П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/503/20Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ПФУ в Херсонській області, в якій просив:

- визнати протиправною відмову відповідача від 30.10.2019 р. № 1606/Д-99-16 та від 06.11.2019 р. № 751/З-99-1 у зарахуванні позивачу до страхового стажу період роботи за довідкою від 18.09.2019 р. № 703;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в колгоспі "Перше травня" Ленінського району Республіки Крим з 01.02.1974 по 01.05.1979 відповідно до архівної довідки від 18.09.2019 р. № 703, виданої адміністрацією Останінського сільського поселення Ленінського району Республіки Крим та здійснити перерахунок пенсії з дати звернення, тобто з 22.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що вважає протиправною відмову відповідача у зарахуванні до загального страхового стажу періоди роботи позивача у колгоспі "Перше травня" на підставі архівної довідки від 18.09.2019 р. № 703, виданої адміністрацією Останінського сільського поселення Ленінського району Республіки Крим, оскільки таке рішення не відповідає законодавству України та порушує право позивача на отримання пенсії у більшому розмірі.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що трудова книжка НОМЕР_1 не містить записів про період роботи позивача з 01.02.1974 по 01.05.1979, а документи, копії яких долучено до позовної заяви, видано 18.09.2019 установою на окупованій території, діяльність якої вважається незаконною. Крім того, за даними довідки від 18.09.2019 р. № 703 підстави для зарахування страхового стажу за весь період з 01.02.1974 р. по 01.05.1975 р. відсутні, оскільки дані довідки не містять інформацію про поважність причин не виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві в 1974 році (встановлено 270 дні, відпрацьовано 196 дні), в 1975 році (встановлено 270 дні, відпрацьовано 192 дні), в 1976 році (встановлено 270 дні, відпрацьовано 255 дні), в 1979 році (встановлено 100 днів, відпрацьовано 77 дні). Вважає, що зазначені періоди, навіть при наявності документів, які належним чином підтверджують період роботи, не підлягають зарахуванню до страхового стажу в повному обсязі, а могли б бути зараховані лише за фактичною тривалістю. Крім того, позивачем заява згідно із додатком 2 Порядку № 22-1 не надавалась, заяву позивача (від 22.10.2019 р.) розглянуто відповідно до Закону України "Про звернення громадян", а тому жодних актів правової дії щодо зарахування спірного періоду під час розгляду заяви відповідачем не приймалось.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Херсонській області у зарахуванні ОСОБА_2 до страхового стажу періоду роботи за довідкою від 18.09.2019 р. № 703, викладеної в листах від 30.10.2019 р. № 1606/Д-99-16 та від 06.11.2019 р. № 751/З-99-1. Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 22.10.2019 р. з урахуванням висновків, викладених у рішенні. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що до управління ПФУ від ОСОБА_2 надійшло письмове звернення (заява) від 22.10.2019 року, на яке відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь 06.11.2019. Оскільки позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, він не звертався із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка та необхідним пакетом документів, то відповідач не мав підстав для розгляду вищевказаної заяви відповідно до вимог Порядку №22-1. Надана позивачем довідка від 18.09.2019 є недійсною та не створює правових наслідків, оскільки видана органом на окупованій території.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за віком з 26.09.2016. Згідно з наданих документів зараховано стаж 33 роки 6 місяців та 22 дні (а.с. 37, на звороті).

18.09.2019 адміністрацією Останінського сільського поселення Ленінського району Республіки Крим видано архівну довідку №703 про те, що ОСОБА_1 дійсно працював в колгоспі «Перше травня» Ленінського району Республіки Крим. У довідці також зазначено, що згідно рішення 8 сесії Останінського сільського поселення 1 скликання від 31.12.2014 трудовий архів колгоспу «Перше травня» прийнято на зберігання до адміністрації Останінського сільського поселення. Крім того, зазначено відомості, що за період з 01.01.1971 по 31.12.1981 позивачу здійснювалися виплати заробітної плати в період з 1974 по 1979 роки (а.с. 17).

15.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Каланчацького сервісного центру в порядку консультації щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.1971 по 31.12.1981 в колгоспі «Перше травня» АР Крим на підставі довідки від 18.09.2019 №703.

Крім того, до державної установи «Урядова гаряча лінія» стосовно пенсійного забезпечення ОСОБА_1 зверталася ОСОБА_3 , на що відповідачем листом від 30.10.2019 №1606/Д-99-16 надано відповідь, що оскільки страховий стаж позивача становить менше 35 років, тому доплата з 01.07.2019 р. до 2000 грн. відповідно до п.3 (1) постанови Кабміну України від 20.02.2019 р. № 124 "Питання проведення індексації пенсії у 2019 році" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 р. № 543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України") не встановлюється. Крім того, відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу періоду роботи за довідкою від 18.09.2019 №703 (а.с. 19).

22.10.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про зарахування до загального стажу період роботи в колгоспі "Перше травня" Ленінського району Автономної Республіки Крим з 01.01.1971 по 31.12.1981 та перерахування пенсії у зв`язку з цим. До заяви додано копії документів, що підтверджують даний факт (а.с. 16-18).

У відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі відповідач визнає, що отримував заяву ОСОБА_1 від 22.10.2019, проте розглянув її відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 35 на звороті, 64).

Листом від 06.11.2019 за вих. № 751/З-99-1 відповідач, з посиланням на ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", повідомив, що відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу період роботи позивача за довідкою від 18.09.2019 № 703.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо зарахування до загального стажу період роботи в колгоспі "Перше травня" Ленінського району Автономної Республіки Крим з 01.02.1974 по 01.05.1979, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з можливості прийняття до розгляду актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав громадян, в зв`язку з чим архівна довідка від 18.09.2019 №703 є належним документом для підтвердження стажу роботи позивача. Зміст заяви позивача від 22.10.2019 свідчить про наявність всієї необхідної інформації для перерахунку пенсії, а тому доводи відповідача про неналежність її форми та змісту Порядку №22-1 є безпідставними. Оскільки відповідачем не розглядалася заява позивача по суті, суд не може зобов`язати управління ПФУ зарахувати до загального стажу оскаржуваний період роботи та перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_2 . Такі вимоги, за відсутності належним чином оформленого рішення за результатами розгляду скарги, є передчасними.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірним у даній справі є форма та зміст заяви, з якою позивач звернувся до Пенсійного органу з метою перерахунку пенсії.

З урахуванням зазначеного для правильного вирішення оскаржуваних правовідносин необхідно встановити чи відповідали дії відповідача при розгляді заяви позивача від 22.10.2019 вимогам законодавства, а також чи є належними доводи управління ПФУ щодо визнання недійсною та такою, що не створює правових наслідків довідки від 18.09.2019 №703.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон України № 1058).

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 2.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Відповідно до п.п 2 п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно положень статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабміну України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Позивачем та відповідачем не заперечується факт, що трудова книжка ОСОБА_2 БТ НОМЕР_2 не містить записів до червня 1979 року (а.с. 11).

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження стажу роботи в період з 1974 по 1979 роки та наявності підстав щодо перерахунку пенсії позивач надав архівну довідку №703 від 18.09.2019, видану адміністрацією Останінського сільського поселення Ленінського району Республіки Крим.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті спірної довідки є факт її видачі органом, що не створений відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII

Відповідно до ч.1,2 Закону України № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Колегія суддів щодо спірного питання зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України №1207-VII тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону України № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

На підставі частини першої статті 17 Закону України № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону України № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України № 1207-VII.

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону України № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, на думку колегії суддів, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Судова колегія звертає увагу, що дана позиція підтримується сталою практикою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що міститься в постановах від 31 січня 2019 року по справі №233/1181/1717, від 17 липня 2019 року по справі №654/1278/17, від 21 лютого 2020 року по справі №701/1196/16-а від 04 березня 2020 року по справі №235/2008/17, від 08 квітня 2020 року по справі №242/1568/17.

Колегія суддів вважає, що неврахування зазначеної довідки є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

За такого правового регулювання вірними є висновки суду першої інстанції, що архівна довідка №703 від 18.09.2019 є належним документом для підтвердження трудового стажу ОСОБА_2 , отриманого в період роботи з 1974 по 1979 роки в колгоспі «Перше травня».

При цьому, колегія судів також вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

З урахуванням зазначеного доводи апелянта щодо правомірності відмови у зарахуванні ОСОБА_2 до страхового стажу періоду роботи за архівною довідкою №703 від 18.09.2019 є помилковими.

Щодо розгляду заяви позивача від 22.10.2019 в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян» судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно із частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Судова колегія звертає увагу, що відповідач не був обмежений у можливості звернутися до позивача з вимогою щодо дооформлення поданої ОСОБА_2 заяви за наявності у ній певних недоліків.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Матеріали справи підтверджують, що відповідач, отримавши від позивача заяву про перерахунок пенсії від 22 жовтня 2019 року, в порушення ч. 5 ст. 45 Закону України № 1058, п. 4.3 Порядку № 22-1, не прийняв відповідного рішення про перерахунок або відмову у перерахунку пенсії, а розглянув заяву у порядку Закону України «Про звернення громадян».

Вірними є висновки суду першої інстанції, що зміст заяви ОСОБА_2 свідчить про наявність всією необхідної інформації для здійснення перерахунку пенсії.

До заяви додано відповідні документи, що підтверджують наявність у позивача трудового стажу, який не було враховано при призначені йому пенсії за віком.

Доводи апелянта, що подана позивачем заява не відповідає формі встановленій додатком 3 Порядку №22-1 свідчать про допущений управлінням ПФУ надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем по суті не розглядалася заява про перерахунок пенсії від 22.10.2019.

За встановлених обставин належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 22 жовтня 2019 року про перерахунок пенсії за віком в порушення вимог Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1.

Судом першої інстанції надано оцінку доводам управління ПФУ щодо неможливості зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача за довідкою від 18.09.2019 №703 та вірно визнано їх помилковими.

Визнання судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення протиправною відмову відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи позивача за довідкою від 18.09.2019 №703 належним чином не захищає порушені права ОСОБА_2 , оскільки відповідачем не приймалося відповідних рішень, а надано відповідь у формі листів, які не є правовими актами індивідуальної дії.

Підсумовуючи наведене, судова колегія вважає за необхідне у відповідності до п.3, ч.1 ст.317 КАС України змінити резолютивну частину рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року, шляхом викладення абз. 2 в новій редакції, зазначивши про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 22 жовтня 2019 року про перерахунок пенсії за віком в порушення вимог Закону № 1058-ІV та Порядку № 22-1

В іншій частині суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 22.10.2019 з урахуванням висновків суду є належним способом захисту прав позивача про що вірно зазначав суд першої інстанції.

Судова колегія зазначає, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 16 березня 2020 року. Тому постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328, КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року викласти у наступній редакції:

«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 22 жовтня 2019 року про перерахунок пенсії в порушення вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1».

В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко