ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/912/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" до державного навчального закладу „Березівський професійний аграрний ліцей" про стягнення 1278,76 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі по тексту - АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України") звернулось до господарського суду із позовною заявою до державного навчального закладу „Березівський професійний аграрний ліцей" (далі по тексту - ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1278,76 грн., яка складається із пені у розмірі 912,39 грн., трьох відсотків річних у розмірі 67,37 грн., збитків від інфляції у розмірі 299,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору постачання природного газу №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

Ухвалою суду від 07.04.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 9 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

30.04.2020р. до господарського суду від ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачем було наголошено, що вартість поставленого позивачем природного газу була у повному обсязі сплачена відповідачем 25.05.2016р., будь-які претензії про неналежне виконання договірних зобов`язань до ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей" від АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" не надходило. Крім того, у поданому до суду відзиві відповідачем було заявлено клопотання про застування до заявлених АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" позовних вимог інституту позовної давності згідно приписів ст. ст. 256, 257, 258 ЦК України.

08.05.2020р. до господарського суду від АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивачем було повідомлено, що несвоєчасне виконання ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей" грошових зобов`язань є підставою для задоволення заявлених позовних вимог. Посилаючись на умови п. 10.3 договору №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р. позивачем було вказано, що строк позовної давності для звернення до суду складає 5 років, а, отже, підстави, для задоволення заявленого ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей" клопотання про застосування інституту позовної давності відсутні.

Приймаючи до уваги ненадходження до господарського суду від ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей" заперечень на відповідь на відзив, господарський суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

29.01.2016р. між АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (Постачальник) та ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей" (Споживач) було укладено договір постачання природного газу №89/16-ТЕ-23, відповідно до п. 1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2016р. природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу" від 9 квітня 2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 договору постачання природного газу №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р. Постачальник передає Споживачу з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом, визначеним умовами договору. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану із правом власності на природний газ.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з п. п. 3.4, 5.2 договору постачання природного газу №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р. приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачу у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Ціна за 1000 куб. м. газу становить 1 770,74 грн. з урахуванням ПДВ.

Умовами п. 6.1 договору постачання природного газу №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р. встановлено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за звітним місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 8.2 договору постачання природного газу №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р. встановлено, що у разі невиконання Споживачем п. 6.1 цього договору останній зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з умовами п. 12 договору постачання природного газу №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р. договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, в частині реалізації газу договір діє з 01.01.2016р. в частині реалізації газу до 31.03.2016р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Шляхом підписання додаткових угод до договору постачання природного газу №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р. сторонами було, зокрема, змінено ціну газу та обсяг природного газу, що передається у власність Споживача.

На виконання умов договору постачання природного газу №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р. між сторонами по справі було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу: акт від 31.01.2016р на суму 16 113,45 грн., акт від 29.02.2016р. на суму 8542,77 грн., акт від 31.03.2016р. на суму 5045,39 грн. Таким чином, АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" було поставлено відповідачу природний газ загальною вартістю 29 701,61 грн.

На підставі платіжного доручення №481 від 08.02.2016р. ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей" було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 16 113,46 грн., на підставі платіжного доручення №592 від 25.05.2016р. на рахунок позивача було перераховано грошові кошти у розмірі 13 588,16 грн. Таким чином, вартість поставленого позивачем природного газу остаточно була погашена ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей" 25.05.2016р., що підтверджується, в тому числі, наданими позивачем виписками по рахунку.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей", АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" було наголошено про наявність правових підстав для стягнення із відповідача пені у розмірі 912,39 грн., трьох відсотків річних у розмірі 67,37 грн., збитків від інфляції у розмірі 299,00 грн., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору постачання природного газу №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей", остаточну оплату вартості поставленого АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" протягом періоду з січня 2016р. по березень 2016р. включно природного газу було здійснено із порушенням встановленого умовами договору постачання природного газу №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р. строку.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого на виконання умов договору №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р., позивачем було нараховано до сплати пеню у розмірі 912,39 грн., три відсотки річних у розмірі 67,37 грн., збитки від інфляції у розмірі 299,00 грн., з приводу чого господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

30.11.2016р. набрав чинності Закон України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. № 1730-VIII, відповідно до преамбули якого цей закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Статтею 7 Закону України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості. На заборгованість підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті для виробництва послуги централізованого водопостачання та водовідведення, послуги централізованого постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) електричну енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 1 липня 2016 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають врегулюванню, за умови розрахунків за поточне споживання електричної енергії протягом останніх трьох місяців поспіль в обсязі не менше 95 відсотків, у такий спосіб: неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, погашення якої здійснено відповідно до статті 4 цього Закону, підлягають списанню; неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на зазначену в абзаці першому цієї частини заборгованість, щодо якої відповідно до цього Закону укладено договір про реструктуризацію, підлягають списанню, за умови повного виконання підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення договору про реструктуризацію заборгованості. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (частина 3).

Господарським судом під час розгляду даної справи було встановлено, що остаточний розрахунок за поставлений позивачем протягом періоду з січня 2016р. по березень 2016р. природний газ був здійснений ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей" 25.05.2016р., тобто до набрання чинності Законом України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. № 1730-VIII.

При цьому, відповідно до п. 1.2 договору постачання природного газу №89/16-ТЕ-23 від 29.01.2016р. газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для застосування при вирішенні даного спору ч. 3 ст. 7 Закону України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", господарський суд враховує правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 07.02.2018р. у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018р. у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018р. у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018р. у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018р. у справі № 904/10747/16, від 10.04.2018р. у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018р. у справі № 910/17962/15, від 17.04.2018р. у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018р. у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018р. у справі № 920/1060/16, від 15.05.2018р. у справі № 908/3126/16, від 23.05.2018р. у справі № 908/3125/16, від 23.05.2018р. у справі № 908/2114/16, від 30.05.2018р. у справі № 904/10733/16, від 20.06.2018р. у справі № 916/3055/16, від 06.07.2018р. у справі № 918/882/15, від 23.07.2018р. у справі № 904/10294/17, від 07.08.2018р. у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018р. у справі № 925/104/18, від 21.08.2018р. у справі № 925/107/18, від 30.08.2018р. у справі №905/2796/17, від 06.09.2018р. у справі № 925/106/18, від 13.12.2018р. у справі № 925/105/18, від 18.12.2018р. у справі № 905/301/18, від 20.12.2018р. у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018р. у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019р. у справі № 905/299/18, від 21.05.2020р. у справі №910/5501/19.

Правова позиція Верховного Суду з питання застосування ч. 3 ст. 7 Закону України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", полягає у тому, що дана законодавча норма є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Відповідно виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до реєстру, оскільки за змістом Закону до реєстру включаються та процедурі врегулювання заборгованості підлягають не погашені суми боргу перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Підсумовуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" пеня, три відсотки річних та збитки від інфляції за несвоєчасно оплачений природний газ, остаточний розрахунок за який був здійснений відповідачем до набрання чинності Законом України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не підлягають нарахуванню на підставі ч. 3 ст. 7 цього Закону. Наведене має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявленого АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" позову.

Положеннями п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року N 10 (з наступними змінами та доповненнями) передбачено наступне: за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Приймаючи до уваги висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" до ДНЗ „Березівський професійний аграрний ліцей", у господарського суду відсутні підстави для дослідження питання пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду із даними позовними вимогами, заява про застосування якої була зроблена відповідачем.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" до державного навчального закладу „Березівський професійний аграрний ліцей" про стягнення пені у розмірі 912,39 грн., трьох відсотків річних у розмірі 67,37 грн., збитків від інфляції у розмірі 299,00 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 231, 233 Господарського кодексу України, ст. 12 Закону України „Про ринок природного газу", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст. 7 Закону України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 27 липня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна