справа № 761/13353/19

головуючий у суді І інстанції Мальцев Д.О.

провадження № 22-ц/824/3898/2020

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Мостової Г.І.

суддів Слюсар Т.А., Волошиної В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та в особі Державної казначейської служби України, відповідно до якого просив стягнути з Державного бюджету України на його користь відповідно до статті 625 ЦК України 3 % річних з урахуванням індексу інфляції на суму 2 199 грн 53 коп. за період часу з 21 лютого 2018 року до 15 березня 2018 року, у розмірі 23 грн 78 коп.; непрямий збиток у розмірі 13 % річних на суму 2 199 грн 53 коп. за період часу з 21 лютого 2018 року до 15 березня 2018 року, а саме у розмірі 17 грн 23 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року у справі № 761/14537/15?ц визнано бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета О.В. з 21 лютого 2018 року до 15 березня 2018 року щодо повернення авансового внеску у розмірі 2 199 грн 53 коп., сплаченого при пред`явленні до примусового виконання виконавчого листа у справі № 761/14537/15-ц, виданого 05 лютого 2018 року Шевченківським районним судом міста Києва про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь позивача коштів у розмірі 109 976 грн 50 коп.

Здійснюючи посилання на статтю 625 ЦК України, позивач вважає, що нарахуванню та стягненню підлягають 3 % річних з урахуванням індексу інфляції за період з 21 лютого 2018 року по 15 березня 2018 року. Окрім того, на думку позивача, повернення авансового внеску із затримкою призвело до того, що останньому було завдано збитків у розмірі 17 грн 23 коп. Також, виходячи з характеру порушеного права та обсягу, глибини і тривалості завданих душевних страждань, приниження авторитету держави та довіри до її спроможності до належного урядування, позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , 3 % річних з урахуванням індексу інфляції за період часу з 21 лютого 2018 року по 15 березня 2018 року у розмірі 23 грн 78 коп. шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві порушив грошове зобов`язання з повернення авансового внеску у розмірі 2 199 грн 53 коп., у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, зокрема письмові докази, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про завдання бездіяльністю Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві позивачу збитків та інших обставин, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи.

Крім цього, позивачем не надано жодного доказу того, що йому завдано моральну шкоду бездіяльністю Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, зокрема, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти завдання позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру бездіяльністю Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, позивачем не надано доказів наявності моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і бездіяльністю Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві та вини останнього в її заподіянні, вимоги щодо стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи містять всі належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження факту завдання позивачу непрямих збитків та розміру цих збитків, а посилання суду першої інстанції на Постанову ВСУ від 18 травня 2016 року у справі 6-237цс16 не спростовує, а навпаки підтверджує обґрунтованість позовної вимоги про відшкодування упущеної вигоди.

А також, апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні моральної шкоди не ґрунтується на закону, враховуючи правові висновки ВС від 04 березня 2019 року у справі № 295/443/17, від 27 листопада 2019 року у справі «750/6330/17, від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18.

Оскільки, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року не оскаржується у частині задоволення позову, тому у цій частині оскаржуване рішення в апеляційному порядку не переглядається.

За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98?ВР «Про державну виконавчу службу» та Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави (правовий висновок ВСУ, викладений у Постанові від 08 листопада 2017 року у справі № 6-99цс17).

Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2018 позивач отримав виконавчий лист про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його користь грошових коштів у розмірі 109 976 грн 50 коп.

13 лютого 2018 року позивач сплатив на рахунок Шевченківського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві авансовий внесок у розмірі 2 % від суми стягнення, а саме 2 199 грн 53 коп. і в той же день пред`явив виконавчий лист до виконавчої служби з відповідною заявою про прийняття виконавчого листа до виконання, відкриття виконавчого провадження.

12 березня 2018 року позивач отримав повідомлення державного виконавця Шевченківського РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 16 лютого 2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку-боржника.

Вказані вище обставини встановлені ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року у справі № 761/14537/15-ц, яка набрала законної сили 15 серпня 2018 року.

Авансовий внесок був повернутий позивачу 15 березня 2018 року на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Альфа-Банк».

Бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета О.В. щодо неповернення авансового внеску у розмірі 2 199 грн 53 коп. за період з 21 лютого 2018 року до 15 березня 2018 року на вказаний позивачем рахунок в ПАТ «Альфа-Банк» була встановлена ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2018 року у справі № 761/14537/15-ц.

Вказана ухвала суду у частині визнання бездіяльності державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шеремета О.В. з 21 лютого 2018 року до 15 березня 2018 року щодо повернення авансового внеску у розмірі 2 199 грн 53 коп. залишена без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 15 серпня 2018 року.

Між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк» укладена угода від 06 листопада 2015 року про щомісячне нарахування та виплату 13 % річних саме за цим рахунком позивача № НОМЕР_1 в ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 15).

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду враховує, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (постанова ВС від 21 листопада 2018 року у справі № 672/778/16-ц).

Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року у цій частині підлягає залишенню без змін, оскільки колегія апеляційного суду вважає, що кредитор міг і не отримати дохід у розмірі 13 % річних на суму депозитного вкладу.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то колегія апеляційного суду враховує таке.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі N 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (Рисовський проти України, N 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, Антоненков та інші проти України, N 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005 року).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Наведені позивачем обставини, за оцінкою суду першої інстанції, не спричинили йому душевні страждання, переживання, тобто не заподіяли моральну шкоду. Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., проте суд першої інстанції відмовив у стягненні.

Колегія апеляційного суду перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила факт заподіяння моральної шкоди та визначила її розмір та вважає, що справедливим розміром відшкодування є 300 грн.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 300 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 367, 369, 376, 381-384 ЦПК України та пункту 3 розділу ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ухваленням нового рішення в цій частині.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Держави Україна в особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, (місто Київ, вулиця Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593), Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (місто Київ, вулиця Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 грн шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року про стягнення непрямого збитку у розмірі 13 % річних на суму 2 199 грн 53 коп. за період часу з 21 лютого 2018 року до 15 березня 2018 року у розмірі 17 грн 23 коп. залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Т.А. Слюсар

В.М. Волошина