№ 201/9571/19
провадження 2/201/711/2020
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем Храмцевич Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, зобов`язання повернути кошти за придбаний товар,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 20 серпня 2019 року звернувся до суду з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача, зобов`язання вчинити певні дії по поверненню коштів за придбаний товар, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своїх позовних вимогах та з представником посилаються на те, що він 13 липня 2019 року приблизно о 19:59 год. придбав в магазині «TOUCH» товар «20073, SYMA X5UW 720р /FPV / Wi-Fi/ Barometr Red» (квадрокоптер) вартістю 2 409 грн. (дві тисячі чотириста дев`ять гривень 00 копійок), отримавши від останнього безпосередньо сам товар, гарантійний талон із зазначенням гарантійного строку в три місяці, фіскальний чек фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 13 липня 2019 року. Після придбання товару позивач вирішив випробувати придбаний товар, після чого ним було виявлено несправність товару, а саме: товар не працює за допомогою пульта дистанційного керування; товар не працює за допомогою додатку до смартфону «Syma Go». 18 липня 2019 року позивач звернувся до магазину «TOUCH», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , менеджером цього магазину ОСОБА_3 було прийнято вказаний товар по гарантії для проведення діагностики з подальшим сервісним обслуговуванням (що підтверджується актом прийому по гарантії № BN6557 від 18 липня 2019 року). 24 липня 2019 року позивач написав заяву на ім`я відповідача ФОП ОСОБА_2 про повернення грошових коштів за товар. Магазин надав позивачу письмову відповідь, з відмовою в задоволенні заяви позивача, останній з цим не згоден. До теперішнього часу позивачу невідомі причини, з яких товар неможливо було відразу поміняти на інший новий такої ж якості або повернути кошти, відповідач не надав йому експертного висновку до теперішнього часу. Позивач вважає вказане неправомірним, йому завдана матеріальна шкода, він поніс збитки, а законом передбачені і штрафні санкції за невиконання умов договору. Позивачу завдані збитки. Позивач просив суд захистити його права як споживача, зобов`язати відповідача повернути йому його кошти за вказаний придбаний товар, задовольнивши позов в повному обсязі.
Представник відповідача ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, в письмовому зверненні до суду позовні вимоги не визнав, пояснивши, що дійсно позивач придбав у них вказаний квадрокоптер. Через несправність цього товару вони запропонували позивачу провести експертизу і ремонт, але позивач відмовився від цього, несправність товару виявилася через неправильну експлуатацію його самим позивачем, про що і складено акт та повідомлено заявника. По закону вони мають право повернути позивачу відремонтований товар, що вони і запропонували робити. Протиправних дій в них не було. На письмові звернення позивача вони відповідали в передбаченому законом порядку і терміни. Все ним зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов`язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували, матеріальної чи моральної шкоди не завдавали. Позовні вимоги не доведені. Вважають позовні вимоги до них безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Не заперечували проти розгляду справи за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.
З`ясувавши позицію та думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_1 , 13 липня 2019 року приблизно о 19:59 год. придбав в магазині «TOUCH» товар «20073, SYMA X5UW 720р /FPV / Wi-Fi/ Barometr Red» (квадрокоптер) вартістю 2 409 грн. (дві тисячі чотириста дев`ять гривень 00 копійок), отримавши від останнього безпосередньо сам товар, гарантійний талон із зазначенням гарантійного строку в три місяці, фіскальний чек фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 13 липня 2019 року. Після придбання товару позивач вирішив випробувати придбаний товар, після чого ним було виявлено несправність товару, а саме: товар не працює за допомогою пульта дистанційного керування; товар не працює за допомогою додатку до смартфону «Syma Go». 18 липня 2019 року позивач звернувся до магазину «TOUCH», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , менеджером цього магазину ОСОБА_3 було прийнято вказаний товар по гарантії для проведення діагностики з подальшим сервісним обслуговуванням (що підтверджується актом прийому по гарантії № BN6557 від 18 липня 2019 року). 24 липня 2019 року позивач написав заяву на ім`я відповідача ФОП ОСОБА_2 про повернення грошових коштів за товар. Магазин надав позивачу письмову відповідь, з відмовою в задоволенні заяви позивача, останній з цим не згоден. Позивач вважає вказане неправомірним, йому завдана матеріальна шкода, він поніс збитки, а законом передбачені і штрафні санкції за невиконання умов договору.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції.
Відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк. На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
Позивач просив суд захистити його права як споживача, зобов`язати відповідача повернути йому його кошти за вказаний придбаний товар, задовольнивши позов в повному обсязі. Виник спір, який в добровільному порядку не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
В наведеній статті законодавцем також визначено наступне: послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Згідно з умовами ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
В даному випадку застосуванню підлягають норми цивільного законодавства, які регламентують виникнення цивільних прав і обов`язків на підставі саме договорів та інших правочинів.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання або змінювати його умови. Договір, який є чинним (дійсним), має обов`язкову силу не лише для сторін. Ним повинні керуватися й органи, які вирішують спори між сторонами цього договору, захищаючи їхні права та інтереси.
Виходячи з аналізу норм даної статті йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Тобто, у даному випадку, відповідач істотно порушив умови договору, а саме: відповідачем позивачу не були надані необхідні послуги, крім того, річ, яка була надана відповідачу для заміни, ремонту була зіпсована останнім. Позивач так і не отримала той товар, на який розраховував при покупці (який й досі знаходиться у відповідача), а також жодної компенсації його вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зазначене положення було повністю проігнороване співробітниками відповідача.
Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Положення щодо прав покупців на отримання товару належної якості, яка гарантується продавцем закріплено у статтях 673 та 675 ЦК України. Згідно частини 1 статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає вимогам договору купівлі - продажу. Відповідно ч. 1 статті 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення і відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі - продажу, а частина 2 цієї статті встановлює, що договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Правові наслідки передання товару неналежної якості та права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості визначені також статтями 678 ЦК України та і статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно ст. 1, 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Згідно ст. 6 Закону продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Відповідно ст. 8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред`являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред`явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. При пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару. Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частішою першою цієї статті) зобов`язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги. За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред`явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої цієї статті.
Згідно статті 9 Закону при придбанні товару належної якості споживач має право: обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, але лише протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не був оголошений продавцем.
Згідно ст. 21, 22 Закону крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
ОСОБА_1 подав позовну заяву до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в якій вказав, що 13 липня 2019 року приблизне о 19:59 придбав у магазині «Touch» товар «20073, SYMA X5UW 720] /FPW Wi-Fi/ Barometr Red» (квадрокоптер) вартістю 2 409 грн., безпосередньо із самим товаром позивач як покупець отримав гарантійний талон із зазначенням гарантійного строку у розмірі 3 місяці, фіскальний чек фізично особи-підприємця ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 13 липня 2019 року.
Як зазначає покупець, після придбання він вирішив випробувачі придбаний товар, після чого він виявив несправність товару, а саме: товар не працював зі допомогою пульта дистанційного керування та товар не працював за допомогою додатку до смартфону «Syma Go».
Згідно до п. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов`язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.
У разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.
Покупець звернувся до магазину «Touch», що розташований за адресою АДРЕСА_2 . Менеджером цього магазину ОСОБА_3 було прийнято товар по гарантії № BN6557 від 18 липня 2019 року. Як зазначає покупець, 24 липня 2019 року він написав заяву на ім`я фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про повернення грошових коштів за товар.
Магазином була надана відповідь покупцю, де було вказано, що 23 липня 2019 року з покупцем зв`язалися, та повідомили, що дефекту немає. Покупець не вірно встановив лопасті на квадрокоптері. 24 липня 2019 року покупцем було написано заяву та передано до магазину, в заяві покупець зазначає, що тільки 18 липня 2019 року йому повідомили, що керування додатком не працює, але при купівлі товару, покупцю було надано повну інформацію про даний-пристрій, цей пристрій працює тільки з пульта управління, та з самим пристроєм було надано інструкцію, в якій вказано, та намальовано як правильно підключити гвинти до квадрокоптеру.
Таким чином, покупцю було надано повну інформацію, дефекту в пристрої немає, квадрокоптер повністю працює, але «забруднення, та подряпини на лопастях» є суттєвим недоліком для повернення товару. Також це вказує на те, що пристрій був у експлуатації. Після проведення діагностики було встановлено, що в пристрої є механічні ушкодження, порушення правил експлуатації, а саме: клієнт не вірно встановив лопаті на квадрокоптера, що призвело до некоректної роботи.
За правилами частиною першою статті 4 Закону № 1023-ХІІ споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою та належну якість продукції та обслуговування.
Положення частини першої статті 5 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» вказують на те, що продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідне рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема пов`язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, а стаття 6 цього Закону вказує на обов`язок потерпілого довести: наявність шкоди, наявність дефекту в продукції, наявність причинно- наслідкового зв`язку між дефектом в продукції та шкодою.
Порядок повернення сплачених за товар, що використовувався та на думку споживача має певний недолік, грошових коштів та обміну товару не належної якості на аналогічний товар належної якості регламентується та чітко встановлений ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, ст. 83 Закону встановлює, що уразі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Так, положення п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 8 Закону можуть застосовуватись виключно у випадку, якщо у товарі виявлено протягом встановленого гарантійного строку істотні недоліки.
У відповідності до ч. 14 ст. 8 вказаного Закону, вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону, істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. З викладених норм Закону видно, що повернення сплачених за товар грошових коштів чи міна товару на аналогічний можлива виключно у випадках коли у такому товарі наявний істотний недолік. Для можливості проведення діагностики, та у разі необхідності проведення гарантійного ремонту, а у випадку наявності у товарі істотного недоліку проведення грошових коштів позивачу.
Отже, право позивача як споживача відповідно Закону України «Про захист прав споживачів» не порушено, відповідачем дотримано всіх передбачених законом вимог, щодо надання якісного товару, та обслуговування. Відразу після звернення позивачеві було запропоновано скористатися послугами сервісного центру та зробити діагностику, що і було зроблено зі згоди позивача.
Згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється т засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову задоволенні позову.
Технічне обслуговування товару не вважається ремонтом і не може бути підставою для заміни товару. Натомість, відповідно до ч. 7 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержану продукцію незміненому стані.
З огляду на викладене, позивач не позбавлений права на розірвання договору та повернення сплачених коштів за умови наявних недоліків продукції, якщо такі недоліки виникли не через вин споживача, а продукція залишена у незмінному стані. Наведеними вище положеннями Закону визначено, що для визнання недоліків істотним мають бути три обов`язкові ознаки та хоча б одна із факультативних ознак п. а-в п. 12 ст. 1 Закону.
Твердження сторони позивача про те, що він не був належним чином повідомлений про властивості та технічні характеристики товару не відповідають дійсності, інформація про товар була надана в повному об`ємі, з технічними характеристиками товару, докладно роз`яснені в функції товару, правила користування ним, які були надані споживачу (позивачу) в супровідній документації, що додається до продукції.
Доводи сторони позивача про неотримання достовірної інформації щодо властивості товару від продавця є необгрунтованими, оскільки перед придбанням товару, споживав мав ознайомитися (і ознайомився) з Інструкцією, а у випадку, якщо функції виробу його не влаштовують, - не купувати його.
Вказаної позиції дійшов і Верховний Суд при винесенні постанови від 17 січня 2018 року у справі №569/13617/15-ц.
Крім того, позивач обгрунтовує позов через наявність істотного недоліку товару, а не виконанням вимог ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Відповідно до ч. І ст.77 ІІПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
У разі виявлення недоліків у товарі, правовідносини сторін регламентуються ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, законодавець розмежував поняття «недолік», «істотний недолік» та наслідки їх виявлення.
Згідно абз. 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Згідно абз. 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) заміни товар на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», істотний недолік - це недолік, який (1) робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, (2) виник з вини виробника (продавця, виконавця), (3) після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад 14 календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
З аналізу вищенаведених норм випливає, що право вимоги розірвання договору купівлі-продажу товару виникає у споживача за умови виявлення саме істотного недоліку протягом гарантійного строку, який виник з вини виробника товару. При цьому, для віднесення виявленого недоліку до числа істотних, недолік обов`язково повинен: (1) роботи неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, (2) бути таким, що виник з вини виробника товару, (3) після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин та має бути наділеним хоча б однією з ознак, передбачених підпунктами «а»-«в» п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у сукупності. Жодна із вказаних ознак сама по собі не може свідчити про наявність істотного недоліку у товарі. Оскільки у товарі позивача відсутні усі ознаки істотного недоліку у сукупності, зокрема, відсутня така обов`язкова ознака як повторність виявлення недоліку після його усунення, а також будь-яка із факультативних ознак, за формальними ознаками виявлений недолік не може вважатися істотним, та не може бути підставою для задоволення вимоги щодо заміни товару на інший/аналогічний товар.
Така ж правова позиція викладена у рішенні Верховного суду України у справі №205/5383/15-и, від 08 лютого 2018 року, у рішенні Донецького апеляційного суду при розгляді справи № 235/183817 від 06 листопада 2018 року, у рішенні Апеляційного суду Одеської області при розгляді справи №501/367/18 від 07 листопада 2018 року та ін..
Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції.
Згідно п. 13 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, споживачеві видається акт приймання товару на експертизу за Формою N 6-гарант.
Таким чином, відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для задоволення вимог споживача, передбачених чинним законодавством.
Безпідставними можуть бути посилання позивача на міжнародні акти, такі як Резолюція Генеральної асамблеї 00Н від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту прав споживачів», яка встановлює основні принципи діяльності держав у здійснені захисту прав споживачів, а також Хартія захисту прав споживачів від 1973 року № 543, яка визначає базові права споживачів, - оскільки вказані акти жодним чином не регламентують та не розподіляють обов`язку сторін щодо доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.
Згідно ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, якщо тягар доказування причини виникнення недоліків у товарі покладено на відповідача. то тягар доказування наявності істотних недоліків у товарі покладено саме на позивача.
Така ж правова позиція викладена у рішенні Верховного суду у справі № 205/5383/15-ц від 08 лютого 2018 року.
Згідно з ч. 2, 3, 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків. Зазначені вимоги можуть бути пред`явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.
Судом з`ясовано, що таких істотних недоліків товару (в розумінні закону - неможливості використовувати товар більше чотирнадцяти днів) не було, доказів на підтвердження цього позивач суду не надав.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі.
В судовому засіданні не знайшли своє об`єктивне підтвердження неправомірні дії відповідача стосовно позивача та завдання цими діями шкоди правам позивача, а тому на відповідача не може бути покладено обов`язок відшкодувати її - повернути кошти, замінити товар на новий або сплата неустойки у повному обсязі.
Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивача не задоволено, а сам він по закону звільнений від сплати судового збору, то судові витрати необхідно віднести за рахунок держави.
Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно позивача по незаконним (з точки зору позивача) діям відносно нього, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.
Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позовних вимогах, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.
При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ФОП ОСОБА_2 про захист прав споживача, зобов`язання повернути кошти за придбаний товар відмовити, судові витрати віднести за рахунок держави.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про захист прав споживача, зобов`язання повернути кошти за придбаний товар не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 42, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 1, 4-10, 12, 13, 15, 19, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 15, 16, 22, 184, 202, 509, 526, 530, 551, 673, 675, 678, 680, 708, 711, 901, 906, 1209, 1210, 1166 ЦК України, ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, зобов`язання повернути кошти за придбаний товар відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Повний текст рішення складено 03 серпня 2020 року.
Суддя -
