ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1473/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунально-побутового підприємства Теплоенергопостач Ірпінської міської ради

про стягнення 247 996,58 грн.

Без виклик упредставників сторін.

Суддя Т.П.Карпечкін

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунально-побутового підприємства Теплоенергопостач Ірпінської міської ради про стягнення 247 996,58 грн. з яких 159 189,83 грн. пені, 28 190,15 грн. 3% річних та 60 616,60 грн. інфляційних.

Згідно з ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відтак, позовна заява Аціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України підлягає прийняттю до розгляду судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відтак, враховуючи, що ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак справа є незначної складності, вимог про розгляд такої справи лише за правилами загального позовного провадження Господарським процесуальним кодексом не передбачено, ціна даного позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, а відтак суд вважає, що дана справа є малозначною, а томупідлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

26.06.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх безпідставністю, оскільки вважає, що позивач порушив умови спірного договору тим, що в період дії договору позивач не здійснював нарахування пені, 3% річних та інфляційних у спосіб та у порядку, встановленому договором, не вимагав їх сплати та не зараховував кошти, які щоденно отримував від відповідача, у черговості, визначеній підпунктом 2 п. 6.4 договору. Окрім того, зазначає і про те, що погашення заборгованості за спірним Договором відбувалось у відповідності до Порядку № 217 від 18.06.2014 року, відтак відповідач не міг впливати на порядок та строк розрахунку за спожитий природний газ.

Також, 26.06.2020 року відповідачем було подано до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому останній просить суд зменшити заявлену до стягнення пеню на 90 %, у зв`язку з тим, що відповідач купуючи газ у позивача надає послуги з теплопостачання і саме від вчасності та повноти розрахунку споживачів з відповідачем залежить вчасність виконання зобов`язань відповідачем перед позивачем по спірному договору. Також, просить врахувати скрутне фінансове становище відповідача, яке виникло в період дії карантину, у зв`язку з чим відповідачу довелось перевести своїх працівників на неповний робочий тиждень. Окрім того, просить врахувати, що основна заборгованість за спірним договором погашена в повному обсязі ще у 2019 році, а також те, що прострочення по оплаті основного боргу були незначними, проплати здійснювались практично кожного дня. Відповідач також звертає увагу суду на те, що заявлена до стягнення позивачем штрафна санкція у виді пені є більш ніж у два рази вищою за розмір інфляційних втрат, нарахованих позивачем, як компенсація за неналежне виконання боржником грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 10.10.2017 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Постачальник, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, позивач) та Комунально-побутовим підприємством Теплоенергопостач Ірпінської міської ради (далі Споживач, відповідач) був укладений Договір № 1686/1617-БО-17 постачання природного газу (даті - Договір) з додатковими угодами до нього № № 1-7.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити природний газ на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору Постачальник передає Споживачу з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року (включно) газ обсягом до 250 тис. куб. м.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.4 Договору).

Згідно з пунктом 8.2 Договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення (розділ 11 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 2 423 673,81 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу за період жовтень 2017 року - березень 2018 року, які підписані уповноваженими представниками Сторін і скріплені їх печатками.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, як зазначає позивач, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив, оплату за природний газ проводив з простроченням за наведені в розрахунку позову періоди.

Хоча, станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість погашена, в підтвердження чого позивачем надано довідку по операціях по відповідачу за період з 01.10.2017 року по 31.01.2020 року та виписки по рахунку позивача, однак прострочення сплати є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов`язання.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою природного газу, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 8.2 Договору 159 189,83 грн. пені за загальний період з 28.11.2017 року по 25.10.2018 року, 28 190,15 грн. 3 % річних за загальний період з 28.11.2017 року по 28.08.2019 року та 60 616,60 грн. інфляційних за загальний період квітень 2018 року липень 2019 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України нарахованих по Актах приймання-передачі природного газу за жовтень 2017 року - березень 2018 року.

В ході розгляду спору, відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх безпідставністю, оскільки вважає, що позивач порушив умови спірного договору тим, що в період дії договору позивач не здійснював нарахування пені, 3% річних та інфляційних у спосіб та у порядку, встановленому договором, не вимагав їх сплати та не зараховував кошти, які щоденно отримував від відповідача, у черговості, визначеній підпунктом 2 п. 6.4 договору, яким передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу - відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Окрім того, зазначає і про те, що погашення заборгованості за спірним Договором відбувалось у відповідності до Порядку № 217 від 18.06.2014 року, відтак відповідач не міг впливати на порядок та строк розрахунку за спожитий природний газ.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та збезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

На виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 18.06.2014 року № 217 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" (далі - Порядок № 217).

Вказаною постановою Кабінету Міністрів України (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 року № 1086) врегульовано механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Відповідно до п. 3 Порядку № 217 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації"", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Згідно з п. 7 Порядку № 217 теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

За приписами п. 8 Порядку № 217 усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Згідно з п. 9 Порядку № 217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

Відповідно до п. 12 Порядку № 217 Національна комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - комісія або НКРЕКП) на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця:

-розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками); на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

На підставі п. 13 Порядку № 217 уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Як встановлено судом, постановами НКРЕКП № 1314 від 31.10.2017 року, № 1514 від 28.12.2017 року, № 109 від 30.01.2018 року, № 243 від 27.02.2018 року, № 362 від 23.03.2018 року, № 395 від 14.06.2018 року, № 562 від 26.06.2018 року, № 797 від 31.07.2018 року, № 927 від 30.08.2018 року, № 1286 від 30.10.2018 року, № 1575 від 30.11.2018 року, № 2072 від 28.12.2018 року, № 90 від 29.01.2019 року затверджувався реєстр нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води від усіх категорій споживачів.

Оскільки кошти з оплати отриманого відповідачем природного газу було перераховано Постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання з посиланням у призначенні платежу на постанову Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 року та на відповідні постанови НКРЕКП, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по рахунку із призначенням платежу «Розп. кошт. На вик. За теплову енергію на вик. п. КМУ № 217 від 18.06.2014 р. Реєст, затв. п. НКРЕКП». Всього на виконання вказаних постанов відповідно до нормативу перерахування коштів із рахунку зі спеціальним режимом використання, відкритого позивачем, на рахунок позивача було проведено перерахування коштів в загальній сумі 1 971 000,65 грн.

Таким чином, лише остання проплата, яка відбулась 27.08.2019 року на суму 452 673,16 грн., була здійснена з призначенням платежу «зарах. переплати зг. листа від 27.08.2019 № 4774/18-19 КПП «Теплоенергопостач» з дог № 1872/1617-БО-17 на 2282/1718-КП-17».

Враховуючи, що відповідачем кошти в загальній сумі 1 971 000,65 грн. були перераховані Постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у відповідності до вимог Порядку № 217, суд погоджується з твердженнями викладеними відповідачем у відзиві в цій частині і зазначає, що відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати послуг з постачання природного газу, що надавались йому позивачем на підставі спірного Договору, оскільки всі кошти, які надходять на рахунок відповідача, уповноваженим банком самостійно розподіляються згідно з затвердженим постановами НКРЕП алгоритмом та перераховуються на рахунок позивача.

Встановивши, що доказів, які підтверджують перерахування коштів в загальній сумі 1 971 000,65 грн. з порушенням строків, визначених Порядком № 217 від 18.06.2014 року, позивачем не надано, суд дійшов висновку про те, що строки виконання зобов`язання відповідачем за Договором шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання порушені не були, у зв`язку з чим підстави для нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних на суми які погашались відповідно до Порядку № 217, у зв`язку з порушенням п.6.1. договору, відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду по справі № 924/297/18 від 09.07.2019 року, по справі № 918/553/18 від 24.07.2019 року, по справі № 917/530/19 від 31.03.2020 року.

Відтак, кошти, які надходили позивачу від відповідача на виконання умов спірного Договору не могли спрямовуватись ні на що інше як на погашення боргу за поставлений відповідачу природний газ, у зв`язку з чим твердження відповідача викладені у відзиві в цій частині відхиляються судом.

Окрім того, безпідставними є твердження відповідача щодо неможливості в судовому порядку стягнути пеню, річні та інфляційні, у зв`язку з тим, що позивач не здійснював їх нарахування і не вимагав їх сплати у відповідача протягом строку дії договору, оскільки п. 10.3 Договору сторони передбачили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Поряд з тим, враховуючи, що доказів походження коштів на суму 452 673,16 грн. сторонами не надано, суд вважає цю проплату здійснену відповідачем 27.08.2019 року власними коштами за межами постанови КМУ № 217, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.03.2019 року по 26.08.2019 року та інфляційних за період березень-липень 2019 року на суму 452 673,16 грн. погашену власними коштами відповідача є правомірним та обґрунтованим. Пеню на означену суму позивач не нараховує, у зв`язку з чим заявлене відповідачем клопотання про зменшення пені на 90 % підлягає залишенню судом без розгляду.

Відтак, судом було здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум з врахуванням з викладених вище обставин, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 6 659,88 грн. 3% річних та 6 774,69 грн. інфляційних.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 13 434,57 грн. з яких: 6 659,88 грн. 3% річних та 6 774,69 грн. інфляційних. В решті позов в сумі 234 562,01 грн. задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог без врахування зменшення розміру пені в сумі 201,52 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунально-побутового підприємства Теплоенергопостач Ірпінської міської ради про стягнення 247 996,58 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунально-побутового підприємства Теплоенергопостач Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ярославська, буд. 9, код 32973584) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 6 659 (шість тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн. 88 коп. 3% річних, 6 774 (шість тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 69 коп. інфляційних та 201 (двісті один) грн. 52 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунально-побутового підприємства Теплоенергопостач Ірпінської міської ради про стягнення 234 562,01 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.07.2020 р.

Суддя Т.П. Карпечкін