ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/878/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного закладу "Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова" до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

Приватний заклад «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова» (далі - позивач, Інститут) звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач, Міносвіти), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ від 17.09.2019 р. № 959-л «Про результати позапланової перевірки Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова»».

Ухвалою від 08.04.2020р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 08.05.2020р. клопотання адвоката Вічної І.М. про залучення її у справу в якості представника позивача, про надання доступу до електронної справи №540/878/20 в підсистемі «Електронний суд» та направлення на її електронну адресу відзив на позовну заяву з додатками - задоволено частково, постановлено направити на електронну пошту представника позивача відзив на позовну заяву з додатками та інших матеріалів, які надійшли до суду, у тому числі на виконання ухвали від 08.04.2020р.

Відповідачем 05.05.2020р. подано відзив на позовну заяву.

18 травня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 21.05.2020р. клопотання представника позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив залишено без задоволення.

Ухвалою від 18.06.2020р. зобов`язано позивача та відповідача у строк до 06.07.2020р. надати до суду докази, у тому числі документи про фахову освіту та кваліфікацію майстрів виробничого навчання, які надавались позивачем під час проведення планового та позапланових контрольних заходів протягом 2019 року, а також на виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 27.03.2019р. №217-л «Про результати планової перевірки щодо дотримання ліцензійних умов Приватним закладом «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова»; ліцензійної справи Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова».

Вимоги ухвали виконані.

За змістом статей 258, 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.243, ч.ч.1, 4, 5 ст.250 КАС України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Судове рішення (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно із пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Провадження у даній справі відкрито 08.04.2020р., тому строк її розгляду мав завершитись 07.06.2020р., відповідно не пізніше цієї дати повинно було бути ухвалено рішення по суті позовних вимог, враховуючи, що розгляд справи відбувається у порядку письмового провадження. Однак з огляду на триваючий стан встановленого Кабінетом Міністрів України карантину та приписи пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, строк розгляду цієї справи продовжений на строк дії карантину. Водночас суд вважає за можливе вирішити спір по суті та ухвалити рішення, оскільки учасники надали відповідні заяви по суті та докази.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази та наведені учасниками справи у заявах по суті доводи, проаналізувавши чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до таких висновків.

Судом установлено, що Приватний заклад «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова» засновано згідно з рішенням засновника №1 від 28.04.2015р. та на виконання рішення засновників Приватного вищого навчального закладу «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр»» від 28.04.2015р. №41 шляхом виділу та прийняття за розподільчим балансом майна, прав та обов`язків, які були закріплені та обліковувались за Херсонською та Миколаївською філіями Приватного вищого навчального закладу «Інститут післядипломної освіти «Одеський морський тренажерний центр»».

Як юридичну особу Інститут зареєстровано 18.08.2015р., номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 499 136 0000 018435, ідентифікаційний номер юридичної особи 399 564 76.

Дев`ятого червня 2016 року Інститут звернувся до МОН із заявами про видачу ліцензій на провадження освітньої діяльності у сфері професійно-технічної освіти за професіями 5122 Кухар; 5123 Бармен; 7241 Електрик судновий, 8340 Моторист (машиніст) та 8340 Матрос.

Відповідні ліцензій були видані позивачу згідно із наказом Міносвіти від 30.06.2016р. №1397-л. Інститут акредитовано за професіями 7241 Електрик судновий, 8340 Моторист (машиніст) та 8340 Матрос.

На підставі вказаних документів Інститут має право на провадження освітньої діяльності за професіями: 5122 Кухар судновий (перепідготовка - 10 осіб); 5123 Бармен (професійно-технічне навчання - 15 осіб); 7241 Електрик судновий (професійно-технічне навчання - 5 осіб, підвищення кваліфікації - 5 осіб), 8340 Моторист (машиніст) (професійно-технічне навчання - 55 осіб, підвищення кваліфікації - 5 осіб) та 8340 Матрос (професійно-технічне навчання - 55 осіб, підвищення кваліфікації - 5 осіб).

Наказом Міносвіти від 06.03.2019р. №176-л утворено комісію для проведення планової перевірки та призначено провести у період з 19.03.2019р. по 22.03.2019р. планову перевірку дотримання Приватним закладом «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова» вимог ліцензійних умов щодо провадження освітньої діяльності у сфері вищої та професійної освіти.

Того ж дня членам комісії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 видано посвідчення (направлення) на проведення планової перевірки №6/7-2-22.

Провівши у присутності керівника Інституту перевірку, комісією складено акт від 22.03.2019р. №6/7-1-30, яким зафіксовано ряд порушень ліцензійних умов, зокрема, такі порушення:

- наявні відомості щодо забезпечення майстрами виробничого навчання для здійснення освітньої діяльності за професіями 7241 Електрик судновий (ліцензований обсяг 10 осіб, 1 майстер), 8340 Моторист (ліцензований обсяг 60 осіб, 1 майстер замість 4-х), 8340 Матрос (ліцензований обсяг 60 осіб, 1 майстер замість 4-х), таким чином, освітня діяльність у сфері професійної (професійно-технічної) освіти не забезпечена майстрами виробничого навчання у достатній кількості - 25% замість 100% (порушено пункт 4 додатка 14 до Ліцензійних вимог щодо наявності документів, що підтверджують забезпечення майстрами (інструкторами) виробничого навчання (вимоги до значення показника - 100%));

- майстри виробничого навчання, які забезпечують провадження освітньої діяльності за професіями 7241 Електрик судновий, 8340 Моторист, 8340 Матрос мають відповідну фахову освіту, у той же час через відсутність достатньої кількості майстрів за вказаними професіями неможливо визначити забезпечення майстрами виробничого навчання з відповідною фаховою освітою (порушено пункт 5 додатка 14 до Ліцензійних вимог щодо наявності документів, що підтверджують забезпечення майстрами (інструкторами) виробничого навчання з відповідною фаховою освітою (вимоги до значення показника - 100%));

- майстри виробничого навчання, які забезпечують провадження освітньої діяльності за професіями 7241 Електрик судновий, 8340 Моторист, 8340 Матрос мають відповідну кваліфікацію, у той же час через відсутність достатньої кількості майстрів за вказаними професіями неможливо визначити забезпечення майстрами виробничого навчання з відповідною кваліфікацією (порушено пункт 6 додатка 14 та примітку 4 додатка 14 до Ліцензійних вимог щодо наявності документів, що підтверджують наявність у майстрів виробничого навчання відповідної кваліфікації (вимоги до значення показника - 100%));

- заклад освіти не забезпечив подання звіту про стан підготовки до виконання Ліцензійних умов щодо доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (порушено пункт 69 Ліцензійних умов та абзац 11 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187 в частині забезпечення доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодного доступу до будівлі, навчальних аудиторій та об`єктів інфраструктури відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів, що повинно бути документально підтверджено фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат, або відповідною установою, уповноваженою на проведення зазначених обстежень).

Указаний акт підписано уповноваженою особою позивача без зауважень.

Наказом Міносвіти від 27.03.2019р. №217-л «Про результати планової перевірки щодо дотримання ліцензійних умов Приватним закладом «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова» зобов`язано Інститут у тримісячний строк з дня отримання наказу усунути порушення, виявлені під час планової перевірки щодо дотримання вимог ліцензійних умов щодо провадження освітньої діяльності у сфері вищої та професійної освіти, що зазначені, зокрема, в акті від 22.03.2019р. №6/7-1-30.

Позивач на усунення виявлених порушень та на виконання згаданого вище наказу від 27.03.2019р. №217-л направляв на адресу Міністерства освіти і науки України листи №01/297-2019 від 15.05.2019р., №01/298-2019 від 15.05.2019р., №01/299-2019 від 15.05.2019р., №01/300-2019 від 15.05.2019р., №01/301-2019 від 15.05.2019р., №01/422-2019 від 26.06.2019р., 01/423-2019 від 26.06.2019р., 01/424-2019 від 26.06.2019р., до яких додавались певні підтвердні документи.

Наказом Міносвіти від 02.09.2019р. №1174 «Про позапланову перевірку Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова» утворено комісію та доручено їй провести у період з 09.09.2019р. по 12.09.2019р. позапланову перевірку усунення Інститутом порушень законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері професійної (професійно-технічної) освіти), які виявлені під час планової перевірки у період з 19.03.2019р. по 22.03.2019р. та містяться в акті від 22.03.2019р. №6/7-1-30.

Членам комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_3 видано направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню від 04.09.2019р. №10.3-11-11.

За наслідками проведеної перевірки посадовими особами Міносвіти в акті, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері професійної (професійно-технічної) освіти) від 12.09.2019р. №10.3-12-09 та акті про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 12.09.2019р. №10.3-12-10 зафіксовано, що позивачем протягом установленого строку не усунуто порушення, указані в наказі Міносвіти від 27.03.2019р. №217-л, а отже суб`єкт господарювання не виконав розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері провадження освітньої діяльності.

Указані акти підписані уповноваженою особою позивача без зауважень.

За змістом акту від 12.09.2019р. №10.3-12-10, особами, які проводили перевірку зроблено висновок, що Інститут не усунув такі порушення:

- пункту 5 додатка 14 до Ліцензійних умов (наявні документи, підтверджують забезпечення майстрами (інструкторами) виробничого навчання з відповідною фаховою освітою (вимоги до значення показника - 100%), що полягало у відсутності у майстрів виробничого навчання документів, що підтверджують відповідну фахову освіту, а саме: у ОСОБА_5 для підготовки слухачів за професією 8340 Матрос, у ОСОБА_6 8340 Моторист (машиніст), що складає 22,2%;

- пункту 6 додатка 14 до ліцензійних умов, примітки 4 додатка 14 до Ліцензійних умов (наявні документи, що підтверджують у майстрів виробничого навчання (вимоги до значення показника - 100%), яке полягало у тому, що у майстрів виробничого навчання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відсутні документи, що підтверджують відповідну кваліфікацію для майстрів виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а саме курси підвищення кваліфікації, що складає 22,2%;

- пункту 69 Ліцензійних умов, яке полягало у відсутності в Інституті документального підтвердження фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат, або відповідною установою, уповноваженою на проведення зазначених обстежень стосовно доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодний доступ до будівлі, навчальних аудиторій та об`єктів інфраструктури відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів.

Наказом Міносвіти «Про результати позапланової перевірки Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова»» від 17.09.2019р. №959-л анульовано Інституту ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти за професіями:

професійно-технічне навчання:

(5123) Бармен із ліцензованим обсягом 15 осіб;

(7241) Електрик судновий - 5 осіб;

(8340) Моторист (машиніст) - 55 осіб;

(8340) Матрос) - 55 осіб;

Перепідготовка:

(5122) Кухар судновий із ліцензованим обсягом 10 осіб;

Підвищення кваліфікації:

(7241) Електрик судновий - 5 осіб;

(8340) Моторист (машиніст) - 5 осіб;

(8340) Матрос) - 5 осіб;

Підставою указано акт про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 12.09.2019р. №10.3-12-10.

Інститутом подано до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування Державної регуляторної служби України апеляційну скаргу щодо прийнятого Міносвіти наказу від 17.09.2019р. №959-л «Про результати позапланової перевірки Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова»».

Наказом Міносвіти від 22.11.2019р. №1469 за заявою Інституту від 31.10.2019р. та на виконання розпорядження Державної регуляторної служби України від 04.11.2019р. №139 утворено комісію та доручено їй провести у період з 02.12.2019р. по 07.12.2019р. позапланову перевірку щодо дотримання Інститутом вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері професійної (професійно-технічної) освіти), на підставі письмової заяви Інституту від 31.10.2019р. та розпорядження Державної регуляторної служби України від 04.11.2019р. №139.

Членам комісії ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 видано направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню від 22.11.2019р. №10.3-11-18.

