ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/744/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Стратієнко Л. В., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Волинської області

у складі судді Якушевої І. О.

від 12.12.2019

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Савченко Г. І., Павлюк І. Ю., Демидюк О. О.

від 03.03.2020

за позовом ОСОБА_1

до: 1) Другого відділу Державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області, 2) Державного підприємства «Сетам» в особі відокремленого підрозділу Волинської філії Державного підприємства «Сетам», 3) Приватного підприємства виробничої фірми «КМЗ»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Мале підприємство «Стерн»,

про визнання недійсними електронних торгів та скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

за участю представників:

позивача: Багіров Р. А.

відповідача-1: Білова В. А.

відповідача-2: не з`явилися

відповідача-3: Романюк Л. С.

третьої особи: Романюк Л. С.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Державного підприємства «Сетам» в особі відокремленого підрозділу Волинської філії Державного підприємства «Сетам» та Приватного підприємства виробничої фірми «КМЗ» про:

- визнання недійсними електронних торгів з реалізації 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн» (код ЄДРПОУ: 13356187), юридична адреса: м. Луцьк, вул. Вороніхіна, 13, фактична адреса: Волинська область, місто Ківерці, вул. Кузнецова, 48, реєстраційний номер лота: 183738, результати яких оформлені протоколом проведення електронних торгів № 218894 від 12.12.2016;

- визнання недійсним акта про проведені електронні торги від 07.02.2017, складеного головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Денисюк Валентиною Сергіївною у зведеному виконавчому провадженні № 48846483, за яким у Приватного підприємства виробничої фірми «КМЗ» виникло право власності на 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн»;

- скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 14.08.2017 відносно Малого підприємства «Стерн» (код ЄДРПОУ: 13356187) - внесення судового рішення, яке потребує зміни атрибутів суб`єкта, запис № 11986670008002071, реєстратор Маковецький Віктор Михайлович; Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради;

- скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 06.10.2017 відносно Малого підприємства «Стерн» (код ЄДРПОУ: 13356187) - зміна складу комісії з припинення/виділу, запис № 11981420009002071, реєстратор Глущенко Дарина Сергіївна, Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради;

- скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09.10.2017 відносно Малого підприємства «Стерн» (код ЄДРПОУ: 13356187) - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, запис № 11981070010002071, реєстратор Глущенко Дарина Сергіївна, Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради; заміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні електронні торги з реалізації 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн» за своєю правовою природою є правочином, який може бути визнаний недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочинів. В якості підстав недійсності спірного правочину позивачка зазначила те, що він:

- суперечить частині 4 статті 63 Господарського кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки за цим правочином був реалізований статутний капітал Малого підприємства «Стерн», який не поділяється на частки, не належить боржнику - ОСОБА_1 , а є власністю самого Малого підприємства «Стерн», яке не було та не є боржником у будь-яких виконавчих провадженнях, а відтак, не може бути предметом продажу на електронних торгах,

- був порушений порядок визначення ціни переданого на торги майна (державний виконавець не врахував висновки рецензії на звіт про оцінку майна, не надіслав боржнику звіт про оцінку майна);

- майно було передане на торги та реалізоване за заниженою ціною, яка не відповідає дійсній ринковій вартості та яка була визначена без урахування вартості майна підприємства.

Позивач просить визнати недійсним акт про проведені електронні торги від 07.02.2017 як документ, що являє собою договір купівлі-продажу майна за результатами проведених електронних торгів, а також просить для повного відновлення корпоративних прав позивача у Малому підприємстві «Стерн» скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, внесені на підставі спірного правочину, посилаючись при цьому на те, що зазначені вимоги є належними способами захисту згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 у справі № 910/856/17.

За твердженням позивача заявлені ним вимоги підлягають розгляду в порядку та за правилами господарського судочинства згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2018 у справі № 725/3212/16-ц, від 13.02.2019 у справі № 756/10182/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, оскільки сторонами спірного правочину є юридичні особи, а позовні вимоги пов`язані із захистом порушених корпоративних прав позивача у Малому підприємстві «Стерн».

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1.3. Статуту Малого підприємства «Стерн» (ідентифікаційний код: 13356187) (тут і далі по тексту - у редакції, затвердженій рішенням власника Малого підприємства «Стерн» від 22.12.2006 та зареєстрованій 09.01.2007, № запису 11981050003002071 з урахуванням змін до статуту, затверджених рішенням власника Малого підприємства «Стерн» від 22.12.2006, яка була чинна станом на дату проведення спірних електронних торгів) ОСОБА_1 є одноособовим засновником (власником) Малого підприємства «Стерн».

Згідно з пунктом 4.3. Статуту Малого підприємства «Стерн» для забезпечення діяльності підприємства засновником (власником) створюється статутний капітал (фонд) у розмірі 200 000,00 грн.

22.01.2013 Луцький міськрайонний суд Волинської області видав виконавчий лист № 0308/11299/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики від 22.07.2008 в сумі 10 890,14 доларів США та за договором позики від 20.01.2009 в сумі 1 043,73 доларів США, а всього на загальну суму 11 933,87 доларів США та 1 058,11 грн сплаченого судового збору.

25.01.2013 старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Онуфрійчук Ю.В. постановою від 25.01.2013 відкрив виконавче провадження № 36167728 з виконання зазначеного виконавчого листа.

09.04.2014 Головний державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Дуда Ю. М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 0308/11299/12, описав та наклав арешт на майно боржника, а саме: на 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн», що в грошовому еквіваленті складає 200 000,00 грн, про що склав відповідний акт опису й арешту майна серії ВЛ № 36167728 від 09.04.2014.

11.08.2014 з метою проведення оцінки вартості зазначеного арештованого майна, що належить позивачу в складі Малого підприємства «Стерн», державний виконавець призначив експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні № 36167728 - Бущука В. І. , про що виніс відповідну постанову, якою зобов`язав експерта надати письмовий висновок про ринкову вартість 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн», що належить ОСОБА_1

22.09.2014 державний виконавець прийняв постанову у виконавчому провадженні № 36167728 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно з якою, зокрема наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно, що зареєстроване за Малим підприємством «Стерн» у межах суми звернення стягнення - 96 409,73 грн.

Станом на дату накладення державним виконавцем зазначеного арешту на майно боржника Малому підприємству «Стерн» належало на праві приватної власності наступне нерухоме майно:

- земельна ділянка площею 1,5407 га, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Ківерці, вул. Кузнецова, 48, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, (для обслуговування адміністративних, виробничих та складських будівель). Документи, що посвідчують право власності: Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 575239 від 25.04.2012 року та інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна Довідка № 179726427 від 04.09.2019);

- адміністративно-виробнича будівля А-1, площею 187,4 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Ківерці, вул. Кузнецова, 48, право власності на яку виникло на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 10.07.2006 по справі № 7/106-75;

- цех по виготовленню кормів В-1, площею 123,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Ківерці, вул. Кузнецова, 48 право власності на який виник на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 10.07.2006 по справі № 7/106-75;

- водонапірна башта Б-1, площею 10,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Ківерці, вул. Кузнецова, 48, право власності на яку виникло на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 10.07.2006 по справі № 7/106-75.

Згідно з висновком про вартість майна, що належить ОСОБА_1 у складі Малого підприємства «Стерн», складеним суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом підприємницької діяльності, оцінювачем Бущуком В. І. , вартість такого майна станом на 01.08.2014 складає 178 400,00 грн без ПДВ.

У зв`язку з відсутністю підтвердження того, що боржник ( ОСОБА_1 ) була поінформована про результати оцінки вартості майна, таке майно не було реалізоване та 15.05.2015 державний виконавець постановою повторно призначив Бущука В. І. експертом, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання у виконавчому провадженні № 36167728 та зобов`язав експерта надати письмовий висновок про ринкову вартість 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн», що належить ОСОБА_1 .

Згідно з висновком про вартість майна, що належить ОСОБА_1 у складі Малого підприємства «Стерн», складеним суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом підприємницької діяльності, оцінювачем Бущуком В. І. , вартість такого майна станом на 01.05.2015 складала 246 500,00 грн без ПДВ.

22.07.2015 боржник - ОСОБА_1 подала державному виконавцю заперечення на висновок експерта, в якому, зокрема, вказала про те, що статутний капітал підприємства не може бути оцінений та реалізований на торгах у виконавчому провадженні, де боржником є власник такого підприємства, оскільки таке майно є власністю підприємства, а не його засновника, зазначила про те, що оцінка майна була проведена неправильно та необ`єктивно, просила призначити рецензування зазначеного висновку.

Державний виконавець постановою від 07.08.2015 призначив рецензування зазначеного звіту про оцінку майна, проведення якого доручив Товариству з обмеженою відповідальністю «Ірта Консалтинг».

У рецензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірта Консалтинг» № 02 від 30.09.2015 на звіт про оцінку майна, що належить ОСОБА_1 у складі цілісного майнового комплексу - Малого підприємства «Стерн», встановлено, що цей звіт не відповідає в повній мірі вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинуло на достовірність оцінки.

22.01.2016 державний виконавець з метою проведення оцінки вартості арештованого майна постановою призначив Глизь О. Г. експертом, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання у виконавчому провадженні № 36167728 та зобов`язав експерта надати письмовий висновок (звіт) про оцінку майна з питань ринкової вартості 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн», що належить ОСОБА_1 .

Згідно зі звітом про оцінку майна (100% статутного капіталу) Малого підприємства «Стерн», складеним суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом підприємницької діяльності, оцінювачем Глизь О. Г. , вартість такого майна станом на 10.06.2016 складає 200 000,00 грн.

У подальшому державний виконавець подав на адресу Волинської філії Державного підприємства «Сетам» заявку № 28404 від 29.08.2016 на реалізацію арештованого майна (рухомого майна): 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн» за стартовою ціною продажу 200 000 грн у зведеному виконавчому провадженні № 48846843 з виконання виконавчих листів, виданих Луцьким міськрайонним судом Волинської області № 0308/11299/12 від 09.11.2012, № 161/17882/14-ц від 28.01.2015 та № 161/14607/15-ц від 18.12.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на загальну суму 499 514,15 грн.

Перші електронні торги, які були призначені на 01.11.2016, не відбулись у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Наступні торги були призначені на 21.11.2016 із зниженою стартовою ціною - 150 000 грн, які також не відбулись у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Втретє торги були призначені на 12.12.2016 за зниженою стартовою ціною майна до 100 000 грн. Переможцем цих торгів став їх єдиний учасник - Приватне підприємство виробнича фірма «КМЗ», яке придбало майно за запропонованою ціновою пропозицією 100 000 грн. Проведення зазначених торгів було оформлене протоколом проведення електронних торгів № 218894 від 26.12.2016.

