ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Черкаси справа № 925/74/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до Канівського комунального підприємства теплових мереж, м. Канів, вул. Енергетиків, 30

про стягнення 3218846,58 грн боргу, нарахувань та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: участі не брав;

від відповідача: участі не брав.

ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось в Господарський суд Черкаської області з позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж, в якому просить суд стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» заборгованість за договором постачання природного газу №2399/1617-ТЕ-36 від 12.09.2016 в розмірі 3218846,58 грн, з яких: 2098459,47 грн основного боргу, 435050,91 грн пені, 158701,95 грн - 3% річних, 526334,25 грн інфляційних втрат.

Короткий опис руху справи:

Рішенням господарського Черкаської області від 09.04.2019 (суддя Чевгуз О.В.) позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення з Канівського комунального підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2098459,47 грн основного боргу закрито. Присуджено до стягнення з Канівського комунального підприємства теплових мереж (код ЄДРПОУ 02082657, вул. Енергетиків, 30, м. Канів, Черкаська область, 19000) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720, вул. Б. Хмельницького, 6 м. Київ, 01001) 217525,45 грн пені та 3262,88 грн на відшкодування сплаченого судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (вимога стягнення інфляційних втрат та 3% річних).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 у справі № 925/74/19 скасовано в частині стягнення з Канівського комунального підприємства теплових мереж на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 217 525,45 грн. пені та прийнято в цій частині нове рішення:

- у задоволенні позову про стягнення з Канівського комунального підприємства теплових мереж на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» пені в розмірі 435 050,91 грн відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 у справі №925/74/19 залишено без змін.

Постановою Верхового Суду від 28.11.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 в частині закриття провадження у справі залишено без змін. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 скасовано, справу №925/74/19 направлено на новий розгляд.

На підставі повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справу господарського суду №925/74/19 передано до провадження судді Скибі Г.М.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.01.2020 справу призначено до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасністю виконання відповідачем узятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 12.09.2016 № 2399/1617-ТЕ-36 в частині здійснення своєчасного розрахунку за переданий природний газ, у зв`язку із чим ПАТ «НАК «Нафтогаз України» відповідно до умов договору нарахував пеню, три проценти річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

10.02.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов. У відзиві Канівське комунальне підприємство теплових мереж заперечувало проти задоволення позовних вимог у частині стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат, трьох процентів річних, мотивуючи це тим, що суму основної заборгованості у розмірі 2 098 759,47 грн воно сплатило у повному обсязі в порядку і строки, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету». Крім того, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, відповідач просив суд зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення.

Суд враховує, що після перегляду справи Верховним Судом в касаційному порядку позивач не вправі змінювати свої позовні вимоги.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.02.2020 відкладено підготовче засідання.

20.02.2020 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11:00 год 24 березня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.04.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11:00 год. 26 травня 2020 року. В зв`язку з клопотанням учасників справи розгляд справи по суті відкладено на 26.06.2020.

В судовому засіданні:

Позивач в засідання не прибув, свого представника повторно не направив. Витребувані документи не надав.

Представник відповідача вимоги заперечив та вказав на відсутність у позивача порушеного права, яке намагається останній захищати. Відповідач проводив регулярні розрахунки за газ як власними коштами, так і за рахунок субвенцій, взаємозаліків та коштів спеціального використання.

В судовому засіданні 22.07.2020 підписані вступна та резолютивна частини рішення суду без його проголошення відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

12.09.2016 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України», як постачальником та Канівським комунальним підприємством теплових мереж, як споживачем був укладений договір постачання природного газу №2399/1617-ТЕ-36 (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками, копія Договору міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 28-36). Чинність договору сторонами не ставиться під сумнів, останній не визнавався недійсним та не розривався за рішенням суду.

У пункті 1.2. договору сторони визначили, що природний газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 6 550 000 м3 (шість мільйонів п`ятсот п`ятдесят тисяч м3), у тому числі помісячно:

жовтень 2016 390 000 м3;

листопад 2016 970 000 м3;

грудень 2016 1 280 000 м3;

січень 2017 1 490 000 м3;

лютий 2017 1 320 000 м3;

березень 2017 1 100 000 м3.

Відповідно до пункту 5.2. договору ціна за 1000 м3 природного газу становить 4 942,00 грн, крім того - податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього до сплати (разом з податком на додану вартість) 5930,40 грн.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (пункт 5.4. договору).

АТ «НАК «Нафтогаз України» і Канівське комунальне підприємство теплових мереж у договорі передбачили, що споживач здійснює оплату за природний газ виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням положень пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Порядку від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (розділ 12 договору).

Позивач на виконання умов договору передав у жовтні-грудні 2016 року та січні-березні 2017 року, а відповідач прийняв природний газ на суму 32578474,49 грн, що підтверджується:

актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 2 561 049,01 грн;

актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 5 211 576,22 грн;

актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 6 869 170,46 грн;

актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 7 976 631,14 грн;

актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 6 158 180,74 грн та

актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 3 801 866,76 грн.

Копії вказаних актів приймання-передачі природного газу містяться в матеріалах справи (том 1, а.с. 41-47).

Крім того, між сторонами були підписані спільні протокольні рішення, предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», від 15.12.2016 №3145, від 17.01.2017 №162, від 15.02.2017 №955, від 15.03.2017 №1591, від 11.07.2017 №3020.

Суди попередніх інстанцій установили, що розрахунок по основному боргу за поставлений на підставі договору природний газ відбувся у порядку і строки, визначені відповідно до спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків та у відповідності з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20. Суд приймає це як встановлення судами вищих інстанцій взаємовідносин сторін.

Предметом позову у цій справі після перегляду Верховним Судом прийнятих рішень є вимога позивача про стягнення з Канівського комунального підприємства теплових мереж 435 050,91 грн пені, 158 701,95 грн 3% річних, 526 334,25 грн інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати переданого газу за договором.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно зі статутними документами позивач та відповідач є самостійними юридичними особами.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше.

Предметом позову у цій справі (після касаційного перегляду Верховним Судом) є вимога позивача про стягнення з Канівського комунального підприємства теплових мереж 435 050,91 грн пені, 158 701,95 грн 3% річних, 526 334,25 грн інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати переданого газу за договором.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, укладений сторонами спірний Договір за своєю правовою природою є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичних та інших ресурсів.

За змістом ст. ст. 599, 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором, поставивши природний газ відповідачу у строки та в об`ємах, визначених Договором, що підтверджується щомісячними актами приймання-передачі об`ємів газу (том 1, а.с. 41-47), та не спростовано відповідачем.

Заперечень щодо отримання газу у вказаній кількості та по вказаній ціні відповідач суду не надав, ці обставини визнав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, після відкриття провадження у справі відповідач за поставлений природний газ розрахувався повністю в сумі 2098759,47 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №70 від 28.01.2019, яка міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 269).

У зв`язку з цим господарський суд Черкаської області закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» основного боргу на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Постановою Верхового Суду від 28.11.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та рішення господарського суду Черкаської області від 09.04.2019 в частині закриття провадження у справі - залишено без змін. Тому суд повторно не оцінює викладені обставини та взаємовідносини сторін в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У статті 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Як встановлено судом, АТ «НАК «Нафтогаз України» і Канівське комунальне підприємство теплових мереж у договорі передбачили, що споживач здійснює оплату за природний газ виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням положень пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до Порядку від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (пункт 6.1 договору).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 №20 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, яким визначено механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, тощо за рахунок надходження до загального державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», а також за рахунок надходження до загального державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вуглевидобувними підприємствами.

За змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування їм частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18.

Разом з тим, зазначений Порядок від 11.01.2005 №20 втратив чинність із 01.01.2018. В той же час судом встановлено, що остаточний розрахунок за договором, у сумі 2 098 459,47 грн, Канівське комунальне підприємство теплових мереж здійснило 28.01.2019, повний розрахунок прийнятий кредитором (позивачем) і спору в цій частині немає.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).

У частині першій статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 653 цього Кодексу у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

За змістом пункту 1 Порядку від 04.03.2002 №256 (у редакції, чинній з 01.01.2018), відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України цей Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу - за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту населення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наведена норма визначає, що місцевим бюджетам на здійснення соціальних програм надається субвенція для фінансування видатків, перелік яких наведено у статті 89 Бюджетного кодексу України, тобто тих, що стосуються реалізації державних програм у галузі соціального захисту та соціального забезпечення громадян. Саме на ці види цільових субвенцій припадає більша частина державних коштів, що надаються місцевим бюджетам у виді субвенцій. Серед субвенцій на соціальні видатки кошти місцевим бюджетам виділялися:

- на відшкодування витрат на надання населенню житлових субсидій;

- державну допомогу сім`ям з дітьми;

- державну цільову допомогу малозабезпеченим сім`ям;

- державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; - утримання притулків для неповнолітніх;

- допомогу по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу;

- виплату компенсацій реабілітованим та ін.

Згідно з пунктом 2 Порядку від 04.03.2002 №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених в обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 81 Порядку від 04.03.2002 №256 кошти, отримані як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, отримані постачальниками від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот та іншими суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, використовуються протягом бюджетного року за цільовим призначенням. Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на постачання природного газу, отримані кошти спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), на оплату послуг з розподілу та транспортування природного газу операторам газорозподільної системи та оператору газотранспортної системи. Суб`єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами 2 та 7 цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»), на оплату послуг з транспортування природного газу оператору газотранспортної системи та (або) сплату грошових зобов`язань з податків, зборів і платежів до державного бюджету, в тому числі податку на додану вартість в межах нарахувань на обсяг планової тарифної виручки, встановленої НКРЕКП на плановий період.

Згідно з абзацами 18, 21-26 пункту 81 Порядку від 04.03.2002 №256 Порядок проведення розрахунків органами Казначейства встановлюється Мінфіном. Для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства, крім енергопостачальників, оптового постачальника електричної енергії, які проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Енергопостачальники та Державне підприємство «Енергоринок» проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідно до Закону України «Про електроенергетику». Уповноважений банк перераховує кошти в обсягах, що повинні бути перераховані енергопостачальником до державного бюджету, із зазначеного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника, відкритий в органі Казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Розрахунки, передбачені цим пунктом, проводяться протягом п`яти банківських днів. Учасники розрахунків щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, подають інформацію про проведені розрахунки органам Казначейства за формою, встановленою Мінфіном, для її узагальнення та надання до 20 числа Казначейству. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі «Призначення платежу» платіжних доручень додатково зазначають «постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256» та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Порядок відкриття (закриття) рахунків в органах Казначейства учасникам розрахунків, які проводяться згідно із цим пунктом, а також відображення здійснених операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності про виконання державного та місцевих бюджетів установлюється Казначейством.

Отже, Порядок від 04.03.2002 №256 визначає механізм фінансування із Державного бюджету України видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу у визначені умовами цього Порядку строки (пункти 5-7 Порядку).

Водночас за змістом статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, і за такими, зокрема, принципами:

забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу;

вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені;

вільного вибору постачальника природного газу;

невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб;

відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів (стаття 13 Закону України «Про ринок природного газу»).

Всього відповідачем було отримано та спожито за Договором за спірний період (жовтень 2016 квітень 2017) природного газу для виробництва теплової енергії бюджетним споживачам на суму 32578474,49 грн.

Як встановлено судом, розрахунки між відповідачем та позивачем за Договором №2399/1617-ТЕ-36 проводилися в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів №217 від 18.06.2014 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП, з дотриманням умов п. 6.2 Договору (операції за Договором з 01.09.2016 по 30.06.2018).

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України свобода підприємницької діяльності обмежується відповідними законами, крім того, до одного із загальних принципів господарювання належить обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави.