Наслідком проведеної перевірки став акт, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері професійної (професійно-технічної) освіти) від 06.12.2019р. №10.3-12-19, за змістом якого не встановлено порушень Інститутом пунктів 5, 6 додатка 14 до Ліцензійних умов, примітки 4 до додатку 14 до Ліцензійних умов, а також пункту 69 Ліцензійних умов. У той же час, актом зафіксовано наявність інших порушень, які раніше проведеними перевірками не охоплювались. Акт підписано уповноваженою особою Інституту із запереченнями.

Надалі за результатами розгляду рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування від 05.03.2020р. №17.1 Державна регуляторна служба України прийняла розпорядження від 12.03.2020р. №6 «Про розгляд скарги», яким відмовила у задоволенні скарги Інституту на щодо прийнятого Міносвіти наказу від 17.09.2019р. №959-л «Про результати позапланової перевірки Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова»».

Уважаючи наказ Міносвіти від 17.09.2019р. №959-л «Про результати позапланової перевірки Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова»» протиправним унаслідок його безпідставності та прийняття з порушенням процедури, Інститут звернувся до суду із цим позовом.

Позовні вимоги з посиланням на положення Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності» та затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187 «Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності» фактично обґрунтовані тим, що спірний наказ прийнято з порушенням процедури та без наявності підстав, які визначені вказаними нормативно-правовими актами, а також тим, що наведені відповідачем порушення в дійсності не існують. Позивач стверджує, що відповідачем як органом ліцензування не видавалось розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов за формою і змістом, установленою законодавством, а також не призначалось позапланової перевірки з метою з`ясування виконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

Як вказує позивач, у даному випадку підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії може бути виключно акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, складений за результатами перевірки стану виконання зазначеного розпорядження. Прийнятий Міносвіти наказ від 27.03.2019р. №217-л «Про результати планової перевірки щодо дотримання ліцензійних умов Приватним закладом «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова», яким позивачу наказано у тримісячний строк усунути виявлені під час планової перевірки порушення, не є розпорядженням у розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а наказ відповідача від 02.09.2019р. №1174 «Про позапланову перевірку Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова» не може розцінюватись як наказ про призначення позапланової перевірки виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, оскільки у ньому указаний інший предмет перевірки, а саме усунення порушень законодавства у сфері освітньої діяльності. Більше того, наказ від 27.03.2019р. №217-л не направлявся і не вручався уповноваженому представнику Інституту. У зв`язку з цим у відповідача не було правових підстав для складення акту від 12.09.2019р. №10.3-12-10 про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, за результатами такої позапланової перевірки, предметом якої не було визначено перевірку виконання розпорядження про усунення порушень. Відповідно позивач вважає, що за відсутності визначених законодавством підстав та умов для анулювання ліцензії, оскаржений наказ про анулювання Інституту ліцензії є протиправним.

Також позивач заперечує існування на час складання акту від 12.09.2019р. №10.3-12-10 тих порушень, які відповідач при проведенні позапланової перевірки вважав такими, що залишились не усунутими Інститутом.

Щодо порушення пункту 5 Додатку №14 до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187, яке полягало у не забезпеченні майстрами (інструкторами) виробничого навчання з відповідною фаховою освітою згідно з нормативом, позивач вказує таке. Стовідсоткове забезпечення майстрами (інструкторами) виробничого навчання з відповідною фаховою освітою дійсно передбачене пунктом 5 Додатку №14 до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, але за результатами планової перевірки в березні 2019р. порушення саме цього пункту Ліцензійних умов не встановлювалось через відсутність необхідної кількості майстрів (інструкторів) виробничого навчання, що становило інше порушення - пункту 4 Додатку №14 до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності (Забезпечення майстрами (інструкторами) виробничого навчання, 100 відсотків) і полягало воно у відсутності 75% майстрів виробничого навчання, бо за професіями « 8340 Матрос» та « 8340 Моторист» в Інституті працювало по одному майстру замість чотирьох. Це порушення було усунуто, про що своєчасно поінформовано відповідача. Однак при проведенні позапланової перевірки у вересні 2019р. відповідач зробив висновки, що Інститутом порушено не пункт 4, а пункт 5 Додатку №14 до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, оскільки у майстрів виробничого навчання ОСОБА_5 для підготовки слухачів за професією « 8340 Матрос» та ОСОБА_6 для підготовки слухачів за професією « 8340 Моторист» відсутні документи, що підтверджують відповідну фахову освіту. Тому позивач вважає, що на момент проведення планової перевірки у березні 2019р. не було встановлено порушення пункту 5 Додатку №14 до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, а відтак воно не могло встановлюватись при проведенні позапланової перевірки у вересні 2019р., оскільки її предметом повинна була бути виключно перевірка стану усунення порушень, встановлених плановою перевіркою.

Крім того, позивач з посиланням на положення Законів України «Про освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», постанов Кабінету Міністрів України від 14.06.2000р. №963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», від 17.08.2002р. №1135 «Про затвердження Державного стандарту професійно-технічної освіти», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010р. №327 Класифікатору професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 19.03.2014р. №244 Державного стандарту професійно-технічної освіти з професії «Матрос», затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 15.05.2013р. №511 Методики розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних робітничих професій, зазначає, що майстри виробничого навчання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 мають відповідну фахову освіту, оскільки документовані чинними дипломами про здобуття освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» за спеціальностями «Судноводіння» та «Експлуатація судових силових установок», кваліфікацією «Судноводіння» та «Інженер-механік», відповідно. Також зазначає, що з 17.10.2014р. відсутні нормативні акти, які б затверджували вимоги до кваліфікації майстрів виробничого навчання, а згідно діючого законодавства на посади педагогічних працівників закладів професійно-технічної освіти можуть призначатися фахівці виробництва, сфери послуг, які мають вищу освіту за фахом і в подальшому здобувають відповідну психолого-педагогічну підготовку. Вказаним вимогам майстри виробничого навчання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відповідають з огляду на викладене вище, а також враховуючи те, що за професіями « 8340 Матрос» та « 8340 Моторист» взагалі не існує вищої освіти. Крім того, майстри виробничого навчання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у проміжку часу між плановою та позаплановою перевірками підвищили кваліфікацію за програмою «Майстри виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) освіти», що підтверджується відповідними свідоцтвами про підвищення кваліфікації.

Щодо порушення пункту 6, примітки 4 до Додатку №14 до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187, яке полягало у незабезпеченні наявності у майстрів виробничого навчання відповідної кваліфікації згідно з нормативом, а саме відсутності у майстрів виробничого навчання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 документів, що підтверджують відповідну кваліфікацію (згідно з нормативом наявність відповідної кваліфікації має становити 100%, натомість відсутня кваліфікація у 22,2 % майстрів), то позивач вказує на аналогічні попереднім порушення відповідачем процедури перевірки.

За його твердженням, при проведенні у березні 2019р. планової перевірки не було встановлено порушення пункту 6, примітки 4 до Додатку №14 до Ліцензійних умов, оскільки загальна кількість майстрів виробничого навчання була меншою за нормативну унаслідок іншого порушення - пункту 4 Додатку №14 до Ліцензійних умов. Це порушення було усунуто шляхом призначення наказом №34-к від 14.06.2019р. на посади майстрів виробничого навчання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не перебували на цих посадах на час проведення у березні 2019р. планової перевірки. Також позивач зазначає, що у період з 05 по 25 червня 2019р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пройшли курси підвищення кваліфікації як викладачі професійно-теоретичної підготовки закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Щодо порушення пункту 69 Ліцензійних умов позивач вказує, що цим пунктом установлений обов`язок закладу освіти забезпечити доступність навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодний доступ до будівлі, навчальних аудиторій та об`єктів інфраструктури відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів, що повинно бути документально підтверджено фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат, або відповідною установою, уповноваженою на проведення зазначених обстежень. При проведенні планової перевірки у березні 2019 року відповідач установив порушення абзацу 11 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності», яке полягало у не поданні Звіту про стан підготовки до виконання Ліцензійних умов щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Натомість при проведенні у вересні 2019 року позапланової перевірки стану усунення порушень відповідач установив вже зовсім інше порушення - пункту 69 Ліцензійних умов, вказавши на відсутність документального підтвердження фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат, або відповідною установою, уповноваженою на проведення зазначених обстежень, про доступність навчальних приміщень закладу освіти для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема забезпечення безперешкодного доступу до будівлі, навчальних аудиторій та об`єктів інфраструктури закладу освіти відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів.

Крім того, абзацом 11 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187 передбачено, що вимоги щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення вводяться в дію під час провадження освітньої діяльності через три роки після набрання чинності цією постановою для закладів освіти, які вже мають ліцензію на провадження освітньої діяльності. До постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187 цей абзац унесено постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018р. №347 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. №1187», яка набрала чинності з 23.05.2018р., отже вимоги щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення вводяться в дію з 23.05.2021р. і саме з цієї дати Інститут зобов`язаний забезпечити виконання пункту 69 Ліцензійних умов. Тому позивач вважає, що на час проведення планової та позапланової перевірок невиконання вимог пункту 69 Ліцензійних умов не могло вважатись порушенням. Щодо ж до порушення абзацу 11 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187 в частині неподання Звіту про стан підготовки до виконання Ліцензійних умов щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, позивач зазначає, що його було усунуто 15.05.2019р., що також підтверджується відсутністю вказівки про таке порушення в акті позапланової перевірки від 12.09.2019р. №10.3-12-09 та в акті про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 12.09.2019р. №10.3-12-10.

У підсумку позивач вважає, що викладені в акті про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 12.09.2019р. №10.3-12-10 відомості про невиконання Інститутом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не відповідають дійсності, а тому у відповідача були відсутні правомірні підстави для анулювання позивачу ліцензії.

Відповідач у відзиві просить відмовити задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржений наказ прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені діючим законодавством.

Вказує, що Міносвіти як орган ліцензування для освітньої діяльності у сфері вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної) освіти здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням суб`єктами господарювання вимог Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності»

Унаслідок надходження упродовж 2018р. звернень від громадських організацій, працівників Морського інституту та батьків здобувачів освіти щодо порушень в освітньому процесі, відсутності висококваліфікованих кадрів та неналежного забезпечення матеріально-технічної бази, листів прокуратури Херсонської області, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, щодо проведення ліцензійної експертизи у кримінальному провадженні №42017230000000240, Міносвіти включило Інститут до Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік, затвердженого наказом Міносвіти від 28.11.2018р. № 1316.

У ході планової перевірки утвореною Міносвіти комісією встановлено низку суттєвих порушень у кадровому, інформаційному та матеріально-технічному забезпечені, а також в організаційних вимогах щодо провадження освітньої діяльності у сферах професійної (професійно-технічної) освіти Морського інституту, що зазначені в акті, складеному за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю), щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (сфера професійної (професійно-технічної) освіти) від 22.03.2019р. №6/7-1-30 та в акті складеному за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері вищої освіти) від 22.03.2019р. №6/7-1-29, щодо яких керівництвом Інституту зауважень не було.

Тому за результатами перевірки Міносвіти зобов`язало керівництво Інституту розробити заходи та в тримісячний строк усунути порушення, що були виявлені під час планової перевірки, видавши розпорядчий документ, а саме наказ від 27.03.2019р. №217-л «Про результати планової перевірки щодо дотримання ліцензійних умов Приватним закладом «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф. Ф. Ушакова», який був вручений першому проректору Інституту ОСОБА_15

При цьому відповідач заперечує доводи позивача щодо неприйняття Міносвіти розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов та його невручення Інституту, посилаючись на те, що за змістом статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» орган державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження або інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. №630, передбачено видання Міносвіти з питань своєї діяльності наказів як розпорядчих документів, тому наказ від 27.03.2019р. №217-л «Про результати планової перевірки щодо дотримання ліцензійних умов Приватним закладом «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф. Ф. Ушакова» є саме тим розпорядженням про усунення порушень ліцензійних умов, яке передбачається законодавством. Також відповідач зазначає, що наказ від 27.03.2019р. №217-л був вручений першому проректору Інституту ОСОБА_15 особисто директором департаменту ліцензування ОСОБА_13 у присутності голови комісії по перевірці Морського інституту ОСОБА_14 та головного спеціаліста ОСОБА_16 Факт отримання наказу підтверджується також численними листами Інституту від 15.05.2019р. та від 26.06.2019р., які позивач надсилав на усунення виявлених порушень.

Враховуючи подальше надходження звернень щодо неналежної освітньої діяльності Інституту, Міносвіти було прийнято рішення провести у вересні 2019р. позапланову перевірку Інституту з питань виконання розпорядчого документу, наказу від 27.03.2019р. №217-л про усунення порушень ліцензійних умов, виявлених під час планової перевірки у березні 2019р., про що видано наказ від 02.09.2019р. №1174 «Про позапланову перевірку Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова».

У присутності та з участю уповноважених представників Інституту було проведено позапланову перевірку, у ході якої установлено невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов у сфері професійної (професійно-технічної) в частині кадрового та матеріально-технічного забезпечення, про що зазначено в акті, складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері професійної (професійно-технічної) освіти) від 12.09.2019р. №10.3-12-09. Крім того, було складено акт про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 12.09.2019р. № 10.3-12-10. Ці акти також не викликали заперечень у керівництва Інституту.

Оскільки відповідно до статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» акт про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності є підставою для анулювання ліцензії у п`ятиденний строк, то у зв`язку з вищевикладеним Міносвіти було видано наказ від 17.09.2019р. №959-л «Про результати позапланової перевірки Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова» щодо анулювання ліцензії на провадження освітньої діяльності Приватному закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова».

Щодо виявлених порушень, неусунення яких викликало анулювання позивачу ліцензії, то відповідач з посиланням на положення Закону України «Про професійну (професійно-технічну освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р. №800 «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників», зазначає, що майстри виробничого навчання належать до педагогічних працівників закладів та установ професійної (професійно-технічної) освіти і повинні відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку. Для визначення відповідності педагогічного працівника займаній посаді, рівня його кваліфікації проводиться атестація, не рідше одного разу на п`ять років відповідно до спеціальних законів. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187 «Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності» передбачають обов`язковість стовідсоткового забезпечення освітнього закладу майстрами виробничого навчання, які мають відповідні фахову освіту та кваліфікацію. Як виявлено перевірками, у майстрів виробничого навчання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відсутні належні документи, що підтверджують їх фахову освіту за професіями 8340 Матрос, 8340 Моторист (машиніст), а у майстрів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відсутні документи, що підтверджують відповідну кваліфікацію для майстрів виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а саме курси підвищення кваліфікації. Також позивач як заклад освіти зобов`язаний забезпечити доступність навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, що має підтверджуватись документально фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд. На час проведення перевірок та прийняття оскарженого наказу позивач не надав відповідного документального підтвердження фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд. Отже, позивачем не було усунуто порушення цих положень Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, що має наслідком анулювання ліцензії.

Також відповідач вказує, що в ході апеляційного оскарження наказу про анулювання ліцензії було проведено ще одну позапланову перевірку щодо дотримання Інститутом вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері професійної (професійно-технічної) освіти), однак до перевірки позивачем так і не було надано документів, які б підтверджували наявність в окремих майстрів виробничого навчання відповідних фахової освіти та кваліфікації. У ході аналізу всіх актів перевірок, починаючи з березня і по грудень 2019 року, суб`єкт господарювання не тільки не усунув порушення в повному обсязі, але і в подальшій роботі допускає суттєві порушення Ліцензійних умов щодо провадження освітньої діяльності в сфері професійної (професійно-технічної) освіти. Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування Державної регуляторної служби України розглянула результати всіх вище зазначених перевірок та прийняла рішення від 05.03.2020р. № 17.1, яким залишила скаргу Інституту в частині анулювання ліцензії на право провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти за відповідними професіями без задоволення.

Позивач у відповіді на відзив звертає увагу на те, що відповідачем не спростовано жодного доводу позивача як щодо відсутності факту неусунутих порушень ліцензійних умов, так і щодо незаконності процедури прийняття оспорюваного наказу. Зокрема, на його думку, Міносвіти не довело фактів прийняття розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, передбаченого частиною 15 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», вручення розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов у відповідності до вимог частині 9 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», не спростувало того, що кожна наступна з трьох перевірок, проведених упродовж 2019 року, за жодним питанням не повторила та не підтвердила висновків попередньої. Безпідставним позивач вважає посилання відповідача на наявність кримінального провадження №42017230000000240, оскільки відсутні докази, які б доводили причинно-наслідковий зв`язок між існуванням вказаного кримінального провадження та прийняттям відповідачем оскарженого наказу.

Також позивач вважає, що призначення планової та позапланових перевірок відбулось незаконно, оскільки відповідач у відзиві зазначив підставою для їх призначення надходження звернень громадських організацій, працівників Інституту, батьків здобувачів освіти, листи прокуратури Херсонської області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, Державної фіскальної служби України, наявність кримінального провадження №42017230000000240, у той час як згідно із Законами України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про ліцензування видів господарської діяльності» це могло бути підставою для призначення виключно позапланової, а не планової перевірки. Наведене не могло бути підставою і для призначення позапланових перевірок, позаяк їх предметом мала бути лише перевірка усунення виявлених попередніми перевірками порушень, а саме виконання розпорядження про усунення порушень вимог законодавства, яким наказ від 27.03.2019р. №217-л не являється. На думку позивача, Закон України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виокремлює поняття «розпорядження про усунення порушень вимог законодавства» із загального кола розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, тому позапланова перевірка може відбуватися як з метою перевірки виконання суб`єктом господарювання розпоряджень щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю), так і з метою перевірки виконання інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю). При цьому Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», який є спеціальним і на відміну від Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» використовує виключно поняття «розпорядження» і не передбачає інших розпорядчих документів, приписів тощо. Відтак наслідки позапланової перевірки виконання інших розпорядчих документів щодо усунення порушень не можуть бути тотожними наслідкам позапланової перевірки, проведеної відповідно до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» з метою перевірки виконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, виданого за результатами проведення планових заходів, а тому не можуть призводити до прийняття рішення про анулювання ліцензії.

Позивач звертає увагу й на те, що відповідачем не спростовано і факту невиконання приписів частини 9 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо надання розпорядчого документу органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень суб`єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта. Зокрема, наказ Міносвіти від 27.03.2019р. № 217-л не містить підписів про його вручення уповноваженим представникам Інституту, а посилання на його вручення першому проректору ОСОБА_12 є помилковими, оскільки останній не має права представляти інтереси інституту з питань ліцензування без окремого уповноваження від ректора.

При вирішенні цього спору суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Міністерства освіти і науки у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законами України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про освіту», «Про професійну (професійно-технічну) освіту», Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (далі - Положення № 630).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Спеціальним Законом, який визначає основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках, є Закон України від 10.02.1998р. №103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (далі - Закон №103/98-ВР), статтею 19 якого передбачено, що заклади професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов`язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 10 Закону №103/98-ВР установлено, що державний нагляд (контроль) у галузі професійної (професійно-технічної) освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти і науки, та органами управління освітою. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти і науки, визначаються Законом України «Про освіту».

У свою чергу, Законом України від 05.09.2017р. № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII) у статті 43 визначено, що ліцензування освітньої діяльності - це процедура визнання спроможності юридичної або фізичної особи надавати освітні послуги на певному рівні освіти відповідно до ліцензійних умов. Освітня діяльність провадиться на підставі ліцензії, що видається органом ліцензування відповідно до законодавства. Ліцензійні умови визначаються окремо для кожного рівня освіти. Ліцензійні умови формуються з урахуванням спеціальних вимог щодо доступності для осіб з особливими освітніми потребами. Вимоги до ліцензійних умов визначаються спеціальними законами. Ліцензування, контроль за дотриманням ліцензійних умов, видача та анулювання ліцензій на освітню діяльність здійснюються у порядку, визначеному законодавством.

Ураховуючи викладене суд вважає, що Закон №103/98-ВР не містить спеціальних норм, які б у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та у правовідносинах щодо видачі та анулювання ліцензій, здійснення заходів державного нагляду (контролю) мали пріоритет над нормами Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Статтею 7 Закону України від 02.03.2015р. №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон №222-VIII), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначений перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Згідно із статтею 6 Закону №222-VIII орган ліцензування видає ліцензії на право здійснення видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону. Орган ліцензування для цілей цього Закону за відповідним видом господарської діяльності, зокрема: отримує та розглядає заяву разом з документами, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду приймає рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, відмови у видачі ліцензії чи про видачу ліцензії, оформлення, переоформлення та видачу інших документів, що стосуються сфери повноважень органу ліцензування; здійснює контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов та за результатами перевірки приймає рішення. Рішення органу ліцензування оформлюються організаційно-розпорядчими актами за підписом керівника органу або його заступника згідно з розподілом повноважень.

Статтею 16 Закону №222-VIII урегульовані питання анулювання ліцензій.

Так, анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії. Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.

Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності (пункт 5 частини 2 статті 16 Закону №222-VIII).

За змістом частин 3, 4 статті 16 Закону №222-VIII, акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов має містити детальне викладення фактів порушення законодавства, їх обґрунтування та у випадках, якщо він стосується невиконання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов, містити посилання на конкретні пункти цих ліцензійних умов.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом п`яти робочих днів з дня виявлення, зокрема, такої підстави, як акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

Рішення про анулювання ліцензії повинно містити: реквізити рішення про видачу ліцензії; вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія; найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті); підстави анулювання ліцензії (частина 6 статті 16 Закону №222-VIII).

Згідно із частинами 7 - 11 статті 16 Закону №222-VIII, рішення про анулювання ліцензії, прийняте з підстав, передбачених пунктами 4 - 9 частини другої цієї статті, набирає чинності через тридцять календарних днів з дня його прийняття.

Якщо ліцензіат протягом строку набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії, встановленого частиною восьмою цієї статті, подає скаргу (апеляцію) до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, дія цього рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування за результатами розгляду апеляції Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування.

Рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування набирає чинності з дня видання ним розпорядження про задоволення або відхилення апеляції чи про необхідність усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

У разі анулювання ліцензії з підстав, передбачених пунктами 5 - 10 частини другої цієї статті, суб`єкт господарювання може подати заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (повністю або частково) не раніше ніж через рік з дня набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено до суду.

Питання здійснення нагляду і контролю у сфері ліцензування урегульовані статтею 19 Закону №222-VIII.

Згідно із частинами 6, 7 статті 19 Закону №222-VIII контроль за наявністю у ліцензіатів (суб`єктів господарювання) ліцензій здійснюють державні органи, на які згідно із законом покладено функції контролю за наявністю ліцензій.

Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частин 8 - 10 статті 19 Закону №222-VIII для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники його апарату і територіальних органів.

