжено до 01.10.2015.
02.10.2015 на підставі постанови №664 від 02.10.2015 правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
На підставі Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (№ 619 від 20.02.2017 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04.10.2019, продовжено повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк».
Відповідно до Витягу з протоколу №87 від 12.07.2017 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015, комісією було вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено, що Договір поруки № П-2026968/1 від 27.05.2014 є нікчемним відповідно до ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що оспорюваний Договір поруки підпадає під ознаки нікчемності правочину, передбачені ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.
За приписами статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За змістом п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення чинного законодавства, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.
Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Так обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що спірний Договір поруки №П-2026968/1 від 27.05.2014 є нікчемним відповідно до пунктів 1, 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, стверджуючи про наявність критеріїв нікчемності, передбачених п.п.2, 3 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач зазначає, що Договір поруки був взятий банком на позабалансовий облік лише в день погашення відповідачем-1 заборгованості позичальника по кредиту - 25.12.2014, що в свою чергу свідчить про те, що спірний договір було укладено пізніше зазначеної в ньому дати та під час обмежень, запроваджених постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ.
Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтями 5, 6 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Статтею 43 Господарського кодексу України передбачено свободу підприємницької діяльності, яка полягає в тому, що підприємці мають права без обмежень, самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Частинами 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вказано у п.2.6 Постанови №11 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п`ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо).
Отже, з огляду на наведене вище, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору поруки №П-2026968/1 від 27.05.2014 недійсним, керуючись приписами чинного на момент укладання договору цивільного та господарського законодавства України, Суд доходить висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, підписано без жодних застережень та скріплено печатками текст договору, а отже, спірний правочин було вчинено 27.05.2014.
Разом з тим, судом відхиляються доводи позивача про те, що спірний Договір поруки було укладено не 27.05.2014, а значно пізніше - 25.12.2014, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
Суд зазначає, що твердження позивача про взяття Договору поруки №П-2026968/1 від 27.05.2014 на бухгалтерський облік банку лише 25.12.2014 (в день погашення відповідачем-1 заборгованості позичальника по кредиту) не є свідченням укладання правочину саме в цей час.
Відповідно до п.3.1 Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, яку затверджено постановою Правління Національного банку України №481 від 27.12.2007, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банк відображає в бухгалтерському обліку забезпечення за кредитом (майно, у тому числі майнові права на грошові кошти, які розміщені на вклад (депозит), за позабалансовими рахунками за справедливою вартістю такою проводкою: а) отриману заставу: Дебет Рахунки для обліку отриманої застави; Кредит; Контррахунок; б) отриману гарантію (поручительство): Дебет; Контррахунок; Кредит; Рахунки для обліку отриманих гарантій.
Проте, зазначеною інструкцію не визначено строку такого облікування. Окрім того, суд зазначає, що невиконання посадовими особами позивача, що відповідають за бухгалтерський облік Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», певних дій ніяким чином не може впливати на момент укладання договору, а тим паче на його відповідність вимогам чинного законодавства.
30.10.2014 Правлінням Національного банку України було винесено постанову №692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних».
Водночас, суд зазначає, що спірний Договір поруки №П-2026968/1 було укладено 27.05.2014, тобто, до прийняття вказаної постанови, у зв`язку з чим не міг підпадати під обмеження щодо здійснення операцій банку, які були запроваджені цим актом 30.10.2014.
Відтак, з урахуванням наведеного, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що укладення Договору поруки було здійснено з порушенням обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ, про які вказує позивач (без погодження з куратором банку).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Зокрема, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. (ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України)
Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.556 Цивільного кодексу України, після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника.
До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Виходячи з суті правовідносин за договором поруки, в силу яких обов`язки майнового характеру перед кредитором виникають у поручителя лише у випадку невиконання зобов`язань боржником, та в будь-якому разі передбачають надходження коштів кредитору, суд не погоджується з твердженнями позивача, що укладенням Договору поруки позивач відмовився від власних майнових вимог.
Разом з тим, за твердженнями позивача, часткове погашення заборгованості по Кредитному договору в сумі 125475701,87 грн було проведено з інвестиційного рахунку поручителя в банку, проблемність якого була встановлена постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ за умов практичної неможливості здійснити переказ коштів зі свого рахунку до інших банків, а тому банк не отримав реальних грошових надходжень на погашення зобов`язань.
Однак, як встановлено вище, за умовами п.1.3 Договору поруки у разі невиконання позичальником забезпечених порукою зобов`язань, поручитель доручив кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків поручителя (в національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті) ним у кредитора в сумах, що підлягають сплаті за Кредитним договором щодо погашення заборгованості за кредитом, нарахованими процентами за користування ним, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені.
