КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня2020 року м. Київ

Справа №761/10660/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2870/2020

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

за участю секретарів Лугового Р.В., Голопапи Д.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Пономаренко Н.В. 22 жовтня 2019 року у м. Києві, повний текст рішення складений 31 жовтня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити дії, визнання кредитного договору припиненим, визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила: зобов`язати АТ «Альфа-Банк» зарахувати 33000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на її ім`я; визнати кредитний Договір №630827763 від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», припиненим, а зобов`язання ОСОБА_1 з повернення кредитних коштів - виконаними у повному обсязі; визнати дії АТ «Альфа-Банк» з нарахування ОСОБА_1 за кредитним договором №630827763 від 29 грудня 2017 року процентів за користування кредитом після 25 листопада 2018 року неправомірними; стягнути з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 3564,00 грн пені та 30000,00 грн моральної шкоди, а всього 33564,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено Договір №630827763 та відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 відповідно до публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб. У той же день позивачем було підписано паспорт споживчого кредиту, за яким сума/ліміт кредиту становлять 54000,00/50000,00 грн; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом; строк кредитування - 12 місяців з можливістю продовження дії за умови дотримання клієнтом умов Договору.

25 листопада 2018 року відбулося неправомірне безпідставне списання грошових коштів з кредитної банківської карти позивача шляхом проведення у м. Дніпро дев`яти послідовних інтернет-платежів протягом шести хвилин у період з 17 год. 00 хв. до 17 год. 06 хв. без будь-яких вказівок на те позивача, без її участі та без будь-якого підтвердження щодо здійснення таких операцій. Одразу після отримання смс-повідомлень, а саме 25 листопада 2018 року о 17 год. 10 хв., позивач звернулась на гарячу лінію АТ «Альфа-Банк» з повідомленням про несанкціоноване здійснення банківських операцій та з вимогою заблокувати кредитну картку.

Однак, з виписки, яку позивач отримала у АТ «Альфа Банк» вбачається, що хоча протиправне списання коштів відбулося у період з 17 год. 00 хв. по 17 год. 06 хв. 25 листопада 2018 року (неділя), проведення відповідачем операцій по рахунку позивача відбувалось 27 та 28 листопада 2018 року, тобто через два дні після повідомлення про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку та вимоги про блокування картки. Посилаючись на явну неправомірність здійснених банківських операцій та відсутній дій банку щодо блокування картки та відновлення її порушених прав, позивач просила здійснити її захист в судовому порядку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити дії, визнання кредитного договору припиненим, визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Зобов`язано Акціонерне товариство «Альфа-Банк» зарахувати 33000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

Стягнуто з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 10494,00 грн.

Стягнуто із Акціонерного товариства «Альфа-Банк» в дохід держави судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що операція зі списання грошових коштів на загальну суму 33000,00 грн з рахунку № НОМЕР_1 позивачем 25 листопада 2018 року не здійснювалась, платіжна картка не втрачалась, іншим особам не передавалась, ПІН-код нікому не повідомлявся, тобто фактично під час здійснення вказаної операції електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, який в свою чергу, невідкладно повідомив банк про платіжні операції, які ним не здійснювались. Тому суд прийшов до висновку про зобов`язання АТ «Альфа-Банк» зарахувати безпідставно списані 33000,00 грн на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

На підставі п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у зв`язку з встановленням обставин неналежного переказу, судом стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок.

Разом з тим, оскільки на час розгляду даної справи до позивача відповідачем не заявлялись позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №630827763 від 29 грудня 2017 року, суд прийшов до висновку про передчасність заявлених позивачем вимог про визнання кредитного договору припиненим та про визнання зобов`язання позивача з повернення кредитних коштів за договором виконаними у повному обсязі. Передчасними визнані і вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування процентів за кредитним договором після 25 листопада 2018 року, адже в даному випадку також спір між сторонами щодо стягнення відповідних коштів (процентів) відсутній.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди суд вважав недоведеними, так як відсутні жодні належні та допустимі докази як заподіяння такої шкоди, так і наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.

Сторони не погодились із вказаним судовим рішенням, ними подані апеляційні скарги.

АТ «Альфа-Банк» зазначає про незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Вказує на те, що користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком, повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем та не повідомляти ПІН-код і зберігати його у таємниці, щоб він не став відомим третім особам. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення, хоча сторона відповідача наголошувала на даний факт.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що оскільки суд встановив обставини безпідставного списання коштів, то мав задовольнити і вимоги щодо припинення кредитного договору та визнання неправомірними дій відповідача по нарахуванню процентів за користування ним. Також позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення на її користь моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та її представник адвокат Новак Н.Ю. підтримали подану ними апеляційну скаргу з підстав викладених у ній. Просили про задоволення заявлених ними вимог в повному обсязі. Проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечували, просили залишити вимоги відповідача без задоволення.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлялись в установленому процесуальним законом порядку. За наведених обставин та керуючись ст. ст. 371, 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутності вказаної особи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено Договір № 630827763 та відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 відповідно до публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб. У той же день позивачем було підписано паспорт споживчого кредиту, за яким сума/ліміт кредиту становлять 54000,00/50000,00 грн; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом; строк кредитування - 12 місяців з можливістю продовження дії за умови дотримання Клієнтом умов Договору (т.1 а.с.13-15).

25 листопада 2018 року на мобільний телефон позивача надійшли смс-повідомлення про списання грошових коштів з її кредитної картки шляхом дев`яти грошових транзакцій на загальну суму 33000,00 грн.

Обставини щодо списання коштів вбачаються і з виписки по рахунку кредитної картки позивача. Так, 25 листопада 2018 року з карткового рахунку позивача (з кредитної банківської картки) № НОМЕР_1 на рахунки у м. Дніпро шляхом проведення дев`яти послідовних інтернет-платежів протягом шести хвилин у період з 17.00 год. до 17.06 год. були переведені грошові кошти на загальну суму 33000,00 грн (а.с.17).

Позивач 25 листопада 2018 року зателефонувала до гарячої лінії ПАТ «Альфа-Банк», повідомила, що списання грошових коштів нею не здійснювались, а також просила заблокувати картку.

У той же день року позивач повторно звернулась на гарчу лінію банку з вимогою негайно повернути їй грошові кошти у сумі 33000,00 грн, як такі, що протиправно списані з її карткового рахунку, без її відома та будь-яких на те її дозволів чи доручень.

Крім того, 25 листопада 2018 року позивач звернулася до Шевченківського районного у м. Києві Управління національної поліції з відповідною заявою про злочин, за якою 26 листопада 2018 року було відкрито кримінальне провадження №120181100100012505 за ч. 1 ст. 185 КК України.

Однак, з виписки AT «Альфа Банк» вбачається, що хоча незаконне списання коштів відбулося 25 листопада 2018 року відповідачем були проведені операції по рахунку позивача 27 та 28 листопада 2018 року (т.1 а.с.17).

Позивачем були здійснені звернення до відповідача з вимогою провести внутрішнє розслідування шахрайських дій невідомих осіб та порушення AT «Альфа-Банк» нормативно-правових актів Національного Банку України, які призвели до неправомірного списання грошових коштів з його рахунку (т.1 а.с.18-23,29-31).

Відповідач відмовив у задоволенні претензії позивача, посилаючись на коректність проведених 25 листопада 2018 року операцій, а також на відсутність підтверджуючих документів щодо здійснення цих операцій третіми особами (т.1 а.с.24-28).

Частиною 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка

В силу ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

В порядку частини 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 37 Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев'яносто календарних днів. У разі правомірності переказу еквайр має завершити переказ та відшкодувати отримувачу 0,1 відсотка суми платежу за кожний день такого призупинення, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

На час встановлення ініціатора та правомірності переказу, але не більше ніж впродовж дев'яноста календарних днів, емітент має право не повертати на рахунок неналежного платника суму попередньо списаного неналежного переказу. У разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, дев'ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15, та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі №501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі №577/4224/16-ц.

З наведених обставин справи вбачається, що між сторонами був укладений договір про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Матеріалами справи підтверджуються обставини списання 25 листопада 2018 року грошових коштів на суму 33000,00 грн шістьма платежами, протягом незначного проміжку часу.

Позивачем виконано зобов`язання негайно сповістити банк про необхідність блокування платіжної картки у випадку втрати/викрадення платіжної картки або якщо ПІН-код став відомий іншим особам. Доказів що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції в матеріалах справи відсутні.

А отже, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, вірно виходив з того, що відмова банку у поверненні позивачу кредитних коштів у розмірі 33000,00 грн, які були списані з його рахунку, є неправомірною, оскільки не підтверджено, що транзакції по карті позивача на вказану суму були проведені в результаті протиправної поведінки користувача картки, а тому вказані кошти мають бути повернуті на рахунок позивача.

Враховуючи встановлені обставини неналежного переказу, висновок суду про задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, відповідає положенням Закону України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності здійсненого судом першої інстанції розрахунку, але очевидної неправильності наведених судом першої інстанції розрахунків апеляційний суд не вбачає.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача АТ «Альфа-Банк» не знайшли свого підтвердження, тому дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача по нарахуванню процентів за користування кредитом та припинення кредитного договору колегія суддів виходить з наступного.

В порядку ст.ст. 1048, 1054 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлені обставини безпідставного списання кредитних коштів з рахунку позивача в розмірі 33000,00 грн, таким чином судом встановлено, що позивач не отримувала кредит на вказану суму, а тому нарахування процентів на цю суму не може мати місце. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин нарахування банком процентів на цю суму, так як в матеріалах справи відсутні відповідні докази. На стадії розгляду справи апеляційним судом, позивачем була подана виписка по рахунку, з якої вбачається нарахування процентів, проте не вбачається на яку суму. До того ж вказаний доказ поданий з порушенням порядку встановленого процесуальним законом, і переконливих поважних причин для цього не наведено. А отже вказаний доказ не приймається до уваги суду.

Сторонами визнаються обставини щодо укладення договору, сума безпідставно списаних коштів не є повною сумою обумовленого кредиту, матеріали справи не місять даних про стан цього рахунку до оспорюваної трансакції, а після неї позивачем здійснювалось використання картки. Таким чином, між сторонами маються місце договірні відносини з приводу банківського обслуговування, в тому числі щодо кредитування. Даних про повне виконання позивачем взятих на себе зобов`язань суду представлено не було. Позивачем не зазначено інших визначених договором чи законом підстав для його припинення. А отже позовні вимоги про припинення кредитного договору укладеного між сторонами у справі, обґрунтовано залишені без задоволення судом першої інстанції.

Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення на її користь моральної шкоди.

В порядку ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і така шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тобто, підставою для цивільної-правової відповідальності за завдання шкоди є одночасна наявність наступних елементів: заподіяння моральної шкоди позивачу, протиправність дій відповідача та наявність причинного зв`язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача та вина останнього в її заподіянні.

Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як заподіяння їй шкоди саме протиправними діями відповідача, так і наявності причинного зв`язку між шкодою, заподіяною позивачу, і протиправним діянням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи обох апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому вони задоволенню не підлягають, у зв`язку з цим рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що обидві апеляційні скарги залишаються без задоволення, судові витрати понесені сторонами на стадії апеляційного розгляду компенсації не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2019 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 23 липня 2020 року.