ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 липня 2020 року

справа № 806/3183/17

адміністративне провадження № К/9901/10452/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Статілко Ю. С.,

за участю представників

позивача - Величка О. В., адвоката за довіреністю від 20 червня 2018 року,

відповідача - Захарко Н. В. в порядку самопредставництва,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у складі судді Нагірняк М. Ф.,

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у складі суддів Сушка О. О., Залімського І. Г., Мацького Є. М.,

у справі № 806/3183/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД

до Головного управління ДПС у Житомирській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом (з урахуванням заяв від 7 грудня 2017 року та від 20 червня 2019 року про уточнення та доповнення доводів позовної заяви) до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 серпня 2017 року № 0016471409 про збільшення Товариству грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів в розмірі 11 547 556,13 грн та застосування фінансових санкцій в розмірі 2 886 889,03 грн, №0016461409 про збільшення Товариству грошового зобов`язання з додаткового імпортного збору в розмірі 2 749 418,13 грн та застосування фінансових санкцій в розмірі 687 354,53 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Верховний Суд постановою від 16 квітня 2019 року у справі № 806/3183/17 скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, а справу №806/3183/17 передав на новий розгляд до суду першої інстанції. В цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки обставинам справи щодо бази оподаткування, з урахуванням того, що на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, літак ввезений на територію України в режимі переробки продовжує перебувати в цьому ж режимі; не дослідили питання щодо проведення нарахування платежу з додаткового імпортного збору, з урахуванням того, що Boeing-3B7, який було поміщено в режим переробки згідно МД від 15 липня 2015 року №401090002/2015/014279 в режим імпорту не переводився, а також не з`ясували питання, який правовий статус має літак на момент проведення перевірки; не дослідили на законодавчому рівні, яким чином додатковий імпортний збір, що було запроваджено лише на 2015 рік виключно до товарів, що ввезені в режимі імпорту та випущених у вільний обіг в Україні, донараховано до товару (повітряного судна), що перебуває в режимі переробки.

Верховний Суд також зазначив, що самостійне визначення податковим органом, зокрема, Головним управлінням ДФС у Житомирській області, митної вартості товару ввезеного на митну територію України в режимі переробки відповідно до рахунку-проформи, інвойсу та донарахувань податкових зобов`язань з додаткового імпортного збору та податку на додану вартість, керуючись виключно величиною, зазначеною в таких документах, не передбачено чинним законодавством України.

Верховний Суд визнав, що в порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки повноваженням Головного управління ДФС у Житомирській області на проведення документальної невиїзної перевірки Товариства щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи МД №401090002/2015/014279 від 15 липня 2015 року, про що зазначав позивач в процесі апеляційного розгляду справи.

Судові рішення, які є предметом касаційного оскарження, ухвалені судами за результатами нового розгляду.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 05 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 22 серпня 2017 року №0016461409 та №0016471409.

Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій визнали, що позивач не дотримався умов митного режиму переробки товару на території України. Таке порушення, за висновком судів, може бути підставою для сплати Товариством сум податкових зобов`язань (додаткового імпортного збору на суму 2 749 418,13 грн та податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) на суму 11 547 556,13 грн за МД №401090002/2015/014279 від 15 липня 2015 року), на яку було надане таке умовне звільнення та пені, нарахованої відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання такого умовного звільнення від оподаткування. При цьому, суди попередніх інстанцій встановили невиконання податковим органом вимог Митного кодексу України щодо призначення та проведення невиїзної перевірки, що призвело до визнання її незаконною та відсутності правових наслідків. Суди здійснили аналіз норм, покладених в основу прийняття спірних актів індивідуальної дії та дійшли висновку, що вони не наділяють відповідача повноваженнями донараховувати спірні грошові зобов`язання (повторно).

13 квітня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, яка ухвалою суду від 15 квітня 2020 року залишена без руху.

9 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду внаслідок усунення відповідачем недоліків касаційної скарги відкрито провадження за касаційною скаргою відповідача на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі №806/3183/17 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребувано справу з суду першої інстанції.

Одночасно з касаційною скаргою податковий орган заявив клопотання про заміну відповідача на правонаступника відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з реорганізацією. Суд вбачає підстави для задоволення клопотання податкового органу та здійснює заміну Головного управління ДФС у Житомирській області на Головне управління ДПС у Житомирській області.

