Справа № 199/3112/20

(2/199/1488/20)

РІШЕННЯ

іменем України

17.07.2020

м. Дніпро

справа №199/3112/20

провадження № 2/199/1488/20

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Комунальне підприємство «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради про відновлення становища, що існувало до порушення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради про відновлення становища, що існувало до порушення.

В обґрунтування позову зазначив, що він працював на посаді водія тролейбуса в депо №1 Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради. Після його відсторонення з роботи на підприємстві, позивачу видали трудову книжку, у якій, згідно останнього запису під № 7 датованого 07.05.2010, ОСОБА_1 відсторонено від роботи до остаточного розгляду судом цивільної справи про поновлення на роботі на підставі наказу № 197 від 06.05.2010. Проте, запис про його звільнення з роботи в трудовій книжці відсутній, що спричинило для нього невирішувані проблеми в подальшому працевлаштуванні, оскільки на нову роботу позивач не може офіційно влаштуватися без підтвердження записом в трудовій книжці його звільнення на попередній, а також записів про проходження ним курсів водія тролейбуса та стажування на цій посаді. При цьому, зазначив, що наказ підприємства, у якому була б зазначена точна дата його звільнення з посади, позивачу не надавався, а на сьогоднішній день діяльність Депо №1 МКП «Дніпропетровський електротранспорт» припинена.

На підставі викладеного, позивач просив суд відновити становище, що існувало до порушення, шляхом зобов`язання внести до трудової книжки ОСОБА_1 запису про його звільнення з роботи в Депо № 1 Комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» (нинішня назва - «Депо № 1 Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради).

Ухвалою суду від 18 травня 2020 року справу прийнято до свого провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18 липня 2020 року справу розглянуто по суті та ухвалено рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судове засідання проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача - директор Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради Кобець В.В. не надав заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, проте скористався правом надання відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечує проти її задоволення виходячи з наступних підстав. Так, судовими рішеннями неодноразово було встановлено, що ОСОБА_1 фактично був звільнений з підприємства наказом №222 від 12.06.2007 з підстав визначених п.7 ст.40 КЗпП. Що стосується внесення до трудової книжки запису про звільнення позивача з роботи помідомив наступне. Питання внесення відповідних записів до трудової книжки ОСОБА_1 , згідно винесених наказів, неодноразово підіймалися керівництвом Депо №1 Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, про що свідчить поштові листи відділу кадрів Депо №1, які направлялися на адресу позивача, що підтверджується наданими копіями, які містяться в матеріалах справи. Самостійно ОСОБА_1 до відповідача з вимогою про внесення записів у трудову книжку не звертався. Крім того, на даний час внесення відповідних записів до трудової книжки буде суперечити п.«а» п.п.2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до якої встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Таким чином, відповідач, враховуючи вищезазначені факти, не вбачає правових підстав для внесення в трудову книжку позивача запису про його звільнення з Депо № 1 КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР, оскільки такі позовні вимоги з боку позивача є необгрунтованими та безпідставними.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що наказом № 62-к від 08 вересня 2006 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу учнем водія пасажирського тролейбусу в Депо №1 Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт». Після закінчення навчання, наказом № 04-к від 02 січня 2007 року ОСОБА_1 був переведений водієм пасажирського тролейбуса 3-го класу.

Наказом № 222 від 12 червня 2007 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п.7. ст. 40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані. Утім, як вбачається із запису № 5, внесеного у трудову книжку, позивач звільнений наказом № 62-к від 12 червня 2007 року. Номер наказу 62-к внесений помилково замість номеру 222 в наказі від одного й того ж числа - 12.06.2007. Даний факт встановлено рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2012, яке набрало законної сили 07.08.2012.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2009 року ОСОБА_1 було поновлено на роботі, про що був виданий наказ по підприємству № 426 від 14 грудня 2009 року.

