Справа № 439/892/19 Головуючий у 1 інстанції: Бунда А.О.
Провадження № 22-ц/811/968/20 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія:39
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2020 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Струс Л.Б.,
суддів Левика Я.А., Шандри М.М.
секретар Симець В.І.
за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу Бродівського районногосуду Львівськоїобласті від19вересня 2019рокув складі судді Бунда А.О.
у справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів,-
ВСТАНОВИВ:
Оскаржуваною ухвалою Бродівського районногосуду Львівськоїобласті від19вересня 2019рокупозовну заяву залишено без розгляду.
Дану ухвалу оскаржила ОСОБА_3 ,подавши апеляційну скаргу.
З ухвалою не погоджується через порушення судом процесуального права.
Вважає, що при розгляді по суті справи, суд повинен був прийняти рішення на її користь про відмову в задоволенні позовних вимог.
Просить ухвалу Бродівського районногосуду Львівськоїобласті від19вересня 2019рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленою про час і місце апеляційного розгляду справи (а.с. 66), в судове засідання не з`явилася, подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи - з посиланням на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин.
Розглянувши вищезгадане Клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього клопотання, з огляну на наступне.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявнимив нійі додатковоподаними доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1), досліджуючи при цьому докази, що стосуються фактів, на якіучасники справипосилаються вапеляційній скарзіта (або)відзиві нанеї (частина 2), а частиною 2 статті 372 цього Кодексу встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається зі змісту доводів апеляційної скарги, в ході апеляційного розгляду справи підлягає дослідженню та з`ясуванню наступне питання: чи правомірно судом першої інстанції було залишено позовну заяву без розгляду. Тобто, з`ясуванню підлягають процесуальні питання, які регламентованіЦПК Україниі непотребують особистихпояснень учасниківсправи чи їхніх представників, оскільки повинні обґрунтовуватися письмовими доказами, які на час апеляційного розгляду вже мали б бути наявними у матеріалах справи.
У апелянта ОСОБА_3 була можливість для наведення суду наявних у неї доводів у поданій до суду апеляційній скарзі (а.с. 38).
Станом на час апеляційного розгляду справи (28.07.2020 року) введений Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року карантин триває вже більше чотирьох місяців, в черговий раз продовжений до 31 липня 2020 року і строки його завершення нікому не відомі: ця обставина є загальновідомою і не потребує доказування (частина 3 статті 82 ЦПК України).
В той же час, з метою забезпечення доступу до правосуддя під час дії в Україні карантину та на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року № 196 було затверджено Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, однак, від ОСОБА_3 заяв до суду про участь у апеляційному розгляді справи в режимі відеоконференції не поступало.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовомузасіданні заперечивможливість відкладенняапеляційного розглядусправи,вважаючи заявленеклопотання зловживаннямпроцесуальними правамиз ціллюштучного затягуваннярозгляду справита пояснив,що позов до ОСОБА_3 простягнення безпідставноотриманих коштів подано повторно, а клопотання про залишення даної справи без розгляду було подано саме представником апелянта та таке було судом задоволено.
За вищенаведених обставин колегія суддів вважає можливим апеляційний розгляд справи за відсутності ОСОБА_3 на підставі наявних у справі даних та доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1ст.16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1ст.15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач в судові засідання призначені на 30.08.2019 року та 19.09.2019 року будучи належним чином повідомленою не з`явилась, причин поважності неявки в судове засідання не повідомила.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.. 257 ЦПК України суд постановляєухвалу прозалишення позовубез розгляду,якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно положень ч. 5ст. 223 ЦПК Україниу разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Системне тлумачення ч. 5ст.223ЦПК України та п.3 ч.1 ст.. 257 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що застосування інституту залишення заяви без розгляду у випадку повторної неявки позивача в судове засідання можливе лише за сукупності певних установлених законом умов:
-належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання;
-повторної неявки позивача в судове засідання;
-ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розписок (а.с. 23,30) ОСОБА_1 була повідомлена про судові засідання призначені на 30 серпня 2019 року та 19 вересня 2019 року належним чином.
Варто зазначити, що саме представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні 19 вересня 2019 року заявив клопотання щодо залишення позову ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з її повторною неявкою.
Відповідно до ч.1 ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
Окрім того, як встановлено судом, ОСОБА_1 повторно звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 11.02.2020 року та розгляд справи призначено на 17.08.2020 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно дост. 129 Конституції України основнимизасадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бродівського районногосуду Львівськоїобласті від19вересня 2019року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 30 липня 2020 року.
Головуючий
Судді
