03.06.2020 Єдиний унікальний номер 205/3600/20

3/205/1961/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2020 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Таус М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з з Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який мешкає у АДРЕСА_1 , за ст. 44-3 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №433377 від 16.05.2020 року, ОСОБА_1 16 травня 2020 року о 10-00 години, за адресою: м. Дніпро, вул. Метробудівська, 14, перебував в громадському місці без документів, що посвідчують особу, чим порушив вимоги п.п. 16 п.2Постанови КабінетуМіністрів України№ 211від 11.03.2020 року.

ОСОБА_1 до суду не з`явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив. У зв`язку з викладеним суд вважає за можливе розглянути протокол за відсутності ОСОБА_1 оскільки відповідно дост. 268 КУпАПйого участь не є обов`язковою.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положеньст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст.245,280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зіст. 7 КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 251 зазначає, що доказами по справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно дост. 252 КУпАП Україниорган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 44-3 КУпАПпередбачає настання адміністративної відповідальності за Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Стаття 44-3 КУпАПне визначає конкретних правил карантину, за порушення яких настає відповідальність, проте такі правила встановлюються відповідними актами законодавства. Отже, диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, тому, формулюючи суть правопорушення, вказівка на нормативний акт, його статті, частини, пункти, вимоги яких порушені, є обов`язковою.

Зокрема, таким актом є постанова КМУ № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами та доповненнями), яка передбачає що на всій території України діє карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.

Вказаною постановою заборонено: перебувати на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус.

Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Суд (суддя) законодавчо позбавлений права збирати докази вини (брати на себе функції обвинувачення). Це підтверджено не тільки міжнародним правом, але і національної судовою практикою. Принцип диспозитивності є одним із засадничих в українському та міжнародному судочинстві.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 3ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зіст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

До складеного протоколу про адміністративне правопорушення не долучено відповідних доказів, що відображають об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення, а тому з урахуванням вказаного рішення ЄСПЛ суд вважає, що фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи, усунення цих недоліків призведе до порушення ст. 6 Конвенції.

Так, об`єктивних доказів того, що саме громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення, матеріали справи не містять, так як протокол та рапорт, не можуть бути єдиними доказами факту правопорушення, більш того рапорт працівника поліції взагалі суперечить викладеній фабулі правопорушення вказаній у протоколі, так як ДОП Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області вказує, що ОСОБА_1 порушив вимоги пп. 16 п. 2постанови КМУ від 11.03.2020 року № 211, відсутні свідки зазначеної події. Крім того, у протоколі зазначено, що у графі «особу встановлено» зазначено, що особу, було встановлено згідно обліку МВС, але в ч. 1ст. 13 Закону України "Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу та її спеціальний статус", зазначений вичерпний перелік документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, в якому, такий документ як "обліку МВС" не зазначений.

Відповідно дост. 62 Конституції Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За вказаних обставин судом установлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчинені ним правопорушення, передбаченогост. 44-3 КУпАП, не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи.

З цих підстав суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченогост. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 1ст. 247 КУпАПпровадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст.9,44-3,247,277,283,284Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушеннязакрити на підставі п. 1 ч.1 ст.247 КУпАПза відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови

Апеляційна скарга, подаються до відповідного апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя М.М. Таус