Справа № 212/1941/20
2/212/1873/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого-судді: Власенко М.Д.,
за участі секретаря судового засідання: Борух Ю.К.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Корчаки М.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничозбагачувальний комбінат" про стягнення одноразової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
17 березня 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із даним позовом, який в подальшому уточнила (в ред. від 18 червня 2020 року) та в якому зазначила, що вона з 02.03.1998 по 10.07.2008 року перебувала у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ЦГЗК») та працювала машиністом конвеєра фабрики огрудкування та за іншими професіями на підприємстві відповідача. 10.07.2008 року позивач була звільнена з підприємства за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Вказує на те, що їй стало відомо, що при звільненні у зв`язку із виходом на пенсію відповідач повинен був виплатити їй вихідну допомогу в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, оскільки вона пропрацювала на підприємстві відповідача більше 7,5 років та була звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Однак до часу звернення до суду належні до виплати кошти у вигляді вихідної допомоги не виплачені. Згідно наданої підприємством ПРАТ «ЦГЗК» довідки №368 від 15.05.2020 року розмір середньомісячної заробітної плати, розраховано відповідно до положень Постанови КМУ від 08.02.1995р. № 100 та на момент звільнення становив 1 650.34 грн. Отже, стягненню на користь позивачки підлягає невиплачена при звільненні одноразова допомога при звільненні на пенсію у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, що становить 1 650,34 грн. Також, у зв`язку з невиплатою належної позивачу одноразової допомоги при кінцевому розрахунку стягненню на її користь підлягає й середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з за період з 10.07.2008 року по 23.05.2011 р. у розмірі 62 749,13 грн.
20 березня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, витребувано у відповідача докази.
Ухвалою суду від 21 квітня 2020 року клопотання представника відповідача задоволено, призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
19 травня 2020 року представником відповідача надано до суду витребувані докази, а саме довідку про середній заробіток, копію розрахункового листа та копію наказу про припинення трудового договору.
18 червня 2020 року представником позивача надано уточнену позовну заяву.
24 червня 2020 року відповідач, не погодившись із уточненим позовом подав до суду письмовий відзив у якому зазначив, що Колективним договором між генеральним директором та спільним представницьким органом первинних профспілкових організацій ВАТ «ЦГЗК» на 2007 - 2008 роки, а саме пунктом 7.5 дійсно передбачена наступна гарантія: Виплачували протягом І півріччя 2007 р. працівникам при виході на пенсію за власним бажанням одноразову допомогу в розмірі, залежному від непереривного стажу роботи на підприємстві від 7,5 до 15 років - середньомісячну заробітну плату працівника; від 15 до 20 років дві середньомісячні заробітні плати працівника; від 20 і більше років три середньомісячні заробітні плати працівника. З ІІ півріччя 2007 року здійснювати таку виплату за умови, якщо працівник: звільняється за власним бажанням протягом одного місяця після досягнення ним пенсійного віку (жінки 55 років, чоловіки 60 років). Зазначає, що позивач на момент звільнення не досягла 55 років, тому законних підстав для отримання одноразової допомоги не було. Розрахунок суми одноразової вихідної допомоги, що заявлена до стягнення позивачем є невірним, у зв`язку з тим, що при нарахуванні та виплаті суми одноразової вихідної допомоги відповідач має виконати свій обов`язок податкового агента перед державою та сплати нарахованої суми податок з доходів фізичних осіб. Так, у випадку здійснення виплати Позивачу в 2008 році суми одноразової вихідної допомоги при звільненні, її розмір мав визначатись таким чином :
- сума нарахованої одноразової вихідної допомоги 1 65034 грн.
- сума утриманого податку з доходу фізичних осіб 1 650,34 *15 % = 247.55 грн.
- сума одноразової вихідної допомоги до виплати 1 650,34 - 247,55 = 1 402, 79 грн. де 1 650,34 грн. - середньомісячна заробітна плати, розрахована згідно Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. 15% - ставка податку з доходу фізичних осіб, визначена Законом України від 22.05.2003р. №889-ІУ''Про податок з доходів фізичних осіб" в редакції на 2008 рік. В уточненій позовній заяві заявлено до стягнення не 1 402,79 грн., а 1 650,34 грн., що, в свою чергу, підтверджує наявність спору з приводу суми виплати при звільненні. Крім того вказали, що позивачка звернулась до суду з вимогою про стягнення відповідних сум 17 березня 2020 року після спливу 11 років 8 місяців після звільнення 10.07.2008р., що спричинило значне збільшення розміру санкції у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги. Жодного доказу про поважні причини неможливості позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених прав раніше, представником позивача позовній заяві не наведено. Також позивач або його представник не навели в позовній заяві жодного доказу, на підтвердження того, що ОСОБА_3 не знала про своє право на отримання одноразової допомоги при виході на пенсію, зокрема не була ознайомлена з Колективним договором на 2007-2008р.р., або вказала на якісь інші обставини, які заважали їй це зробити. Вважали такі дії позивача зловживанням своїми правами, крім того, з посиланням на судову практику, просили застосувати принцип розумності, співмірності між негативними наслідками порушення та розміром грошової компенсації.
Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених в уточненій позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на уточнену позовну заяву.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України, серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
В судовому засіданні встановлено, що у період з 02.03.1998 року по 10.07.2008 року позивачка перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «ЦГЗК», загалом 10 років та працювала машиністом конвеєра фабрики огрудкування та за іншими професіями, була звільнена з роботи 10.07.2008 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України, що підтверджуються копією трудової книжки (а.с.6-9).
У відповідності до розрахункового листа ПрАТ «ЦГЗК» за липень 2008 року ОСОБА_3 при звільненні із підприємства відповідача допомога при виході на пенсію не виплачувалась (а.с. 52).
Відповідно до довідки ПрАТ «ЦГЗК» від 15.05.2020 року № 368 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_3 за два останні місяці перед звільненням травень-червень 2008 року склала: 3409,98 грн., середньогодинна заробітна плата за останні два місяці перед звільненням склала 312 грн. (а.с. 51).
Згідно ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Із Галузевої Угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2007-2008 роки (далі - Галузева Угода), яка була чинною на день звільнення позивача й положення, якої поширюються на ПрАТ «ЦГЗК», встановлено, що Угода набирає чинності з 1 січня 2007 року і діє до укладення нової або перегляду цієї Угоди. (п.1.12)
Відповідно до п.6.1 Галузевої Угоди, встановлено, виплачувати працівнику при виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше: при стажі від 7,5 до 15 років - середньомісячної заробітної плати; від 15 до 20 років - двомісячної середньої заробітної плати; від 20 і більше років - тримісячної середньої заробітної плати. (а.с. 11-12).
Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року N 3356-XII встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Стаття 9 цього Закону передбачає, що Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.
Статтею 16 КЗпП України встановлено, що умови колективного договору, що погіршують порівняно із чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.
Судом встановлено, що вимоги до власників підприємства, передбачені Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу України та колективного договору підприємства, в частині соціальних гарантій працівників при виході на пенсію, які були чинні на час звільнення позивача із підприємства відповідача різняться, так Галузевою Угодою передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу, така ж норма передбачена і колективним договором, однак колективний договір погіршує становище працівників підприємства в порівнянні з умова Галузевої Угоди, оскільки встановлює вікові обмеження у виплаті вихідної допомоги.
У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин умов саме Галузевої Угоди, виконання якої є обов`язком для відповідача, а не Колективного договору, положення якого погіршують становище працівника.
Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу України в частині соціальних гарантій (соціального захисту), яка була чинна на час звільнення позивача із підприємства, передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 безперервно відпрацювала на підприємстві відповідача понад 10 років та була звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_3 розповсюджується дія п.6.1 Галузевої Угоди гірничо-металургійного комплексу України та їй при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі середньої заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( із змінами та доповненнями) затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати. Пунктом 2 вищевказаного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Так, позивач була звільнена з підприємства відповідача 10 липня 2008 року, тому розрахунковим періодом є два попередні перед звільненням повні місяці - травень-червень 2008 року, за які заробітна плата позивача складала 3409,98 грн., середньогодинна - 10,93 грн. Середньомісячна заробітна плата позивача склала 1650,34 грн. і саме у вказаному розмірі позивачу повинна була виплачена одноразова допомога при звільненні.
Враховуючи, що відповідачем при звільненні позивача не сплачено вихідну допомогу, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1650 грн.
Положеннями ст. 47 КЗпП України встановлений обов`язок для власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Положеннями ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 6-2404цс15 від 05 жовтня 2016 року, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України повинна враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Оскільки позовні вимоги позивача в частині стягнення вихідної допомоги задоволені у повному обсязі, тому підстави для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.
Перевіривши наведені розрахунки, які не спростовані відповідачем, суд погоджується з ними, у зв`язку з чим підлягає також стягненню з відповідача середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні в розмірі 62 794,13 грн. за період з 10.07.2008 року по 23.05.2011 року, виходячи з кількості робочих годин 5741 година та розміру середньогодинної заробітної плати 10,93 грн. (5741год.*10,93 грн.)
Позивач, відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового, у звьязку з чим, враховуючи результат вирішення спору, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з ПрАТ «ЦГЗК» підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, в межах задоволених позовних вимог у сумі 840,80 грн.
На підставі ст.ст. 47, 97, 116, 117, 233,237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4,12, 13, 76-83,141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничозбагачувальний комбінат" про стягнення одноразової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничозбагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_3 невиплачену одноразову допомогу при звільненні у розмірі 1650 (одна тисяча шістсот п`ятдесят) гривень 34 копійки.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.07.2008 року по 23.05.2011 року - у розмірі 62 749 (шістдесят дві тисячі сімсот сорок дев`ять) гривень 13 копійок.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, Покровський район, код ЄРДПОУ 00190977.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу на протязі тридцяти днів після проголошення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2020 року.
Суддя М.Д.Власенко
