Справа №705/1443/17

1-кп/705/114/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2020 Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі:

головуючого – судді Коваля А.Б.

при секретарі Безвенюк Н.В.

з участю прокурора Чимирис К.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників Мельниченка С.В.

Горбунова Б.В

потерпілого ОСОБА_2

законного представника

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого Кулібаби А.Б.

представника служби

у справах неповнолітніх Декарчука О.С.

представника відділу освіти Ільніцької М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, громадянина України, українця, учня 1 курсу Уманського професійного ліцею, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 06.02.2017 року близько 15 години 10 хвилин, діючи умисно та цілеспрямовано, на ґрунті виниклого конфлікту зі своїм однокласником ОСОБА_2 , 2002 року народження, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень, швидкими кроками наблизився до ОСОБА_2 та наніс йому удар кулаком правої руки в область лівої скроні, внаслідок чого ОСОБА_2 прикрив обличчя руками, після чого ОСОБА_1 на крок відійшов від ОСОБА_2 , а потім знову різко підійшов та наніс удар лівою ногою по руках ОСОБА_2 , якими він прикривав обличчя, після чого наніс удар кулаком правої руки в живіт ОСОБА_2 , в наслідок якого той зігнувся та став на коліно правої ноги. Після чого, ОСОБА_4 підвівся та з метою припинення конфлікту, попрямував в напрямку магазину «АТБ», що по вулиці Тищика м. Умані Черкаської області. Однак ОСОБА_5 пішов слідом за ним та наздогнавши неподалік будинку АДРЕСА_3 вулиці Грушевського м. Умані Черкаської області, пішов слідом за ним та до останнього ззаду та наніс удар кулаком в потиличну частину голови, потім виконавши підсічку, шляхом підставляння ноги, збив ОСОБА_2 з ніг, внаслідок чого він впав на коліна та лікті обох рух та ніг, а ОСОБА_1 наніс йому два удари правою ногою в область живота.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 неповнолітній ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді забою грудної клітки зліва, що відповідно до висновку експерта № 05-7-01/114 від 14.02.2017 року відноситься до легких тілесних ушкоджень та закритої травми живота: розрив селезінки (клінічно), що у своєму перебігу ускладнилася гемоперитоніумом (накопичення крові в черевній порожнині), що відповідно до висновку експерта № 05-7-01/114 від 14.02.2017 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Згідно висновку експерта № 02-01/106 від 30.01.2019 року травма живота у вигляді розриву селезінки, у ОСОБА_2 , як у момент заподіяння так і у своєму клінічному перебігу, не зважаючи на надання йому медичної допомоги, відповідно до п. 2.1.3. (л) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» – наказ № 6 (МОЗ України, Київ, 1995) за ознакою небезпеки для життя належить до тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненому визнавав частково. Підтвердив факт бійки між ним та потерпілим ОСОБА_2 , яка виникла на підставі конфлікту з останнім на уроці через образу. Бійку дійсно розпочав він, ударив потерпілого, так як зазначено у обвинувальному акті і бійка дійсно тривала кілька хвилин. Не заперечує, що саме від його дій настали такі наслідки, але такі тілесні ушкодження потерпілому наносити не хотів і не мав наміру. В подальшому вину визнав повністю, зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, просив вибачення у потерпілого та просив суд суворо його не карати.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винність підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показаннями в судовому засіданні неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив, що він є учнем школи № 11 м. Умань. Обвинуваченого знає з першого класу, але на цей час не спілкуються. 06.02.2017 після останнього уроку географії, при виході зі старого корпусу школи ОСОБА_6 чекав його зі свідками. У них мала бути «стрєлка», так як на третьому уроці - це була хімія, вчителька сказала занести куртки в гардероб, він мав заносити куртку ОСОБА_7 і коли брав його куртку той сказав: «Занеси мою куртку, раб», а він відповів: «Твоя мама раб». Обвинувачений обурився і сказав, що буде «стрєлка». Це було під час уроку і чув весь клас. Далі день пройшов як звичайно, а на останньому уроці ОСОБА_8 не було. Коли він виходив зі школи, то був сам, а з обвинуваченим стояли ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ще хто був точно не пам`ятає, хлопець з іншої школи, з 8-го класу, з 9-го класу Муковіз. З ним же пішов ОСОБА_12 . Вони пішли всі разом до місця бійки, він йшов з ОСОБА_13 зліва – інші хлопці справа, які про щось розмовляли, але про що саме він не чув. Шлях тривав хвилин 10, під час ходьби він вибачався за сказане про маму ОСОБА_7 , але той сказав, що все одно буде «стрєлка». Вони дійшли до того дому, де була бійка, хлопці стали в напівколо, вони зняли речі і ОСОБА_14 почав бійку, наніс удар кулаком в обличчя, він закрився руками, і знову відчув удар по рукам. Він впав, ОСОБА_7 намагався вдарити його ногою, але промахнувся і наче все закінчилося. Вони зі ОСОБА_15 пішли додому, ОСОБА_7 йшов позаду. Через пару хвилин ззаду підбіг ОСОБА_7 вдарив його і підчипив, він впав і обвинувачений почав бити його ногою в лівий бік – два удари. ОСОБА_16 захистив його і відтягнув обвинуваченого. Він точно дій ОСОБА_13 не бачив, бо лежав на землі, але наче той вдарив ОСОБА_7 кулаком в обличчя. Інші стояли неподалік і все бачили. ОСОБА_17 ОСОБА_18 провів його додому. Дома у нього сильно болів живіт і він розповів все батькам, за 20 хвилин, викликали швидку і його забрали в лікарню.

Він цієї бійки не хотів, тому і намагався вибачитись, щоб уникнути вказаного інциденту, але ОСОБА_19 не зупинився. Обвинувачений вже потім приходив до нього в лікарню зі свідком і вибачався. Але на цей час вони не спілкуються, а просто вітаються. Іноді у них з обвинуваченим були словесні перепалки з нецензурними словами, ініціаторами яких був і він, і ОСОБА_20 , але до бійок не доходило. Також і з іншими однокласниками були словесні перепалки і 3 рази бійки. Перебування в лікарні, лікування, потім виклики до суду і в поліцію, створило його родині матеріальні і моральні незручності, яких би він та його родина хотіли уникнути;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_21 , який пояснив, що є учнем 10–А класу школи №11 м. Умань, знайомий і з обвинуваченим, і з потерпілим, з першого класу, вони дружили. 06.02.2017 приблизно о 15.00 годині закінчився останній урок географії і він із ОСОБА_22 мав йти на «стрєлку», яку останньому на уроці хімії назначив ОСОБА_23 . Причиною конфлікту було те, що коли вчителька попросила занести куртки в гардероб, ОСОБА_24 мав нести куртку ОСОБА_7 і той сказав: « ОСОБА_25 », а ОСОБА_24 відповів, що його мама ОСОБА_26 . Бійка відбувалася в районі вулиці Тищика біля «Оболоні», недалеко від АТБ. Зустрілися при виході зі старого корпусу школи. ОСОБА_6 був не сам, з ним було 2-3 хлопці. ОСОБА_24 не хотів бійки, вибачався перед ОСОБА_6 , а той: «давай на «стрєлку». Хлопці, які вийшли підбурювали потерпілого, казали, чого він боїться. Коли прийшли на місце ОСОБА_6 роздягнувся, зняв портфель, куртку і шапку, підійшов до ОСОБА_27 і вдарив його правою рукою в обличчя, ОСОБА_27 нагнувся і закрив лице руками, обвинувачений вдарив його ногою по «захисту», а потім лівою рукою в живіт. Потерпілий впав на коліна і сказав, що вже досить. Він підійшов і підняв його, спитав як почувається, останній відповів, що нормально і він мав провести його додому. Раптом почув, що до них хтось підбігає, це був ОСОБА_19 , який підстрибнув ззаду і вдарив ОСОБА_28 , підставив ніжку, останній впав і обвинувачений вдарив його ногою в живіт. ОСОБА_27 не відбивася. Він підійшов і вдарив ОСОБА_29 в обличчя, їх розборонили і він провів ОСОБА_24 додому. ОСОБА_2 може охарактеризувати, як спокійного, дружнього. Таким раніше був і ОСОБА_6 , але став агресивний, намагався «дориватися» до інших, але до бійок не доходило;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_30 , яка пояснила, що є вчителем хімії в школі № 11 м. Умань, знає і обвинуваченого, і потерпілого. 06.02.2017 року, це була зима і всі хлопці прийшли на її урок в куртках, а на уроці хімії вони мають сидіти в халатах. Вона сказала, щоб вони позаносили куртки в гардероб, але щоб йшли не всі, а один брав куртку другого. Так вийшло, що ОСОБА_31 взяв куртку ОСОБА_8 куртку взяв мовчки, принаймні вона не чула нічого, клас великий, а вони були на останній парті, заніс куртку і приніс номерок. Це був початок уроку. Урок пройшов тихо мирно. На уроці вона суперечок не бачила. Для неї дивно, що конфлікт мав місце на її уроці. ОСОБА_27 спокійний, урівноважений, ОСОБА_20 ніколи не мав на уроці ні зошита, ні книжки, тільки планшет і це стримувало його поведінку. Про конфлікти між хлопцями нічого не знає;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_32 , який пояснив, що він є вчителем географії ЗОШ № 11 м. Умані, знає обвинуваченого і потерпілого, це учні (в минулому) 9-Б, зараз 10-А. У них конфліктів не має. Обставин кримінального провадження не знає, бо він не був присутній при цих подіях, чув лише зі слів очевидців чи учасників. 06.02.2017 був понеділок, останній 7-й урок перед педагогічною радою. Потерпілий був, а ОСОБА_29 він відпустив, бо той підійшов і пояснив, що був на змаганнях і хоче побути з другом на його уроці, він не дозволив, сказав, оскільки ОСОБА_20 вже був на змаганнях, то може піти додому. У ОСОБА_2 скарг на здоров`я не було. ОСОБА_6 до навчання не налаштований, але конфліктів він з ним не мав, на уроці працювати у більшості випадків не хотів, потім щось на нього находило починав працювати, заробляв пару хороших оцінок. На зауваження реагував адекватно, в суперечки не вступав. Міг порушувати поведінку на уроці, але при зауважені все ставало на місця. ОСОБА_33 , вчиться, інколи бувають і порушення, але не критичні, в конфліктних ситуаціях не помічав;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_34 , який пояснив, що на уроці очевидцем не був, а був очевидцем бійки, що сталася після уроків. Що між ними сталася за суперечка він не знає, що був конфлікт почув від інших. Вони навчалися раніше в одному класі. Він йшов зі школи із ОСОБА_35 та ОСОБА_36 до магазину. ОСОБА_24 і ОСОБА_7 йшли попереду і ще якийсь хлопець не з їх школи. Потім ОСОБА_24 і ОСОБА_7 стали битися. ОСОБА_7 зняв рюкзак і почалася бійка. Спочатку наче кулаками, а потім удар ногою. Він зрозумів, що ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_24 ногою і той впав, потім встав і почав йти. Здалося, що бійка вже закінчилася. Коли всі розходилися, він з хлопцями йшов спереду, а позаду йшов ОСОБА_27 з ОСОБА_37 , ОСОБА_7 , ще далі, а потім він побачив, що ОСОБА_7 напав на ОСОБА_24 , який впав і обвинувачений два рази вдарив його ногою. ОСОБА_16 був поряд і відтягнув ОСОБА_7 , який вирвався і почалася бійка ОСОБА_7 і ОСОБА_38 . Він підбіг і розборонив їх. З боку ОСОБА_2 бік обвинуваченого, агресивних дій не було, може словесно, але він не чув і ОСОБА_7 він не бив. Після першої бійки ОСОБА_24 сказав: «Що тобі від мене треба, я пішов додому». Коли вони вчилися разом може і були словені конфлікти, але бійок не було;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_39 , який пояснив, що він є учнем школи №11 м. Умань, десятого класу. Подія відбулася 06.02.2017 року, біля клітки, наче як футбольний стадіон. Він, ОСОБА_40 і ОСОБА_41 після школи йшли до АТБ і побачили як ОСОБА_7 почав битися із ОСОБА_24 . Хто почав він не пам`ятає, наче почав ОСОБА_7 , вдарив рукою ОСОБА_24 , певно був не один удар, далі вони розійшлися. Бійку зупинив ОСОБА_16 , який сказав, що вже досить. Він погано пам`ятає, що там було, бо пройшов вже рік. Пам`ятає як розходились, хлопці йшли позаду, потім почули, що скрикнув ОСОБА_27 , і повернувшись побачили, що той вже лежав на полу, а ОСОБА_7 бив його з ноги. В цей раз ОСОБА_16 відтягнув ОСОБА_7 . Під час бійки ОСОБА_24 просив закінчити бійку і розійтись, ударів не наносив. Про їхні попередні конфлікти не знає, вони не однокласники;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_42 , який пояснив, що він є учнем десятого класу школи №11 м. Умань, про події, що відбулися 06.02.2017, пам`ятає погано. Чому відбувся конфлікт між ОСОБА_7 і ОСОБА_24 не знає. Пам`ятає, що йшов з хлопцями – Риженком і його другом, ОСОБА_43 , ОСОБА_44 і ОСОБА_45 додому. Пам`ятає, що хлопці почали битися. Бійка відбулася недалеко від школи. Потім як всі розходилися і він йшов позаду, то побачив, що ОСОБА_7 бив ногою лежачого ОСОБА_24 і їх розборонив ОСОБА_16 ;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_46 , який пояснив, що він є студентом першого курсу Агротехнічного коледжу. 06.02.2017 року він з ОСОБА_47 , ОСОБА_36 та ОСОБА_44 після школи збирався в АТБ і по дорозі побачив як билися ОСОБА_7 із ОСОБА_24 . Вони підійшли, і розмовою зупинити бійку, розборонили їх. Самі ж знову рушили до АТБ, почув якусь метушню повернувся і побачив, що ОСОБА_24 лежить , а ОСОБА_7 б`є його ногою, ударів ОСОБА_24 він не бачив. Більше він нічого не пам`ятає;

- показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_48 , який пояснив, що він є тренером секції кігбоксингу спортивного комплексу «Амарант», знає обвинуваченого ОСОБА_29 , а потерпілого ОСОБА_2 – ні. ОСОБА_7 займається приблизно з 2016 року і приймав у 2016 році участь у Всеукраїнському турнірі – зайняв 1 місце. У 2017 році брав участь у Всеукраїнському турнірі і їздив на область. Характеризується у секції позитивно, ніяких конфліктів не виникало, тому подія, що сталася 06.02.2017 року викликала у нього подив. Раз в тиждень, на початку тренування, він проводить профілактичну бесіду, де розповідає, що не можна здобуті навички використовувати поза межами секції, а також розповідає про розташування життєво важливих органів супротивника. На його думку, нанесення ударів особі, яка не чинить опору є невиправданим. ОСОБА_7 скаржився на головний біль і розповів про цю подію, причиною була образа мами ОСОБА_7 . Подробиці бійки обвинувачений не розповідав;

- показаннями в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_49 , який пояснив, що судово-медичні експерти не оцінюють небезпеку у момент заподіяння, а з`ясовують тяжкість тілесних ушкоджень кожного потерпілого. У цьому випадку відбулася втрата органу селезінки. Згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості (наказ №6 від 1996 року) тяжкі тілесні ушкодження визначаються за наступними критеріями: небезпекою для життя, втрата органу по функції і т.д. У вказаному випадку, у зв`язку з внутрішньою кровотечею, було оцінено за категорією «небезпека для життя», так як без надання допомоги потерпілий міг померти. Час коли звернулися по допомогу не має значення, оскільки селезінка орган, який не зшивається, а видаляється. Селезінка орган кровотворення;

- даними висновку експерта № 05-7-01/114 від 14.02.2017 року, згідно якого у ОСОБА_2 , 2002 року народження, виявлено закриту травму живота: розрив селезінки (клінічно), що в своєму перебігу ускладнилася гемоперитоніумом (накопичення крові в черевній порожнині), забій грудної клітки зліва. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо, в час та при обставинах вказаних у постанові і відносяться: - забій грудної клітки зліва до категорії легких тілесних ушкоджень; - закрита травма живота: розрив селезінки (клінічно), що в своєму перебігу ускладнилася гемоперитоніумом (накопичення крові в черевній порожнині) до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Утворення виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, можливе, за указаних ним обставин, наведених у постанові про призначення експертизи від 13.02.2017 року;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17.02.2017 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 в присутності понятих, спеціаліста, статиста та законного представника повідомив, що 06.02.2017 року в школі № 11 між ним та його однокласником виник конфлікт, який носив словесний характер. Після якого однокласник ОСОБА_1 викликав його на стрілку і після уроків ОСОБА_1 наполягав на з`ясуванні стосунків між ними, хоча він цього не хотів. Вони пішли в двір, що неподалік від будинку 50 АДРЕСА_4 вулиці Грушевського м. Умань та ОСОБА_7 знявши з себе верхній одяг підбіг до нього та наніс удар кулаком спочатку правої руки, а потім лівої у скроню, внаслідок чого він зігнувся, а ОСОБА_7 від нього відійшов. В цей час він подумав, що конфлікт вичерпано та розвернувся йти в сторону магазину «АТБ», що по вулиці Тищика м. Умань та несподівано відчув сильний удар в лівий бік в область живота, чим був спричинений цей удар, тобто, чи рукою, чи ногою, він не бачив, так як ОСОБА_1 підійшов до нього ззаду. Після цього удару він присів та не міг підвестися на ноги і ОСОБА_12 (його однокласник) допоміг йому і підтримуючи під руку, допоміг дійти додому. Внаслідок цього удару він відчув сильний різкий біль в області живота;

- даними фототаблиці до протоколу експерименту від 17.02.2017 року неподалік від будинку АДРЕСА_3 . Умань;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 27.02.2017 року, згідно якого підозрюваний ОСОБА_1 повідомив, що 06.02.2017 року у нього з його однокласником ОСОБА_22 виник конфлікт та він запропонував з`ясувати стосунки, тому після уроків вони пішли в двір будинку АДРЕСА_2 та він запитав у ОСОБА_24 про те, навіщо він образив свою маму та він відповів, що так хоче, після чого ОСОБА_50 удар правою рукою у ліву щоку, тобто кулаком правої руки та удар кулаком лівої руки в праву щоку. ОСОБА_24 від ударів зігнувся та прикрив обличчя руками та він наніс удар лівою ногою по руках ОСОБА_27 , якими він прикривав лице. ОСОБА_27 відійшов від нього на кілька кроків та він штовхнув ОСОБА_27 правою рукою в праве плече, внаслідок чого він впав на землю, спочатку на спину, потім повернувся на лівий бік, він підійшов і наніс два удари в область живота ОСОБА_27 . Після чого до нього підбіг ОСОБА_12 та наніс йому кілька ударів в область обличчя;

