Справа № 750/2151/20
Провадження № 2/750/765/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2020 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Коверзнева В. О.,
з участю: секретаря судового засідання Хамайко С. В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Леонова О. Є., представника відповідача Ніколаєнко Т ОСОБА_2 , яка одночасно є законним представником співвідповідача ОСОБА_3 , адвоката Бабинця С. П.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в порядку загального позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації,
у справі бере участь Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Чернігові ради, що діє як орган опіки та піклування,
в с т а н о в и в:
11.03.2020 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (далі відповідач, співвідповідач - відповідно) про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 з підстав, встановлених статтями 321, 405 Цивільного кодексу України.
Позов мотивує тим, що відповідачі добровільно покинули спірну квартиру. З початку 2018 року відповідачі постійно не проживають в ній без поважних причин та не беруть участі в утриманні квартири та оплаті житлово-комунальних послуг, чим ставлять позивача в скрутне матеріальне становище та створюють перешкоди у вільному розпорядженні власністю.
У судовому засіданні позивач пред`явлений позов підтримав і наполягав на задоволенні.
Представник відповідача позов не визнав. Він пояснив, що відсутність відповідача в спірній квартирі є вимушеною - через сімейний конфлікт; біля двох років позивач працює в місті Києві, а тому з поважних причин не проживає в спірній квартирі, при цьому не має наміру втрачати з нею правовий зв`язок; стверджує, що між сторонами існувала домовленість з приводу того, що відповідач не буде звертатися до суду з позовом про стягнення з позивача аліментів на утримання співвідповідача, а останній не буде вимагати зняття її з реєстраційного обліку, яку позивач порушив.
Представник органу опіки та піклування послалася на відсутність правових підстав для визнання співвідповідача такою, що втратила право користування спірною квартирою через її малолітній вік та відсутність у дитини іншого жилого приміщення; при вирішенні спору стосовно відповідача послалася на розсуд суду.
Допитана судом в якості свідка ОСОБА_5 (сусідка позивача) підтвердила, що відповідач не проживає в спірній квартирі вже більше одного року.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.04.1994 (далі Квартира; а.с. 7); у зазначеній Квартирі зареєстровано місце постійного проживання відповідачів на правах членів сім`ї позивача (а.с. 11).
Відповідач перебувала з позивачем в шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.05.2018 (справа № 750/2802/18; а.с. 8, 9); співвідповідач, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є дочкою сторін (а.с. 11).
Як убачається з пояснень сторін, показань свідка та акту від 11.03.2020 (а.с. 10), які в сукупності узгоджуються між собою, а тому вважається доведеним, з квітня 2018 року відповідачі постійно не проживають в Квартирі, при цьому відповідач не бере участі в утриманні Квартири та оплаті житлово-комунальних послуг; протягом вже більше двох років відповідач працює в м. Києві, а співвідповідач навчається в школі № 147 м. Києва. За весь час відсутності в Квартирі відповідач жодного разу не порушувала перед компетентними органами питання про усунення перешкод в користуванні Квартирою, що свідчить про відсутність у неї реальних перешкод у користуванні ОСОБА_6 .
Позивач заперечував у суді наявність будь-яких домовленостей з відповідачем з приводу збереження за нею права користування Квартирою на час її відсутності в обмін на відмову останньої від стягнення з нього аліментів, а приєднана до справи довідка про розмір відрахувань з пенсії позивача аліментів на утримання малолітньої дочки підтверджує вказану позицію (а.с. 67).
Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України (далі Кодекс) право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За приписом статті 391 Кодексу власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною другої статті 406 Цивільного кодексу України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Суд вважає, що припинення сімейних відносин з відповідачем внаслідок розірвання шлюбу, а також її відсутність у Квартирі з квітня 2018 року та ухилення від участі в утриманні житла свідчать про фактичну втрату відповідачем інтересу до вказаного житла, що в сукупності є істотною обставиною, яка дає суду підстави для припинення житлового сервітуту та визнання відповідача такою, що втратила право користування Квартирою.
Вказана позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, сформульованими у постанові від 29.01.2020 (справа № 750/2263/18), які підлягають застосуванню судами нижчих інстанцій.
Виходячи з положень статті 29 Кодексу співвідповідач, як малолітня дитина сторін, позбавлена можливості самостійно обирати своє місце проживання.
За таких обставин, відсутність співвідповідача в Квартирі пов`язана, насамперед, з рішенням матері змінити своє місце проживання та не залежить від особистої позиції дитини, в зв`язку з цим не може бути визнана судом неповажною і такою, що дає законні підстави для визнання співвідповідача такою, що втратила право користування Квартирою.
Тому позов у частині вимог, що заявлені до співвідповідача, не підлягає задоволенню.
Суд вважає необхідним відхилити й вимоги позивача про зняття відповідачів з реєстрації, оскільки задоволення вимоги про визнання відповідача такою, що втратила право користування Квартирою, тягне за собою зняття її з реєстраційного обліку уповноваженими законом органами влади, а вирішення цього питання не віднесено до компетенції суду.
Керуючись статтями 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
позов задовольнити частково. Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів від дня проголошення, через Деснянський районний суд м. Чернігова.
Суддя В. О. Коверзнев
