11.02.2019 року ОСОБА_4 звернулася до ПП із заявою про виплату належної грошової суми при звільненні, а у відповіді на вказану заяву за № 0103 від 01.03.2019 року зазначено, що директором ПП підготовлений проект наказу № 0612 від 06.12.2018 року, що нібито до цього часу ПП не отримало від позивачки відповідну заяву, не здані ключі від всіх кабінетів, сейфу, бухгалтерії, що не відповідає дійсності, оскільки заява направлена поштою з рекомендованим повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу ПП, а ключі від всіх кабінетів, сейфу, бухгалтерії у ОСОБА_4 відсутні.

Відповідач підтверджує, що про таку заяву було відомо директору ПП, яку вона отримала електронним шляхом на сервіс обміну текстовими та іншими повідомленнями Вайбер. Офіційна електронна адреса у підприємства відсутня, адреса не зазначена, ані на бланку підприємства, ані у заяві про перегляд заочного рішення, ані в апеляційній скарзі. Позивачкою виконані вимоги діючого законодавства щодо направлення заяви про звільнення на адресу власника, що підтверджується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач зазначає, що звільнити ОСОБА_1 є неможливим, оскільки у неї знаходяться бухгалтерські і податкові звіти, накази та договори по підприємству, що на сьогодні ОСОБА_1 не звільнена з посади головного бухгалтера ПП і тому стягувати заборгованість по заробітній платі передчасно.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 від 31.01.2020 р., єдиний внесок ПП щодо позивачки не сплачувався з січня 2019 року і це свідчить про те, що ОСОБА_1 не табелювалася підприємством, у зв`язку з чим будь-які трудові відносини між позивачкою та ПП відсутні.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

Наказом №17К від 01.10.2010 року ОСОБА_1 прийнята на роботу до ПП на посаду головного бухгалтера з 01.10.2010 року (а.с.7).

Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на застраховану особу ОСОБА_6 , позивачка у 2018 року отримала дохід за період з січня по грудень 2018 року включно в ПП (код ЕДРПОУ 36044744) у розмірі 31600 гривень (а.с.8).

До позовної заяви додана копія заяви від 06.12.2018 року від імені ОСОБА_1 про надання щорічної оплачуваної відпустки на 24 календарні дні, враховуючи 1 святковий день 25.12.2018 року, з 06.12.2018 року по 30.12.2018 року і звільнення за власним бажанням останнім днем відпустки та виплатити за невикористану відпустку. В додатках до позовної заяви зазначено про надання суду, у тому числі, копії заяви про звільнення від 06.12.2018 року з доказами направлення відповідачу (а.с.2,2 зворот, 12).

У позовній заяві позивачка ОСОБА_1 стверджує, що заява від 06.12.2018 року (копія) написана нею і відправлена керівнику ПП поштою з рекомендованим повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу підприємства (а.с.1).

Згідно опису до вкладення від 27.12.2018 року, накладна №6511103357973 від 27.12.208 року, квитанція від 27.12.2018 року, на адресу ПП від імені ОСОБА_1 надіслана заява на 1 аркуші (а.с.13).

Відомості про вручення ПП рекомендованого листа за накладною № 6511103357973 від 27.12.208 року і квитанцією від 27.12.2018 року, матеріали справи не містять.

11.02.2019 року від імені ОСОБА_1 на адресу ПП надіслано заяву про проведення розрахунку, а саме, сплату при звільненні грошової суми у розмірі 5860,43 гривень з перерахуванням на зарплатну картку у Приватбанку (а.с.9-11).

Листом №0103 від 01.03.2019 року, ПП, на заяву від 11.02.2019 року повідомило ОСОБА_1 , що на телефон у Вайбері надійшла заява про відпустку з послідуючим звільненням 30.12.2018 року, у зв`язку з чим був підготовлений проект наказу №0612 від 06.12.2018 року, однак до цього часу не надано відповідну заяву, позивачка на роботу не з`являється, відсутня на робочому місці, ключі у бухгалтерська документація не повернуті, в табелі ставиться відмітка про відсутність на робочому місці протягом тривалого часу. Запропоновано належним чином оформити свої трудові відносини з підприємством, передати всю документацію для проведення розрахунку (а.с.14).

25.04.2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації щорічної невикористаної відпустки, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (а.с.1,2).

Позивачка розрахувала щорічну оплачувану та невикористаної відпустки (а.с.15) і надала розрахунки при звільненні (а.с.32).

Заочним рішенням суду від 01.11.2019 року позов задоволено (а.с.34,35), а ухвалою суду від 05.02.2020 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення суду від 01.11.2019 року залишено без задоволення (а.с.165-167).

Судом апеляційної інстанції встановлені нові обставини і досліджені нові докази.

До заяви про перегляд заочного рішення представник ПП надав додаткові письмові докази, які не були в полі зору суду першої інстанції під час прийняття заочного рішення і стосуються предмета доказування.

В січні 2019 року позивачці нараховано 1610 гривень заробітної плати за грудень 2018 року, згідно штатного розпису на 2019 рік оклад бухгалтера ОСОБА_1 становить 2100 гривень. У січні 2019 року позивачці нараховано 80,50 гривень заробітної плати (а.с.72,74,75-77,79).

У січні 2019 року до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку в ПП (а.с.69-71).

Згідно табелів обліку використання робочого часу за період з січня 2019 року по листопад 2019 року позивачка ОСОБА_1 , як бухгалтер обліковується, проте в табелі відсутні відомості щодо відпрацьованого часу у вказаний період (а.с.58-68).

10.12.2019 року ПП надіслало позивачці через пошту лист за №0210 про необхідність надання обґрунтованої відповіді того, чому вона не з`являється на роботі. Станом на 10.12.2019 року позивачка не надала через пошту або електронну пошту на адресу ПП відповідної заяви. Якщо позивачка бажає звільнитись за власним бажанням, їй запропоновано звернутись з відповідною заявою і передати всю наявну документацію підприємства, здати ключі і отримати розрахунок (а.с.50-54).

Крім того, 10.12.2019 року ПП надіслало позивачці через пошту лист за №0110 про те, що без згоди директора ПП позивачка використала її цифровий підпис, у зв`язку з чим позивачці запропоновано надати письмове пояснення з приводу того, як в січні 2019 року, не з`являючись на роботі і не погоджуючи з керівником відправлено звітність. Позивачці запропоновано надати пояснення і сплатити 500 гривень штрафу за несвоєчасну здачу податкового розрахунку форми 1 ДФ на підставі отриманого податкового повідомлення-рішення №0007455107 від 0.02.2019 року (а.с.50-53,55).

Між сторонами виникли правовідносини з приводу стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації відпусток і стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які регулюються нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці».

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, вирішуючи спір і приймаючи 01.11.2019 року заочне рішення виходив з того, що судом здійснено всі можливі заходи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, щодо належного повідомлення відповідача про день та час слухання справи (а.с. 34,35).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині з таких підстав.

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

Суд викликаєучасників справиу судовезасідання абодля участіу вчиненніпроцесуальної дії,якщо визнаєїх явкуобов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку (ст. 128 ч.1, ч.5, ч.8 п.1 ЦПК України).

У випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка проодержання судовоїповістки зпоміткою продату врученняв тойсамий деньособами,які їївручали,повертається досуду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою (ст. 130 ч.ч.1-5,9 ЦПК України).

В матеріалах справи відсутні відомості про належне сповіщення відповідача ПП «Міські квіти» на 28.10.2019 року - 01.11.2019 року (день прийняття судом заочного рішення, а.с.23,29,30,166,167).

Рекомендоване повідомлення на адресу ПП «Міські квіти» із викликом до суду на

28.10.2019 року повернуто без вручення до суду першої інстанції із зазначенням «за закінченням встановленого строку зберігання», що у розумінні ст. 130 ЦПК України, не є належним сповіщенням сторони про час і місце розгляду справи (а.с.29,30).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (ст. 376 ч.3 п.3 ЦПК України).

Зважаючи на те, що суд першої інстанції, у порушення ст. ст. 128, 130 ЦПК України, належним чином не повідомив відповідача про розгляд справи 28.10.2019 року про що відповідач зазначає в апеляційній скарзі, вказане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування заочного рішення суду від 01.11.2019 року з прийняттям нового судового рішення.

Позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 ч.1 КЗпП України). Оплата праці (заробітна плата) грошове вираження вартості та ціни робочої сили, яка виступає в ролі заробітку, виплаченого власником підприємства працівнику за виконану роботу (ст. 1 ч.1 Закону України «Про оплату праці»).

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення.Якщо працівникв день звільнення не працював,то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дняпісля пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нарахованісуми,належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ниморган повиненписьмово повідомитипрацівника передвиплатою зазначенихсум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП України).

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення працівника видати працівникові належно оформлену ним трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені уст.116КЗпП України ( ч. 1ст. 47 КЗпП України).

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Згідно із вимогами ч. 5ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 83 КЗпП України).

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженогоним органуналежних звільненомупрацівникові сум у строки,зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З матеріалів справи встановлено наступне.

У квітні 2019 року ОСОБА_6 звернулась із позовом до ПП про стягнення заборгованості по заробітній платі за грудень 2018 року і з урахуванням щорічної та невикористаної відпустки у розмірі 5859,61 гривень та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення рішення, в якій стверджує, що 06.12.2018 року вона склала на ім`я керівника ПП, де працювала головним бухгалтером, заяву про надання їй щорічної оплачуваної відпустки з 06.12.2018 року по 30.12.2018 року та про розірвання трудового договору за власної ініціативи останнім днем відпустки на підставі ст. 38 КЗпП та проведення розрахунку, яку, через те, що директор більше 2/х місяців не знаходилась на робочому місці, надіслала поштою рекомендованим повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу підприємства (а.с.1).

Будь-які трудові відносини, які виникли на підставі безстрокового чи строкового трудового договору або контракту, можуть бути припинені, як з ініціативи працівника, так і з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні ( ст. 38 ч.1 КЗпП України).