Постанова

Іменем України

28 липня 2020 року

м. Київ

справа №735/1727/18

провадження №61-18821св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом 2 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно Коропської селищної ради Чернігівської області Лось Юрій Сергійович, ОСОБА_4 , про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, за касаційною скаргою 2 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 27 травня

2019 року у складі судді Балаби О. А. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у складі колегії суддів:

Бечка Є. М., Вінгаль В. М., Євстафіїва О. К.,

учасники справи:

позивач - 2 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,

треті особи: державний реєстратор прав на нерухоме майно Коропської селищної ради Чернігівської області Лось Юрій Сергійович, ОСОБА_4 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року 2 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області звернувся до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , державний реєстратор прав на нерухоме майно Коропської селищної ради Чернігівської області Лось Ю. С., ОСОБА_4 , з позовом, у якому просив визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Позовна заява мотивована тим, що наказом начальника Територіального управління МНС у Чернігівській області «Про передачу підрозділів на фінансове забезпечення» було передано на фінансове забезпечення до 2-го державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, у тому числі, 9 ДПРП смт Короп, та здійснено передачу з балансу Територіального управління на баланс 2-го державний пожежно-рятувальний загін ТУ МНС України у Чернігівській області матеріальних цінностей. Згідно акту приймання-передачі матеріальних цінностей була передана, у тому числі квартира АДРЕСА_2 .

З метою проведення державної реєстрації права власності на дану квартиру позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Коропської селищної ради Чернігівської області, однак, у державній реєстрації було відмовлено, оскільки на цю квартиру зареєстроване право власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в рівних частинах, згідно свідоцтва про право власності на житло від 22 листопада 1993 року.

Вказував, що третя особа - ОСОБА_4 , у період з 30 червня

1984 року фактично перебував у трудових відносинах з 20 ПЖЧ та її наступниками, які в подальшому реорганізовувались та на даний час реорганізовано в 2 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області. 24 грудня 1993 року ОСОБА_4 за рахунок коштів 51 ПЖЧ по охороні смт Короп Чернігівської області (реорганізованої в подальшому), придбав у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу даної квартири було оформлено заявою ОСОБА_1 , яка посвідчена державним нотаріусом Коропської державної нотаріальної контори 24 грудня

1993 року та зареєстрована в реєстрі №1133. Згідно вказаної заяви

ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 за продаж квартири грошові кошти в сумі 2,5 мільйони російських рублів до підписання договору, а в подальшому з реєстраційного обліку в даній квартирі, передала

ОСОБА_4 технічний паспорт на квартиру, будинкову книгу, ключі від квартири та вибула з квартири. У грудні 1993 року спірна квартира була взята на балансовий облік 51 ПЖЧ по охороні смт Короп Чернігівської області. У січні 1994 року ОСОБА_4 вселився до вказаної квартири, як в службове житло та проживає по теперішній час, тобто понад 21 рік.

Зазначав, що з грудня 1993 року по теперішній час дана квартира перебуває на балансі та у володінні і користуванні пожежних частин та підрозділів: спочатку 51 ПЖЧ по охороні смт Короп Чернігівської області, а в подальшому передавалась з балансу на баланс та у володіння і користування її правонаступникам, на даний час 2 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Чернігівській області. У правомірності володіння та користування квартирою ніколи не виникало сумніву, оскільки про існування заяви ОСОБА_1 від 24 грудня

1993 року про отримання нею від ОСОБА_4 коштів за продаж квартири до підписання договору, яка весь цей час знаходилась у ОСОБА_4 , стало відомо лише у березні 2018 року після отримання від державного реєстратора прав на нерухоме майно Коропської селищної ради від 12 березня 2018 року про відмову у державній реєстрації права власності на згадану квартиру за 2 державним пожежно-рятувальним загоном Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.

Позивач зазначав, що був обізнаний про те, що є власником квартири та не знав, що безпідставно володіє нею, оскільки володіння квартирою не давали жодного сумніву щодо правомірності її володіння.

Посилаючись на наведені обставини позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішень суду першої інстанцій

Заочним рішенням Коропського районного суду Чернігівської області

від 27 травня 2019 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в розумінні вимог статті 344 ЦК України позивач не є добросовісним набувачем, оскільки був обізнаний, що є власником спірної квартири, а отже в даному випадку на виниклі правовідносини не поширюються вимоги вказаної статті.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу 2 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області залишено без задоволення. Заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 27 травня

2019 рокузалишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, та дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року, 2 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення є незаконними та необґрунтованими, суди неправильно застосували норми матеріального права, висновки, викладені в рішеннях суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначено, що 51 професійної пожежної частини по охороні смт Короп отримала спірну квартиру у володіння від ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу укладеного між останньою та ОСОБА_4 , який вони узгодили підписати і нотаріально посвідчити в майбутньому, та сплатила за цю квартиру грошові кошти. Проте, нотаріальне посвідчення договору не відбулось. На момент заволодіння спірною квартирою ОСОБА_4 діяв в інтересах 51 професійної пожежної частини по охороні смт Короп, з якою він перебував на той час у трудових відносинах, і за кошти якої та для якої і придбавав спірну квартиру у ОСОБА_1 , то у грудні 1993 року вказана квартира була взята на балансовий облік 51 ПЖЧ по охороні смт Короп, а у січні

1994 року ОСОБА_4 заселився у квартиру, як в службову, та проживає в ній по теперішній час.

2 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області в момент отримання ним спірної квартири (заволодіння квартирою) не знав і не міг знати про неправомірність заволодіння квартирою, оскільки обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати йому сумніву щодо правомірності його володіння спірною квартирою (численні реорганізації та передачі на баланс).

Аргументом касаційної скарги також указано те, що протягом всього часу відповідачі не вчиняли жодних дій щодо перешкоджання позивачу у володінні та користуванні спірною квартирою, а також жодних письмових та/або усних звернень чи вимог до органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій України чи до будь-яких інших органів та осіб з боку відповідачів та третіх осіб з приводу неправомірного володіння спірною квартирою не надходило.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 грудня 1993 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_4 2,5 мільйони російських рублів за продаж квартири

АДРЕСА_2 до підписання договору.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Коропської селищної ради Коропського району Чернігівської області Лось Ю. С. відмовлено Державній службі України з надзвичайних ситуацій у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12 березня 2018 року про реєстрацію квартири АДРЕСА_2 . Зазначено, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав мають суперечності між заявленим та вже зареєстрованим речовим правом на нерухоме майно та їх обтяженнями. Зареєстровано право власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в рівних частинах, згідно свідоцтва про право власності на житло від 22 листопада 1993 року №б/н.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо окремого нерухомого державного майна, зокрема квартири

АДРЕСА_2 , яке перебуває на балансі 2 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області. Інвентаризація була проведена 01 листопада 2016 року.

Технічний паспорт на квартиру

АДРЕСА_2 виготовлено

21 вересня 2017 року та видано на ім`я ОСОБА_4 .

За даними домової книги та паспорту ОСОБА_4 зареєстрований в спірній квартирі 25 лютого 1997 року .

Згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_4 прийнятий на службу до Державної пожежної охорони 30 червня 1984 року, а 31 грудня 2003 року звільнений у відставку.

Відповідно до довідок: ТОВ «Чернігівгаз» ОСОБА_4 користується природним газом в квартирі АДРЕСА_2 ;

КП «Вода» - є платником послуг по водопостачанню та водовідведенню; КП «Благоустрій» - є платником по комунальним платежах.

З довідки від 04 грудня 2018 року №237 Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області пожежно-рятувальний підрозділ Коропського району неодноразово перейменувався. На сьогодні 9 державний пожежно-рятувальний пост (смт Короп) 2 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Чернігівській області.

Згідно наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій

від 24 травня 2013 року №299 2 державний пожежно-рятувальний загін Територіального управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у Чернігівській області перейменовано на 2 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.

Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій

від 13 жовтня 2016 року №520 внесено зміни до установчих документів, в тому числі до положення 2 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області. 2 державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області має Статут.

Наказом від 02 серпня 2012 року №70 передано на фінансове забезпечення до державного пожежно-рятувального загону Територіального управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у Чернігівській області - 9 ДПРП смт Короп Чернігівської області.

З Акту приймання-передачі матеріальних цінностей №134-МГ 2 ДПРЗ вбачається, що по СДПЧ-26 смт Короп ч/з ОСОБА_5 передані матеріальні цінності, в тому числі через ОСОБА_5 , СДПЧ 26 передано жилу квартиру (однокімнатну) без будь-яких ознак.

Листом від 16 січня 2017 року начальникам 1-5 ДПРЗ, АРЗ СП на виконання окремого доручення ДСНС України від 05 січня 2017 року №В-5 «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, яке належить до сфери Управління ДСНС» та з метою упорядкування правовстановлюючих документів на нерухоме майно повідомлено про необхідність оформлення (переоформлення) документів, які підтверджують права власності держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій на нерухоме майно, що перебуває на балансовому обліку відповідного загону.

Згідно довідки Управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Чернігівській області балансова вартість жилої квартири за місцезнаходженням: АДРЕСА_3 , яка рахується на балансі 2 державного пожежно-рятувального загону Управління ДСНС України у Чернігівській області становить

159 345,02 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У якості правової підстави для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України позивач посилався на те, що, з грудня 1993 року по теперішній час спірна квартира перебуває на балансі та у володінні і користуванні пожежних частин та підрозділів. У правомірності володіння та користування квартирою ніколи не виникало сумніву, оскільки про існування заяви ОСОБА_1 від 24 грудня 1993 року про отримання нею від ОСОБА_4 коштів за продаж спірної квартири до підписання договору, яка весь цей час знаходилась у ОСОБА_4 , стало відомо лише у березні

2018 року після отримання від державного реєстратора прав на нерухоме майно Коропської селищної ради Чернігівської області

від 12 березня 2018 року відмови у державній реєстрації права власності на квартиру за 2 державним пожежно-рятувальним загоном Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном..

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

Встановивши, що власниками спірної квартири були ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах, саме ОСОБА_4 , який був зареєстрований та користувався спірною квартирою з 1993 року, заплатив за спірну квартиру ОСОБА_1 , проте право власності після ОСОБА_1 зареєстроване за іншими особами не було, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача відсутні підстави для набуття права власності на вказане майно з підстав, передбачених статтею 344 ЦК України, та відповідно, правильно відмовив у позові.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав на набуття права власності.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач в момент отримання ним спірної квартири (заволодіння квартирою) не знав і не міг знати про неправомірність заволодіння квартирою аналогічні доводам апеляційної скарги, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Решта доводів касаційної скарги фактично зводяться до доведення позивачем обставин передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій підстави для відмови у позові, такі доводи колегією суддів відхиляються.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, у тому контексті, який, на думку заявника свідчить про доведеність позовних вимог.

Разом з тим, таким доводам і обставинам суди попередніх інстанцій дали належну оцінку, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу 2 державного пожежно-рятувального загону Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області залишити без задоволення.

Заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області

від 27 травня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду

від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська