ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 823/459/17

адміністративне провадження № К/9901/20716/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу у справі №823/459/17

за позовом Канівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови

за касаційною скаргою Канівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (постановлену у складі головуючого судді: Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г.)

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2017 року Канівське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області звернулось до суду із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просило:

- визнати неправомірними дії щодо винесення постанови про стягнення коштів на витрати виконавчого провадження № 53201718 в сумі 67,36 грн;

- скасувати постанову про стягнення з боржника коштів на витрати виконавчого провадження від 15.02.2017 у ВП № 53201718.

2. Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказував на те, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем із порушенням пункту 7 наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» від 29 вересня 2016 року № 2830/5, (далі - Наказ № 2830/5), яким передбачено визначення виконавцем розміру витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг. На думку позивача, такі витрати мають бути понесені державним виконавцем на вчинення заходів з примусового виконання рішення в межах конкретного виконавчого провадження. З огляду на те, що державним виконавцем у постанові від 15.02.2017 ВП № 53201718 не наведено доказів щодо понесення витрат на товари та послуги у розмірі згідно Наказу № 2830/5, оскаржувана постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що виконавче провадження № 53201718 було закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIІІ у зв`язку із повним фактичним виконанням судового рішення. З огляду на затвердження Наказом № 2830/5 видів та розміру витрат виконавчого провадження, а також встановлення наказом начальника Головного територіального управління юстиції у Черкаській області розрахунку витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, оскаржувана постанова про стягнення з боржника коштів на витрати виконавчого провадження від 15.02.2017 ВП № 53201718 прийнята державним виконавцем на законних підставах.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Канівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області подано касаційну скаргу.

6. Позивач у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не надано належну оцінку тим обставинам, що державним виконавцем у постанові про стягнення з боржника коштів на витрати виконавчого провадження від 15.02.2017 ВП № 53201718 не наведено доказів щодо понесення витрат на товари та послуги у визначеному розмірі (витрати на поштові пересилання, заправку картриджа принтера, придбання тонера, паперу, обслуговування комп`ютерної техніки, канцелярського товару), таким чином, спірна постанова підлягає скасуванню.

8. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилався на те, що Наказом № 2830/5 плата за користування ЄДРВП встановлена у розмірі 12,72 грн, у той час, як у спірній постанові безпідставно визначено плату в розмірі 51,00 грн.

IV. Позиція інших учасників справи

9. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не подав відзив на касаційну скаргу.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України як суду касаційної інстанції в адміністративних справах від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Канівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року.

11. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу 12 лютого 2018 року передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенка В.М. (головуючий суддя), Шарапи В.М., Данилевич Н.А.

12. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу 28 квітня 2020 року передано для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючий суддя), Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.

13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу позивача прийнято до провадження.

14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 28 липня 2020 року дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 30 липня 2020 року.

VI. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

15. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вакуленко С.М. відкрито виконавче провадження ВП № 53201718 з примусового виконання виконавчого листа № 697/1656/16-а від 16 листопада 2016 року, виданого Канівським міськрайонним судом, про стягнення з Канівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області судового збору в сумі 606,32 грн на користь держави.

16. У зв`язку із повним фактичним виконанням рішення суду 23 лютого 2017 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIІІ.

17. В межах указаного виконавчого провадження державним виконавцем 15 лютого 2017 року винесено постанову ВП № 53201718 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 67,36 грн.

18. Зазначені обставини послугували підставою для звернення Канівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до суду із позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

VIІ. Джерела права й акти їхнього застосування

19. Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (у редакції, яка діє з 08 лютого 2020 року).

Пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення». Установити, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року до 08 лютого 2020 року).

Частина третя статті 3. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 9. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. Конституція України від 28 червня 1996 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIІІ (далі - Закон №1404-VIІІ; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами пункту 9 частини першої статті 39 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до частини першої статті 42, кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно з частинами другою, третьою статті 42, витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Частиною четвертою статті 42 встановлено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

23. Питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню врегульовані також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 2 Розділу VІ Інструкції 2 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Абзацом 3 частини 3 статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

24. Наказ Міністерства юстиції України «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» від 29 вересня 2016 року № 2830/5, (далі - Наказ № 2830/5; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Розділом І визначено види витрат виконавчого провадження, серед іншого, це: виготовлення документів виконавчого провадження (папір, копіювання, друк документів, канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти, знаки поштової оплати (марки), послуги маркувальної машини, послуги поштового зв`язку), послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» послуги за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

25. Наказ Міністерства юстиції України «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» від 29 грудня 2016 року № 3917/5, (далі - Наказ № 3917/5; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Абзацом першим пункту 1 установлено плату за користування автоматизованою системою виконавчого провадження у розмірі 51,00 грн (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження.

Відповідно до пункту 3 визнано таким, що втратив чинність з 05 січня 2017 року, наказ Міністерства юстиції України від 29 грудня 2010 року № 3348/5 «Про встановлення розмірів оплати органами державної виконавчої служби за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень».

VІІІ. Позиція Верховного Суду

26. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

27. Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення витрат виконавчого провадження є примусове виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ.

28. Стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є обов`язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

29. Аналіз положення пункту 2 Розділу VІ Інструкції та пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку про те, що відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом - постановою державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження не суперечить вимогам чинного законодавства.

30. В аспекті спірних правовідносин та їхнього правового регулювання колегія суддів Верховного Суду зазначає, що витратами виконавчого провадження є фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на поштову кореспонденцію, друк документів тощо). Такі витрати, на відміну від виконавчого збору, боржник повинен компенсувати незалежно від того, чи він виконав судове рішення у добровільному порядку.

31. У справі встановлено, що виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII, що є підставою для винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

32. Правову позицію аналогічного змісту Верховний Суд висловив, зокрема, у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №712/1688/17.

33. Таким чином, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем правомірно було прийнято оскаржувану постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 15.02.2017 у розмірі 67,36 грн та розраховано витрати виконавчого провадження.

34. Безпідставними є твердження скаржника у касаційній скарзі про стягнення витрат виконавчого провадження у більшому розмірі, ніж визначено Наказом № 3348/5, оскільки останній Наказом № 3917/5 визнано таким, що втратив чинність, а також установлено плату за користування автоматизованою системою виконавчого провадження у розмірі 51,00 грн.

35. Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності, Верховний Суд уважає, що доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

36. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

37. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

IХ. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Канівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року в справі № 823/459/17 залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О.Р. Радишевська

Н.В. Шевцова