Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2020 р. Справа№200/3792/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А. за участю секретаря судового засідання Гуменної В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 200/3792/20-а за позовом ОСОБА_1 (представник позивача - Поляков Іван Сергійович) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою, в якій просив підготовити та подати документи до Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років. Проте відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви у зв`язку із тим, що позивач на день звільнення не мав необхідної вислуги, а саме не менше 24 календарних років та 6 місяців роботи в органах внутрішніх справ. Позивач зазначає, що його вислуга років станом на 27.02.2020 року в календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає 21 рік 5 місяців 25 днів, що у пільговому обчисленні складає 29 років 11 днів. Також позивач вказує, що має статус учасника бойових дій. У період з 07.04.2014 року по 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року по 30.04.2018 року він брав безпосередню участь в антитерористичній операції, а тому просить суд визнати дії відповідача неправомірними в частині відмови йому в направленні до Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугою років; зобов`язати відповідача направити до Пенсійного фонду України документи для призначення йому пенсії.

У своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач зазначає, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 10.02.2000 року до 06.11.2015 року та з 07.11.2015 до 27.02.2020 року в органах поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26.02.2020 року № 76 о/с відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 27.02.2020 року позивач був звільнений зі служби в поліції (за власним бажанням). На момент звільнення позивач досяг 42 - річного віку. Вислуга років на день звільнення з поліції ОСОБА_1 склала 21 рік 5 місяців 25 днів.

10.03.2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до відповідача щодо оформлення документів для призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте представника позивача листом відповідача було повідомлено про те, що права на пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 не має.

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що позивачу було враховано лише вислугу років в календарному обчисленні, а не в пільговому, як просив позивач, оскільки приписи постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, на які посилається позивач, суперечать приписам п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та застосуванню не підлягають, оскільки Закон має вищу юридичну силу. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Ухвалою від 13.04.2020 року Донецький окружний адміністративний суд залишив без руху адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії. Суд надав позивачу десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду двох примірників уточненої позовної заяви із зазначенням власної адреси електронної пошти та офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти його представника (або інформації про причини неповідомлення таких відомостей).

Суд виніс 12.05.2020 року ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії та відкрив провадження по цій справі. Розгляд справи № 200/3792/20-а суд вирішив проводити за правилами загального позовного провадження. Суд призначив підготовче засідання по цій справі на 10.06.2020 року об 11 годині 00 хвилин.

Суд ухвалою від 10.06.2020 року відклав підготовче засідання у справі до 15 години 00 хвилин 24.06.2020 року, задовольнивши клопотання представника позивача.

Суд виніс ухвалу від 24.06.2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14 годину 00 хвилин 22.07.2020 року.

На судове засідання, призначене на 22.07.2020 року, прибули позивач та його представник. Вони надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позов підтримали повністю та просили його задовольнити.

Уповноважена особа відповідача на судове засідання не прибула. Про місце, дату та час проведення судового розгляду відповідач повідомлявся судом належним чином.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача про проведення розгляду справи без участі його представника.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, беручи до уваги належне повідомлення відповідача про дату, час і місце цього засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с. 14 - зв. бік а.с. 14).

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 13) та рішенням Національної поліції України від 26.02.2019 року № 2/І/V/233 (а.с. 15).

Довідкою від 13.03.2020 року № 1645/05/12-2020, виданою Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області, підтверджується безпосередня участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період з 07.04.2014 року до 06.11.2015 року та з 07.11.2015 року до 30.04.2018 року (а.с. 12).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 10.02.2000 року по 06.11.2015 року (а.с. 10-11).

Позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «к» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року № 365 о/с (зв. бік а.с. 10).

07.11.2015 року позивач прийнятий на службу до Національної поліції України на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 07.11.2015 року № 30 о/с (зв. бік а.с. 10).

26.02.2020 року позивача звільнено з 27.02.2020 року зі служби в поліції наказом ГУНП в Донецькій області від 26.02.2020 року № 76 о/с за п. 7 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (зв. бік а.с. 11, 53). На момент звільнення вислуга років позивача станом на 27.02.2020 року склала 21 рік 05 місяців 25 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 00 місяців 11 днів (а.с. 16, 53).

Своїм листом від 16.03.2020 року № 12аз/12/01-2020 Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області у відповідь на адвокатський запит представника позивача - Полякова Івана від 10.03.2020 року № 36 (а.с.111-112) щодо підготування, оформлення, направлення повного пакету документів до Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , роз`яснено про відсутність законних підстав для направлення до Пенсійного фонду України матеріалів для призначення позивачу пенсії за вислугою років, оскільки на день звільнення календарна вислуга років позивача складає 21 рік 05 місяців 25 днів (а.с. 8-9).

Будучи незгодним із відмовою Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не направлення його документів до Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 року (далі - Закон № 2262).

Пунктом "б" статті 1-2 Закону № 2262 передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Одночасно стаття 17 Закону № 2262 визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Частиною другої статті 17 Закону № 2262 передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.

Виходячи з наведеного, в Законі № 2262 не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 24 календарних роки та 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 24 календарних роки та 6 місяців, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Позивач такої вислуги у мінімально-визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув.

Як вбачається з матеріалів справи на час звільнення позивача зі служби (27.02.2020), його вислуга років у календарному обчисленні становила - 21 рік 05 місяців 25 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону № 2262.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 295/6454/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17.

Постановою № 3-1 від 30 січня 2007 року Правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно із п. 1 якого, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відомств. Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділив Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Відповідно до п. 7 Порядку 3-1 до органів Пенсійного фонду України, уповноваженими структурними підрозділами міністерств та інших державних органів, в яких колишні військовослужбовці проходили службу повинні подаватися: заява, грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, документи про страховий стаж тощо.

Таким чином, органи Пенсійного фонду України здійснюють призначення, перерахунок та виплату пенсій на підставі документів, що наданні уповноваженими структурними підрозділами, де особа проходила службу.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач при відмові ОСОБА_1 у направленні до пенсійного фонду документів для призначення пенсії діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже позовна заява задоволенню не підлягає.

Суд критично ставиться до посилання позивача на те, що до спірних правовідносин для призначення пенсії за вислугу років підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393, якою останньому, на його думку, для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж - 29 років 00 місяців 11 днів, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Вищевказане посилання позивача є безпідставними, оскільки згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, приписи п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам п."а" ст.12 Закону № 2262. Тому застосуванню підлягає саме Закон № 2262, оскільки у відповідності до ч. 4 ст. 9 КАС України закон має вищу юридичну силу.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору на підставі п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як учасника бойових дій, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 293, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, буд. 86) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.07.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб