Справа № 203/738/19
Провадження № 3-в/0203/6/2020
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2020 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Васіна Л.А., розглянувши матеріали подання начальника Центрального районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області капітана внутрішньої служби Шеметова А.О., про вирішення питання, пов`язаного з неможливістю виконання постанови від 15 березня 2019 року по справі № 203/738/19,
встановив:
02 липня 2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшло подання начальника Центрального районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області капітана внутрішньої служби Шеметова А.О., про вирішення питання, пов`язаного з неможливістю виконання постанови від 15 березня 2019 року по справі № 203/738/19, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт строком на 120 годин, також стягнуто 384,20 грн. судового збору. Подання обґрунтоване тим, що 10 квітня 2019 року до органу пробації на виконання надійшла вказана вище постанова, в ході виконання якої стало неможливо встановити місцеперебування ОСОБА_1 , що зумовило неможливість її виконання. У зв`язку із цим, уповноважена особа органу пробації просить, вирішити питання пов`язані з неможливістю виконанням постанови.
Представник пробації в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, вважаю за можливе розглянути подання за відсутності останнього.
Дослідивши матеріали даної справи, доходжу наступного висновку.
Так, на підставі п. 11.1 Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт (даліПорядок), виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.
На підставі п. 13.1 Порядку, підставою для виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт є постанова суду (судді), яка набрала законної сили.
Абз. 1-2ст. 325-1 КУпАПвизначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт надсилається на виконання органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили. Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.
В свою чергу п. 9ст. 129 Конституції Українивизначає обов`язковість судових рішень однією із засад судочинства.
Згідно із п. 13.13 Порядку, якщо після встановлення місця проживання порушника з`ясовано, що він за цим місцем не проживає, місцеперебування його невідоме та наявні підстави, що унеможливлюють виконання постанови суду (судді), уповноважений орган з питань пробації вносить до суду, який виніс постанову, подання щодо вирішення питань, пов`язаних з виконанням постанови.
Для належного вирішення питання, пов`язаного з неможливістю виконання постанови, слід дослідити ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Українищодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» № 2234-VIII, прийнятий 07.12.2017, який набрав сили 06.02.2018, яким вперше й було встановлено відповідальність, за несплату аліментів, а главу 14 КУпАПдоповнено відповідною статтею 183-1, яка в майбутньому на підставіЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Українищодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» № 2475-VIII, прийнятий 03.07.2018, який набрав сили 28.08.2018, була викладена у новій редакції, доповнена ще двома частинами та однією приміткою, при чому враховуючи особливості виконання визначені Порядком.
Відтак, незважаючи на те, що у відповідномуЗаконі України № 2234-VIII, як й вЗаконі України №2475-VIII, відсутнє чітке врегулювання питання, яке підіймається у визначеному поданні, слід звернути увагу на наступне.
На підставі ч. 1ст. 97 ЗУ «Про регламент Верховної Ради України», щодо кожного законопроекту, включеного до порядку денного сесії Верховної Ради, Апарат Верховної Ради та головний комітет ведуть справу законопроекту. Справа законопроекту містить документи, внесені в порядку законодавчої ініціативи, документи, підготовлені в процесі розробки, розгляду, доопрацювання, прийняття відповідного законопроекту Верховною Радою, а також документи, які підготовлені органами Верховної Ради, державними органами, установами і організаціями за зверненням Верховної Ради.
На підставі п. 1-3 ч. 1ст.91ЗУ«Прорегламент ВерховноїРадиУкраїни» законопроект, проект іншого акта вноситься на реєстрацію разом з проектом постанови, яку пропонується Верховній Раді прийняти за результатами його розгляду, списком авторів законопроекту, пропозицією щодо кандидатури доповідача на пленарному засіданні та пояснювальною запискою, яка має містити обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законодавства; обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття; інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту.
Відтак, певне обґрунтування щодо особливостей застосування та реалізації визначених законів має міститись у пояснювальній записці, яка не є джерелом права, однак має виважене обґрунтування зокрема необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законодавства, які безумовно враховуються при прийняття рішення ВРУ.
Отже, дослідивши пояснювальну записку до проекту Закону України № 2234-VIII, можна зробити висновок, що в обґрунтуванні необхідності ухвалення акта покладено насамперед благополуччя дітей та їхні права.
Визначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. З огляду на це, дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвиту дитини.
Держава має вживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення, відновлення, прав дитини, утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині держави, так і за кордоном.
Крім того, визначено, що недосконалість чинного законодавства дозволяє недобросовісним батькам або іншим членам сім`ї ухилятись від виконання свого обов`язку щодо утримання.
Отже, можна стверджувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 183-1 КУпАП, окрім іншого також сприятиме забезпеченню належного виконання рішення щодо стягнення аліментів, що в свою чергу дозволить зменшити заборгованість по аліментам та забезпечити належне утримання осіб, які отримують аліменти, що загалом сприятиме захисту їх прав.
А навіть, Європейський суд з прав людини відзначає, що «право на справедливий суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Виконання рішення є складовою частиною «судового розгляду» з точки зору статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположніх свобод» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»від 19 березня 1997 року. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії».
В свою чергу Порядком визначено виключний перелік обставин, за яких можливе припинення виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, зокрема у зв`язку із відбуттям призначеної судом (суддею) кількості годин суспільно корисних робіт - за наявності табеля про відпрацьований час, завіреного підписом та печаткою власника підприємства; заміною невідбутої частини суспільно корисних робіт адміністративним арештом - за наявності постанови суду (судді); скасуванням постанови - за наявності постанови суду (судді); смертю порушника - за наявності довідки органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Таким чином, суд наголошує на неприпустимості допущення невиконання вказаної постанови з підстав від`ємних від передбачених Порядком, адже це, окрім іншого, призведе до шкоди малолітній дитині, яка перебуває на утриманні.
Відтак, враховуючи особливості кожної складової, в сукупності яких й виникла ситуація, яка певним чином ускладнює виконання визначеної постанови, суд доходе висновку, що належне та якісне виконання визначеної постанови можливе за умови взаємодії між державними органами.
Згідно із абз. 11ст. 5 ЗУ «Про пробацію», одним із принципів пробації є взаємодії з державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об`єднаннями та громадянами.
Згідно ізст. 21 ЗУ «Про пробацію», орган пробації під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.
Отже, враховуючи те, що визначена постанова ухвалена за наслідками розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, складених Центральним відділом державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, а також те, що виконавче провадження № 19236622 від 15 травня 2010, розпочате у зв`язку із надходженням виконавчого листа Кіровського районного суду м.Дніпропетровська виданого 24 листопада 2008 року, за яким з ОСОБА_1 має бути стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 250 грн., щомісячно починаючи з 27 жовтня 2008 року здійснюється також Центральним відділом державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, вважаю, що останній є таким органом, який здатен якісним чином взаємодіяти з Центральним районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області з метою належного виконання визначеної постанови.
Згідно із абз. 3 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадженян», боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Таким чином, п. 14 ч. 3ст.18ЗУ «Провиконавче провадження» визначає, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження, має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.
Відповідно до ч. 1ст. 438 ЦПК України, розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.
Отже, законодавець наділив виконавців достатнім обсягом прав, використовуючи які останні можуть досягати якісного виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що твердження щодо неможливості виконання визначеної постанови суду є таким, що не відповідає дійсності, адже законодавцем передбачено спеціальний механізм взаємодії між державними органами, використання якого передусім передбачено з метою виконання судових рішень без невиправданих затримок.
Зважаючи на перелічене, доходжу висновку що в задоволенні подання про вирішення питання, пов`язаного з неможливістю виконання постанови слід відмовити.
Керуючись ст. ст.7,285,325-1 КУпАП,ст. 129 Конституції України,
постановив:
У задоволенні подання начальника Центрального районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області капітана внутрішньої служби Шеметова А.О., про вирішення питання, пов`язаного з неможливістю виконання постанови від 15 березня 2019 року по справі №203/738/19 відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Л.А. Васіна