Позапланові перевірки додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов проводяться у разі наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) виявлення у документах, що подаються ліцензіатом до органу ліцензування згідно з цим Законом, інформації, що вказує на недотримання ним вимог ліцензійних умов, - з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині;

2) виявлення у державних інформаційних ресурсах (паперових або електронних) інформації, що свідчить про порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов або не узгоджується з інформацією, що подається ліцензіатом органу ліцензування відповідно до вимог цього Закону, - з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині (зокрема, повідомлення про зміну даних, зазначених у підтвердних документах) або перевірки достовірності відповідної інформації;

3) розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, видане за результатами проведення планових заходів, - з метою перевірки його виконання;

4) обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або порушено її (їхні) законні права чи інтереси, - з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині;

5) повідомлення посадових осіб контролюючих органів про виявлені в ході виконання контрольних повноважень порушення ліцензіатом вимог ліцензійних умов - з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині;

6) неподання ліцензіатом у встановлений строк органу ліцензування звітності, подання якої передбачено ліцензійними умовами, без поважних причин, що унеможливлюють її подання і настання яких не залежить від волі ліцензіата, та повідомлення про них органу ліцензування - з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов у відповідній частині;

7) реалізація загрози життю чи здоров`ю людей, навколишньому природному середовищу або державній безпеці, яка безпосередньо пов`язана з провадженням ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та документально підтверджена органом державної влади, уповноваженим у відповідній сфері, - з метою перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, що пов`язані з відповідним випадком.

Позапланова перевірка додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов з підстав, передбачених пунктами 2, 4 та 5 частини дев`ятої цієї статті, здійснюється лише за наявності погодження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, яке надається на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування за зверненням органу ліцензування. Анонімні звернення не є підставою для проведення позапланових перевірок.

Перевірка додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов проводиться органом ліцензування залежно від предмета перевірки: за місцезнаходженням ліцензіата; за місцями провадження ліцензіатом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню (частина 11 статті 19).

За змістом частин 12, 13 статті 19 Закону №222-VIII, з метою забезпечення ліцензіатом присутності керівника, його заступника або іншої уповноваженої особи під час проведення органом ліцензування планової перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов, орган ліцензування вживає вичерпних заходів попереднього інформування (не менш як за десять робочих днів) ліцензіата про дату та місце проведення планової перевірки, зокрема за допомогою засобів поштового, телефонного, факсимільного та/або електронного поштового зв`язку.

Про проведення позапланової перевірки ліцензіат повідомляється у день перевірки.

Згідно із частинами 14 - 16 статті 19 Закону №222-VIII, акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки. В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.

Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі складення за результатом проведення перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається.

Ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення порушень вимог ліцензійних умов, зобов`язаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення зазначених у такому акті порушень.

Суд також зауважує, що до неурегульованих Законом №222-VIII правовідносин щодо здійснення нагляду і контролю у сфері ліцензування застосовуються положення Закону України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції (далі - Закон №877-V).

Питанням проведення планових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) присвячена стаття 5 Закону №877-V, за змістом якої, зокрема, планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року. Плани здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинні містити дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення.

Органи державного нагляду (контролю) щороку визначають перелік суб`єктів господарювання, які підлягають плановим заходам державного нагляду (контролю) у плановому періоді, та не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, забезпечують внесення відомостей про таких суб`єктів господарювання до інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) для автоматичного виявлення нею суб`єктів господарювання, які підлягають комплексним плановим заходам державного нагляду (контролю).

Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб`єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високий, середній або незначний. Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю).

Залежно від ступеня ризику орган державного нагляду (контролю) визначає перелік питань для здійснення планових заходів (далі - перелік питань), що затверджується наказом такого органу.

Виключно в межах переліку питань орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу та ступеня ризику визначає питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), та зазначає їх у направленні на перевірку.

Орган державного нагляду (контролю) оприлюднює критерії та періодичність проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) шляхом розміщення на своєму офіційному веб-сайті у порядку, визначеному законодавством.

Планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органом державного нагляду (контролю) за діяльністю суб`єктів господарювання, яка віднесена: до високого ступеня ризику - не частіше одного разу на два роки; до середнього ступеня ризику - не частіше одного разу на три роки; до незначного ступеня ризику - не частіше одного разу на п`ять років.

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів мікро-, малого підприємництва - п`яти робочих днів. Продовження строку здійснення планового заходу не допускається.

Проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) урегульовано статтею 6 Закону №222-VIII, за змістом якої підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається.

Крім того, за змістом статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу). Розпорядження може передбачати застосування до суб`єкта господарювання санкцій, передбачених законом.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; посилання на акт, у якому були зазначені виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) порушення; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб`єкта господарювання, а також прізвище, ім`я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім`я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта надається суб`єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення.

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Суд зауважує, що позивач не оскаржує наказів відповідача про призначення планового та позапланових заходів контролю, оскільки відповідних позовних вимог ним не заявлено.

Отже, необхідності у наданні правової оцінки підставам для призначення і проведення таких контрольних заходів не вбачається.

Щодо доводів позивача про відсутність факту прийняття розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов як законодавчо визначеної підстави для анулювання ліцензії.

Цей довід аргументовано тим, що наказ Міносвіти від 27.03.2019р. №217-л «Про результати планової перевірки щодо дотримання вимог ліцензійних умов Приватним закладом «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова»» не відповідає за формою та змістом тим вимогам, які висуваються Законом України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Законом України від 02.03.2015р.№ 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» до такого розпорядчого документу органів державного нагляду (контролю), як розпорядження.

Частиною 7 статті 19 Закону № 222-VIII установлено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

У свою чергу, частиною 3 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Слід зазначити, що Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» не визначає вимог до форми та змісту розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, але передбачає його видання органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов (частини 15, 16 статті 19 Закону № 222-VIII).

Визначення розпорядження як розпорядчого документу органів державного нагляду (контролю) та вимоги до його форми і змісту наведені у частині 9 статті 7 Закону №877-V.

Так, розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - це обов`язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу).

Розпорядження може передбачати застосування до суб`єкта господарювання санкцій, передбачених законом.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, повинен містити такі відомості: дату складення; тип заходу (плановий чи позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); термін усунення порушень; посилання на акт, у якому були зазначені виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) порушення; найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування та місцезнаходження суб`єкта господарювання, а також прізвище, ім`я та по батькові його керівника чи уповноваженої ним особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід; прізвище, ім`я та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта надається суб`єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом або у випадках, передбачених законом, - за допомогою електронного кабінету або іншої інформаційної системи, користувачами якої є відповідний орган державного нагляду (контролю) та суб`єкт господарювання, який ним перевірявся, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення.

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Як видно зі змісту наведених правових норм, розпорядження як розпорядчий документ може мати, фактично, будь-яку форму та назву, тобто бути як, власне «розпорядженням», так і «іншим документом».

Згідно із частиною 3 статті 6 Закону № 222-VIII рішення органу ліцензування оформлюються організаційно-розпорядчими актами за підписом керівника органу або його заступника згідно з розподілом повноважень.

Пунктом 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. №630, установлено, що Міністерство освіти і науки України в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Слід звернути увагу, що на час видання Міносвіти наказу від 27.03.2019р. №217-л «Про результати планової перевірки щодо дотримання вимог ліцензійних умов Приватним закладом «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова»» був чинний наказ Міністерства освіти і науки України від 22.05.2017р. №723 «Про затвердження уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) у сфері освітньої діяльності закладів освіти, що підлягає ліцензуванню», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.08.2017р. за №951/30819, який взагалі не визначав форми і змісту такого розпорядчого документу, як розпорядження про усунення суб`єктом господарювання порушень вимог ліцензійних умов провадження освітньої діяльності.

Такі форму і зміст розпорядження про усунення суб`єктом господарювання порушень вимог ліцензійних умов провадження освітньої діяльності були затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 11.05.2019р. №636 «Про затвердження уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню, та інших організаційно-розпорядчих документів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.05.2019р. за №557/33528.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до набрання чинності означеним вище наказом від 11.05.2019р. №636, передбачене Законом № 222-VIII розпорядження про усунення суб`єктом господарювання порушень вимог ліцензійних умов провадження освітньої діяльності могло видаватись органом ліцензування, тобто Міносвіти, у формі наказу, оскільки на той час єдиною формою організаційних та розпорядчих документів Міносвіти був саме наказ.

Однак при виданні наказу, метою якого було спонукання до усунення порушень вимог ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, Міносвіти мало дотримуватись приписів частини 9 статті 7 Закону №877-V, якими визначені вимоги до форми і змісту розпорядження як розпорядчого документу органів державного нагляду (контролю).

Оглянувши наказ Міносвіти від 27.03.2019р. №217-л «Про результати планової перевірки щодо дотримання вимог ліцензійних умов Приватним закладом «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова»», суд приходить до висновку, що він в переважній більшості містить відомості, які передбачені частиною 9 статті 7 Закону №877-V, за виключенням відомостей про посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; прізвища, імені та по батькові керівника суб`єкта господарювання чи уповноваженої ним особи; прізвищ, імен та по батькові інших осіб, які взяли участь у здійсненні заходу. У той же час, вказані відомості містяться в інших розпорядчих документах перевірки, з якими позивач ознайомлений.

Зокрема, із змісту наказу можна чітко встановити: дату його складення; тип заходу (плановий); форма заходу (перевірка); термін усунення порушень; посилання на акт, у якому були зазначені виявлені під час заходу державного нагляду (контролю) порушення; найменування органу державного нагляду (контролю), найменування суб`єкта господарювання та його ідентифікуючі ознаки (код ЄДРПОУ). Крім того, наказ підписано заступником керівника органу державного нагляду (контролю), як передбачено частиною 9 статті 7 Закону №877-V та частиною 3 статті 6 Закону № 222-VIII.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що окремі допущені відповідачем недоліки оформлення наказу про усунення порушень вимог ліцензійних умов провадження освітньої діяльності є несуттєвими, не спотворюють суті наказу як розпорядчого документа, спрямованого на усунення виявленого в ході перевірки порушення законодавства, а тому не свідчать про його протиправність.

У зв`язку з цим слід також звернути увагу на те, що частиною 9 статті 7 Закону №877-V установлено, що розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Наказ Міносвіти від 27.03.2019р. №217-л «Про результати планової перевірки щодо дотримання вимог ліцензійних умов Приватним закладом «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова»» позивачем не оскаржувався, тому в межах розгляду даної справи його правомірність або, навпаки, протиправність доводитись не повинна.

Відтак предметом дослідження у цій справі має бути факт відсутності на час прийняття оскаржуваного наказу Міносвіти «Про результати позапланової перевірки Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова»» від 17.09.2019р. №959-л тих порушень, усунення яких вимагалось розпорядженням про усунення суб`єктом господарювання порушень вимог ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у формі наказу Міносвіти від 27.03.2019р. №217-л.

Щодо доводів позивача про невручення розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов у відповідності до вимог частині 9 статті 7 Закону України №877-V, суд зазначає, що дійсно відповідних прямих доказів отримання копії наказу Міносвіти від 27.03.2019р. №217-л керівником Інституту або іншою уповноваженою особою учасниками справи не надано, наявні у справі копії наказу також не містять таких відомостей.

У той же час слід звернути увагу на те, що позивач у травні та червні 2019р. надсилав до Міносвіти листами від 15.05.2019р. №01/297-2019, №01/298-2019, №01/299-2019, №01/300-2019, №01/301-2019 та від 26.06.2019р. №01/422-2019, №01/424-2019 певні документи на підтвердження усунення порушень.

Зі змісту цих листів прямо видно, що вони надсилаються, як зазначено в них, «на виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 27 березня 2019 року №217-л ...».

Отже, позивач був обізнаний про існування наказу Міносвіти від 27.03.2019р. №217-л, зміст вимог про усунення порушень ліцензійних умов та про обов`язок і строк їх усунення.

У зв`язку з цим суд враховує те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано, чи було порушено будь-яке його гарантоване Законами №877-V та № 222-VIII право тим, що наказ Міносвіти від 27.03.2019р. №217-л вручено йому не в повній відповідності до вимог частині 9 статті 7 Закону України №877-V, які це мало негативні наслідки і чи взагалі вплинуло на висновки відповідача про наявність підстав для анулювання ліцензії. У тому числі позивач не мотивує свої вимоги необізнаністю з наявністю обов`язку усунути порушення чи з неможливістю їх усунення протягом строку, визначеному у наказі.

Тому суд ці доводи не приймає до уваги.

Щодо доводів про те, що позаплановий захід у вересні 2019р. був проведений не з метою перевірки виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, а тому за його наслідками були відсутні підстави для складення акту про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 12.09.2019р. №10.3-12-10, суд зазначає таке.

Законами №877-V та № 222-VIII не визначено конкретного строку, протягом чи по закінченні якого орган державного нагляду (контролю) зобов`язаний призначити позапланову перевірку виконання розпорядчого документу про усунення порушень, виявлених попередніми плановими чи позаплановими перевірками.

Наказом Міносвіти від 27.03.2019р. №217-л зобов`язано позивача у тримісячний строк з дня його отримання усунути порушення, що були виявлені під час планової перевірки щодо дотримання вимог ліцензійних умов провадження у сфері освітньої діяльності, що зазначені, зокрема, в акті, складеному за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю), щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (сфера професійної (професійно-технічної) освіти) від 22.03.2019р. №6/7-1-30.

Уперше на виконання вказаного наказу позивач подав до Міносвіти підтвердні документи 15.05.2019р., вдруге - 26.06.2019р., надіславши листи, які вже згадувались вище.

Позапланову перевірку призначено наказом Міносвіти від 02.09.2019р. №1174, тобто більш ніж через три місяці після того, як позивач вперше надав документи щодо усунення порушень.

При цьому зі змісту наказу чітко видно, що предметом позапланового заходу визначено перевірку усунення Інститутом порушень законодавства у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню (у сфері професійної (професійно-технічної) освіти), які виявлені під час планової перевірки у період з 19.03.2019р. по 22.03.2019р. та містяться в акті від 22.03.2019р. №6/7-1-30, а підставою для його прийняття указано, зокрема, наказ Міносвіти від 27.03.2019р. №217-л «Про результати планової перевірки щодо дотримання вимог ліцензійних умов Приватним закладом «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова»», тобто розпорядчий документ про необхідність усунення порушень ліцензійних умов..

Таким чином, у суду не має підстав сумніватись у тому, що метою позапланового заходу була перевірка стану виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, а тому у відповідача були правомірні підстави для проведення заходу та складення акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов - у разі установлення відповідних обставин.

Щодо доводів позивача про відсутність підстави для анулювання ліцензії, які він мотивує фактичним виконанням розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, тобто відсутністю порушень у зв`язку з їх усуненням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187 затверджено Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності (далі - ПКМУ №1187, Ліцензійні умови) і вони діяли на час здобуття позивачем права на провадження освітньої діяльності у 2016 році.

Ліцензійні умови викладені в новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018р. №347, яка набрала чинності з 23.05.2018р.

На час виникнення спірних правовідносин відповідачем застосовувались Ліцензійні умови в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018р. №347.

Умови започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та післядипломної освіти для осіб з професійною (професійно-технічною) освітою визначені пунктами 67 - 75 Ліцензійних умов.

Згідно із пунктом 67 Ліцензійних умов, кадрові вимоги щодо забезпечення започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти наведено у додатку 14.

Приписами додатку 14 на ліцензіата покладено обов`язок забезпечити виконання таких показників:

- забезпечення викладачами усіх навчальних дисциплін навчального плану - вимоги до значення показника 100 відсотків (пункт 1 додатку 14);

- відповідність фахової освіти педагогічних працівників, - вимоги до значення показника 100 відсотків (пункт 2 додатку 14);

- забезпечення викладачами, які мають вищу і першу кваліфікаційну категорію, відсотків - вимоги до значення показника 25 відсотків (пункт 3 додатку 14);

- забезпечення майстрами (інструкторами) виробничого навчання, - вимоги до значення показника 100 відсотків (пункт 4 додатку 14);

- забезпечення майстрами (інструкторами) виробничого навчання з відповідною фаховою освітою, - вимоги до значення показника 100 відсотків (пункт 5 додатку 14);

- наявність у майстрів виробничого навчання відповідної кваліфікації, - вимоги до значення показника 100 відсотків (пункт 6 додатку 14).

Пунктом 69 Ліцензійних умов визначено, що заклад освіти повинен забезпечити доступність навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодний доступ до будівлі, навчальних аудиторій та об`єктів інфраструктури відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів, що повинно бути документально підтверджено фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат, або відповідною установою, уповноваженою на проведення зазначених обстежень.

У той же час, абзацом 11 пункту 2 ПКМУ №1187 передбачено, що вимоги щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення вводяться в дію під час провадження освітньої діяльності через три роки після набрання чинності цією постановою для закладів освіти, які вже мають ліцензію на провадження освітньої діяльності. Звіт про стан підготовки до виконання Ліцензійних умов, затверджених пунктом 1 цієї постанови, щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення подається до органу ліцензування через шість місяців після набрання чинності цією постановою.

Як видно з матеріалів справи, фактичною підставою для анулювання позивачу ліцензії слугувало порушення ним пунктів 5, 6 додатка 14 та пункту 69 Ліцензійних умов, які не були усунуті, не зважаючи на прийняте розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, виданого за результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі наказу Міносвіти від 27.03.2019р. №217-л «Про результати планової перевірки щодо дотримання ліцензійних умов Приватним закладом «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова».

Детальний опис цих порушень наведений, зокрема, в акті №10.3-12-10 від 12.09.2019р.

Порушення пункту 5 додатка 14 Ліцензійних умов полягало у відсутності у майстрів виробничого навчання документів, що підтверджують відповідну фахову освіту, а саме: у ОСОБА_5 для підготовки слухачів за професією 8340 Матрос, у ОСОБА_6 8340 Моторист (машиніст), що складає 22,2%.

Порушення пункту 6 додатка 14 полягало у тому, що у майстрів виробничого навчання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відсутні документи, що підтверджують відповідну кваліфікацію для майстрів виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а саме курси підвищення кваліфікації, що складає 22,2%.

Порушення пункту 69 Ліцензійних умов полягало у відсутності в Інституті документального підтвердження фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат, або відповідною установою, уповноваженою на проведення зазначених обстежень стосовно доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодний доступ до будівлі, навчальних аудиторій та об`єктів інфраструктури відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів.

Обґрунтовуючи свої доводи щодо усунення (відсутності на час проведення позапланової перевірки та прийняття оскарженого наказу) зазначених порушень, позивач в першу чергу посилається на те, що вони не були встановлені в ході планової перевірки у березні 2019р., оскільки в акті планової перевірки від 22.03.2019р. №6/7-1-30 зазначено, що через відсутність достатньої кількості майстрів для здійснення освітньої діяльності неможливо визначити забезпечення майстрами виробничого навчання з відповідною фаховою освітою та з відповідною кваліфікацією. Виходячи з наведеного відповідачем формулювання опису порушень, позивач вважає, що порушення пунктів 5, 6 додатка 14 Ліцензійних умов взагалі не були виявлені плановою перевіркою, а відтак не могло зазначатись в якості не усунутого порушення за результатами проведених в подальшому позапланових контрольних заходів.

Суд не приймає ці доводи, оскільки, по-перше вони суперечать діям самого позивача, який вживав певних заходів для усунення зазначених порушень (направивши для підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ), однак при цьому спростовує їх наявність (установлення за результатами контрольного заходу).

По-друге, визначальним у даному випадку є забезпечення навчальним закладом саме вимог Ліцензійних умов. Якраз Ліцензійними умовами у додатку 14 передбачено обов`язок Інституту забезпечувати 100 відсоткову наявність майстрів виробничого навчання (пункт 4), які також мають відповідну фахову освіту та з відповідну кваліфікацію (пункти 5 та 6). Це означає, що всі 100% майстрів виробничого навчання повинні мати документи, які підтверджують їх фахову освіту та кваліфікацію. Оскільки на час планової перевірки Інститутом було забезпечено наявність майстрів виробничого навчання лише на 25%, то, відповідно, так само на 25% було забезпечено і наявність майстрів виробничого навчання з відповідною фаховою освітою та з відповідною кваліфікацією.

Також слід врахувати, що позивач не спростовує обставин забезпечення навчального процесу на час проведення планової перевірки майстрами виробничого навчання лише на 25% замість необхідного показника у 100%.

Суд вважає, що невдале формулювання відповідачем детального опису порушення в акті планової перевірки від 22.03.2019р. №6/7-1-30 не спростовує обставин порушення позивачем на той час вимог пунктів 5 та 6 додатку 14 Ліцензійних умов, яке полягало у невиконанні 100% показника забезпечення майстрами виробничого навчання з відповідною фаховою освітою та з відповідною кваліфікацією.

Тому нагальним є питання, чи усунуто таке порушення позивачем до проведення позапланового контрольного заходу у вересні 2019 року.

Зроблено це було шляхом призначення на посади майстрів виробничого навчання окремих викладачів за сумісництвом, що не суперечить діючому законодавству.

Як зазначалось раніше, за змістом актів від 12.09.2019р. №10.3-12-09 та №10.3-12-10 порушення пункту 5 додатка 14 Ліцензійних умов полягало у відсутності у майстрів виробничого навчання документів, що підтверджують відповідну фахову освіту, а саме: у ОСОБА_5 для підготовки слухачів за професією 8340 Матрос, у ОСОБА_6 для підготовки слухачів за професією 8340 Моторист (машиніст). Саме цих осіб було призначено на посади майстрів виробничого навчання за сумісництвом.

Відповідач стверджує, що документи про фахову освіту вказаних осіб під час проведення контрольних заходів були відсутні, а надано такі документи було вже після завершення позапланової перевірки та прийняття оскарженого наказу. Також відповідач вказує, що надані документи за змістом і формою не відповідали зразкам документів про професійну (професійно-технічну) освіту, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001р. №979 «Про затвердження зразків документів про професійно-технічну освіту».

Суд зауважує, що відповідачем не доведено належними і допустимими докази такі свої доводи. Зокрема, відповідач не указав, які саме документи про фахову освіту майстрів виробничого навчання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не відповідали вимогам нормативно-правових актів і яких саме. Не відображені відповідні обставини і в актах, складених за наслідками планового та позапланових заходів контролю. У той же час, на виконання ухвали суду від 18.06.2020р. відповідачем надані докази, які доводять факт своєчасного подання позивачем та отримання відповідачем документів про освіту вказаних вище осіб.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивач листами від 26.06.2019р. №01/424-2019, від 13.09.2019р., №01/797-2019, №01/798-2019 надсилав на адресу Міносвіти копії документів про фахову освіту майстрів виробничого навчання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідні документи надані до суду позивачем, а також відповідачем.

Так, ОСОБА_5 документований виданим 27.12.1980р. Херсонським мореходним училищем ім. лейтенанта Шмідта дипломом з відзнакою серії Э №938224, відповідно до якого він закінчив повний курс за спеціальністю радіозв`язок та електрорадіонавігація морського рибопромислового флоту. Також йому видано у липні 2002 року Херсонським морським коледжем диплом молодшого спеціаліста серії ХЕ № 21222461, відповідно до якого здобув кваліфікацію судноводія за спеціальністю «Судноводіння». Крім того, ОСОБА_5 видано 19.05.2005р. Херсонською філією «Інституту післядипломної освіти Одеського морського тренажерного центру» Свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації серії СВ02 №051440, відповідно до якого він здобув професію «матрос першого класу».

ОСОБА_6 документований дипломом серії НОМЕР_1 , виданим Одеським вищим інженерно-морським училищем 17.06.1970р., відповідно до якого він закінчив повний курс по спеціальності «Експлуатація судових силових установок» та здобув кваліфікацію інженера-механіка. Крім того, ОСОБА_6 видано 29.09.2005р. Херсонською філією «Інституту післядипломної освіти Одеського морського тренажерного центру» Свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації серії СВ02 №051439, відповідно до якого він здобув професію «моторист першого класу».

З наведеного вбачається, що вказані документи про фахову освіту видавались у 1970, 1980, 2002 та 2005 роках, отже вони об`єктивно існували на час проведення відповідачем контрольних заходів та прийняття оскарженого наказу.

Щодо стверджуваної відповідачем невідповідності цих документів вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2001р. №979 «Про затвердження зразків документів про професійно-технічну освіту», то суд зауважує, що вказана постанова є не єдиним документом, який затверджував зразки документів про освіту та був чинним на час видачі відповідних документів. Зокрема, видані Херсонською філією «Інституту післядипломної освіти Одеського морського тренажерного центру» Свідоцтва про присвоєння робітничої кваліфікації цілком відповідають формі і змісту Свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2000р. №562 у редакції якраз постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2001р. №979 та визначені як належні документи про освіту постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1997р. №1260 «Про документи про освіту та вчені звання».

Слід врахувати, що відповідно до статей 45, 46 Закону №103/98-ВР до педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти належать, зокрема, майстри виробничого навчання. Педагогічною діяльністю у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та установах професійної (професійно-технічної) освіти можуть займатися особи, які мають відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, моральні якості і фізичний стан яких дає змогу виконувати обов`язки педагогічного працівника. На посади педагогічних працівників можуть призначатися фахівці виробництва, сфери послуг, які мають вищу освіту і в подальшому здобувають відповідну психолого-педагогічну підготовку.

Вимоги до педагогічного працівника визначаються кваліфікаційною характеристикою, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки.

Згідно із статтею 58 Закону №2145-VIII педагогічну діяльність у закладах освіти здійснюють особи, які працюють на посадах педагогічних працівників. На посади педагогічних працівників приймаються особи, фізичний і психічний стан яких дозволяє здійснювати педагогічну діяльність та які мають освітню та/або професійну кваліфікацію, що відповідає встановленим законодавством, зокрема професійним стандартом (за наявності), кваліфікаційним вимогам до відповідних посад педагогічних працівників. Особам, які здобули вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за педагогічною спеціальністю (педагогічну освіту), відповідний заклад освіти присвоює професійну кваліфікацію педагогічного працівника. Особам, які здобули у закладі освіти вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю, цей заклад може присвоїти професійну кваліфікацію педагогічного працівника у разі, якщо це передбачено відповідною освітньою програмою.

Особи, які здобули вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю та яким не було присвоєно професійну кваліфікацію педагогічного працівника, можуть бути призначені на посаду педагогічного працівника строком на один рік. Особи можуть продовжити працювати на відповідних посадах педагогічних працівників системи дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти після їх успішної атестації у порядку, визначеному законодавством.

Отже, зі змісту наведених правових норм можливо зробити висновок, що на посаду майстра виробничого навчання у закладах та установах професійної (професійно-технічної) освіти, окрім осіб, які мають педагогічну освіту, можуть бути призначені, зокрема, особи, які: мають відповідну професійну (не педагогічну) освіту та професійно-педагогічну підготовку або фахівці виробництва, сфери послуг, які мають вищу освіту і в подальшому здобувають відповідну психолого-педагогічну підготовку; їх освітня та/або професійна кваліфікація має відповідати встановленим законодавством кваліфікаційним вимогам до відповідних посад педагогічних працівників. При цьому особам, які здобули вищу, фахову передвищу чи професійну (професійно-технічну) освіту за іншою спеціальністю, ніж педагогічна, може бути за певних умов присвоєна професійна кваліфікація педагогічного працівника тим навчальним закладом, в якому вони здобули освіту. Якщо таким особам не було присвоєно професійну кваліфікацію педагогічного працівника, то вони все рівно можуть бути призначені на посаду педагогічного працівника строком на один рік, але з обов`язковою умовою проходження в подальшому успішної атестації у порядку, визначеному законодавством.

Слід зазначити, що кваліфікаційні характеристики професій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів були затверджені наказом Міносвіти від 01.06.2013р. № 665 «Про затвердження кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів».

Цим наказом Міносвіти від 01.06.2013р. № 665 передбачались такі кваліфікаційні вимоги до майстрів виробничого навчання професійно-технічного навчального закладу, як базова або неповна вища освіта відповідного напряму економічної діяльності, підвищення кваліфікації, без вимог до стажу роботи, з рівнем робітничої кваліфікації вище встановленого навчальним планом для випускників професійно-технічного навчального закладу.

Однак указаний наказ втратив чинність згідно з наказом Міносвіти від №1183 від 17.10.2014р. «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства освіти і науки України від 1 червня 2013 року № 665».

Наразі кваліфікаційні вимоги до педагогічних працівників системи професійної (професійно-технічної) освіти не затверджені.

Як вбачається з матеріалів справи, майстри виробничого навчання мають таку освіту: ОСОБА_5 вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (що відповідно до підпункт 4 пункту 2 розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. №1556-VII прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра), а ОСОБА_6 - професійну (професійно-технічну) освіту.

ОСОБА_5 здобув освіту за спеціальностями радіозв`язок та електрорадіонавігація морського рибопромислового флоту, судноводіння, а також професію «матрос першого класу»; ОСОБА_6 здобув освіту по спеціальності «Експлуатація судових силових установок» та здобув кваліфікацію інженера-механіка, а також здобув професію «моторист першого класу».

В Інституті ОСОБА_5 здійснює підготовку слухачів за професією 8340 Матрос, а ОСОБА_6 підготовку слухачів за професією 8340 Моторист (машиніст).

Доречно згадати, що ОСОБА_6 працює в Інституті викладачем та майстром виробничого навчання з вересня 2018 року і при проведенні планової перевірки комісія Міносвіти в акті від 22.03.2019р. №6/7-1-30 не встановила порушень вимог Ліцензійних умов в частині наявності відповідної фахової освіти у майстрів виробничого навчання, які перебували на відповідних посадах на той час.

З наведеного вбачається, що ці особи здобули фахову освіту, рівень їх кваліфікації не є нижчим за рівень випускника Інституту з відповідної професії, а відтак це дозволяє зробити висновок про їх відповідність вимогам, які висувають статті 45, 46 Закону №103/98-ВР та стаття 58 Закону №2145-VIII.

Слід підкреслити, що відповідач жодним чином не обґрунтував стверджувану ним невідповідність документів ОСОБА_6 , ОСОБА_5 вимогам законодавства і не довів, що наявні у них документи не підтверджують здобуття відповідної фахової освіти, яка вимагається для зайняття посади майстра виробничого навчання.

Отже, суд вважає, що відповідач не спростував доводів позивача про усунення (відсутність) порушення пункту 5 додатку 14 Ліцензійних умов.

Стосовно дотримання позивачем вимог пункту 6 додатку 14 Ліцензійних умов, то суд зазначає, що відповідач зробив висновок про не усунення цього порушення, яке полягало у тому, що у майстрів виробничого навчання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відсутні документи, що підтверджують відповідну кваліфікацію для майстрів виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а саме, курси підвищення кваліфікації.

Саме такий опис порушення викладено в Акті про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 12.09.2019р. №10.3-12-10.

Законодавство у сфері освіти не містить чіткого визначення кваліфікації педагогічного працівника.

Тому суд враховує таке.

За змістом статті 50 Закону №2145-VIII атестація педагогічних працівників - це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників. Атестація педагогічних працівників може бути черговою або позачерговою. Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п`ять років, крім випадків, передбачених законодавством. За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються кваліфікаційні категорії, педагогічні звання. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначається Кабінетом Міністрів України. Положення про атестацію педагогічних працівників затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки. Положення про атестацію педагогічних працівників, які забезпечують здобуття фахових компетентностей спеціалізованої освіти, затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері.

Згідно із статтями 45, 46 Закону №103/98-ВР для визначення відповідності педагогічного працівника займаній посаді, рівня його кваліфікації проводиться атестація. Періодичність обов`язкової атестації та порядок її проведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки. Рішення атестаційної комісії є підставою для присвоєння педагогічному працівникові відповідної категорії або звільнення його з роботи у порядку, передбаченому законодавством. Підготовка педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти здійснюється у закладах вищої освіти та на їх спеціалізованих факультетах, а також в індустріально-педагогічних технікумах, коледжах, інженерно-педагогічних закладах вищої освіти. кваліфікації педагогічних працівників державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, комунальних - за рахунок коштів місцевого бюджету, а приватних - за рахунок коштів власника.

На виконання вказаних правових норм Міністерство освіти і науки України наказом від 06.10.2010р. №930 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2010р. за №1255/18550) затвердило Типове положення про атестацію педагогічних працівників.

За змістом пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.5, 1.7, 1.8, 1.9 вказаного Типового положення воно визначає порядок атестації керівників, їх заступників (далі - керівні кадри), інших педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установ і закладів післядипломної освіти, спеціальних установ для дітей, а також педагогічних працівників закладів охорони здоров`я, культури, соціального захисту, інших закладів та установ, у штаті яких є педагогічні працівники (далі - навчальні та інші заклади).

Атестація педагогічних працівників - це система заходів, спрямована на всебічне комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності, за якою визначаються відповідність педагогічного працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюється кваліфікаційна категорія, педагогічне звання.

Метою атестації є стимулювання цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників, росту їх професійної майстерності, розвитку творчої ініціативи, підвищення престижу й авторитету, забезпечення ефективності навчально-виховного процесу.

Атестація педагогічних працівників навчальних та інших закладів є обов`язковою.

Атестація може бути черговою або позачерговою. Чергова атестація здійснюється один раз на п`ять років. Умовою чергової атестації педагогічних працівників є обов`язкове проходження не рідше одного разу на п`ять років підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів. Ця вимога не розповсюджується на педагогічних працівників, які працюють перші п`ять років після закінчення вищого навчального закладу. Позачергова атестація проводиться за заявою працівника з метою підвищення кваліфікаційної категорії (тарифного розряду) або за поданням керівника, педагогічної ради навчального закладу чи відповідного органу управління освітою з метою присвоєння працівнику кваліфікаційної категорії, педагогічного звання та у разі зниження ним рівня професійної діяльності. Позачергова атестація з метою підвищення кваліфікаційної категорії може проводитися не раніш як через два роки після присвоєння попередньої.

Згідно із пунктами 2.1, 2.2, 2.7, 3.13, Типового положення для організації та проведення атестації педагогічних працівників у навчальних та інших закладах, органах управління освітою щороку до 20 вересня створюються атестаційні комісії I, II і III рівнів. Атестаційні комісії I рівня створюються у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - II рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково-методичних) установах, закладах післядипломної педагогічної освіти, спеціальних установах для дітей, а також закладах охорони здоров`я, культури, соціального захисту та інших закладах і установах, у штаті яких є педагогічні працівники. Атестаційні комісії усіх рівнів формуються з педагогічних працівників навчальних та інших закладів, працівників відповідних органів управління освітою, представників відповідних профспілкових органів, методичних та психологічних служб. До складу атестаційних комісій також можуть входити представники наукових та інших установ, організацій, об`єднань громадян (за згодою).

За результатами атестації атестаційні комісії приймають, зокрема, такі рішення:

педагогічний працівник відповідає займаній посаді;

присвоїти педагогічному працівнику кваліфікаційну категорію («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»);

педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєній кваліфікаційній категорії («спеціаліст», «спеціаліст другої категорії», «спеціаліст першої категорії», «спеціаліст вищої категорії»);

присвоїти педагогічному працівнику педагогічне звання («викладач-методист», «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог - методист», «керівник гуртка - методист», «старший викладач», «старший учитель», «старший вихователь», «майстер виробничого навчання I категорії», «майстер виробничого навчання II категорії»);

педагогічний працівник відповідає (не відповідає) раніше присвоєному педагогічному званню;

педагогічний працівник відповідає займаній посаді за умови виконання ним заходів, визначених атестаційною комісією;

педагогічний працівник не відповідає займаній посаді.

