П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1110/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

22 липня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року (складене 30 березня 2020 року у м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач 24.02.2020 звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 21 від 27.06.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи при призначенні пенсії періоди роботи з 26.04.1989 по 01.11.2005;

- призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з дня виникнення права на пенсію.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.03.2020 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.06.2019 № 21 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 26.04.1989 по 31.12.2001, за 2003 рік та з 01.01.2004 по 01.11.2005, а також призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11.06.2019.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1681,60 грн за рахунок асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що з 26.04.1989 позивача прийнято в члени колгоспу ім. Шевченка, але записи в трудову книжку про встановлений мінімум та фактичну кількість вироблених трудоднів внесено без зазначення підстави внесення та завірено підписом особи без зазначення її посади, чим порушено порядок ведення трудових книжок колгоспників. Також вказано, що згідно архівної довідки від 21.05.2019 №03-01/392, виданої Красилівським районним трудовим архівом, в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспника значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає прізвищу, зазначеному у паспорті позивача ОСОБА_2 .

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що він не може нести відповідальність за заповнення трудової книжки, оскільки записи до трудової книжки вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, при цьому, недоліки її заповнення не є підставою вважати відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

18.06.2019 позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою №9438 про призначення/перерахунок пенсії, до якої, зокрема, додав копію архівної довідки від 21.05.2019 №03-01/392, виданої Красилівським районним трудовим архівом.

27.06.2019 рішенням №21 про відмову в призначенні пенсії, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - 26 років, оскільки згідно наданих документів наявний стаж становить 12 років 04 місяців 25 днів.

15.08.2019 листом №27029/03 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що до страхового стажу не врахований період роботи в колгоспі їм. Шевченка, згодом СТОВ ім. Шевченка: - з 27.04.1989 по 31.12.2001, за 2003 рік, оскільки в трудовій книжці від 08.02.1980 БТ-І № 2547128 не зазначена підстава внесення запису про відпрацьовані вихододні; - з 01.01.2004 по 01.11.2005, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу. Згідно архівної довідки від 21.05.2019 №03-01/392, виданої Красилівськнм районним трудовим архівом, в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспника значиться ОСОБА_1 , прізвище не відповідає паспортним даним ОСОБА_1 . Тому зарахувати до страхового стажу вищезазначені періоди роботи згідно даної довідки підстави відсутні.

Таким чином, позивачу зараховано до страхового стажу 12 років 04 місяців 25 днів, а спірними є періоди роботи з 27.04.1989 по 31.12.2001, за 2003 рік та з 01.01.2004 по 01.11.2005.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, про наявність законних підстав для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, що складатиме понад 15 років, чого з урахуванням зарахованого відповідачем стажу (12 років 04 місяців 25 днів) достатньо для призначення пенсії позивачу, згідно вимог ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (понад необхідних 26 років).

Апеляційний суд погоджується з таким висновками апеляційного суду виходячи із таких доводів.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями пунктів 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №637) вказано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У пункті 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.

Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання). Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Згідно з пунктом 13 Основних положень відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58,усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Згідно записів у трудовій книжці позивача серії БТ-1 №2547128, яка заповнена 08.02.1980 на прізвище ОСОБА_3 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 26.04.1989 внесено Запис №8 "Прийнятий в колгосп ім. Шевченка - шофером. Голова колгоспу В.С. Фостовський", підстава - "Ріш. п-ня Пр1 від 26.04.1989".

Згідно запису №17 від 01.11.2005 позивача звільнення з СТОВ ім. Шевченка за згодою двох сторін згідно ст. 36 п. 1 КЗпП України, підстава - Наказ №97 від 01.11.2005.

Також у цій трудовій книжці є записи про трудову участь у громадському господарстві починаючи з 1989 по 2005 рік з сумами виплачених коштів та виробленими виходо-днями.

Архівною довідкою Красилівського районного трудового архіву від 21.05.2019 №03-01/392 стверджено, що гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював шофером, різноробочим в СТОВ ім. Шевченка с. Росолівці у 1989- 2001, 2003-2007 роках, та вказано інформацію про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих людиноднів.

Таким чином, записами в трудовій книжці та архівними довідками підтверджується стаж роботи позивача за період з 26.04.1989 по 01.11.2005.

Стосовно доводів відповідача про те, що записи в трудовій книжці позивача про встановлений мінімум та фактичну кількість вироблених трудоднів внесено без зазначення підстави внесення та завірено підписом особи без зазначення її посади, чим порушено порядок ведення трудових книжок колгоспників, а в архівній довідці від 21.05.2019 №03-01/392 вказано, що в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспника значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає прізвищу, зазначеному у паспорті позивача Таргонін суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 101 Закону України №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 672/914/16-а, від 11.07.2019 у справі № 127/1849/17 та від 13.03.2020 у справі №263/13195/16-а.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Відтак, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для врахування до стажу роботи позивача періоду з 26.04.1989 по 31.12.2001, за 2003 рік та з 01.01.2004 по 01.11.2005, а також призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11.06.2019.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.