Дата документу 10.07.2020

Справа № 334/4337/18

Провадження № 2/334/336/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Баруліної Т.Є.,

при секретарі Сагайдак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Основаніє» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3 % річних та інфляційних витрат,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2018 року позивач МКП «Основаніє» звернулося до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості зажитлово-комунальні послугиза період з 01.06.2011 року по 31.08.2016 року. В позові вказав, що МКП «Основаніє» надавало відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкових територій за адресою АДРЕСА_1 на загальну суму 2777,67 грн.

Рішенням ВК ЗМР від 22.09.2005 року № 327 Комунальні підприємства «Виробничі ремонтно-експлуатаційні житлові об`єднання №№ 1-11, 13» були визначені з 01.01.2006 року виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності (копія рішення додається).

25.07.2012 року Запорізька міська рада прийняла рішення № 6, яким встановила, що МКП «Основаніє» стає повним правонаступником Комунальних підприємств «Виробничі ремонтно-експлуатаційні житлові об`єднання №№ 1-11, 13», та як правонаступник - є виконавцем житлово-комунальних послуг.

Відповідно до Статуту підприємства метою діяльності є здійснення відповідно до вимог чинного законодавства виробничо-господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб населення у житлово-комунальних послугах.

Зазначений житловий будинок до 01.09.2016 року перебував на балансі МКП «Основаніє».

Відповідачка повинна була щомісяця робити оплату житлово-комунальних послуг, наданих на підставі особового рахунку № 90404139, однак належним чином та в повному обсязі свої обов`язки по оплаті не виконувала.

ОСОБА_1 користувалась зазначеними послугами, однак належним чином не оплачувала надані їй послуги з утримання будинку та прибудинкової території, в результаті чого за період з 01.06.2011 року по 31.08.2016 року у неї утворилась заборгованість з урахуванням оплат в сумі 138,82 грн., в сумі 2638,85 грн.

11.10.2013 року суддею Ленінського районного суду м. Запоріжжя було видано наказ по справі № 334/9007/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за період з червня 2011 року по серпень 2013 року в сумі 1190.43 грн. та судового збору в сумі 114,70 грн. Однак, за заявою боржника ОСОБА_1 , ухвалою суду від 26.04.2018 року вказаний судовий наказ було скасовано.

У добровільному порядку погасити вказану заборгованість відповідачка не бажає. Тому, за неналежне виконання своїх зобов`язань по оплаті наданих послуг, відповідачці було нараховано інфляційні витрати за період з жовтня 2016р. по квітень 2018р. в сумі 660,03 грн. та 3% річних за період заборгованості з 01.10.2016р. по 15.06.2018 року в сумі 135,03 грн., які позивач просив стягнути з відповідачки, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн.

Відповідачка не погодилась з позовними вимогами позивача, та надала суду письмовий відзив на позов, в якому зазначила, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону 2004 р.), споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. При цьому, жодних послуг від позивача з утримання будинку та прибудинкової території вона не отримувала. Відповідно до п.3 ч.2 ст.21 вказаного Закону - виконавець зобов`язанийпідготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Однак, жодних договорів з МКП «ОСНОВАНІЄ» про надання їй такої послуги вона не укладала. Також, вона вважає, що жодних фактичних договірних відносин між нею та позивачем не виникало, оскільки нею не були вчинені будь-які дії, які свідчать про бажання мати з позивачем договірні відносини. Однією з таких дій вважається здійснення оплати за отримання нею від позивача так званих послуг. Оскільки ані поточного, ані капітального ремонту в будинку та на прибудинковій території не здійснювалось. Мешканцями будинку у 2013 році власними силами були виконані роботи з благоустрою прибудинкової території та дитячого майданчику, в той час коли вказані обов`язки покладені на виконавця послуг. Також, мешканцями під`їзду АДРЕСА_2 році власними силами та засобами були виконані роботи з поточного ремонту під`їзду, в той час коли обов`язки по здійсненню поточного та капітального ремонту покладені на виконавця послуг. Також, у 2015 році, мешканцями за власний кошт здійснено повну заміну внутрішньо-будинкових інженерних мереж з першого по п`ятий поверх, в той час коли обов`язки по утриманню внутрішньо-будинкових систем тепло - водопостачання покладені на виконавців послуг,та всі вищезазначені обов`язки зазначені в Правилах утримання житлових будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. №76 (п.1.5. Правил). Однак позивач не надав доказів укладання договору або відмови від його укладання, які саме послуги ним надавались з вичерпним переліком цих послуг, їх тарифами та складовими на кожну з цих послуг.

Крім того, відповідачка заявила письмове клопотання про застосування до позовних вимог строків позовної давності, оскільки, 11.10.2013 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя було видано судовий наказ про стягнення з неї заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за період з червня 2011 р. по серпень 2013 р в сумі 1190,43 грн., який було видано стягувачу в порушення норм процесуального права, в той час як докази направлення та вручення їй копії вказаного судового наказу, а також заява позивача про видачу судового наказу у справі відсутні. Також, як встановлено з судового наказу позивачем його було повторно пред`явлено 26.03.2016 р. до виконання після спливу строку його пред`явлення. Судовий наказ було повернуто державним виконавцем на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, оскільки строки пред`явлення виконавчого документу сплинули, а отже вказаний судовий наказ втратив чинність, позивачем пропущені строки позовної давності. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила ( частина перша статті 261 ЦК України). Отже, як встановлено з доказів наданих позивачем до свого позову, останній звертався про видачу судового наказу в 2013 році, але в зв`язку з несвоєчасним повторним пред`явленням його до виконання (вимоги Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-ХІУ), останній втратив свою чинність ще у 2015 році, до набрання чинності нового Закону України «Про виконавче провадження». У суді питання щодо поновлення строку на його пред`явлення, не розглядалось. Тому, відповідачка просить суд відмовити в задоволенні позову МКП «Основаніє» у повному обсязі.

Представник позивачанадав судуписьмову відповідьна відзив ОСОБА_1 ,в якомувказав,що в період надання послуг діяв Закон України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з п. 2 ч. 1 ст. 13 якого до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо). МКП «Основаніє» по відношенню до Відповідача, як споживача послуг, являвся у спірний період виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно ч. 1 п.3 ст. 20 Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово - комунальних послуг підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відповідачка зазначає, що договір про надання послуг нею не укладено тому, що не було жодної пропозиції з боку позивача щодо укладення такого договору. Однак,не зважаючина відсутністьвідповідного договору,відповідач,як мешканецьбагатоквартирного будинку,фактично користувавсяпослугами МКП«Основаніє» - з утримання будинку в цілому, прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, тощо. Таким чином, враховуючи, що відповідач користувався наданими МКП «Основаніє» послугами, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.

Крім того, роботи з проведення капітального ремонту, благоустрою прибудинкової території, ремонту дитячих, спортивних майданчиків не входять до типового переліку, а їх вартість не є складовою тарифу на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, як помилково вважає відповідачка. Обсяг виконаних робіт за вказаний період підтверджується інформацією про витрати на утримання будинку за АДРЕСА_3 , за період з березня 2013 року по серпень 2016 року, наряд-завдання за деякі місяці (вибірково, з огляду на дуже великий обсяг всієї документації за позовний період), з яких видно, які саме роботи проводились виконавцем житлово-комунальних послуг в спірний період. Отже, твердження відповідачки щодо невиконання відповідачем обов`язку по виконанню послуг являються цілком безпідставними, при чому весь час ОСОБА_1 , як мешканка багатоквартирного будинку, користувалась вище переліченими послугами, не сплативши за них жодної копійки, тобто за рахунок коштів інших мешканців будинку.

Нарахування оплати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій МКП «Основаніє» здійснювало за тарифами, що діяли в м. Запоріжжя до 01.09.2016, які були затверджені рішенням Запорізької міської ради від 28.08.2008 №3 /Т «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по житловому фонду комунальної власності м. Запоріжжя» (далі - Рішення № 375), з урахуванням змін, внесених рішеннями № 555/2 від 24.12.2009 та № 297 від 30.06.2010. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р.№ 869 було затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд, та прибудинкових територій. Для мешканців будинку АДРЕСА_4 тариф (стор. 324 Додатку 2 до Рішення, витяг додається) складав 1,3546 грн. за 1 м.кв загальної площі квартири. З урахуванням коефіцієнту зміни, тариф склав 1,4074 грн. за 1 м.кв. Фактичні витрати на утримання будинку АДРЕСА_3 за підсумком інформації за період з березня 2013 року по серпень 2016 року) складають 1,42 грн. за 1 м.кв., що навіть перевищують затверджений тариф. Але мешканцям будинку нарахування проводились за встановленим тарифом. Загальна площа квартири ОСОБА_2 - 31,33 м.кв.. отже щомісячні нарахування за житлово-комунальні послуги по о/рахунку відповідачки складали 44.09 грн. (31,33 м.кв * 1,4074 грн. = 44,09 грн.).

В подальшому, представник позивача зменшила позовні вимоги із застосуванням строків позовної давності, та зазначив, що МКП «Основаніє» було подано до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з червня 2011 року по серпень 2013 року, чим позовну давність було перервано, тому відлік позовної давності за вимогами МКП «Основаніє» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за період з червня 2011 року по серпень 2013 року почався із дати скасування судового наказу ухвалою від 26.04.2018 року, та позивач звернувся до суду з даним позовом 19.06.2018 року, у межах трирічного строку після скасування судового наказу. Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми 1190,43 грн. - заборгованості за і період з червня 2011 року по серпень 2013 року не знаходяться поза межами позовної давності. Також, в межах позовної давності перебувають позовні вимоги в частині стягнення суми 643,68 грн. - заборгованості за період з травня 2015 року по серпень 2016 року (строк оплати нарахувань за травень 2015 року - до 20 червня 2015 року, позов подано 19.06.2018 року). Послуги позивачем надавались по серпень 2016 року включно, у вересні 2016 року було здійснено перерахунок в розмірі 138,82 грн. за минулі періоди в рамках трирічного строку, тобто з розбивкою по місяцям, сума перерахунку за місяць складає 3,86 грн. Тому, враховуючи викладені обставини та на підставі зазначених норм права, позивач перерахував суму до стягнення з урахуванням застосування строків позовної давності до позовних вимог, яка становить 1834,11 грн., та складається із заборгованості в розмірі 1190,43 грн. за період з червня 2011 року по серпень 2013 року та заборгованості в розмірі 643,68 грн. за період з травня 2015 року по серпень 2016 року. До того ж, МКП «Основаніє» збільшило період нарахувань інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на загальну суму 1834,11 грн. за період з жовтня 2016 року по грудень 2019 року.

Тому з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 за рішенням суду основну заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 1834,11 грн., інфляційні втрати в сумі 680,41 грн., 3 % річних в сумі 179,04 грн. та судовий збір 1762 грн..

Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених у позові, надала суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідачка проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

На ім`я відповідачки відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на підставі якого їй позивачем надавались послуги з утримання будинку та прибудинкової території (а.с.6-7).

Рішенням ВК ЗМР від 22.09.2005 року № 327 Комунальні підприємства «Виробничі ремонтно-експлуатаційні житлові об`єднання №№ 1-11, 13» були визначені з 01.01.2006 року виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності.

25.07.2012 року Запорізька міська рада прийняла рішення № 6, яким встановила, що МКП «Основаніє» стає повним правонаступником Комунальних підприємств «Виробничі ремонтно-експлуатаційні житлові об`єднання №№ 1-11, 13», та як правонаступник - є виконавцем житлово-комунальних послуг.

Відповідно до Статуту підприємства метою діяльності є здійснення відповідно до вимог чинного законодавства виробничо-господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб населення у житлово-комунальних послугах.

Зазначений житловий будинок до 01.09.2016 року перебував на балансі МКП «Основаніє».

На підставі відкритого на ім`я відповідачки особового рахунку, позивач у період з червня 2011 року по серпень 2016 року надав відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, однак, відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, за вказаний період відповідачкою ОСОБА_1 не здійснювалася оплата за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, через що утворилася заборгованість з урахуванням перерахунку за минулий період в сумі 138,82 грн., в розмірі 1834,11 грн.(а.с.96-97).

На підтвердження обсягу виконаних робіт за вказаний період та тарифів, за якими розраховувалась вартість наданих послуг позивачем було надано інформацією про витрати на утримання будинку за АДРЕСА_3 , за період з березня 2013 року по серпень 2016 року, наряд-завдання за деякі місяці (вибірково), з яких видно, які саме роботи проводились виконавцем житлово-комунальних послуг в спірний період, а також надав Типовий перелік послуг із затвердженими на них тарифами, в тому числі і для мешканців будинку АДРЕСА_4 , згідно з яким тариф складав 1,3546 грн. за 1 м.кв загальної площі квартири. З урахуванням коефіцієнту зміни, тариф склав 1,4074 грн. за 1 м.кв. (а.с.33-55).

У зв`язку із несплатою відповідачем житлово-комунальних послуг, у неї утворилась заборгованість, тому в жовтні 2013 року позивач був вимушений звернутись до суду із завою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачки заборгованості за надані їй послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в сумі 1190,43 грн., яка була задоволена та виданий судовий наказ №334/9007/13-ц, який за заявою боржника ОСОБА_1 ухвалою суду № 2-с/334/14/18 від 26.04.2018 року було скасовано (а.с.4, 5).

У добровільному порядку погасити вказану заборгованість відповідачка не бажає, тому за період часу з червня 2011 року по серпень 2016 рокуз урахуванням здійсненого позивачем перерахунку в сумі 138,82 грн., уточнена сума заборгованості склала 1834,11 грн., а також нарахування інфляційнихвтрат всумі 680,41грн.та 3%річних всумі 179,04грн.,які нарахованіна загальнусуму 1834,11грн.за періодз жовтня2016року погрудень 2019року узв`язку ізненалежним виконанням відповідачкоюсвоїх обов`язківпо сплатіза наданіпозивачем послуги(а.с.95-97).

При цьому суд, аналізуючи пояснення відповідачки про те, що будь-яких договорів з позивачем вона не укладала та послуг не отримала, зауважує, що відсутність укладеногоміж сторонамидоговору невиключає можливостістягнення звідповідача накористь позивачавартості послугз утриманнябудинку таприбудинкової території,оскільки міжсторонами склалисьфактичні договірнівідносини, узв`язку зтим,що відповідачка,як мешканецьбагатоквартирного будинку,фактично користуваласяпослугами МКП«Основаніє» тане відмовиласьвід ниху встановленомузаконом порядку. Отже, відповідно до норм чинного законодавства між позивачем та відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати за отримані послуги.

Згідно до положеньст. 322 ЦК Українивласник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідност. 526 ЦК України зобов`язанння має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.11ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно дост.67ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно до ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 3 ст.20Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з ч. 1 ст.641ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і висловлювати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

У відповідності до п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст.7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Рішенням Запорізької міської ради № 375 від 28.08.2008 року затверджено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинків (гуртожитків) житлового фонду комунальної власності м.Запоріжжя в розрізі кожного будинку окремо.

Згідно зазначеного рішення тариф з утримання будинку та прибудинкової території для буд. АДРЕСА_3 склав 1,3546 грн. за 1 м.кв загальної площі квартири. З урахуванням коефіцієнту зміни, тариф склав 1,4074 грн. за 1 м.кв.. Загальна площа квартири ОСОБА_1 - 31,33 м.кв., щомісячні нарахування за житлово-комунальні послуги по о/рахунку відповідачки складали 44.09 грн. (31,33 м.кв * 1,4074 грн. = 44,09 грн.).

В той же час, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст.257 ЦК України до вимоги про стягнення суми заборгованості за кредитом застосовується загальний строк позовної давності - три роки.

Відповідно до ст. 267 ч. 3 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачка заявили клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

Згідно наданого позивачем уточненим Розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги у відповідачки утворилась заборгованість за період часу з червня 2011року посерпень 2016рокув сумі 1834,11 грн., зокрема заборгованість врозмірі 1190,43грн.за періодз червня2011року посерпень 2013року тазаборгованості врозмірі 643,68грн.за періодз травня2015року посерпень 2016року,однак вказана заборгованість перебуває за межами 3-річного строку позовної давності, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тільки за період часу з 01.05.2015 року по 01.09.2016 року в сумі 643,68 грн.

Також, з відповідачки слід стягнути нарахування інфляційних втрат в сумі 237,87 грн. та 3% річних в сумі 62,85 грн., які нараховані на суму заборгованості 643,68 грн. за період з жовтня 2016 року по січень 2020 року у зв`язку із неналежним виконанням відповідачкою своїх обов`язків по сплаті за надані позивачем послуги.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір у розмірі 617,76 грн. (пропорційно до задоволених вимог).

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,95,258-259,263-265,268,354 ЦПК України,ст. 322 ЦК України, ст.ст.67,68 ЖК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Міського комунального підприємства «Основаніє» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Міського комунального підприємства «Основаніє» (ЄДРПОУ 20485152) заборгованість за послуги з утримання будинкута прибудинкової території в розмірі 643,68 грн. (шістсот тридцять чотири гривні 68 коп.), інфляційні витрати в сумі 237,87 грн. (двісті тридцять сім гривень 87 коп.) та 3% річних в сумі 62,85 грн. (шістдесят дві гривні 85 коп.) та судовий збір у розмірі 617,76 грн. (шістсот сімнадцять гривень 76 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.07.2020 року.

Суддя: Баруліна Т. Є.