22 червня 2020 року справа №806/3183/17 надійшла до Верховного Суду.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №806/3183/17 є пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 151, частини першої статті 160, частини першої статті 289, частин другої, четвертої статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України), статей 2, 3 Закону України від 28 грудня 2014 року № 73-VIII «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України», пункту 190.1. статті 190, підпункту 206.2.3. пункту 206.2., пункту 206.16 статті 206 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

В касаційні скарзі відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо незаконності перевірки, зазначає фактичні обставини щодо підстав та порядку проведеної перевірки. Висновуючись на положеннях статей 4, 147, 148, 151, 160 МК України, відповідач наполягає на правовій позиції, що митний режим переробки товарів на митній території України повинен бути завершений платником податків у визначений статтею 160 МК України спосіб та у строки, встановлені статтею 151 цього кодексу.

Скаржник посилається на пункти 2, 3 частини першої статті 292 МК України і доводить, що 14 липня 2016 року закінчився період дії повного умовного звільнення від сплати митними платежами товару поміщеного за МД №401090002/2015/014279 від 15 липня 2015 року у режим переробки на митній території України, з огляду на що у позивача виник обов`язок зі сплати митних платежів.

Відповідач не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що норми пункту 206.16 статті 206 МК України не наділяють відповідача правом донарахування спірних податкових зобов`язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених статтею 123 ПК України та вважає, що суди не застосували закон, який підлягав застосуванню, а саме приписи підпунктів 54.3.2., 54.3.6. пункту 54.3. статті 54 ПК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

14 липня 2020 року від позивача на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення щодо безпідставності касаційної скарги, в яких Товариство викладає свою позицію щодо відсутності підстав для касаційного оскарження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), зокрема, зазначає, що Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, дослідили зміст наказу про перевірку та дійшли висновку про його невідповідність вимогам законодавства, тобто виходили з оцінки законності перевірки та змісту наказу про призначення перевірки, а отже з відсутності підстав її проведення податковим органом відповідно до статті 351 Митного кодексу України. Висновки щодо застосування цієї норми та висновки щодо проведення контролюючим органом невиїзних перевірок, висловлені у постановах Верховного Суду від 7 серпня 2018 року у справі № 808/2133/17, від 12 червня 2020 року у справі № 808/529/17, від 23 липня 2019 року у справі № 820/4348/18, від 16 січня 2018 року у справі №805/13237/13-а, від 2 квітня 2019 року у справі №1340/4044/18. Позивач наголошує на тому, що суди встановили відсутність у наказі на перевірку конкретно визначених підстав згідно з частиною другою статті 351 МК України, а тому підстава для касаційного оскарження, зазначена у касаційній скарзі, не підтверджена, що в силу пункту 4 частини першої статті 339 КАС України є підставою для закриття касаційного провадження.

Щодо інших доводів касаційної скарги (дослідження та оцінка судами змісту наказу на перевірку, порушення Товариством податкового/митного законодавства встановлені під час перевірки), позивач вважає, що вони зводяться до переоцінки обставин справи, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції відповідно до вимог статті 341 КАС України.

Позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити як повністю безпідставної.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з митною декларацією №401090002/2015/014279 від 15 липня 2015 року Товариство оформило у митному режимі переробки на митній території України (ІМ 51 АА) товар "Літак цивільної авіації Boeing 737-3B7, реєстраційний № EY-539, серійний №23700, бувший у використанні, дата випуску 27 жовтня 1987 року, призначений для перевезення пасажирів, обладнаний двома двигунами CFM56-3B2, серійні номери 724394 та 722239, фірма-виробник: Boeing Company, країна виробництва: US, торгівельна марка: Boeing", код товару за УКТ ЗЕД- 8802400000 (гр.33 МД), код країни походження US (гр.34 МД), ціна товару 2 500 000 дол. США (гр.42 МД), митна вартість 54988362,50 грн (гр.12 МД), преференція 517000517 (гр.36 МД), що ввозився з метою ремонту згідно зовнішньоекономічного договору від 8 липня 2015 року № 15-010 (гр.44 МД).

В графі 2 МД №401090002/2015/014279 від 15 липня 2015 року заявлено відправником/експортером - JSC "EAST AIR" (адреса: Khartoum International Airport, Sudan). Одержувачем продукції (графа 8 МД) зазначено ТОВ "ЯнЕір" ЛТД (адреса: 10007, Україна, м. Житомир, вул. Авіаторів 9). Особою, відповідальною за фінансове врегулювання (графа 9 МД) задекларовано ТОВ "ЯнЕір" ЛТД. Торгівельною країною (графа 11 МД) зазначено Таджикистан, а країною відправлення (графа 15 МД) - Судан.

Митний режим переробки був зумовлений договором від 8 липня 2015 року № 15-010 про надання послуг та виконання робіт по технічному обслуговуванню повітряного судна EY-539, укладеного авіакомпанією "Ист Эйр/East Air" (Замовник) та ТОВ "ЯнЕір" ЛТД (Виконавець). Умовами такого договору передбачено, що позивач приймає на себе зобов`язання на виконання робіт по технічному обслуговуванню літака EY-539, виконання директив льотної придатності, а також робіт по заміні агрегатів з обмеженим ресурсом і терміном придатності у відповідності до "AD-Status", AGD, і "Time Controlled items". Роботи виконуються на базі Виконавця, силами і засобами Виконавця в термін, узгоджений із Замовником. Доставка літака на базу Виконавця і назад на базу Замовника здійснюється за рахунок Замовника. Виконані роботи оформлюються Актом приймання-передачі, який є підставою для оплати робіт та послуг Виконавця (а. с. 40 - 41 т. 1).

Відповідач призначив та провів згідно з пунктом 1 частини другої статті 351 МК України відносно Товариства документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог митного законодавства за МД №401090002/2015/014279 від 15 липня 2015 року, про що складено акт перевірки від 8 серпня 2017 року (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовані порушення Товариством частини першої статті 160, частини першої статті 289 МК України, статей 2, 3 Закону України "Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України", пункту 206.16 статті 206 ПК України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті додаткового імпортного збору за МД №401090002/2015/014279 від 15 липня 2015 року на суму 2 749 418,13 грн, а також частини першої статті 160, частини першої статті 289 МК України, пункту 190.1 статті 190, підпункту 206.2.3 пункту 206.2, пункту 206.16 статті 206 ПК України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за МД №401090002/2015/014279 від 15 липня 2015 року на суму 11 547 556,13 грн.

За результатами перевірки керівник податкового органу 22 серпня 2017 року на підставі підпунктів 54.3.2., 54.3.6. пункту 54.3. статті 54 ПК України та відповідно до пункту 123.1. статті 123 цього Кодексу прийняв податкові повідомлення-рішення: №0016471409, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів в розмірі 11 547 556,13 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 886 889,03 грн; №0016461409, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з додаткового імпортного збору в розмірі 2749418,13 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 687 354,53 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до пункту 25 частини першої статті 4 МК України митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Пунктом 62 цієї статті визначено, що умовне звільнення від оподаткування митними платежами - звільнення від сплати нарахованого податкового зобов`язання у разі поміщення товарів у митні режими, що передбачають звільнення від оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму.

Декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим (стаття 71 МК України).

Згідно з частиною першою статті 73 МК України умови перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у відповідному митному режимі, обмеження щодо їх використання, застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами України з питань державної митної справи та у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 147 МК України переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Строк переробки товарів на митній території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення органом доходів і зборів іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів (стаття 151 МК України).

За положеннями частин першої та другої статті 152 МК України товари, поміщені в митний режим переробки на митній території, а також продукти їх переробки протягом всього строку перебування в цьому режимі знаходяться під митним контролем.

Органи доходів і зборів можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції з переробки таких товарів.

Згідно з частиною першою статті 160 МК України митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених частиною другою цієї статті (конфіскації товарів, повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили).

Пунктом 206.16 статті 206 ПК України визначено, що у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

Відповідно до частини четвертої статті 296 МК України у разі нецільового використання товарів, щодо яких було надано умовне звільнення від оподаткування, а також порушення умов митних режимів, поміщення в які передбачає умовне звільнення від оподаткування, застосовуються ставки митних платежів, що діють на день прийняття органом доходів і зборів митної декларації для митного оформлення. Митна вартість товарів, їх кількість чи інші характеристики, що використовуються для визначення бази оподаткування, визначаються на день застосування ставок митних платежів.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Пунктом 1 частини другої статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Статтею 1 Закону України від 28 грудня 2014 року № 73-VIII «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» (втратив чинність з 1 січня 2016 року на підставі Закону № 912-VIII від 24 грудня 2015 року) встановлено, що тимчасово, строком на 12 місяців, запровадити додатковий імпортний збір відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та Домовленості про положення ГАТТ-1994 щодо платіжного балансу. Додатковий імпортний збір справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту, незалежно від країни походження цих товарів та укладених Україною угод (договорів) про вільну торгівлю.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Товариство здійснило митне оформлення повітряного судна в режимі переробки, який передбачає умовне повне звільнення від оподаткування митними платежами за умови дотримання вимог митного режиму.

Суди попередніх інстанцій з огляду на невиконання Товариством у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення митного режиму переробки вважають порушеними умови дотримання цього митного режиму, що відповідно до пункту 206.16 статті 206 ПК України тягне обов`язок сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

Здійснюючи новий судовий розгляд, суди попередніх інстанцій дослідили та надали оцінку підставам проведення перевірки, зокрема установили відсутність у наказі відповідача №927 від 27 червня 2017 року із змінами, внесеними наказом №962 від 05 липня 2017 року підстав, встановлених пунктом 1 частиною другою статті 351 МК України (за результатами аналізу електронних копій митних декларацій; на підставі інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів; з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів). Крім того суди зауважили, що на час прийняття рішення про проведення такої перевірки товар продовжував перебувати в митному режимі переробки на митній території.

Суди констатували відсутність у наказі фактів, які свідчать про можливі порушення платником митного законодавства, що не відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків, допускає можливість недосягнення перевіркою її мети, позбавляє можливості платника спростувати наявну у податкового органу інформацію про можливі порушення та надати посадовим (службовим) особам органів податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, що в свою чергу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

Відповідач в касаційній скарзі в спростування таких висновків судів попередніх інстанцій зазначив, що з метою дотримання процедури призначення та проведення перевірки, до початку її проведення Товариству направлено письмове повідомлення від 29 червня 2017 року №218/6/06-30-14-09, яке отримано Товариством 5 липня 2017 року. Крім того податковий орган до матеріалів справи додавав копії запитів від 28 березня 2017 року, від 7 липня 2017 року зроблені до проведення перевірки та під час перевірки. На виконання вимог контролюючого органу платник податків надав відповіді від 27 квітня 2017 року та від 21 липня 2017 року з письмовими поясненнями та копіями первинних документів. Відповідач вважає, що висновки суду викладені в рішенні щодо неможливості ідентифікації фактичних підстав проведення перевірки не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки достатніми доказами доведено, що позивач був обізнаний про не завершення митного режиму переробки на території України у належний спосіб по МД № 402090002/2015/014279 від 15 липня 2015 року.

Ці доводи скаржника стосуються виключно фактичних обставин справи, оцінка яким надана судами попередніх інстанцій та знаходиться за межами касаційного перегляду.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, здійсненим з урахуванням зміни позивачем підстав позову в процесі нового розгляду на виконання ухвали Верховного Суду, про те, що відсутність в наказі на проведення перевірки підстав його проведення унеможливлює прийняття висновків невиїзної документальної перевірки позивача.

Аналіз статті 160 МК України свідчить про те, що митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у разі конфіскації товарів або повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що норми цієї статті не встановлюють такої підстави для завершення чи припинення митного режиму переробки на митній території як закінчення терміну строків такої переробки товарів на митній території України.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що пункт 206.16. статті 206 ПК України не надає повноважень контролюючому органу повторно донараховувати податкові зобов`язання після митного оформлення товарів (шляхом їх повторення), а також застосовувати фінансові санкції, передбачені статтею 123 цього кодексу.

Контролюючий орган в касаційній скарзі не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій не застосували норми підпунктів 54.3.2, 54.3.6. пункту 54.3 статті 54 ПК України.

За змістом цих норм, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Суд визнає, що положення пункту 206.16 статті 206 ПК України, яка регулює особливості оподаткування операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму та положення пункту 54.3 статті 54 ПК України, яким встановлено повноваження контролюючого органу на самостійне визначення сум грошових зобов`язань, мають різне правове навантаження. Відсутність операцій, які є об`єктом оподаткування в розумінні пункту 206.16 статті 206 ПК України, як встановили суди попередніх інстанцій, не впливає на компетенцію податкового органу щодо визначення податкових, грошових зобов`язань відповідно до підпунктів 54.3.2, 54.3.6. пункту 54.3 статті 54 ПК України, згідно з якими відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Щодо визначення відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 22 серпня 2017 року №0016461409 грошового зобов`язання з додаткового імпортного збору на підставі статей 2, 3 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» (закон втратив чинність 1 січня 2016 року) Суд зазначає, що цей Закон чітко регламентує, що додатковий імпортний збір справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту, при цьому учасниками справи не заперечується, що повітряне судно ввезено та поміщено в режим переробки, і в режим імпорту не переводилось, у вільний обіг на митній території не випускалося.

Відтак Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 22 серпня 2017 року №0016461409, № 0016471409 з огляду на безпідставність призначення та проведення перевірки.

Звертаючись із касаційною скаргою відповідач зазначив підставу касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Суд визнає, що у цьому випадку скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Заявник касаційної скарги обмежився виключно переліком норм стосовно яких, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду щодо їх правозастосування. Надані під час розгляду пояснення представника відповідача вказують на те, що скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, здійсненими за результатами оцінки встановлених обставин, вказує на не встановлення судами істотних обставин, які мають значення для вирішення справи по суті.

Суд зазначає, що з огляду на межі касаційного перегляду, запроваджені з 8 лютого 2020 року, суд позбавлений можливості змінювати підстави касаційного перегляду самостійно.

ВИСНОВКИ СУДУ

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Підприємства залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції і постанова суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 806/3183/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер