Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 392/677/17

провадження № 61-4287св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -Фермерське господарство «Красляни»,

відповідачі: ОСОБА_1 , державний реєстратор Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Клюшник Анна Олександрівна,

третя особа - Фермерське господарство «Прилуцький»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2017 року у складі судді Кратка Д. М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Гайсюка О. В., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2017 року Фермерське господарство «Красляни» (далі - ФГ «Красляни») звернулося до суду із позовом, посилаючись на те, що 16 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки розміром 4,0748 га, строк дії якого складає 10 років. Після смерті ОСОБА_3 право власності на вказану земельну ділянку перейшло до відповідача ОСОБА_1

16 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Клюшник А. О. і остання внесла зміни до Державного реєстру України про реєстрацію іншого речового права, розірвавши договір оренди між ФГ «Красляни» та ОСОБА_3 , спадкоємцем майна якої є ОСОБА_1 , зареєструвавши інший договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та іншою юридичною особою.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд скасувати державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: від 26 квітня 2017 року 20153203, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки, проведену державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградської області Клюшник А. О. за договором оренди землі від 25 квітня 2017 року, який укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Прилуцький» (далі - ФГ «Прилуцький»), предметом оренди якого є земельна ділянка кадастровий номер: 3523180600:02:000:0380.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, залучено ФГ «Прилуцький».

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2017 року позов ФГ «Красляни» задоволено. Скасовано державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: від 26 квітня 2017 року 20153203, вид іншого речового права - право оренди земельної ділянки, проведену державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Клюшник А. О. за договором оренди землі від 25 квітня 2017 року, який укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Прилуцький», предметом оренди якого є земельна ділянка кадастровий номер: 3523180600:02:000:0380. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Красляни» судовий збір в розмірі 800,00 грн. Стягнуто з Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської на користь ФГ «Красляни» судовий збір в розмірі 800,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що у державного реєстратора не було правових підстав без рішення суду або угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ФГ «Красляни» про припинення та/або розірвання договору оренди землі, вносити запис про припинення права оренди і як наслідок цього в подальшому здійснювати державну реєстрацію договору оренди землі від 25 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Прилуцький», предметом оренди якого є одна й та ж земельна ділянка площею 4,0758 га, що і за договором від 16 серпня 2008 року.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції - залишено без змін.

Постановляючи ухвалу, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що реєстратор в порушення вимог чинного законодавства при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ «Прилуцький», не взяв до уваги вже зареєстроване право оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, тоді як реєстрація договору оренди землі за новим орендарем можлива лише після закінчення строку дії або дострокового розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем та відповідної реєстрації цих фактів.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У касаційній скарзі заявник зазначав, що: рішення судів попередніх інстанцій виходять за межі заявлених позовних вимог, чим порушено встановлений статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) принцип диспозитивності. Суди, без вирішення питання про недійсність оспорюваного правочину, вдались до визнання дійсним (укладеним), а також таким, що не є розірваним (припиненим) договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Красляни», тоді як позивач про це в своїх позовних вимогах не заявляв; рішення судів ухвалені всупереч встановленій частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) презумпції правомірності правочину: оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Прилуцький», то він відповідно до статті 214 ЦК України є укладеним (дійсним), а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним. Внаслідок існування згаданої презумпції правомірності правочину вчинене судами попередніх інстанцій визнання дійсності попереднього договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Красляни», без спростовування чинності рішення державного реєстратора про державну реєстрацію його припинення та визнання недійсності нового договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Прилуцький», не ґрунтується на вимогах законодавства.

Також заявник вказував, що в порушення статті 8, частини другої статті 213 ЦПК України, частини першої статті 638 ЦК України, статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» справу вирішено на підставі договору, що не був чинним: рішенням державного реєстратора Клюшник А. О. від 26 квітня 2017 року державна реєстрація договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Красляни», була скасована, а тому він на момент розгляду справи судами не був чинним (укладеним), внаслідок чого не створював для сторін будь-яких прав та обов`язків. Рішення суду про скасування державної реєстрації речового права не ґрунтується на підставах, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Суд посилається не на порушення законодавчих приписів щодо державної реєстрації, а на недодержання звичаю ділового обороту та припущення про те, що порушено форму розірвання договору, а саме, що пункт 12.6 вже припиненого договору оренди землі з ФГ «Красляни», на думку суду, мав бути виконаний шляхом підписання двосторонньої угоди й визнання цього факту в судовому порядку, але ні договір, ні закон такого шляху виконання цього пункту не передбачає, а тому кожна зі сторін вільна в способі його виконання відповідно до вимог статті 19 Конституції України.

Окрім цього, заявник зазначав, що всупереч вимог статті 15 ЦПК України, статті 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто поза межами юрисдикції місцевого загального суду: справа стосується виключно оскарження дій державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій на виконання делегованих державою повноважень з визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідно розгляд справи відноситься до компетенції окружного адміністративного суду; в порушення частини першої статті 367 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги не врахував усіх доводів заявника.

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від ФГ «Прилуцький», в якому третя особа погоджується з її доводами, визнає викладені в ній вимоги та просить скасувати оскаржувані рішення.

На дату розгляду справи у Верховному Суді не надходило інших відзивів на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 призначено судді-доповідачу Коротуну В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , витребувано матеріали справи № 392/677/17 із Маловисківського районного суду Кіровоградської області, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2018 року матеріали справи № 392/677/17 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2020 року № 1072/0/226-20 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року касаційну скаргу та матеріали справи № 392/677/17 передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судамивстановлено, що 16 серпня 2008 року між ОСОБА_3 , орендодавцем, та ФГ «Красляни», орендарем, укладено договір оренди землі, предметом оренди якого є земельна ділянка площею 4,08 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, строк дії якого складає 10 років, зареєстрований 17 грудня 2009 року у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України».

Пунктом 12.2 договору оренди землі від 16 серпня 2008 року передбачено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 12.3 договору оренди землі від 16 серпня 2008 року дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

У відповідності до пунктів 12.4, 12.5 договору оренди землі від 16 серпня 2008 року розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Умови розірвання договору в односторонньому порядку не визначені, оскільки відповідна графа договору не заповнена, як у примірнику договору, наданому позивачем, так і у копії примірника договору, що міститься в матеріалах реєстраційної справи, копія якої була витребувана судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 12.6 договору оренди землі від 16 серпня 2008 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно з пунктом 15.1 договору оренди землі від 16 серпня 2008 року договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 108069, виданого Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 25 травня 2005 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 25 травня 2005 року, ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,0758 га, кадастровий номер: 3523180600:02:000:0380, що розташована на території Олександрівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 успадкувала земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,0758 га, кадастровий номер: 3523180600:02:000:0380, що розташована на території Олександрівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії КР № 108069, виданого Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 25 травня 2005 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 25 травня 2005 року.

20 квітня 2017 року ОСОБА_1 направлено на адресу керівництва ФГ «Красляни» лист, в якому вона повідомила проте, що до неї перейшло право власності на земельну ділянку, яка є предметом договору оренди землі від 16 серпня 2008 року, та, посилаючись на умови пункту 12.6. договору (перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору), зазначає, що не має наміру продовжувати дію договору і просить не проводити на земельній ділянці сільськогосподарських робіт.

25 квітня 2017 року між ОСОБА_1 , орендодавцем, та ФГ «Прилуцький» укладено договір оренди землі, предметом оренди якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,0758 га, кадастровий номер: 3523180600:02:000:0380, що розташована на території Олександрівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, строк дії якого 15 років та який набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно з витребуваною судом першої інстанції у державного реєстратора Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Клюшник А. О. реєстраційної справи державним реєстратором серед іншого були проведені реєстраційні дії щодо припинення речового права оренди на підставі договору оренди землі від 16 серпня 2008 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ФГ «Красляни».

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права підставою для припинення речового права оренди на підставі договору оренди землі від 16 серпня 2008 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ФГ «Красляни», є пункт 12.5 договору оренди землі із зазначенням «перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни або розірвання договору». Вказана обставина також підтверджується і сформованими судом першої інстанції Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

26 квітня 2017 року державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Клюшник А. О. проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, за договором оренди землі від 25 квітня 2017 року, укладеним між ОСОБА_1 , орендодавцем, та ФГ «Прилуцький», предметом оренди якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,0758 га, кадастровий номер: 3523180600:02:000:0380, що розташована на території Олександрівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, номер запису про інше речове право: 20153203, що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-ХІV «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтями 18, 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній в період з січня 2011 року по січень 2013 року (статті 18, 20 виключено на підставі Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI і діяли по 01 січня 2013 року відповідно до змін, які внесені Законом України від 09 грудня 2011 року № 4152-VI) договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації.

З 01 січня 2013 року, відповідно до частини п`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі», державній реєстрації підлягає право оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» (у редакції до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2019 року № 155-ІХ) договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 1481 ЗК України, якою встановлено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Згідно зі статтею 3 Закону № 1952-IV однією з основних засад державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

За змістом частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV (у редакції станом на дату державної реєстрації права оренди за договором оренди від 25 квітня 2017 року) державний реєстратор серед іншого: (1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; (2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; (3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV (у редакції станом на дату державної реєстрації права оренди за спірним договором оренди) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

У статті 27 Закону № 1952-IV (у редакції станом на дату державної реєстрації права оренди за договором оренди від 25 квітня 2017 року) визначені підстави для державної реєстрації прав. Так, відповідно до частини першої цієї статті державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 01 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом (частина друга статті 22 Закону № 1952-IV).

У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 193/11/17 дійшла висновку, що, установивши, що державний реєстратор реєстраційної служби прийняв заяву про реєстрацію договору оренди цієї самої земельної ділянки та здійснив державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за іншим орендарем, тобто вчинив це під час дії договору оренди землі, укладеного товариством та фізичною особою, суди зробили правильний висновок, що такими діями державний реєстратор порушив вимоги закону. Також порушено право позивача, оскільки перед проведенням реєстрації державний реєстратор реєстраційної служби не встановив відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами, а саме правом позивача на підставі укладеного та зареєстрованого договору оренди користуватися спірною земельною ділянкою. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно керувався тим, що невикористання належним чином наданих державному реєстратору повноважень, зокрема щодо направлення запиту до органів Держземагентства про отримання правовстановлюючого документа (договору оренди земельної ділянки), нез`ясування певних обставин призвело до прийняття помилкових рішень, якими порушено права товариства за укладеним раніше та чинним договором оренди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Судами попередніх інстанцій, з огляду на те, що умови розірвання договору оренди від 16 серпня 2008 року в односторонньому порядку не визначені (відповідна графа договору не заповнена, як у примірнику договору, наданому позивачем, так і у копії примірника договору, що міститься в матеріалах реєстраційної справи), та з урахуванням інших фактичних обставин у справі, правильно установлено, що на момент проведення відповідачем державним реєстратором державної реєстрації речового права оренди за укладеним 25 квітня 2017 року договором оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «Прилуцький», був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки від 16 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Красляни», термін дії якого 10 років.

Оскільки між ФГ «Красляни» та ОСОБА_1 не досягнуто згоди щодо розірвання договору та відсутнє судове рішення, що набрало законної сили про його припинення, то договір оренди землі від 16 серпня 2008 року був чинним на момент державної реєстрації речового права оренди за укладеним 25 квітня 2017 року договором оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «Прилуцький».

Суд першої інстанції також правильно зазначив, що направлення відповідачем ОСОБА_1 20 квітня 2017 року на адресу керівництва ФГ «Красляни» листа, в якому вона повідомила про те, що до неї перейшло право власності на земельну ділянку, яка є предметом договору оренди землі від 16 серпня 2008 року та посилання на умови пункту 12.6. договору (перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору) із зазначенням, що вона не має наміру продовжувати дію договору і просить не проводити на земельній ділянці сільськогосподарських робіт, не можна розцінювати, як належним чином оформлену оферту - пропозицію щодо розірвання договору.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку, що реєстратор в порушення вимог чинного законодавства, діючого на дату державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі, укладеним між ОСОБА_1 та ФГ «Прилуцький», не взяв до уваги вже зареєстроване право оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, тоді як реєстрація договору оренди землі за новим орендарем можлива лише після закінчення строку дії або дострокового розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем та відповідної реєстрації цих фактів.

Таким чином, у державного реєстратора не було достатніх підстав без рішення суду про припинення та/або розірвання договору оренди землі від 16 серпня 2008 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ФГ «Красляни», або додаткової угоди/договору, оформленої у встановленій для цього формі, укладеної між ОСОБА_1 та ФГ «Красляни», вносити запис про припинення права оренди і як наслідок цього в подальшому здійснювати державну реєстрацію речового права оренди за укладеним 25 квітня 2017 року договором оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «Прилуцький», предметом оренди якого є одна й та ж сама земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,0758 га, що і за договором від 16 серпня 2008 року.

Відповідно заявлені ФГ «Красляни» позовні вимоги про скасування державної реєстрації іншого речового права оренди за укладеним 25 квітня 2017 року договором оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «Прилуцький» правильно задоволені судом першої інстанції, рішення якого апеляційний суд вірно залишив без змін.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, приймаючи оскаржувані рішення, не знайшли своє підтвердження, зважаючи на зміст позовних вимог та резолютивні частини оскаржуваних судових рішень.

Посилання заявника на правомірність договору оренди землі від 25 квітня 2017 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ФГ «Прилуцький», та вирішення судами справи на підставі договору оренди землі від 16 серпня 2008 року, що не був чинним, відхиляються, оскільки не спростовують установлених судами порушень при здійсненні відповідачем державним реєстратором Созонівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Клюшник А. О. державної реєстрації речового права оренди за укладеним 25 квітня 2017 року договором оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «Прилуцький». Презумпція правомірності правочину в спірних правовідносинах, про яку зазначає заявник, в першу чергу відноситься до договору оренди землі від 16 серпня 2008 року.

Доводи заявника, що розгляд справи відноситься до компетенції окружного адміністративного суду, не приймаються, оскільки спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18).

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги не врахував усіх доводів заявника, не заслуговують на увагу, оскільки оскаржувані судові рішення містять висновки щодо сукупності доказів, оцінки цих доказів, визначення правовідносин, що виникли між сторонами, та застосування норм матеріального і процесуального права, відповідають вимогам статті 213 ЦПК України (у редакції станом на дату прийняття оскаржуваних судових рішень) щодо законності й обґрунтованості.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, який їх обґрунтовано спростували, та не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, пункт 23). Оскаржувані рішення зазначеним вимогам відповідають.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко