Постанова

Іменем України

14 липня 2020 року

м. Київ

справа № 341/551/16-ц

провадження № 61-45543 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ;

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_16 ;

відповідач - Більшівцівська селищна рада Галицького району Івано-Франківської області;

представники відповідача: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ;

треті особи: Івано-Франківське обласне управління водних ресурсів, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 звернулись до суду з позовом до Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради.

Позовна заява мотивована тим, що 05 грудня 2011 року рішенням сесії Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської областівиділено під будівництво очисних споруд земельну ділянку площею 0,0906 га по АДРЕСА_1 . Також зобов`язано селищного голову виготовити державний акт на цю земельну ділянку. Пунктами 1-3 рішення сесії селищної ради від 08 листопада 2012 року затверджено матеріали попереднього погодження відведення земельної ділянки, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо її відведення.

В подальшому рішенням сесії Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської областівід 28 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано земельну ділянку селищній раді в постійне користування.

Зазначали, що вказана ділянка розташована на березі річки Млинівка, неподалік належних їм житлових будинків, межує з домоволодінням ОСОБА_1 та відноситься до земель водного фонду, а тому зведення очисних споруд у межах захисних смуг річок суперечить статтям 60, 61 ЗК України та статтям 88, 89 ВК України.

Також вказували, що фактичне місце розташування спірної земельноъ ділянки відрізняється від того, яке визначено рішенням сесії Більшівцівської селищної ради Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської областівід 05 грудня 2011 року, вид використання земельної ділянки - «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що не відповідає вимогам затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 Класифікації видів цільового призначення земель. Окрім того, вважали, що рішення органу місцевого самоврядування не відповідають змісту добросусідства, оскільки будівництво очисних споруд спричинить їм незручності в користуванні земельними ділянками, призведе до забруднення навколишнього природного середовища тощо.

Ураховуючи викладене, позивачі просили суд визнати незаконними та скасувати: рішення Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської областівід 05 грудня 2011 року в частині пункту 1 про виділення земельної ділянки у смт Більшівці Галицького району Івано-Франківської області під будівництво очисних споруд між потоком та городом ОСОБА_1 та пункту 2 про зобов`язання сільського голови виготовити державний акт на земельну ділянку; рішення Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області від 08 листопада 2012 року в частині пункту 1 про затвердження матеріалів попереднього погодження відведення земельної ділянки площею 0,0906 га. для будівництва очисних споруд у смт Більшівці, пункту 2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0906 га. для будівництва очисних споруд у смт Більшівці та пункту 3 про подання проекту відведення земельної ділянки на затвердження сесії селищної ради у встановленому законом порядку; рішення Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської областівід 28 грудня 2012 року в частині пункту 1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0906 га для будівництва очисних споруд у смт Більшівці та пункту 2 про передачу в постійне користування земельної ділянки площею 0,0906 га селищній раді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 серпня 2016 року у складі судді Гаполяк Т. В. позовні вимоги ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 залишено без розгляду.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2016 року Івано-Франківське обласне управління водних ресурсів та відділ Держгеокадастру у Галицькому районі залучено третіми особами до участі у справі.

У зв`язку зі смертю ОСОБА_22 ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2016 року провадження у вказаній справі в частині його позовних вимог закрито.

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області: від 05 грудня 2011 року про виділення земельної ділянки в частині визначення використання земельної ділянки для будівництва очисних споруд (пункт 1) та зобов`язання сільського голови видати державний акт на земельну ділянку (пункт 2); від 08 листопада 2012 року про затвердження матеріалів попереднього погодження відведення земельної ділянки площею 0,0906 га для будівництва очисних споруд у частині визнання використання земельної ділянки для будівництва очисних споруд (пункти 1, 2); від 28 грудня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині визнання використання земельної ділянки для будівництва очисних споруд (пункт 1) та передачі в постійне користування земельної ділянки, площею 0,0906 га, Більшівцівській селищній раді Галицького району Івано-Франківської області (пункт 2).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка, яка відноситься до земель водного фонду, не може перебувати у власності фізичних чи юридичних осіб; санітарно-захисна зона очисної споруди, під будівництво якої виділено земельну ділянку площею 0,0906 га, накладатиметься на земельну ділянку ОСОБА_1 , на якій розташовано належний їй житловий будинок, що перешкоджатиме ОСОБА_1 користуватися її земельною ділянкою, а також саме по собі розташування спірної земельної ділянки не забезпечить відокремлення очисних споруд від територій житлової забудови, чим також порушуються права інших позивачів як членів територіальної громади смт Більшівці Галицького району Івано-Франківської області.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2016 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2016 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року апеляційну скаргу Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області задоволено. Рішення Галицького районного суду від 27 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зі змісту робочого проекту очисних споруд глибокого біологічного очищення стічних вод продуктивністю 100 куб. м/добу, розробленого товариством з обмеженою відповідальністю «Дідух» на замовлення Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області, вбачається, що згідно з Державними будівельними нормами 360-92 санітарно-захисна зона для каналізаційних очисних установок, які працюють за методом повного окислення та аеробною стабілізацією мулу при продуктивності споруд до 700 куб. м/добу становить 50 м. Такий же розмір встановлено СНиП2.04.03-85.