07.02.2017 головний державний виконавець Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Денисюк В. С. склав акт про проведені електронні торги у зведеному виконавчому проваджені № 48846483 від 07.02.2017.

Отримані за результатом проведених торгів від переможця торгів грошові кошти в сумі 100 000 грн були розподілені наступним чином: згідно з розпорядженням державного виконавця ВП № 52674761/17 від 27.12.2016 85 000 грн були перераховані в доход бюджету м. Луцьк як борг позивача, стягувач - Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, 9 500 грн - зараховані до бюджету як виконавчий збір, 500 грн - як витрати виконавчого провадження, 5 000 грн - як винагорода організатора торгів.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 31.07.2019 після проведення зазначених електронних торгів до Єдиного державного реєстру були внесені наступні зміни щодо Малого підприємства «Стерн»:

- 14.08.2017 - внесення судового рішення, яке потребує зміни атрибутів суб`єкта (зміна власника підприємства з ОСОБА_1 на Приватне підприємство виробнича фірма «КМЗ»), запис № 11986670008002071, реєстратор Маковецький В. М.; Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради. Ця реєстраційна дія була проведена на підставі постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.06.2017 по справі № 161/7129/17, якою суд визнав протиправними дії державного реєстратора про відмову Приватному підприємству виробничій фірмі «КМЗ» у проведені державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, та зобов`язав державного реєстратора провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, шляхом внесення змін до статуту Малого підприємства «Стерн» про зміну складу засновників відповідно до рішення від 22.02.2017 засновника (власника) ППВФ «КМЗ»;

- 06.10.2017- зміна складу комісії з припинення/виділу ( ОСОБА_1 замінена на ОСОБА_9 ), запис № 11981420009002071, реєстратор Глущенко Д. С., Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради;

- 09.10.2017 - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, запис № 11981070010002071, реєстратор Глущенко Д. С., Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» Луцької міської ради; заміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів ( ОСОБА_1 замінена на ОСОБА_9 ).

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби м. Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Державного підприємства «Сетам» в особі відокремленого підрозділу Волинської філії Державного підприємства «Сетам» та Приватного підприємства виробничої фірми «КМЗ» про визнання недійсними зазначених електронних торгів з реалізації 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн», оформлених протоколом проведення електронних торгів № 218894 від 12.12.2016, та акта про проведені електронні торги від 07.02.2017, складеного головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Денисюк В. С. у зведеному виконавчому провадженні № 48846483, а також про скасування записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно Малого підприємства «Стерн» № 11986670008002071 від 14.08.2017, № 11981420009002071 від 06.10.2017 та № 11981070010002071 від 09.10.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні електронні торги з реалізації 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн», які за своєю правовою природою є правочином, суперечать частині 4 статті 63 Господарського кодексу та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки за цим правочином був реалізований статутний капітал Малого підприємства «Стерн», який не належить боржнику - ОСОБА_1 , а є у власністю самого Малого підприємства «Стерн», яке не було та не є боржником у будь-яких виконавчих провадженнях, з огляду на що статутний капітал, який не належить боржнику, не міг бути предметом продажу на електронних торгах, був переданий на торги з порушенням порядку визначення його вартості, реалізований за заниженою ціною, без урахування дійсної ринкової вартості нерухомого майна підприємства.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Волинської області рішенням від 12.12.2019 частково задовольнив позов. Визнав недійсними електронні торги з реалізації 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн», реєстраційний номер лота: 153738, результати яких оформлені протоколом проведення електронних торгів № 218894 від 12.12.2016. Визнав недійсним акт про проведені електронні торги від 07.02.2017, складений головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Денисюк В. С. у зведеному виконавчому провадженні № 48846483, за яким у Приватного підприємства виробничої фірми «КМЗ» виникло право власності на 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн». У решті позовних вимог відмовив. Стягнув з кожного відповідача на користь позивача по 1 280,66 грн витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що:

- позивач обрала належний спосіб захисту у формі звернення до суду з позовною заявою, а не зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби;

- спірні електронні торги за своєю правовою природою є правочином, який може бути визнаний недійсним в судовому порядку;

- позивачка не була ознайомлена з експертною оцінкою майна у виконавчому провадженні, яка стала підставою для передачі майна на спірні електронні торги, та була позбавлена можливості оскаржити результати оцінки у встановленому законом порядку;

- спірні електронні торги суперечать вимогам статей 63, 133, 134, 139 Господарського кодексу України, оскільки на спірних торгах було відчужене майно - 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн», що не належало боржнику - ОСОБА_1 , а перебувало у власності Малого підприємства «Стерн», яке не було боржником у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа № 0308/11299/12. Другий відділ Державної виконавчої служби м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області, передавши на реалізацію майно, яке не належало боржнику, порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», що передбачають право виконавця арештовувати, описувати, оцінювати, звертати стягнення та передавати на електронні торги майно, яке належить виключно боржнику, а також порушив права Малого підприємства «Стерн» як власника статутного капіталу;

- реалізація на спірних електронних торгах статутного капіталу за заниженою ціною не має істотного значення та не впливає на результат вирішення спору про визнання торгів недійсними, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства статутний капітал малого підприємства взагалі не міг бути переданий на реалізацію.