На підставі наказу № 426 до трудової книжки внесено запис № 6, яким визнано недійсним запис № 5 та одночасно поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі. Утім, після поновлення на роботі позивач продовжував недобросовісно виконувати свої посадові обов`язки, що виражались появою на роботі у нетверезому стані, що підтверджується наказами по підприємству № 141, 189 щодо порушення позивачем трудової дисципліни.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2010 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2009 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі скасовано та справа передана на новий судовий розгляд.

Наказом № 197 від 06.05.2010 ОСОБА_1 було відсторонено від роботи до розгляду судової справи про поновлення на роботі з внесенням запису у трудову книжку.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.08.2011 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі. Вказане рішення набрало законної сили відповідно до ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.08.2010.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04 лютого 2011 року касаційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2010 року залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 фактично був звільнений з підприємства наказом № 222 від 12 червня 2007 року з підстав визначених п.7 ст. 40 КЗпП України, а тому звільнення з цих підстав проведено з дотриманням норм трудового законодавства.

Відповідно до ч. 4. ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з набранням законної сили рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2010 року у відмові в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі водієм пасажирського тролейбусу 3 класу, був виданий підприємством наказ № 110 від 16.03.2011 про звільнення, згідно якого було скасовано наказ № 426 від 14.12.2009 про поновлення на роботі ОСОБА_1 водієм пасажирського тролейбусу 3 класу, наказ № 197 від 06.05.2010 про відсторонення від роботи водієм пасажирського тролейбусу 3 класу ОСОБА_1 до закінчення розгляду цивільної справи за його позовом про поновлення на роботі водієм пасажирського тролейбусу 3 класу скасовано; наказ № 222 від 12.06.2007 про звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані залишено в силі, законність якого підтверджується рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 серпня 2010 року по справі, а також рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2012, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.08.2012.

Що стосується позовних вимог в частині внесення до трудової книжки запису про звільнення ОСОБА_1 з роботи в Депо № 1 КП «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, трудові книжки в обов`язковому порядку ведуться на всіх працівників.

Питання, що стосуються ведення трудових книжок, визначається постановою Кабінету Міністрів України №301 від 27 квітня 1993 року «Про трудові книжки працівників». Детальніше порядок ведення трудових книжок визначається Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (з наступними змінами та доповненнями).

Так, п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (з наступними змінами та доповненнями) встановлений загальний семиденний строк з дня прийняття на роботу для заповнення трудової книжки.

Обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. 116 цього Кодексу, також передбачено п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (із змінами).

Згідно з п. 4.2 вказаної Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Записи до трудової книжки ОСОБА_1 вносилися відповдіно до чинного законодавства. Доказів того, ОСОБА_1 звертався до відповідача з питання внесення записів до трудової книжки, суду не надано.

Відповідачем до суду надано поштові листи відділу кадрів Депо №1, які направлялися на адресу позивача, що підтверджується наданими копіями. Проте, доказів того, що позивач надавав трудову книжку, а відповідач відмовився вносити в неї відповідні записи, суду не надано. Крім того, факт того, що позивач відмовлявся надавати до відділу кадрів трудову книжку для внесення відповідних записів підтверджується рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2012 року по справі № 0417/9943/2012, під час розгляду якої судом було встановлено, що саме з вини самого позивача, який визнав у судовому засіданні свою відмову надати у відділ кадрів трудову книжку через неповідомлення його про зміст записів що будуть вноситись. Самостійно ОСОБА_1 до відповідача з вимогою про внесення записів у трудову книжку не звертався.

Згідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи наведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач завчасно не надав трудову книжку до відділу кадрів для внесення відповідних записів. Крім того, на час звернення позивача до суду, відбулися зміни у назві підприємства, на якому працював позивач.

За встановлених обставин, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат з урахуванням результату розгляду справи, вимог Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають та компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючисьст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради про відновлення становища, що існувало до порушення - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати розподілу не підлягають та компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідач Комунальне підприємство «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 32616520, місцезнаходження - пр. Сергія Нігояна, будинок 49, м. Дніпро, 49064.

Суддя О.Б.Подорець