ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 635/1979/20 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/2372/20 Суддя доповідач ОСОБА_2

Категорія: Інші справи та матеріали

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі - ОСОБА_5

за участю прокурора - Кузьменко

представника виправного центру - ОСОБА_6

засудженого - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Харківської області кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2020 року у відношенні ОСОБА_7 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання начальника Державної установи «Хролівський виправний центр №140» ОСОБА_8 , голови спостережної комісії при Харківській районній державній адміністрації Харківської області ОСОБА_9 відносно засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення на невідбутий строк.

В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що матеріали справи на засудженого не містять будь-яких об`єктивних даних про те, яким чином засуджений своєю активною діяльністю та системою вчинків довів своє виправлення.

Крім того суд зазначив, що в матеріалах особової справи відсутні характеризуючи документи надані суду для долучення до матеріалів справи, а тому це свідчить про те, що з засудженим ОСОБА_7 не проводилась ніяка виховна робота.

З огляду на наведене, у суду виникають сумніви щодо виправлення засудженого, що є необхідною умовою під час застосування умовно-дострокового звільнення.

Крім того, судом зазначено, що засуджений ОСОБА_7 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятора 13.02.2020р., а клопотання та характеристика таких відомостей не містять.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

При цьому зазначає, що він в період 18.03.2019 року по 29.02.2020 року дійсно був працевлаштований та отримав заробітну платню на загальну суму 33204 грн., проте враховуючи податки та інші відрахування фактично отримана заробітна плата склала 9593,79 грн.

Крім того, вказує, що писав заяву про відрахування 50 % з його заробітної плати в рахунок сплати аліментів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та обвинуваченого які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні клопотання начальника Державної установи «Хролівський виправний центр №140» ОСОБА_8 , голови спостережної комісії при Харківській районній державній адміністрації Харківської області ОСОБА_9 відносно засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення на невідбутий строк, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи на засудженого не містять будь-яких об`єктивних даних про те, яким чином засуджений своєю активною діяльністю та системою вчинків довів своє виправлення, а в матеріалах особової не містять жодних відомостей щодо здійснення засудженим будь-яких заходів спрямованих на ініціювання вирішення питання щодо сплати аліментів у період часу з лютого 2019 року до часу постановлення ухвали, що могло позитивно вплинути на питання щодо застосування до нього норм ст. 81 КК України.

Крім того, судом зазначено, що засуджений ОСОБА_7 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятора 13.02.2020р., а клопотання та характеристика таких відомостей не містять.

Також суд зазначив, що обвинувачений

Колегія суддів не погоджується із такими висновками, оскільки вони не ґрунтуються як на законі так і на матеріалах провадження.

Відповідно до ч.1 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

Відповідно до ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджених сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та фактично відбув встановлений ч.2 ст.81 КК України термін покарання.

Згідно клопотання наданого суду засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення вол знаходиться з 28.02.2019 року.

З 28.02.2019 року відбуває покарання в державній установі «Хролівськиі виправний центр (№ 140)».

За власного ініціативою з перших днів перебування в виправному центр виявив бажання працювати. Працевлаштований на контрагентському об`єкті ТОЕ «Руяна» згідно ст. 60 КВК України. До виконання поставлених завдань ставитьсі сумлінно, поставленні завдання виконує своєчасно та у повному обсязі, дбайливе ставиться до майна та предметів, якими користується при виконанні доручено' роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує їх тільки за призначенням.

До виконання робіт з благоустрою установи ставиться добре, і роботі проявляє розумну ініціативу.

Виконує передбачені законом вимогг персоналу, при виконанні робіт із самообслуговування, має достатній рівені необхідних навичок, порушень техніки безпеки не допускає.

За час відбування покарання випадків порушення порядку відбування покарання не допускав. Має 3 (три) заохочення. Характеризується позитивно. В скоєному злочині розкаюється, провину визнав.

У відношенні до представників адміністрації виправного центру ввічливий, тактовний, дотримується правомірних взаємовідносин, виконує їх законні вимоги.

Відповідно до статті 65 Кримінально-виконавчого кодексу України приймає особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі.

Приймає активну участь в організації і проведенні культурно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів серед засуджених, відповідно до ст. 66 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Відповідно до статті 123 Кримінально-виконавчого кодексу України бере участь в реалізації програм диференційованого виховного впливу «Духовне відродження», «Підготовка до звільнення».

За характером врівноважений, цілеспрямований. У відношенні до засуджених не конфліктний, підтримує рівні стосунки з різними категоріями засуджених.

Відповідно до статті статті 59 Кримінально-виконавчого кодексу України підтримує доброзичливі родинні зв`язки із мамою та сестрою шляхом листування, побачень, телефонних розмов. Отримує посилки, передачі.

За вироком Сєвєродонецького районного суду Луганської області від 13.12.2018р. року позовів не має. Виконавчі листи до установи не надходили.

Стан здоров`я задовільний. На профілактичних обліках не перебуває.