Відповідно до п.1.19-1 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем долучено до позову меморіальні ордери №101955779 від 25.12.2014 на суму 116754149,61 грн та №101955874 від 25.12.2014 на суму 8721552,26 грн, що свідчить про самостійне списання грошових коштів банком з рахунку відповідача-1 в порядку п.1.3 Договору поруки, а не здійснення відповідачем-1 погашення кредитної заборгованості, як вказує позивач.
При цьому, суд звертає увагу, що пунктом 1.3 Договору поруки позивачу надано право самостійно обирати рахунок, з якого здійснювати списання. Однак, позивачем не було подано до суду доказів відсутності інших банківських рахунків у відповідача-1.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що рахунок відповідача-1, з якого списані кошти, є саме інвестиційним, а також того, що реального їх надходження на рахунок банку не відбулося.
Крім того, умовами п.3.1 Договору банківського рахунку №26/2174-117 від 25.02.2009, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (банк) та Компанією Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited) (клієнт), передбачено, що банк має право здійснювати договірне або примусове списання коштів з рахунку у випадках, передбачених цим договором, іншими договорами, укладеними з банком та чинним законодавством.
Водночас, твердження позивача про те, що саме внаслідок укладення Договору поруки без зустрічного отримання реальних коштів банк став неплатоспроможним та виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало неможливим не відповідають дійсності з огляду на відсутність відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин.
Також суд в котре вважає за необхідне зазначити, що в силу оспорюваного Договору поруки обов`язки майнового характеру перед банком було покладено саме на Компанію Рабітурна Лімітед (Rabiturna Limited) як поручителя, а не навпаки.
Суд критично оцінює твердження позивача про часткове погашення зобов`язань позичальника за кредитним договором, оскільки в матеріали справи подано акт приймання-передачі документації від 30.12.2014, за яким позивачем передано відповідачу-1 документи, які підтверджують обов`язок боржника (договори та кредитну справу), що в силу ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України свідчить про виконання поручителем зобов`язання у повному обсязі.
Також, обґрунтовуючи критерій нікчемності, передбачений п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач зазначає, що на момент укладання спірного правочину відповідач-1 був кредитором Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» та залишок грошових коштів на рахунку відповідача-1 не підпадав під державні гарантії, отже, існували ризики неможливості повного або часткового задоволення вимог цих кредиторів у випадку прийняття рішення щодо ліквідації банку, тому є підстави вважати, що Договір поруки не мав на меті досягнення визначеного чинним законодавством результату для поруки - забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, а мав на меті фактичне забезпечення активами Банку (майновими правами за Кредитними договорами, які згідно чинного законодавства передаються в порядку регресу) грошових вимог до банку самого поручителя, який одночасно був кредитором банку. Такі обставини, на думку заявника, вказують на те, що шляхом укладання оспорюваного Договору поруки відповідачу-1 було надано певні переваги та пільги як кредитору банку.
Проте, вказані твердження заявника є безпідставними, необґрунтованими та такими, що підтверджені жодними доказами.
При цьому, згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов`язань.
Однак в матеріалах справи відсутні належні докази які б підтверджували доводи позивача, що Компанія Рабітурна Лімітед станом на момент укладення спірного Договору поруки була саме кредитором Публічного акціонерного товариства «Дельта банк», у зв`язку з чим відповідачу-1 було надано переваги, що прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку.
В той же час, сам лише Договір банківського рахунку № 26/2174-117 від 25.02.2009 з додатками, який в копіях надано позивачем до матеріалів позовної заяви, таким доказом не являється.
Також, стверджуючи про наявність критерію нікчемності, передбаченого п.5 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач вказує на те, що за встановлених постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ обмежень укладення Договору поруки суперечило Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Однак, вказані доводи позивача про те, що вчиненням спірного правочину банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд вважає недоведеними, з огляду на встановлений судом факт укладення спірного договору до прийняття постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ, а також як такі, що засновані на хибному розумінні поняття та правової природи поруки, в силу якої банк жодних майнових зобов`язань на себе не прийняв.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження нікчемності оспорюваного Договору поруки №П-2026968/1 від 27.05.2014, встановлених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про визнання недійсним Договору поруки №П-2026968/1 від 27.05.2014.
Разом з тим, позовні вимоги про повернення оригіналів документів, переданих по Акту приймання-передачі від 08.01.2015, також задоволенню не підлягають як похідні вимоги від основної вимоги про визнання недійсним правочину, у задоволенні якої судом відмовлено.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору в сумі 3200 грн покладаються на позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 03.08.2020.
Суддя Я.В. Маринченко
