Дата документу 29.07.2020 Справа № 323/614/20
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/807/1317/20
Єдиний унікальний № 323/614/20 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія ст. 81 КК України Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку дистанційно в режимі відео конференції, матеріали кримінального провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Запоріжжя, українець, громадянин України, не одружений, не працював, до арешту проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 11.11.2005 року Пологівським районним судом Запорізької області за ст.ст.185ч.2, 75 КК України до 1 року позбавлення волі з випробувальним терміном 1 рік;
2) 19.07.2012 року Пологівським районним судом Запорізької області за ст.ст.304ч.1,297ч.2,70,75 КК України до 4 років позбавлення волі з випробувальним терміном 3 роки;
3) 30.12.2013 року Пологівським районним судом Запорізької області за ст.ст.185ч.3,71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі. Звільнений 27.12.2016 року умовно-достроково на не відбутий термін 1 рік 3 місяці 18 днів.
за участю прокурора ОСОБА_7 , засудженого ОСОБА_6 ,
за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2020 року,
в с т а н о в и л а:
в апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 вважає ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою та незаконною, зауважує, що він за час відбування покарання мав 4 порушення та 1 заохочення, з яких 3 було ще під час утримання в слідчому ізоляторі, а 1 в колонії, зауважує, що він щиро розкаюється в скоєному, став на шлях виправлення, працює, характеризується позитивно, має на утриманні мати, яка є інвалідом 2 групи. Просить застосувати до нього положення ст. 81 КК України.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; засудженого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який просив судове рішення залишити без змін; перевіривши матеріали провадження колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається наступне. Начальник державної установи «Оріхівськавиправна колонія(№88)»звернувся досуду зподанням,в якомузазначає,що ОСОБА_6 засуджений 24.05.2018 року Пологівським районним судом Запорізької області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років 10 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Пологівського районного суду Запорізької області від 30.12.2013 року, призначено остаточне покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28.11.2018 року на підставі ст.72 ч.5 КК України зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 06.11.2017 року по 28.11.2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок першої інстанції залишено без змін. Початок строку: 06.11.2017 року. Кінець строку: 14.04.2021 року.
Згідно ст. 81 КК України засуджений ОСОБА_6 підпадає під умовно-дострокове звільнення по відбуттю 3/4 строку покарання, станом на 02.03.2020 року відбув більшу частину покарання ніж передбачено законом 03 роки 04 місяці 17 днів.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2020 року у задоволенні подання начальника ДУ «Оріхівська виправна колонія (№88) у відношенні ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні подання, вказав, що засуджений ОСОБА_6 не довів, що його поведінка є стабільно й систематично позитивною та активною, самокерованою, а отже і не довів свого виправлення, тому до нього не може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
За наслідками розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.
Відповідно до ст. 81 КК України умовно-достроковому звільненню від відбування покарання підлягають особи, які сумлінною поведінкою та ставленням до праці довели своє виправлення та відбули частину покарання, призначеного залежно від тяжкості вчиненого ними злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до роз`яснень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким» рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому суд має ретельно з`ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно характеристики ОСОБА_6 за часвідбування покарання характеризується наступним чином: допустив 1 порушення встановленого режиму тримання, яке погашене у встановленому законом порядку, має 1 заохочення оголошене правами начальника установи за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та ПВР установи, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці.
На виробництві установи не працевлаштований але постійно залучається до робіт з благоустрою установи. У відносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом. Спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок для їх виконання. До виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань відноситься з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення». Відповідно до статті 126 Кримінально-виконавчого кодексу України прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня, займається самоосвітою, цікавиться літературою. Відповідно до статті 65 Кримінально-виконавчого кодексу України приймає участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Відповідно до статті 126 Кримінально-виконавчого кодексу України прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня, займається самоосвітою, цікавиться літературою. Провину в скоєному злочині визнає, у вчиненому розкаюється.
Разом з тим, судом першої інстанції взято до уваги і те, що засуджений ОСОБА_6 попередньо тричі притягувався до кримінальної відповідальності, а звільнившись 27.12.2016 року умовно достроково за попередньою судимістю, знову вчинив злочин, а саме за ч.3 ст.185 КК України та був засуджений до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Поведінка засудженого говорить про те, що умовно-дострокове звільнення за попередньою судимістю не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві. Має 4 стягнення за порушення режиму і лише 1 заохочення. Заяву про працевлаштування та роботу в промисловій зоні відмовився написати і працювати, обмежившись лише залученням його до робіт по благоустрою колонії та поліпшення житлово-побутових умов засуджених.
На переконання суду, сумлінне виконання засудженим своїх прямих обов`язків, ще не підтверджує того, що він повністю став на шлях виправлення, така поведінка засудженого не може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, оскільки лише перебуваючи під пильним контролем з боку працівників установи виконання покарань поведінка засудженого ОСОБА_6 зазнає позитивних змін. До того ж процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, а на даний час відбутий проміжок часу протягом якого він відбуває покарання в Оріхівській виправній колонії (№88) є недостатнім терміном для того, щоб твердо впевнитися, що засуджений довів своє виправлення та досяг такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення нових кримінальних правопорушень.
Так, за час відбування покарання засуджений ОСОБА_6 отримав лише одне заохочення.
Враховуючи вищенаведені обставини,суд першої інстанції прийшов до висновку, що передчасними є твердження клопотання про те, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та перевиховання і заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Колегія суддів доходить висновку, що поведінка таставлення допраці за весьчас відбуванняпокарання засудженого ОСОБА_6 у своїй сукупності не були сумлінними, тобто останній не довів своє виправлення і перевиховання, а тому не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Доводи засудженого ОСОБА_6 про те,що районним судом не були в повному обсязі з`ясовані дані про його особистість, зокрема про те, що він сумлінно працює та має лише чотири порушення, три з яких він скоїв під час перебування в слідчому ізоляторі, і лише одне в колонії, є також необґрунтованими, оскільки вищевказаним фактам надавалася оцінка в суді першої інстанції, а відповідно до вимог ст. ст. 22, 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Інші доводи апелянта в апеляційному суді не спростовують висновків районного суду про те, що засуджений ОСОБА_6 своїм ставленням до праці довів своє виправлення.
При перевірці матеріалів справи колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 07 квітня 2020 року відносно засудженого ОСОБА_6 , без зміни.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