Рішенням комісії державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» від 04.12.2019 року протокол №26 засудженому відмовлено в застосуванні ст. 82 КК України як особі, яка стала на шлях виправлення, але написала заяву про відмову від застосування ст. 82 КК України.

Вину у вчиненому злочині визнає.

Міру покарання вважає справедливою.

Після звільнення має наміри мешкати за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку адміністрації ДУ «Хролівський виправний центр № 140» засуджений ОСОБА_7 за час відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення На підставі статті 81 КК України його можливо звільнити умовно-достроково.

Таким чином вказана характеристика засудженого ОСОБА_7 об`єктивно свідчить про те, що він не тільки став на шлях виправлення але і довів виправлення своєю поведінкою та ставленням до праці.

Більш того наведене свідчить про те що така позитивна тенденція поведінки засудженого мала місце весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення.

Щодо висновків суду про несплату засудженим аліментів, то такий висновок колегія суддів вважає хибним, виходячи з наступного.

Зі змісту довідки головного бухгалтера Державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» ОСОБА_10 від 25 березня 2020 року, з особистого рахунку ОСОБА_7 утримано кошти в сумі 4800 грн. 60 коп. на сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Суд констатував, що дана сума була одноразовою виплатою, не зважаючи на те, що засуджений у період часу з 28 лютого 2019 року по 29 лютого 2020 року був працевлаштований та отримував заробітну плату, яка в сумі склала 33204 грн. 11 коп.

Вважав, що матеріали справи не містять жодних відомостей щодо здійснення засудженим будь-яких заходів спрямованих на ініціювання вирішення питання щодо сплати аліментів у період часу з лютого 2019 року по теперішній час, що могло позитивно вплинути на питання щодо застосування до нього норм ст. 81 КК України.

Натомість із доданої до апеляційної скарги довідки за підписом головного бухгалтера Державної установи «Хролівський виправний центр № 140», завіреної печаткою даної установи вбачається, що із заробітної плати засудженого ОСОБА_7 щомісячно, починаючи з червня 2019 року по січень 2020 року утримувались грошові на сплату аліментів.

Загальна сума стягнутих аліментів складає 4800 грн.

Таким чином, висновок суду про те, що зазначена сума була виплачена одноразовою виплатою є хибним.

Також, з доданих до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що саме засудженим ОСОБА_7 порушено питання щодо утримання з його заробітної плати коштів на виплату аліментам, від так висновок суду щодо не ініціювання ним питання щодо сплати аліментів є необґрунтованим.

Крім того, суд відмовив в умовно-достроковому звільенні ОСОБА_7 , оскільни згідно наданих суду матеріалів особової справи (а.с.64) засуджений ОСОБА_7 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятора 13.02.2020р., а клопотання та характеристика таких відомостей не містять.

Такий висновок суду не ґрунтується на Законі , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 68 КВК України до засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців; заборона виходу за межі виправного центру у вільний від роботи час на строк до трьох місяців; поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб.

Відповідно до ст. 70 КВК правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбаченихстаттями 67і68цього Кодексу, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

В той же час з матеріалів особової справи засудженого вбачається що засуджений ОСОБА_7 був поміщений до дисциплінарного ізолятора 13.02.2020р. строком на 24 години до прибуття начальника установи.

Проте такий захід не є стягненням у розумінні розділу ч.5 розділу ХХІ Наказу Міністерство юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань» оскільки згідно нього у разі відсутності начальника установи виконання покарань у термінових випадках, коли іншими заходами попередити злочин або грубе порушення неможливо, засуджені можуть бути поміщені в ДІЗО або в карцер до прибуття начальника установи або особи, яка виконує його обов`язки, але не більше ніж на 24 години, за постановою про тимчасове поміщення до 24 годин засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань (додаток 27), винесеною ЧПНУ.

Така ізоляція стягненням не є, але якщо начальник установи виконання покарань приймає рішення про накладення стягнення у виді поміщення особи, яка скоїла проступок, у ДІЗО або в карцер, цей час перебування в ізоляції зараховується до загального строку тримання у ДІЗО або в карцері.

Матеріали особової справи засудженого не містять даних щодо накладення на нього стягнення уповноваженими особами установи виконання покарання, а відтак висновок суду щодо наявності стягнення у засудженого ОСОБА_7 є хибним.

Таким чином колегія суддів констатує невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що є підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання начальника Державної установи «Хролівський виправний центр №140» ОСОБА_8 , голови спостережної комісії при Харківській районній державній адміністрації Харківської області ОСОБА_9 відносно засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення на невідбутий строк, який нині становить 9 місяців 5 днів.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України,колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2020 року у відношенні ОСОБА_7 , - скасувати.

Клопотання начальника Державної установи «Хролівський виправний центр №140» ОСОБА_8 та голови спостережної комісії при Харківській районній державній адміністрації Харківської області задовольнити.

Звільнити засудженого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 умовно-достроково від відбування покарання на невідбутний строк 9 місяців 5 днів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає

Головуючий Судді