Разом з тим, на підставі спеціальних досліджень Інститутом гігієни та медичної екології імені О. Марзеєва розроблено гігієнічні рекомендації щодо встановлення санітарно-захисних зон для каналізаційних установок за технологією товариства з обмеженою відповідальністю «UKRBIOTAL» продуктивністю до 200 куб. м/добу. Згідно з цими рекомендаціями розмір санітарно-захисної зони для каналізаційних установок типу «BIOTAL» продуктивністю до 200 куб. м/добу становить 15 м, а для споруд продуктивністю до 500 куб. м/добу - 35,0 м. Розмір санітарно-захисної зони узаконений Міністерством охорони здоров`я України (висновки від 25 червня 2004 року № 05.03.02-0,7/25540, від 21 грудня 2010 року № 05.03.02.-04/10214).

Відстань проектованих очисних споруд до найближчого житлового будинку перевищує 42 м, таким чином санітарно-захисна зона витримана. Аналогічні розміри санітарно-захисної зони (15 м) від насосної станції, регулюючих резервуарів закритого тину, локальних очисних споруд (при розрахунковій продуктивності споруд до 0,2 тис. куб. м/добу) визначено і ДБН Б.2.2-12:2018.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що санітарно-захисна зона очисної споруди, під будівництво якої виділено земельну ділянку площею 0,0906 га, накладатиметься на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 .

Відтак, позивачем не доведено, що будівництво очисних споруд перешкоджатиме її користуванню земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 341/551/16-ц з Галицького районного суду Івано-Франківської області.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом залишено поза увагою, що в акті вибору (обстеження) земельної ділянки для будівництва та обслуговування очисних споруд від 25 жовтня 2012 року та у висновку комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою у Галицькому районі Івано-Франківської області від 05 листопада 2012 року земельна ділянка, площею 0,0906 га, зазначена як землі сільськогосподарського призначення.

Однак, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2600156842013 від 27 травня 2013 року виділена земельна ділянка, кадастровий номер 2621255300:01:001:0934, належить до земель водного фонду. Цільове призначення цієї земельної ділянки - водогосподарські підприємства. А тому очисні споруди не підпадають під категорію водогосподарських підприємств.

Так пунктом 5.4. Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1999 року № 173, зареєстрованих Міністерством юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404 (зі змінами, внесеними згідно з наказами від 02 липня 2007 року № 362 та від 31 серпня 2009 року № 653) передбачено, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та інших, а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів, в тому числі для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об`єктів - від межі об`єкта.

Таким чином, санітарно-захисні зони встановлюються не безпосередньо від джерел шкідливості до житлових споруд, а до межі житлової забудови від межі такого об`єкта.

Як вбачається із плану забудови виділеної земельної ділянки ці норми не дотримані і відстань від запроектованої очисної споруди до земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, складає 2 метри.

Також апеляційний суд не врахував пункти 1 та 2 Додатку № 12 до вказаних Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, згідно з якими при розрахунковій продуктивності споруд, до 0,2 тис. куб.м/добу для механічної та біологічної очистки з муловими майданчиками для зброджених осадів, а також окремо розташовані мулові майданчики санітарно-захисна зона встановлюється в 150 м, а для споруд механічної та біологічної очистки з термомеханічною обробкою осадів в закритих приміщеннях санітарно-захисна зона встановлюється в 100 м.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,15 га.

Рішенням Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області від 05 грудня 2011 року згідно з відповідною схемою виділено земельну ділянку площею 0,0906 по АДРЕСА_1 під будівництво очисних споруд між потоком та городом позивача - ОСОБА_1 . Також зобов`язано селищного голову виготовити державний акт на цю земельну ділянку (а.с. 10, т. 1).

Зі змісту робочого проекту очисних споруд глибокого біологічного очищення стічних вод продуктивністю 100 куб. м/добу, розробленого товариством з обмеженою відповідальністю «Дідух» на замовлення Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області, вбачається, що згідно з Державними будівельними нормами 360-92 санітарно-захисна зона для каналізаційних очисних установок, які працюють за методом повного окислення та аеробною стабілізацією мулу при продуктивності споруд до 700 куб. м/добу становить 50 м (а.с. 53-65, т. 1).

Зі змісту акту вибору (обстеження) земельної ділянки передбаченої для будівництва та обслуговування очисних споруд, від 25 жовтня 2012 року вбачається, що комісією у складі голови Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області В. Саноцького, начальника управління Держкомзему у Галицькому районі Івано-Франківської області Р. Онуфрика, начальника відділу містобудування та архітектури І. Крета, головного державного санітарного лікаря Галицького району Івано-Франківської області Б. Іжицького, провідного спеціаліста відділу регулювання технічних навантажень державної екологічної експертизи та регулярної діяльності Р. Кравець, генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» О. Береговського проведено обстеження земельної ділянки, необхідної для розміщення та запланованої для будівництва і обслуговування очисних споруд по АДРЕСА_1 . За його результатами комісія дійшла висновку, що обстежена земельна ділянка придатна для будівництва та обслуговування очисних споруд (а.с. 40-41, т. 1).

Відповідно до протоколу засідання районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 31 жовтня 2012 року № 9 комісія вирішила прибережну захисну зону потоку Млинівка в межах селища вздовж урізу води в меженний період рахувати 10 м по обидва береги. Дозволити будівництво очисних споруд за межами десятиметрової захисної зони потоку Млинівка (а.с. 51-52, т. 1).

05 листопада 2012 року комісія з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою у Галицькому районі Івано-Франківської області погодила Більщівцівській селищній раді Галицького району Івано-Франківської області матеріали місця розташування земельної ділянки загальною площею 0,0906 га для будівництва та обслуговування очисних споруд (код УКЦВЗ 11.04), про що складено відповідний висновок (а.с. 42-43, т. 1).

З`ясовано, що розглянувши матеріали попереднього погодження земельної ділянки для будівництва очисних споруд у смт Більшівці Галицького району Івано-Франківської області, селищна рада своїм рішенням від 08 листопада 2012 року затвердила матеріали попереднього погодження відведення земельної ділянки площею 0,0906 га для будівництва цих очисних споруд в селищі. Також надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки для будівництва очисних споруд, зазначено про необхідність подання проекту відведення земельної ділянки на затвердження сесії селищної ради у встановленому законом порядку (а.с.11, т. 1).

Рішенням Більщівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області від 28 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0906 га для будівництва очисних споруд у смт Більшівці Галицького району Івано-Франківської області (пункт 1); передано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0906 га (пункт 2) (а.с. 12, т. 1).

27 травня 2013 року здійснено реєстрацію вказаної земельної ділянки в Держаному земельному кадастрі з присвоєним кадастровим номером 2621255300:01:001:0934 та визначено наступні параметри земельної ділянки: місце розташування - АДРЕСА_1 ; цільове призначення - водогосподарські підприємства; категорія земель - землі водного фонду; форма власності - комунальна; площа - 0,0906 га (а.с. 16, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом частини першої статті 374 ЦК України та статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

У частині першій статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно із частинами першою, другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

У статті 104 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Крім того, статтею 152 ЗК України передбачені способи захисту прав на земельні ділянки. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Вирішуючи спір, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що зі змісту робочого проекту очисних споруд глибокого біологічного очищення стічних вод продуктивністю 100 куб. м/добу, розробленого товариством з обмеженою відповідальністю «Дідух» на замовлення Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області, вбачається, що згідно з Державними будівельними нормами 360-92 санітарно-захисна зона для каналізаційних очисних установок, які працюють за методом повного окислення та аеробною стабілізацією мулу при продуктивності споруд до 700 куб. м/добу становить 50 м. Такий же розмір встановлено СНиП2.04.03-85.

Разом з тим, на підставі спеціальних досліджень Інститутом гігієни та медичної екології імені О. Марзеєва розроблено гігієнічні рекомендації щодо встановлення санітарно-захисних зон для каналізаційних установок за технологією товариства з обмеженою відповідальністю «UKRBIOTAL» продуктивністю до 200 куб. м/добу. Згідно з цими рекомендаціями розмір санітарно-захисної зони для каналізаційних установок типу «BIOTAL» продуктивністю до 200 куб. м/добу становить 15 м, а для споруд продуктивністю до 500 куб. м/добу - 35,0 м. Розмір санітарно-захисної зони узаконений Міністерством охорони здоров`я України (висновки від 25 червня 2004 року № 05.03.02-0,7/25540, від 21 грудня 2010 року № 05.03.02.-04/10214).

Відстань проектованих очисних споруд до найближчого житлового будинку перевищує 42 м, таким чином санітарно-захисна зона витримана. Аналогічні розміри санітарно-захисної зони (15 м) від насосної станції, регулюючих резервуарів закритого тину, локальних очисних споруд (при розрахунковій продуктивності споруд до 0,2 тис. куб. м/добу) визначено і ДБН Б.2.2-12:2018.

Відтак, позивачем не доведено, що будівництво очисних споруд перешкоджатиме її користуванню земельною ділянкою.

За таких обставин, доводи касаційної скарги про те, що санітарно-захисна зона очисної споруди, під будівництво якої виділено земельну ділянку площею 0,0906 га, накладатиметься на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , безпідставні.

Колегія суддів зазначає, що очисні споруди стічних вод є одним із найважливіших інфраструктурних об`єктів, який забезпечує життєдіяльність селища та становить суспільний інтерес, а необхідність будівництва очисних споруд зумовлена недопущенням виникнення надзвичайної ситуації у смт Більшівці Галицького району Івано-Франківської області, припинення забруднення навколишнього середовища, покращення якості питної води.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого судового рішення апеляційного суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович