П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2728/20Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 по справі № 420/2728/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив :

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії, який здійснено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, щодо зменшення з 01.01.2018 основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 86 % на 70% грошового забезпечення, а також відмови у виплаті призначеної йому пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років в розмірі 86 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату з 01.01.2018 ОСОБА_1 пенсії (за вислугу років та по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років) з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 86 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що він звільнений з військової служби в запас та йому з вересня 2008 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у розмірі 86 процентів грошового забезпечення. З 01.01.2018 ГУ ПФУ в Одеській області перерахувало пенсію позивача на виконання Постанови Кабінета Міністрів України № 103 від 21.02.2018 та Постанови Кабінета Міністрів України № 704 від 30.08.2017. Пізніше, позивач був викликаний до управління Пенсійного фонду, де підписав заяву про переведення його на пенсію по інвалідності. Позивач 14.02.2020 року дізнався про те, що розмір його пенсії становить не 86 %, яку він отримував до цього, а 80% відповідних сум грошового забезпечення. Також, позивачу стало відомо, що управління під час перерахунку з 01.01.2018 застосувало розмір пенсії 70% від суми грошового забезпечення замість 86%, що були встановлені позивачу при призначенні пенсії.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду відзив у якому зазначив, що Головне управління ПФУ в Одеській області, здійснивши перерахунок пенсії позивача, діяло в межах діючого законодавства, оскільки згідно зі статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (в редакції зі змінами згідно із Законом України Про запобігання фінансової катастрофи в Україні від 27.03.2014 року № 1166-VII), максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28 квітня 2020 року визнав задовольнив частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у період з 01.01.2018 по 30.04.2018 з 86% відповідних сум грошового забезпечення на 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок належної ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 включно, виходячи з розрахунку 86 % відповідних сум грошового забезпечення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції в частині, у якій судом відмовлено у задоволенні позовних вимог таким, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права у зв`язку із застосуванням судом закону, який не підлягає застосуванню, та незастосуванням закону, який підлягав застосуванню.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- позивач має право та отримував довічну пенсію за вислугу років в розмірі 86% грошового забезпечення, з часу встановлення йому інвалідності за наявності вислуги років 32 роки позивач мав право на пенсію по інвалідності, з виплатою її в розмірі пенсії за вислугу років у розмірі 86% грошового забезпечення;

- відповідач безпідставно здійснював виплату пенсії позивачу по інвалідності в розмірі 80% грошового забезпечення, без урахування наявного у позивача права на довічну пенсію за вислугу років в розмірі 86% грошового забезпечення, та без урахування права позивача на отримання пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, яке встановлене статтею 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності (Міноборони) з 24.04.2018 згідно з Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

ОСОБА_1 . Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області з 05.09.2008 була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 86% грошового забезпечення (вислуга років 32 (календ. 32)), що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом призначення пенсії від 05.09.2008.

11.04.2018 ГУ ПФУ в Одеській області, згідно з постановами Кабінета Міністрів України № 704 та № 103, на підставі довідки Одеського обласного військового комісаріату від 02.04.2018 № ЮО111189, здійснило перерахунок пенсії позивача з урахуванням основного розміру пенсії 70 % грошового забезпечення.

В подальшому 24.04.2018, на підставі заяви ОСОБА_1 , позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності, та з 01.05.2018 року йому призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України № 2262-ХІІ. Основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення.

10.03.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок з 01.01.2018 року пенсії з урахуванням пенсії за вислугу років в розмірі 86% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, в тому числі по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років відповідно до статті 23 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

ГУ ПФУ в Одеській області надало відповідь на заяву позивача № 2309-2133/Ч-03/8-1500/20 від 24.03.2020, з огляду на яку, після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 КМУ, з метою збереження соціального захисту військовослужбовців, перераховані пенсії виплачуються в розмірах, що склались на день набрання законної сили судовим рішенням.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо зменшення з 01.05.2018 основного розміру пенсії за вислугу років позивачу з 86% на 70% грошового забезпечення, а також відмови у виплаті призначеної йому пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років в розмірі 86 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату з 01.05.2018 позивачу пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 86 процентів грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно при призначенні пенсії по інвалідності з 01.05.2018 визначив розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 80 % грошового забезпечення, оскільки станом на час призначення позивачу пенсії по інвалідності такий розмір відсоткового відношення до грошового забезпечення передбачений законом.

Проте з вказаним висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів враховуючи те, що в частині задоволення позову рішення суду в апеляційному порядку не оскаржується, тому відповідно до частини 1 статті 308 КАС України апеляційний суд не дає правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Разом з тим, щодо обставин переходу позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у зв`язку з поданням ОСОБА_1 заяви про переведення на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності, переведено позивача з 01.05.2018 року на бажаний вид пенсії та призначено згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсію по інвалідності з 01.05.2018 року довічно у розмірі 80%.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно із частиною 3 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За змістом частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Питання пов`язані з реалізацією права на соціальний захист неодноразово розглядав і Конституційний Суд України та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Разом з цим, статтею 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачено, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Отже, розмір пенсії по інвалідності, як і пенсія за вислугу років призначаються у відсотковому значенні від розміру грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір вислуги років позивача у календарному обчисленні складає 32 років (а.с.7), тобто позивач має вислугу, необхідну для призначення пенсії за вислугу років у розмірі 86 % грошового забезпечення.

З системного аналізу вищевказаних положень чинного законодавства, колегія суддів вбачає, що положення статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є додатковою гарантією військовослужбовцям, які отримали інвалідність і мають необхідну для призначення пенсії за цим Законом вислугу років, оскільки загальні розмірі пенсії по інвалідності особам, які не мають права на пенсію за вислугою років, встановлюються в розмірі, зокрема, інвалідам війни ІІ групи 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що поняття «розмір пенсії за вислугу років», передбачене у статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є ширшим, ніж поняття «грошове забезпечення», та у контексті обставин даної справи включає у себе, в тому числі, відсоткове значення від розміру грошового забезпечення, яке застосовується під час призначення пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.03.2020 по справі № 620/1048/19, при цьому на вказану постанову подана касаційна скарга, у відкритті якої Верховний Суд відмовив ухвалою від 28.04.2020.

Враховуючи викладене, оскільки позивач має право на пенсію за вислугу років у розмірі 86 % грошового забезпечення, при переведенні на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності, на переконання колегії суддів, розмір пенсії не може розраховуватись у відсотковому співвідношенні 80 % від розміру грошового забезпечення, з огляду на положення статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Частково відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин приписи статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що призвело до помилкового вирішення спору в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 249, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 по справі № 420/2728/20 в частині відмови позовних вимог - скасувати .

Ухвалити у цій частині позовних вимог нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії, який здійснено на виконання постанови Кабінета Міністрів України від 21.02.2018 №103, щодо відмови у виплаті призначеної пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років в розмірі 86% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату з 01.05.2018 року ОСОБА_1 пенсії (за вислугу років та по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років) з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 86% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.