- даними фототаблиці до протоколу слідчого експерименту від 27.02.2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 ;

- даними протоколу слідчого експерименту від 01.03.2017 року, згідно якого свідок ОСОБА_42 повідомив, що 06.02.2017 року від ОСОБА_51 йому стало відомо, що має бути бійка між ОСОБА_52 і ОСОБА_27 . Вони всі разом направилися в двір будинку АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5 зняв верхній одяг, швидкими кроками наблизився до ОСОБА_27 і без пояснень наніс ОСОБА_27 удар кулаком правої руки в область лівої щоки, ОСОБА_27 прикрив обличчя руками, а ОСОБА_20 наніс ОСОБА_27 удар лівою ногою у верхню частину правого бедра, після чого ОСОБА_27 зігнувся та прикрив обличчя руками, а ОСОБА_20 наніс удар лівою ногою по руках ОСОБА_27 , який прикривав лице. Внаслідок чого ОСОБА_27 впав на лікті обох рук і ніг, але через кілька хвилин підвівся. Хлопці подумали, що конфлікт закінчився та ОСОБА_24 пішов в напрямку до будинку 50 АДРЕСА_4 вулиці Грушевського, в цей час він побачив як ОСОБА_7 підбіг до ОСОБА_24 та поставив йому підніжку, внаслідок чого ОСОБА_27 впав на правий бік, як йому здалося, та в цей час ОСОБА_7 наніс близько двох ударів ногою в область живота ОСОБА_24 ;

- даними фототаблиці до протоколу слідчого експерименту від 01.03.2017 року за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_42 ;

- даними висновку експерта № 05-7-01/171 від 09.03.2017 року згідно якого утворення, виявлених у ОСОБА_2 , тілесних ушкоджень при обставинах вказаних потерпілим ОСОБА_22 під час проведення слідчого експерименту 17.02.2017 року не виключається. Утворення, виявлених у ОСОБА_2 , тілесних ушкоджень при обставинах вказаних підозрюваним ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту 27.02.2017 року не виключається. Утворення, виявлених у ОСОБА_2 , тілесних ушкоджень при обставинах вказаних свідком ОСОБА_21 під час проведення слідчого експерименту 01.03.2017 року не виключаються. Утворення, виявлених у ОСОБА_2 , тілесних ушкоджень при обставинах вказаних свідком ОСОБА_42 під час проведення слідчого експерименту 01.03.2017 року не виключаються;

- даними висновку експерта № 02-01/106 від 30.01.2019 року, згідно якого на підставі наданих матеріалів вказаного кримінального провадження, у ОСОБА_2 , при його госпіталізації 06.02.2017 року в КП «УМЛ» та подальшому лікуванні лікарями клініко-інструментальними дослідженнями було встановлено об`єктивну симптоматику закритої травми живота у виді розриву селезінки, яка у своєму клінічному перебігу ускладнилася розвитком кровотеч та гемоперитоніумом (накопичення крові в черевній порожнині). Окрім цього, лікарями було описано забій грудної клітки зліва. Сам вид ушкоджень, дані оперативного втручання (наявність рідкої крові в черевній порожнині під час проведення йому оперативного втручання), дані проведених йому ультразвукових досліджень, дозволяють стверджувати, що ушкодження, у ОСОБА_2 , виникли внаслідок впливу тупих предметів, незадовго до його звернення за медичною допомогою, не виключено під час обставин, які вказані в ухвалі. Згідно 2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - наказ (№ 6 МОЗ України, Київ, 1995) – небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Враховуючи викладене, травма живота у виді розриву селезінки, у ОСОБА_2 , як у момент заподіяння та і у своєму клінічному перебігу, не зважаючи на надання йому медичної допомоги, відповідно до – п. 2.1.3. (л) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» - наказ № 6 (МОЗ України, Київ, 1995), за ознакою небезпеки для життя належить до тяжких тілесних ушкоджень. Забій грудної клітки зліва належить до легких тілесних ушкоджень (п. 2.3.5 цих «Правил».

Суд дослідив також досудову доповідь органу пробації, згідно якої повторне вчинення обвинуваченим злочину має середню ступінь вірогідності, його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі, він на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має достатні умови для виховання та розвитку, проживає у повній сім`ї.

Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України правильна.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даними про винну особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Згідно до ч. 2 ст. 50 цього Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При визначенні покарання неповнолітнім суд має дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання та ухвалювати рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленим в ст.3 Конвенції ООН про права дитини.

Обставини, що пом`якшують покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та вчинення злочину неповнолітньою особою.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлені.

Враховуючи особу винного ОСОБА_1 , який щиро розкаявся у вчиненому та запевнив суд, що він усвідомив свою провину та в подальшому вчиняти подібного не буде, його молодий вік та його особисте ставлення до вчиненого, характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також наявність обставин, що пом`якшують його покарання - повне визнання вини, щире каяття, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення його волі, прийнявши рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. 75 та ст. 104 КК України, що буде достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Крім того, суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки у відповідності до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Цивільний позов, заявлений прокурором Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Уманської міської ради КП «Уманська міська лікарня» про відшкодування витрат за лікування потерпілого від злочину на суму 2181 гривня 40 копійок, законним представником обвинуваченого визнано повністю.

Цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 75 000 гривень та матеріальної шкоди у розмірі 15 000 гривень, законний представник обвинуваченого визнала частково.

Частиною 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, який за законом несе цивільну відповідальність за шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров`ю потерпілого, зобов`язана відшкодувати йому витрати на придбання ліків та проходження лікування.

Що стосується позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 23 цього ж Кодексу моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, на що вказує й постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

За роз`ясненнями вищезазначеної постанови Пленуму Верховного суду України, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю, розмір відшкодування якої визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров`я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Завдану моральну шкоду законний представник неповнолітнього потерпілого оцінює у розмірі 75000 грн., яку він обґрунтовує тим, що внаслідок завданих обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілий, вона, батько потерпілого, зазнали значної моральної шкоди, яка виразилась у фізичному болю, емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.5 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розглядаючи позов про відшкодування такої шкоди, суд повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, яких саме моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов`язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди із змінами та доповненнями, внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, судом встановлено наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями неповнолітнього обвинуваченого і шкодою, заподіяною неповнолітньому потерпілому та наявністю вини ОСОБА_1 у заподіянні цієї шкоди, характер немайнових втрат, яких поніс потерпілий та його батьки, зокрема стан його здоров`я, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також враховуючи, що потерпілому дійсно була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних та фізичних стражданнях, а також з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з цивільного відповідача – законного представника обвинуваченого, підлягають задоволенню у розмірі 45 000 гривень.

Також суд вважає, що цивільні позови прокурора та законного представника потерпілого щодо стягнення матеріальної шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 373-375, 485, 487 КПК України, ст.ст. 50, 65-67, 75, 76, 104, ч. 1 ст. 121 КК України, суд –

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 та ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 не обиралася.

Цивільний позов прокурора Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Уманської міської ради КП «Уманська міська лікарня» про відшкодування витрат за лікування потерпілого від злочину задоволити.

Стягнути із законного представника обвинуваченого ОСОБА_53 на користь держави в особі Уманської міської ради КП «Уманська міська лікарня» матеріальну шкоду у розмірі 2181 гривня 40 копійок.

Цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого – ОСОБА_3 до законного представника неповнолітнього обвинуваченого – ОСОБА_53 щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди задоволити частково.

Стягнути із законного представника неповнолітнього обвинуваченого – ОСОБА_53 на користь законного представника неповнолітнього потерпілого – ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень та моральну шкоду у розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: А.Б. Коваль