Згідно із пунктами 3.16, 3.18Типового положення педагогічний працівник визнається таким, що відповідає займаній посаді, якщо: має освіту, що відповідає вимогам, визначеним нормативно-правовими актами у галузі освіти; виконує посадові обов`язки у повному обсязі; пройшов підвищення кваліфікації. Особи, прийняті на посади педагогічних працівників після закінчення вищих навчальних закладів, атестуються не раніш як після двох років роботи на займаній посаді.

За змістом пунктів 3.23, 4.1, 4.8 - 4.11, 5.5, 5.6 Типового положення, педагогічні працівники, які працюють у навчальних закладах за сумісництвом або на умовах строкового трудового договору, атестуються на загальних підставах.

При суміщенні працівниками педагогічних посад в одному навчальному закладі їх атестація здійснюється з кожної із займаних посад.

Атестація на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційних категорій проводиться щодо вчителів та викладачів усіх спеціальностей, а також щодо вчителів-дефектологів, методистів, вихователів, вихователів-методистів, соціальних педагогів, практичних психологів, логопедів, вчителів-логопедів, завідувачів логопедичними пунктами, педагогів-організаторів, концертмейстерів, художніх керівників, музичних керівників, інструкторів з фізкультури, праці та слухових кабінетів, які мають вищу педагогічну або іншу вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра (далі - повна вища освіта),

Педагогічні працівники, які не мають повної вищої освіти й працюють на посадах педагогічних працівників, після отримання відповідної повної вищої освіти атестуються на присвоєння кваліфікаційної категорії «спеціаліст другої категорії» за наявності стажу роботи на педагогічній посаді не менше двох років; «спеціаліст першої категорії» - не менше п`яти років; «спеціаліст вищої категорії» - не менше восьми років.

За педагогічними працівниками, які отримали другу повну вищу педагогічну освіту й перейшли на посаду за отриманою спеціальністю, зберігаються присвоєні попередньою атестацією кваліфікаційні категорії. Атестація таких працівників здійснюється не пізніше ніж через два роки після переходу на іншу посаду.

Спеціалісти, які перейшли на посади педагогічних працівників до професійно-технічних та вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації з виробництва або сфери послуг, а також науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, які перейшли на педагогічні посади, атестуються на присвоєння кваліфікаційної категорії «спеціаліст другої категорії» за наявності не менше двох років стажу роботи на виробництві, у сфері послуг або стажу науково-педагогічної діяльності; «спеціаліст першої категорії» - не менше п`яти років; «спеціаліст вищої категорії» - не менше восьми років.

Педагогічні працівники з повною вищою педагогічною або іншою повною вищою освітою, які до набрання чинності Законами України «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» працювали й продовжують працювати у навчальних та інших закладах не за фахом, атестуються на відповідність займаній посаді з присвоєнням кваліфікаційних категорій та педагогічних звань як такі, що мають відповідну освіту.

Педагогічним працівникам, які не мають повної вищої освіти, а також керівникам гуртків, секцій, студій, інших форм гурткової роботи, працівникам, які працюють на посадах майстра виробничого навчання; культорганізатора; акомпаніатора; екскурсовода; інструктора з туризму; помічника директора з режиму, старшого чергового з режиму, чергового з режиму у загальноосвітніх школах та професійних училищах соціальної реабілітації; асистента вчителя-реабілітолога; консультанта психолого-медико-педагогічної консультації, незалежно від рівня здобутої ними освіти за результатами атестації встановлюються тарифні розряди. При встановленні тарифного розряду враховуються освітній рівень працівника, професійна компетентність, педагогічний досвід, результативність та якість роботи, інші дані, які характеризують його професійну діяльність.

Педагогічне звання «майстер виробничого навчання I категорії» може присвоюватися майстрам виробничого навчання, які на високому професійному рівні володіють методикою практичного навчання, ефективно застосовують її у роботі та мають стаж роботи на займаній посаді не менш як 8 років і яким встановлено найвищий тарифний розряд. Педагогічне звання «майстер виробничого навчання II категорії» може присвоюватися майстрам виробничого навчання, які добре володіють методами і прийомами виробничого навчання, майстерно застосовують їх у роботі та мають стаж роботи на займаній посаді не менш як 5 років і яким встановлено найвищий тарифний розряд.

Також слід звернути увагу, що Порядок підвищення кваліфікації педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 30.04.2014р. №535, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2014р. за №840/25617.

За змістом пунктів 1, 2, 4, 7, 9, 11 - 13, 23 вказаного порядку, педагогічні працівники проходять підвищення кваліфікації у закладах післядипломної освіти, вищих навчальних закладах, навчально-методичних (науково-методичних) центрах (кабінетах) професійно-технічної освіти, на підприємствах, в організаціях, а також на базі професійно-технічних навчальних закладів на засадах вільного вибору форм навчання, програм і навчальних закладів.

Метою підвищення кваліфікації педагогічних працівників є вдосконалення та розвиток професійно-педагогічної компетентності шляхом опанування сучасних освітніх технологій, методик загальної та професійної педагогіки, психології, а також ознайомлення із сучасним устаткуванням, обладнанням, технікою, прогресивними методами організації праці, необхідними для здійснення якісної підготовки кваліфікованих робітників.

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється не рідше одного разу на 5 років і є обов`язковою умовою чергової атестації.

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється за такими видами: довгострокове підвищення кваліфікації; короткострокове підвищення кваліфікації (семінари, майстер-класи, семінари-практикуми, семінари-тренінги, авторські школи, тренінги, вебінари, «круглі столи» тощо); стажування.

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників проводиться відповідно до перспективних та річних планів роботи професійно-технічного навчального закладу. План-графік підвищення кваліфікації педагогічних працівників затверджується керівником закладу-замовника та надсилається до навчально-методичного (науково-методичного) центру (кабінету) професійно-технічної освіти у відповідному регіоні.

Підвищення кваліфікації за програмою довгострокового підвищення кваліфікації спрямовується на оволодіння, оновлення та поглиблення педагогічними працівниками спеціальних фахових, методичних, педагогічних, соціально-гуманітарних, психологічних, правових, економічних, інформаційно-комунікаційних та управлінських компетентностей, у тому числі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду, що сприяє якісному виконанню ними своїх посадових обов`язків, розширенню їх компетенції тощо. Строки навчання за програмою довгострокового підвищення кваліфікації визначаються формою навчання та встановлюються тривалістю від 72 до 216 навчальних годин.

Підвищення кваліфікації за програмами короткострокового підвищення кваліфікації передбачає комплексне вивчення сучасних проблем галузі освіти, науки, педагогіки, законодавства, вітчизняного та зарубіжного досвіду, підвищення рівня професійної культури тощо. Періодичність короткострокового підвищення кваліфікації визначається професійно-технічним навчальним закладом відповідно до програмних цілей навчального закладу, індивідуальних освітніх потреб педагогічного працівника та встановлюється тривалістю до 72 навчальних годин.

Зміст та строки стажування визначаються програмою стажування, що розробляється закладом-виконавцем за погодженням із закладом-замовником, затверджується керівником закладу-виконавця та здійснюється відповідно до договору, що укладається між закладом-замовником та закладом-виконавцем за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Результати підвищення кваліфікації враховуються при проходженні чергової атестації педагогічних працівників.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за результатами атестації визначається рівень кваліфікації педагогічного працівника, при цьому обов`язковою умовою для проведення атестації є попереднє проходження педагогічним працівником підвищення кваліфікації. Тобто, кваліфікація педагогічного працівника визначається виключно за наслідками проведеної атестації і підтверджується рішенням атестаційної комісії. При цьому така процедура, як підвищення кваліфікації педагогічних працівників, жодним чином не підтверджує (не визначає) кваліфікацію педагогічного працівника, позаяк не є складовою атестаційної процедури, а являється власним обов`язком педагогічного працівника та необхідною умовою для проведення його чергової атестації. У той же час, проаналізоване законодавство передбачає, що чергова атестація педагогічного працівника, як і підвищення його кваліфікації, здійснюється один раз на п`ять років. Підвищення кваліфікації педагогічні працівники проходять на засадах вільного вибору ними форм навчання, програм і навчальних закладів. Не підлягають попередньому підвищенню кваліфікації педагогічні працівники, які працюють перші п`ять років після закінчення вищого навчального закладу. Педагогічні працівники, які не мають повної вищої освіти й працюють на посадах педагогічних працівників, атестуються на присвоєння кваліфікаційної категорії після отримання відповідної повної вищої освіти, а спеціалісти, які перейшли на посади педагогічних працівників до професійно-технічних навчальних закладів з виробництва або сфери послуг, атестуються на присвоєння кваліфікаційної категорії «спеціаліст другої категорії» за наявності не менше двох років стажу роботи. Педагогічним працівникам, які не мають повної вищої освіти, а також працівникам, які працюють на посадах майстра виробничого навчання, незалежно від рівня здобутої ними освіти за результатами атестації встановлюються тарифні розряди (без присвоєння кваліфікаційної категорії).

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були призначені на посади майстрів виробничого навчання за сумісництвом у червні 2019 року (тобто після проведення планової перевірки та на виконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов), одночасно вони займали посади викладачів в Інституті. Наказом ректора Інституту від 03.07.2019р. №90/1-Д їх було направлено для проходження курсів підвищення кваліфікації за програмою «Майстри виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) освіти» відповідно до графіку курсів Білоцерківського інституту неперервної професійної освіти, що цілком відповідає приписам пунктів 8 - 11 Порядку підвищення кваліфікації педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів. Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пройшли підвищення кваліфікації за програмами «Викладачі професійно-теоретичної підготовки закладів професійної (професійно-технічної) освіти» і їм 25.06.2019р. видані Свідоцтва про підвищення кваліфікації Білоцерківським інститутом неперервної професійної освіти за №№СПК-35946459-001328-19 та СПК-35946459-001321-19.

Однак найважливішим є те, що відповідач визначив порушенням те, що указані особи не пройшли підвищення кваліфікації, яке він помилково ототожнив з визначенням кваліфікаційного рівня за результатами атестації.

Суд ще раз підкреслює, що єдиною підставою для висновків про невиконання позивачем розпорядження про усунення порушення пункту 6 додатка 14 до Ліцензійних умов слугувала відсутність (на думку відповідача) у майстрів виробничого навчання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 документів, які підтверджують проходження ними підвищення кваліфікації.

На жодні інші обставини в частині порушення пункту 6 додатка 14 до Ліцензійних умов відповідач в акті про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 12.09.2019р. №10.3-12-10 не посилається.

З огляду на викладене та враховуючи те, що проходження підвищення кваліфікації за приписами Законів №103/98-ВР, №2145-VIII, Типового положення про атестацію педагогічних працівників та Порядку підвищення кваліфікації педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів не є тим заходом, який визначає кваліфікацію педагогічного працівника, суд приходить до висновку, що відповідачем не встановлено і не відображено в «Акті про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності» належних обставин і висновків щодо порушення позивачем пункту 6 додатка 14 до Ліцензійних умов та неусунення цього порушення, а зазначення в якості такої обставини того, що майстри виробничого навчання ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не пройшли підвищення кваліфікації - є безпідставним.

Щодо невиконання позивачем розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, а саме пункту 69 Ліцензійних умов, яке полягало у відсутності в Інституті документального підтвердження фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат, або відповідною установою, уповноваженою на проведення зазначених обстежень стосовно доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодний доступ до будівлі, навчальних аудиторій та об`єктів інфраструктури відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів, суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи свої доводи щодо цього порушення, позивач посилається на те, що обов`язок мати в наявності документального підтвердження фахівцем стосовно доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення виникне лише у травні 2021 року, з дня уведення в дію відповідних положень постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018р. №347 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. №1187», якою пункт другий постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. №1187 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти» доповнено рядом абзаців, у тому числі й щодо доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення. Також позивач указує на те, що ним було замовлено та отримано від відповідного фахівця Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж нежитлових приміщень адміністративно-побутового корпусу Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова» на предмет відповідності вимогам ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд».

Відповідач на ці доводи відповідей у відзиві не надав.

У зв`язку з цим суд зазначає, що Інститут здійснює освітню діяльність на підставі відповідної ліцензії, виданої згідно з наказом МОН від 30.06.2016р. №1397-л.

На той час Ліцензійні умови діяли у затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. №1187 редакції, яка не передбачала серед вимог (у тому числі й технологічних) щодо провадження освітньої діяльності у сфері професійно-технічної освіти такої вимоги, як документальне підтвердження фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат, або відповідною установою, уповноваженою на проведення зазначених обстежень стосовно доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодний доступ до будівлі, навчальних аудиторій та об`єктів інфраструктури відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів.

Єдиним, що вимагалось від професійно-технічного навчального закладу, це був обов`язок забезпечити доступність навчальних приміщень для маломобільних груп населення, зокрема безперешкодний доступ до навчальних аудиторій, лабораторій та його іншої інфраструктури для осіб, які відносяться до маломобільних груп населення, з урахуванням їх обмежень життєдіяльності, зумовлених станом здоров`я та віком, що було передбачено лише приміткою до додатку 27 «Технологічні вимоги щодо забезпечення провадження освітньої діяльності у сфері професійно-технічної освіти» до Ліцензійних умов.

При цьому вимоги до провадження освітньої діяльності у сфері професійно-технічної освіти визначались пунктами з 26 по 40 Ліцензійних умов, які були згруповані під назвою «Вимоги щодо провадження освітньої діяльності у сфері професійно-технічної освіти» та Додатками з 16 по 27 до Ліцензійних умов.

У подальшому Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 10.05.2018р. №347 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. №1187».

Цією постановою доповнено пункт другий постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. №1187 декількома абзацами, зокрема, абзацом такого змісту: «вимоги щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення вводяться в дію під час провадження освітньої діяльності через три роки після набрання чинності цією постановою для закладів освіти, які вже мають ліцензію на провадження освітньої діяльності. Звіт про стан підготовки до виконання Ліцензійних умов, затверджених пунктом 1 цієї постанови, щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення подається до органу ліцензування через шість місяців після набрання чинності цією постановою».

Крім того, Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності закладів освіти були затверджені у новій редакції, яка мала небагато спільного із попередньою редакцією. Так, вимоги до провадження освітньої діяльності у сфері професійно-технічної освіти були згруповані в пунктах з 67 по 75 під назвою «Започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти та післядипломної освіти для осіб з професійною (професійно-технічною) освітою» та в Додатках з 13 по 21.

При цьому, пунктом 69 Ліцензійних умов було вже установлено, що заклад освіти повинен забезпечити доступність навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодний доступ до будівлі, навчальних аудиторій та об`єктів інфраструктури відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів, що повинно бути документально підтверджено фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат, або відповідною установою, уповноваженою на проведення зазначених обстежень.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187 набрала чинності з 02.02.2016р., а постанова Кабінету Міністрів України від 10.05.2018р. №347 - з 23.05.2018р.

Відповідач при проведенні перевірок та прийнятті рішення про анулювання ліцензії виходив з того, що Інститут порушив вимоги пункту 69 Ліцензійних умов у новій редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018р. №347, але лише в частині наявності документального підтвердження фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд стосовно доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодного доступу до будівлі, навчальних аудиторій та об`єктів інфраструктури відповідно до державних будівельних норм, правил і стандартів.

Суд підкреслює, що на час видачі позивачу ліцензії указана вимога щодо документального підтвердження фахівцем доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення не була передбачена Ліцензійними умовами.

Між тим, унесені постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018р. №347 зміни передбачали введення в дію вимог щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення через три роки після набрання чинності цією постановою для закладів освіти, які вже мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, а також установлювали, що Звіт про стан підготовки до виконання Ліцензійних умов у новій редакції щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення подається до органу ліцензування через шість місяців після набрання чинності цією постановою.

Відповідач жодним чином не обґрунтував застосування Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти в новій редакції.

Суд звертає увагу, що приписами статей 1, 3, 9 Закону України від 02.03.2015р. № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що ліцензійні умови - це нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, іншого уповноваженого законом органу державної влади, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов`язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.

Державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на:

- принципі єдиної державної системи ліцензування, що реалізується шляхом визначення вичерпного переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, виходячи з мінімальної кількості таких документів, достатніх лише для підтвердження виконання вимог відповідних ліцензійних умов;

- принципі дотримання законності шляхом того, що вимоги ліцензійних умов мають бути однозначними, прозорими та виключати можливість їх суб`єктивного застосування органами ліцензування чи ліцензіатами;

- принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає, зокрема, у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачення достатнього для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Ліцензування видів господарської діяльності, що не відповідає наведеним у цій статті принципам державної політики, забороняється.

Ліцензіат зобов`язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності, а здобувач ліцензії для її одержання - відповідати ліцензійним умовам.

Ліцензійні умови та зміни до них розробляються органом ліцензування, що є центральним органом виконавчої влади, підлягають погодженню спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та затверджуються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, визначених законом.

У разі внесення змін до чинних ліцензійних умов, які потребуватимуть проведення суб`єктами господарювання підготовчої роботи, такі ліцензійні умови або їх окремі положення мають набирати чинності через певний строк з дня їх опублікування, достатній для проведення таких підготовчих робіт, що не може бути меншим, ніж два місяці.

Органи ліцензування оприлюднюють ліцензійні умови і зміни до них на своєму офіційному веб-сайті.

У разі внесення змін до ліцензійних умов у частині зміни переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, цими ж змінами встановлюється строк подачі здобувачами ліцензій цих додаткових документів, який не може бути меншим, ніж два місяці з дня оприлюднення змін до ліцензійних умов.

Вимоги ліцензійних умов до суб`єкта господарювання мають бути обумовлені особливостями провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та включають, зокрема:

- вичерпний перелік підтвердних документів, що підтверджують відповідність суб`єкта господарювання вимогам ліцензійних умов, крім документів, які органи влади не можуть вимагати відповідно до частини сьомої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги";

- кадрові вимоги;

- організаційні вимоги щодо: зберігання протягом дії ліцензії документів, копії яких подавалися органу ліцензування відповідно до вимог цього Закону; зберігання протягом строку дії ліцензії документів (копій), які підтверджують достовірність даних, що зазначалися здобувачем ліцензії у документах, які подавалися органу ліцензування відповідно до вимог цього Закону; строку повідомлення органу ліцензування про всі зміни даних (у тому числі розширення, звуження), зазначених у документах, що додавалися до заяви, який не може бути меншим, ніж один місяць з дня настання таких змін; подання передбаченої законом звітності;

- технологічні вимоги щодо наявності певної матеріально-технічної бази разом з даними, що дають можливість її ідентифікувати;

- спеціальні вимоги, передбачені законом, стосовно: обмеження щодо суміщення здійснення видів господарської діяльності; виконання передбачених законом вимог щодо відокремлення і незалежності; можливості провадження видів господарської діяльності лише юридичними особами або лише юридичними особами окремих організаційно-правових форм; розміру статутного капіталу.

До ліцензійних умов не можуть бути включені вимоги: щодо додержання законодавства України у відповідній сфері та/або окремих законів у цілому; законодавства, обов`язкові до виконання всіма суб`єктами господарювання.

Ліцензійні умови повинні відповідати принципам державної політики у сфері ліцензування.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду, Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності закладів освіти у редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018р. №347 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. №1187», не відповідають таким принципам державної політики у сфері ліцензування, як принципу єдиної державної системи ліцензування, принципу дотримання законності, принципу пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави.

Так, унесені постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018р. №347 зміни збільшують кількість документів, які подаються ліцензіатом; не є однозначними і допускають різне суб`єктивне застосування органами ліцензування та ліцензіатами та у зв`язку з цим не передбачають чітко визначеного строку для реалізації ліцензіатами змін унаслідок внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування.

Це полягає у тому, що юридична конструкція постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018р. №347 та зміненої редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187 допускають множинне тлумачення кінцевого строку, протягом якого ліцензіати повинні реалізувати додаткові заходи до Ліцензійних умов в частині подання Звіту про стан підготовки до виконання Ліцензійних умов у новій редакції щодо доступності до навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення та в частині документального підтвердження фахівцем доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Зі змісту документів відповідача можливо зробити висновок, що він визначає 02.02.2016р. - дату набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015р. №1187 у первісній редакції, як початок перебігу трирічного строку для розробки документального підтвердження фахівцем щодо доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення та шестимісячного строку для подання до органу ліцензування Звіту про стан підготовки до виконання Ліцензійних умов.

Однак в такому разі шестимісячний строк для подання до органу ліцензування Звіту про стан підготовки до виконання Ліцензійних умов вже сплив на момент, коли до Ліцензійних умов були внесені вимоги щодо його подання (23.05.2018р.), а відтак жоден ліцензіат не міг в силу об`єктивних причин виконати таку вимогу. При цьому строк для розробки документального підтвердження фахівцем щодо доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення вже мав фактичну тривалість не три роки, а лише 10 місяців.

Натомість при обрахуванні зазначених строків, починаючи з 23.05.2018р. - дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018р. №347, якою відповідні вимоги були включені до Ліцензійних умов, кінцевими датами для подання Звіту буде 23.11.2018р., а для документального підтвердження фахівцем щодо доступності навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення - 23.05.2021р.

У такому випадку висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 69 Ліцензійних умов є безпідставним, оскільки строк реалізації Інститутом змін до Ліцензійних умов на час проведення перевірок та прийняття оскарженого наказу ще не збіг.

Суд вважає, що при вирішенні питання про дотримання позивачем пункту 69 Ліцензійних умов відповідач не врахував вищенаведеного, не застосував принципи державної політики у сфері ліцензування та зробив помилкові висновки про порушення Інститутом вимог указаного пункту Ліцензійних умов, що сталось унаслідок також недотримання установлених статтею 2 КАС України таких критеріїв правомірної поведінки суб`єкта владних повноважень, як обґрунтованість та пропорційність.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що викладені в акті про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 12.09.2019р. №10.3-12-10 обставини і висновки стосовно наявності порушень позивачем пунктів 5, 6, додатка 14 до Ліцензійних умов та пункту 69 Ліцензійних умов та їх не усунення - не знайшли свого достовірного підтвердження в ході судового розгляду, тобто акт фактично є безпідставним. Однак цей акт згідно із пунктом 5 частини 2 статті 16 Закону №222-VIII є самостійною підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії. Тому суд вважає, що оскільки в акті про невиконання суб`єктом господарювання розпорядження щодо усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 12.09.2019р. №10.3-12-10 викладено помилкові і безпідставні висновки щодо наявності або неусунення раніше виявлених порушень Ліцензійних умов, то він не міг бути правомірною підставою для прийняття відповідачем наказу від 17.09.2019 р. № 959-л «Про результати позапланової перевірки Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова»», яким позивачу анульовано ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти.

За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги в частині протиправності оскаржуваного наказу. Відповідач, в свою чергу, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування обставин, якими можливо було б спростувати доводи позивача.

Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір у сумі 2102,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова» (73003, м. Херсон, вул. Старообрядницька, 2, код ЄДРПОУ 39956476) до Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 17 вересня 2019 року № 959-л «Про результати позапланової перевірки Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова»».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 38621185) на користь Приватного закладу «Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова» (73003, м. Херсон, вул. Старообрядницька, 2, код ЄДРПОУ 39956476) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 114000000