Таким чином, відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на повноту та своєчасність розрахунків, тому що державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Відповідач позбавлений можливості керуватися загальним принципами здійснення господарської діяльності на власний розсуд та на власний ризик за наявності покладених на нього зобов`язань з безперебійного забезпечення теплопостачанням кінцевих споживачів, оскільки повинен діяти виключно в межах норм чинного законодавства, що регулює енергетичну галузь.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду:

від 24.07.2019 у справі №918/553/18 та

від 17.12.2019 у справі №922/932/19.

Крім того, 02.11.2017 між сторонами у справі та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Канівської міської ради укладено багатосторонній договір №21/332-в про організацію взаєморозрахунків відповідно до умов ст. 31 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», Порядку і Умов надання у 2017 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332.

Копія вказаного договору знаходиться в матеріалах справи (том 1, а.с. 265-266).

Пунктом 7 вказаної угоди про організацію взаєморозрахунків передбачено, що Канівське комунальне підприємство теплових мереж перераховує на рахунок НАК «Нафтогаз України» кошти у сумі 197703,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 32950,50 грн для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2017 рік згідно з договором від 12.09.2016 №2399/1617-ТЕ-36.

За змістом пунктів 2, 3 п. 11 вказаної угоди сторони зобов`язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Кошти в сумі 197703,00 грн були перераховані на рахунок позивача платіжним дорученням від 15.11.2017 №949 з цільовим призначенням платежу на погашення боргу за спожитий газ. Копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 267).

Як встановлено судом та не спростовано позивачем, оплата поставленого відповідачем природного газу за договором №2399/1617-ТЕ-36 проводилась в порядку та на умовах, визначених Постановою КМУ від 18.06.2014 №217 на підставі нормативів перерахування коштів, прийнятих на підставі постанов НКРЕКП у відповідності до умов п. 6.2 Договору, а остаточний розрахунок проводився відповідно до постанов КМУ:

№20 від 11.05.2005,

№332 від 18.05.2017 та

№256 від 04.03.2002:

1)різниця в тарифах - постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 - 197703,00 грн;

2)кошти пільг та субсидій - постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 та №20 від 11.05.2005 22131135,47 грн;

3)власні кошти без порушення порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 10249636,02 грн.

Позивачем не доведено та не вказується в позові та запереченнях на порушення Відповідачем порядку ПКМУ №217 від 18.06.2014; в матеріалах справи докази такого порушення відсутні.

На виконання постанови Верховного Суду господарський суд Черкаської області при перегляді справи перевірив доводи кожної сторони окремо та зазначає, що положення Порядку від 04.03.2002 № 256 (у редакції, чинній з 01.01.2018) регулюють господарські правовідносини між сторонами, які виникли до набрання цією редакцією чинності, оскільки цей Порядок не містить застереження про поширення його дії на правовідносини, що склалися до 01.01.2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, оскільки положення наведених нормативних актів є обов`язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту, то строки та порядок здійснення розрахунків за поставлений природний газ визначаються саме нормами наведених постанов як конкретизація умов спірного Договору постачання природного газу №2399/1617-ТЕ-36 від 12.09.2016. Відсутність порушення зобов`язання з оплати поставленого природного газу з боку відповідача виключає можливість стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3% річних та покладення на відповідача такого роду відповідальності.

Суд дійшов висновку, що в задоволенні вимог Позивачу належить відмовити повністю за недоведеністю та необґрунтованістю вимог.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін: (рішення «Серявін проти України» nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення «Трофімчук проти України» nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача та не стягувати.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б. Хмельницького, 6 м. Київ, 01001, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720, номер рахунку в банку невідомий

до Канівського комунального підприємства теплових мереж, вул. Енергетиків, 30, м. Канів, Черкаська область, 19000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02082657, номер рахунку в банку невідомий

про стягнення 435050,91 грн пені, 158701,95 грн - 3% річних, 526334,25 грн інфляційних втрат - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу через господарський суд Черкаської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 28.07.2020.

Суддя Г.М. Скиба