Відмовлячи у задоволенні позовних вимог про скасування реєстраційних записів, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачка у позовній заяві не визначила відповідачів за цими вимогами.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 03.03.2020 скасував рішення Господарського суду Волинської області від 12.12.2019 в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів з реалізації 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн», оформлені протоколом проведення електронних торгів № 218894 від 12.12.2016, та про визнання недійсним акта про проведені електронні торги від 07.02.2017, складеного головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Денисюк В. С. у зведеному виконавчому провадженні № 48846483. Прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову в цій частині. У решті рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції залишив без змін. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «КМЗ» 5 763,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Додатковою постановою від 24.03.2020 Північно-західний апеляційний господарський суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «КМЗ» 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу, який може бути визнаний недійсним за правилами визнання недійсними правочинів. Проте, відмовив у задоволенні позову оскільки дійшов висновку про те, що:

- порушення, допущені посадовими особами державної виконавчої служби до початку торгів, на які послалася позивачка як на підстави недійсності спірних торгів, не стосуються правил їх проведення, зводяться до оскарження дій державного виконавця у виконавчому провадженні, що має самостійний спосіб оскарження, і не може бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, а позивачка такі дії не оскаржувала. При цьому суд послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.12.2019 у справі № 344/1868/16-ц та від 14.02.2018 у справі № 490/5475/15;

- позивачка не довела наявності порушення правил проведення спірних електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення її законних прав у результаті проведення спірних торгів;

- Закон України «Про виконавче провадження», Правила реалізації арештованого майна, затверджені наказом МЮУ № 2831/5 від 29.09.2016, не встановлюють чіткої форми відправлення письмового повідомлення про проведення торгів, з огляду на що у разі, якщо відповідне повідомлення надсилається простим, а не рекомендованим відправленням, таких доказів не може бути, а позивачка, посилаючись на те, що вона не була повідомлена про день, час та місце проведення торгів, маніпулює тим, що в матеріалах справи відсутні докази вручення їй таких повідомлень;

- статутний капітал одноособового приватного підприємства може бути самостійним предметом продажу на аукціоні, оскільки законодавство чинне на момент проведення спірних електронних торгів не обмежувало державного виконавця у можливості звернення стягнення на частку боржника в статутному капіталі одноособового приватного підприємства, а висновок місцевого господарського суду про неможливість реалізації на електронних торгах статутного капіталу приватного підприємства, який не належить боржнику (позивачці), є помилковим, оскільки у такому випадку права позивачки не порушені та вона є неналежним позивачем у справі;

- позивачка, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, не скористалася своїм правом в порядку частини 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» на звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

- вимоги про скасування реєстраційних записів не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від визнання недійсними електронних торгів.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивачка - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 повністю, а рішення Господарського суду Волинської області від 12.12.2019 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування реєстраційних записів та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги, а в решті рішення Господарського суду Волинської області від 12.12.2019 залишити без змін.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В якості підстав касаційного оскарження скаржник зазначив пункти 1 та 2 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та послався на неправильне застосування і порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, не застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду та необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 344/1868/16-ц та від 14.02.2018 у справі № 490/5475/15, застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції:

- не застосував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018 у справі № 1421/5229/12-ц, про те, що у разі оформлення за стягувачем права на нерухоме майно, належним і ефективними способом захисту прав боржника у такому випадку є звернення до суду з позовом про визнання електронних торгів недійсними, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень;

- залишив поза увагою обставини того, що позивачка була позбавлена відповідачем-1 права подати скаргу на оцінку майна у порядку судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки їй така оцінка не направлялася, а про її існування та про проведені торги позивачка дізналась вже після їх проведення, з огляду на що не врахував, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.07.2018 у справі № 1421/5229/12-ц єдиним способом захисту порушеного права є звернення позивачки з позовом до суду;

- вибірково (частково) застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2019 у справі № 925/796/18, не врахував висновки щодо необхідності з`ясування обставин поінформованості боржника щодо торгів (лоту, місця та часу проведення, ціни), не з`ясував ці обставини;

- вибірково (частково) застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.02.2018 у справі № 490/5475/15, не врахував висновки щодо необхідності надання позивачем для задоволення позову доказів в підтвердження іншої (більшої) стартової ціни переданого на торги майна, залишив поза увагою наявний у матеріалах цієї справи (№ 903/744/19) доказ: висновок судової експертизи № 55 від 18.06.2019, згідно з яким вартість переданого на спірні електронні торги майна (грошова вартість корпоративних прав ОСОБА_1 ) у дев`ять разів перевищує вартість, визначену у висновку експерта, за яким майно було передане на торги, що порушує права позивачки, оскільки їй було завдано матеріальної шкоди, а також суд не врахував обставини того, що при проведенні третьої оцінки майна експерт не врахував висновки рецензії другого звіту;

- не врахував висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 13.12.2017 у справі № 927/1184/15 з подібними правовідносинами, зроблені з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, про те, що явно занижена оцінка майна є підставою для визнання торгів недійсними.

Посилаючись на викладене, позивачка у касаційній скарзі просить відступити від висновку Верховного Суду про те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, викладеного Верховним Судом у постановах від 18.12.2019 у справі № 344/1868/16-ц та від 14.02.2018 у справі № 490/5475/15.

Також за твердженням позивачки у касаційній скарзі суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов помилкового висновку про те, що статутний капітал одноособового приватного підприємства може бути самостійним предметом продажу на аукціоні, оскільки:

- неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема положення статті 177 - 179, 181, 190, 191 Цивільного кодексу України, статті 133, 134, 139 Господарського кодексу України, пункт 19 частини 1 статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства»;

- не врахував висновок Конституційного Суду України, викладений у рішенні від 19.09.2012 у справі № 17-рп/2012, за змістом якого приватне підприємство є окремим об`єктом права власності у вигляді єдиного майнового комплексу, до якого входять усі види майна такого підприємства, в тому числі вклад до статутного капіталу, а також висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.08.2019 у справі № 212/12256/14-ц, щодо застосування статей 177, 179, 181, 182, 183, 186, 188, 190, 191 Цивільного кодексу України, з огляду на які позивач зазначає, що статутний капітал не є об`єктом цивільних прав та не може бути предметом продажу на торгах, на торгах могло бути реалізоване майно позивача лише у вигляді Малого підприємства «Стерн» як єдиного майнового комплексу, а не у вигляді 100% статутного капіталу підприємства;

- залишив поза увагою обставини порушення при проведенні спірних електронних торгів вимог розділу ІХ Правил реалізації арештованого майна, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016, щодо порядку визначення ціни нереалізованого на торгах майна.

Крім того позивачка у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні позову в частині вимог про скасування реєстраційних записів. Зокрема позивачка зазначає, що місцевий господарський суд:

- порушив статтю 45 та пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.06.2019 у справі № 824/1751/14-а, залишив поза увагою те, що позивачка не просить скасувати такі записи у зв`язку із порушенням державним реєстратором публічно-правового порядку, тобто не оскаржує дії (бездіяльність) реєстратора, пов`язані із внесенням таких записів, а тому державний реєстратор не може бути відповідачем за такими позовними вимогами, спірні реєстраційні записи підлягають скасуванню в порядку реституції з метою відновлення становища, яке існувало до моменту укладення недійсного правочину;

- в порушення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не врахував висновки Верховного Суду, викладений у постановах від 16.04.2019 у справі № 915/508/18, від 23.01.2019 у справі № 904/1261/18, від 16.10.2019 у справі № 915/698/18 з подібними правовідносинами про скасування реєстраційних записів, у яких державний реєстратор, який вносив спірні записи до державного реєстру, не приймав участь або приймав лише в якості третьої особи.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У поясненнях на касаційну скаргу третя особа на стороні відповідачів - Мале підприємство «Стерн» не погоджується з доводами касаційної скарги та зазначає про те, що:

- положення статей 147, 149 ЦК України, які діяли на момент вчинення державним виконавцем виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 36167728, передбачали можливість звернення стягнення на майно учасника підприємства, зокрема на 100% статутного капіталу приватного підприємства, одноособовим володільцем якого є боржник, державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби при реалізації активів боржника у виконавчому провадженні ВП № 36167728 діяв у межах своїх повноважень та з дотриманням норм закону;

- доводи позивачки про те, що вона не була ознайомлена зі звітом про експертну оцінку ринкової вартості 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн» є безпідставними, недоведеними та спростовуються матеріалами виконавчого провадження, у яких є докази ознайомлення позивачки та її представника з матеріалами виконавчого провадження;

- твердження позивачки про те, що вартість реалізованого на спірних електронних торгах майна була визначена державним виконавцем неправильно зводяться до оскарження позивачкою дій державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні, які згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.05.2018 у справі № 910/10136/17 є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними;

- позовні вимоги про скасування реєстраційних записів не підлягають задоволенню з огляду на те, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Мале підприємство «Стерн» знаходиться у стані припинення на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 у справі № 2а/0370/3060/12, а пунктом 10 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлена заборона на здійснення реєстратором реєстраційних дії щодо юридичної особи, відносно якої проведена державна реєстрація рішення про її припинення у результаті її ліквідації. Крім того місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позивачка не визначала відповідачів у справі за вимогами про скасування реєстраційних записів.

Відповідач-3 у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги. При цьому відповідач-3 погоджується із зазначеними вище доводами Малого підприємства «Стерн», наведеними у поясненнях на касаційну скаргу.

Крім того 09.06.2020 до Касаційного господарського суду від відповідача-3 - Приватного підприємства виробничої фірми «КМЗ» надійшла заява про закриття провадження у справі № 903/744/19, у якій заявник посилається на те, що спір у цій справі не відповідає ознакам пункту 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, не є корпоративним, не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, з огляду на що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови у скасуванні спірних записів в Єдиному державному реєстрі щодо Малого підприємства «Стерн» та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, та зокрема зазначає про те, що позивачка була ознайомлена зі звітом про оцінку майна, не скористалася правом на оскарження вартості майна у порядку, передбаченому чинним законодавством, а визначення вартості майна не входить до предмету доказування у справах про визнання недійсними електронних торгів, жодного порушення порядку реалізації арештованого майна не було допущено.

Відповідач-2 відзив на касаційну скаргу не надав.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній станом на дату проведення спірних електронних торгів) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Аналогічні положення містяться у пункті 2 Розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016, (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до частини 1 статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно з пунктами 4 та 6 розділу Х Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження.

Відповідно до пункту 8 розділу Х Порядку акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

Виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства та враховуючи правову природу процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуте стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином.

Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку за правилами визнання недійсними правочинів на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину, зокрема, як такого, що не відповідає вимогам закону.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 910/8052/17, від 24.05.2018 у справі № 922/3537/17, від 31.07.2019 від 910/8302/18, від 29.08.2019 у справі № 212/12256/14-ц, від 20.11.2019 у справі № 925/796/18 та інших.

З оскаржуваних судових рішень убачається, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень врахували зазначені висновки Верховного Суду відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 та частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Міністерство юстиції України наказом № 2831/5 від 29.09.2016, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1301/2943, затвердило Порядок реалізації арештованого майна (далі по тексту - Порядок), положення якого передбачають певні правила проведення торгів, а саме: Правила, які визначають процедуру підготовки до проведення торгів (розділ ІІІ); Правила, які регулюють безпосередньо порядок проведення торгів (розділ V); Правила, які стосуються особливостей реалізації окремих видів майна (розділ VII); Правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ VIII), визнання електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) такими, що не відбулися, зупинення електронних торгів та зняття майна з реалізації (розділ XI), вирішення спорів (розділ XV).

Отже підставою для визнання електронних торгів недійсними є також порушення встановлених законодавством правил їх проведення, а при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити: чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, зокрема шляхом проведення електронних торгів, та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/28435/15, від 30.05.2018 у справі № 906/278/17, від 20.11.2019 у справі № 925/796/18, від 10.03.2020 у справі № 927/1184/15 та інших, які також були враховані судами попередніх інстанцій.

Як встановили суди попередніх інстанцій в якості підстав недійсності спірного правочину (електронних торгів) у цій справі позивачка послалася на обставини того, що на спірних торгах було реалізоване майно (100 % статутного капіталу Малого підприємства «Стерн»), яке їй як боржнику не належало, був порушений порядок визначення вартості майна, переданого на спірні торги, майно було реалізоване на торгах за заниженою ціною, що не відповідає ринковій.

Щодо доводів позивача про те, що на спірних торгах було реалізоване майно, яке не належить боржнику Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частин 2 та 5 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

За змістом пункту 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016, арештоване майно - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»), на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації.

Отже за змістом наведених норм примусовій реалізації на електронних торгах підлягає майно, яке належить боржнику на праві власності.

Як встановили суди попередніх інстанцій згідно з протоколом проведення торгів № 218894 від 26.12.2016 та актом про проведені електронні торги від 07.02.2017 на спірних електронних торгах (за спірним правочином) були реалізовані 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн» саме як майно боржника ( ОСОБА_1.) у зведеному виконавчому провадженні ВП № 48846483.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка вважає, що на спірних електронних торгах було реалізоване майно, яке їй не належить, а саме: статутний капітал Малого підприємства «Стерн».

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

З огляду на положення статті 190 Цивільного кодексу України, частин 2 та 5 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016, під поняттям «майно» боржника у виконавчому провадженні слід розуміти як окремі речі та їх сукупність, так і всі майнові права боржника, що є у нього на момент здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України право особи (засновника, учасника) на частку в статутному капіталі підприємства (корпоративне право) є майновим правом, є оборотоздатним об`єктом, а відтак - різновидом майна. Тобто частка особи в статутному капіталі підприємства може бути об`єктом права власності.

З огляду на викладене на частку засновника (учасника) у статутному капіталі підприємства, який є боржником у виконавчому провадженні, може бути звернуте стягнення. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції законодавство, чинне станом на момент проведення спірних електронних торгів, не обмежувало державного виконавця у можливості звернення стягнення на частку особи-боржника в статутному капіталі підприємства. При цьому таке майно як частка у статутному капіталі відсутнє у Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, що є додатком до Закону України «Про виконавче провадження». Крім того можливість звернення стягнення на частку учасника Товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю передбачена у статті 53-1 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні може діяти підприємство такого виду, як, зокрема, приватне підприємство.

За своєю організаційно-правовою формою мале підприємство є приватним підприємством.

Відповідно до статті 113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Отже статутний капітал унітарного підприємства являє собою єдине ціле, яке не поділяється на частини, оскільки засновник у нього один. У такому випадку розмір частки засновника у статутному капіталі унітарного підприємства складає єдину цілу частку - 100%.

Як правильно встановив місцевий господарський суд станом на дату проведення спірних електронних торгів Мале підприємство «Стерн» було унітарним підприємством, оскільки позивачка була одноосібним засновником Малого підприємства «Стерн». Проте місцевий господарський суд не врахував те, що статутний капітал унітарного підприємства не поділяється на частки (необхідність такого поділу відсутня, якщо у підприємства існує один засновник), у зв`язку з чим позивачка як одноосібна засновниця Малого підприємства «Стерн» була власницею саме цілої частки (100%) статутного капіталу Малого підприємства «Стерн».

Натомість апеляційний господарський суд, врахувавши те, що ОСОБА_1 станом на дату проведення спірних електронних торів була одноосібним засновником (власником) Малого підприємства «Стерн», що обумовлювало розмір її частки у статутному капіталі цього підприємства - 100%, дійшов правильного висновку про те, що 100% статутного капіталу одноосібного приватного підприємства як ціла частка, яка належить єдиному засновнику, який є боржником у виконавчому провадженні, може бути предметом продажу на електронних торгах, тобто може бути предметом спірного правочину. При цьому зі змісту протоколу про проведення електронних торгів № 218894 від 26.12.2016 та акту про проведені електронні торги ЗВП № 48846483 від 07.02.2017 вбачається, що на спірних електронних торгах були реалізовані 100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн» саме як ціла частка єдиного засновника цього підприємства.

При цьому позивачка, посилаючись на неможливість реалізації на електронних торгах статутного капіталу приватного підприємства, який їй не належить, не враховує, що на спірних електронних торгах фактично була реалізована належна їй частка у статутному капіталі Малого підприємства «Стерн», що складає 100%, а не сам статутний капітал Малого підприємства «Стерн». Разом з цим Верховний Суд вважає, що позивачка, посилаючись на порушення її корпоративних прав у статутному капіталі Малого підприємства «Стерн» спірним правочином фактично визнає те, що за спірним правочином була відчужена її частка у статутному капіталі Малого підприємства «Стерн», яка обумовлює наявність у неї корпоративних прав у цьому підприємстві.

Крім того суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що позивачка, посилаючись на неможливість реалізації на електронних торгах статутного капіталу, який їй не належить, не враховує, що у такому випадку її права спірним правочином не порушуються.

Як встановили суди попередніх інстанцій 09.04.2014 головний державний виконавець Дуда Ю. М. здійснив опис майно позивача (боржника), про що склав відповідний акт опису і арешту майна серії ВП №36167728. Боржниця була обізнана з цим фактом.

У частині 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній станом на 09.04.2014 - дату здійснення державним виконавцем опису майна боржника) зазначається, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Аналогічні положення закріплені у статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції).

Врахувавши зазначену обставину та наведену норму закону, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 як керівник та одноосібний засновник Малого підприємства «Стерн», вважаючи, що був описаний саме статутний капітал Малого підприємства «Стерн», що належить на праві власності самому підприємству, а не її частка в статутному капіталі, могла але не скористалася своїм правом на визнання в судовому порядку права власності на майно (на статутний капітал) за підприємством в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» (як у редакції, чинній станом на 09.04.2014 - дату здійснення державним виконавцем опису майна боржника, так і у чинній редакції).

Верховний Суд вважає безпідставним посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012 та не бере до уваги твердження позивача про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Конституційного Суду України, викладені у зазначеному рішенні, оскільки зазначене рішення Конституційного Суду України стосується офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України та у рішенні містяться висновки Конституційного Суду України про те, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності. Проте Верховний Суд зазначає, що частина перша статті 61 Сімейного кодексу України не регулює спірні правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі (№ 903/744/19), не є нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі (№ 903/744/19), а висновків щодо можливості реалізації цілої частки (100%) статутного капіталу одноособового приватного підприємства як майна засновника цього підприємства, який є боржником у виконавчому провадженні, на електронних торгах, рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012 не містить.

Безпідставними є і посилання позивачки у касаційній скарзі на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 212/12256/14-ц як таку, висновки у якій не були враховані судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі № 903/744/19, оскільки висновки Верховного Суду у зазначеній постанові стосуються, зокрема, застосування статей 60, 70 Сімейного кодексу України щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними у період шлюбу, статті 379 Цивільного процесуального кодексу України щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Проте зазначені норми не є нормами матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі № 903/744/19. За обставинами цієї справи (№ 903/744/190) позивач є одноособовим засновником Малого підприємства «Стерн» та власником 100% статутного капіталу цього підприємства. З огляду на підстави позову у цій справі спірним питанням є можливості реалізації на електронних торгах цілої частки (100%) статутного капіталу одноособового приватного підприємства як майна засновника цього підприємства, який є боржником у виконавчому провадженні. При цьому обставини щодо спільної власності на майно, які існували у зазначеній цивільній справі (№ 212/12256/14-ц) у цій господарській справі (№ 903/744/19) відсутні. Отже правовідносини у зазначеній цивільній справі (№ 212/12256/14-ц) не є подібними правовідносинам у господарській справі (№ 903/744/19).

Щодо доводів позивача про порушення порядку визначення вартості майна, переданого на спірні торги, реалізацію на торгах майна за заниженою ціною, що не відповідає ринковій Верховний Суд зазначає наступне.

Як на підстави визнання спірних електронних торгів недійсними позивачка також послалася на те, що майно боржника на спірних торгах було реалізоване за заниженою ціною, що не відповідає ринковій.

Як зазначалося вище відчуження майна з електронних торгів за своєю правовою природою належить до угод купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже за загальним правилом предмет та ціна є істотними умовами договору купівлі-продажу.

Предметом спірного правочину купівлі-продажу була частка засновника (позивачки) у статутному капіталі Малого підприємства «Стерн», про що зазначалося вище.

Відповідно до частини 1 статті 632 та частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Отже ціна товару (предмета договору) - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ. За загальним правилом ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Разом з цим у договорі купівлі-продажу, який укладається за результатами реалізації майна боржника на електронних торгах, ціна майна (предмета договору) визначається у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016.

Відповідно до частини 3 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом частин 1 - 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

За змістом наведених норм умовами визначення вартості майна боржника є, зокрема, належність такого майна боржнику та відповідність визначеної вартості майна ринковим цінам такого майна, що діють на день визначення вартості.

При цьому Верховний Суд зазначає, що реалізація на електронних торгах майна боржника за ціною, яка не є ціною такого майна (предмета договору) та визначалася для майна, яке не є майном боржника, а є власністю іншої особи, свідчить про суперечність такої істотної умови договору як ціна вимогам чинного законодавства, зокрема статтям 632, 691 Цивільного кодексу України та статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 927/1184/15 дійшов висновку про те, що проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, яка є значно нижчою дійсної ринкової вартості спірного майна на час проведення торгів, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Ціна, за якою майно реалізується на торгах, безпосередньо впливає на обсяг зобов`язань боржника, які будуть погашені під час виконавчого провадження з примусового виконання судових рішень, що свідчить про порушення її прав спірним правочином.

Однак суди попередніх інстанцій не врахували наведеного, не дослідили та не надали належну правову оцінку такій істотній умові спірного договору як ціна договору, враховуючи те, що позивачка заперечує її розмір. Зокрема суди не з`ясували, чи відповідала ціна, за якою майно боржника було реалізоване на торгах, ціні (вартості) такого майна, тобто чи була це ціна частки засновника (боржника) в статутному капіталі Малого підприємства «Стерн», чи це була ціна (вартість) самого статутного капіталу Малого підприємства «Стерн», яке не є майном боржника.

Як встановили суди попередніх інстанцій за змістом протоколу проведення електронних торгів № 218894 від 12.12.2016 та акта про проведені електронні торги ЗВП № 48846483 від 07.02.2017 ціна, за якою майно (100% статутного капіталу Малого підприємства «Стерн») було продане з електронних торгів та придбане покупцем, складає 100 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно з частинами першою та другою статті 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

За змістом статті 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже майно підприємства може формуватися за рахунок різних джерел, але основними на початкових стадіях є внески засновників.

Сукупність внесків засновників, призначених для забезпечення діяльності створеної юридичної особи, і є статутним капіталом (статутним фондом).

Аналіз наведених норми закону свідчить про те, що вартість частки засновника підприємства у статутному капіталі підприємства визначається з урахуванням вартості майна підприємства та розміру частки засновника у статутному капіталі підприємства. При цьому вартість майна підприємства повинна відповідати вартості його активів за вирахуванням вартості зобов`язань підприємства, тобто має визначатися, виходячи з вартості чистих активів підприємства, а також має проводиться на підставі дійсної (ринкової) вартості майна підприємства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у підприємстві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією підприємства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна.

За наявності спору між учасником підприємства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 Господарський процесуальний кодекс України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Однак суди попередніх інстанцій не врахували наведеного та не з`ясували чи була ціна майна боржника (частки у статутному капіталі Малого підприємства «Стерн»), вказана у спірному договорі, визначена у відповідності до цих вимог, не дослідили надані позивачем до матеріалів справи докази в підтвердження дійсної вартості її частки в статутному капіталі Малого підприємства «Стерн», визначеної відповідно до цих вимог.

При цьому місцевий господарськи суд, встановивши те, що спірних торгах був реалізований статутний капітал Малого підприємства «Стерн», який не належав боржнику, взагалі не досліджував обставин ціни, за якою майно було реалізоване за спірним правочином.

Крім того суди попередніх інстанцій не застосували положення розділу ІХ Правил реалізації арештованого майна, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016, які визначають правила проведення повторних торгів, залишили поза увагою встановлений у цьому розділі порядок визначення ціни майна боржника при проведенні повторних електронних торгів та не з`ясували, чи правильно визначалася (зменшувалася) ціна нереалізованого двічі поспіль на торгах майна боржника при виставленні його на повторні торги, зокрема на спірні торги.

Крім того Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що місцевий господарський суд помилково відмовив у задоволенні позову в частині вимог про скасування реєстраційних записів з підстав того, що позивачка у позовній заяві не визначила відповідачів за цими вимогами.

Місцевий господарський суд залишив поза увагою те, що позивачка не просить скасувати такі записи у зв`язку із порушенням державним реєстратором публічно-правового порядку, тобто не оскаржує дії (бездіяльність) реєстратора, пов`язані із внесенням таких записів, зазначені вимоги були заявлені нею саме як похідні від позовної вимоги про визнання недійсними електронних торгів, а спірні реєстраційні записи підлягають скасуванню в порядку реституції з метою відновлення становища, яке існувало до моменту укладення недійсного правочину.

Місцевий господарський суд в порушення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.04.2019 у справі № 915/508/18, від 23.01.2019 у справі № 904/1261/18, від 16.10.2019 у справі № 915/698/18 з подібними правовідносинами про скасування реєстраційних записів, у яких державний реєстратор, який вносив спірні записи до державного реєстру, не приймав участь або приймав лише в якості третьої особи.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення зазначених обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Розгляд клопотань.

Крім того Верховний Суд, розглянувши заяву відповідача-3 про закриття провадження у справі № 903/744/19, відхиляє зазначену заяву з огляду на відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предметом спору у цій справі є визнання недійсним правочину купівлі-продажу частки в статутному капіталі одноосібного приватного підприємства, тобто корпоративних прав засновника у такому підприємстві. Отже спір у цій справі виник з правочину щодо частки позивача (корпоративних прав) у юридичній особі (Малому підприємстві «Стерн»), що відповідає пункту 4 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та свідчить про те, що за характером спірних правовідносин спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Крім того за суб`єктним складом спір у цій справі відповідає положенням статті 4 Господарського процесуального кодексу України, оскільки продавцем та покупцем за спірним правочином є юридичні особи, а власником реалізованого на спірних торгах майна, який оспорює спірний правочин, є фізична особа, яка обґрунтовує позовні вимоги порушенням її корпоративних прав, посилається на те, що спірний правочин (електронні торги) порушує її корпоративні права засновника Малого підприємства «Стерн», внаслідок укладення цього правочину вона втратила свої корпоративні права у цьому підприємстві. Отже з огляду на те, що спірні правовідносини у цій справі мають корпоративний характер спір у цій справі є господарським та за предметною і суб`єктною юрисдикцією підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу).

З огляду на те, що заявлена позивачкою у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, є обґрунтованою, суди попередніх інстанцій не урахували зазначені вище висновки Верховного Суду щодо застосування норми права, допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 12.12.2019 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 903/744/19 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

10. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 12.12.2019 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 903/744/19 скасувати.

3. Справу № 903/744/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець