ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2209/20

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

16 липня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

представник позивача Рабінович М.П.,

представника відповідача Гаталяк С.В.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження питання про закриття провадження в адміністративній справі № 380/2209/20 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Львівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_2 до Львівської обласної ради (79008, м. Львів, вул. Винниченка,18, код ЄДРПОУ 22340506) з вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Львівської обласної ради від 11.02.2020 № 986 «Про реорганізацію комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер» шляхом приєднання його до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціальний дитячий медичний центр»;

стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.03.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

18.05.2020 за вх. № 24579 представником позивача подано клопотання про витребування доказів від 13.05.2020.

18.05.2020 за вх. № 248581 представником позивача надано письмові пояснення щодо належності справи до юрисдикції адміністративного суду.

22.05.2020 за вх. № 25586 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, проти позовних вимог заперечує.

09.06.2020 за вх. № 28546 представником позивача подано клопотання про відкликання клопотання про витребування доказів від 13.05.2020.

11.06.2020 за вх. № 29092 представником позивача надана відповідь на відзив.

11.06.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 09 липня 2020 о 12.00.

09.07.2020 за вх. № 34104 представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі.

09.07.2020 за вх. № 34106 представником позивача надано письмові пояснення по справі.

16.07.2020 за вх. № 34262 представником відповідача засобами поштового зв`язку подано клопотання про долучення документів, які стосуються оскаржуваного рішення.

16.07.2020 за вх. № 35401 представник позивача надав заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі.

З огляду на заявлене клопотання про закриття провадження у справі суд таке поставив на обговорення у засіданні суду під час розгляду справи.

Представник позивач щодо клопотання про закриття провадження заперечив. Просив суд здійснювати розгляд справи по суті.

Представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі, з підстав не належності її розгляду за правилами адміністративного судочинства України.

Клопотання мотивоване тим, що заявлені вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому Львівська обласна рада в цих відносинах виступає як суб`єкт права власності, а не як суб`єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом рішення № 986 від 11.02.2020 «Про реорганізацію комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер» шляхом приєднання його до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр», та саме здійснення реорганізації, є етапом реалізації волі власника, не змінює правову природу спірних відносин і з огляду на суб`єктний склад не перетворює цей спір у публічно-правовий. Наголошує, що управлінські функції власника майна прописані у Статуті третьої особи і з моменту реєстрації Статуту виникло і право розпорядження майном і прийняття рішень щодо припинення, реорганізації чи ліквідації підприємства. Зазначає, що засновником третьої особи виступає Управління майном спільної власності Львівської обласної ради. Стверджує, що дане рішення рішення Львівської обласної ради від 11.02.2020 № 986 «Про реорганізацію комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер» шляхом приєднання його до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціальний дитячий медичний центр» не є нормативним актом, так як це рішення власника про розпорядження майном, і не заслуговує покликання позивача, що це є нормативно правовий акт, бо стосується невизначеного кола осіб.

Відповідач вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні обласних рад, не може бути розглянуто за правилами адміністративного судочинства України.

Представник позивача заперечуючи щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі зазначив, що предметом позову у справі не є перевірка правильності формування волі однієї із сторін при прийняті рішення стосовно управління об`єктами спільної власності територіальних громад Львівської області. Натомість, предметом позову є додержання Львівською обласною радою як суб`єктом владних повноважень вимог закону щодо способу здійснення таких повноважень, а також відповідності змісту прийнятого рішення вимогам Конституції і законів України. Зазначає, що прийняттям такого рішення порушені права невизначеного кола осіб, в даному випадку таке рішення слід трактувати як нормативно-правовий акт, регуляторний акт; прийняте Львівською обласною радою рішення порушує права працівників закладу, буде вивільнення працівників; ймовірно буде зменшена чисельність осіб, які зможуть отримати належну медичну допомогу; порушено право розпорядження майном, земельними ділянками, які належали комунальному закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер»; буде порушено, можливо, право позивача у призначенні лікуючого лікаря.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволені клопотання відповідача від 09.07.2020 про закриття провадження у справі № 380/2209/20.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Термін «публічно-правовий спір», відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України, означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням Львівської обласної ради від 11.02.2020 № 986 «Про реорганізацію комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер» шляхом приєднання його до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціальний дитячий медичний центр».

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівської обласної ради від 11.02.2020 № 986 припинено комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер» шляхом приєднання його до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціальний дитячий медичний центр» (а.с.28-29).

Згідно з ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.49 Основного Закону кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Відповідно до ст.16 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров`я" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава сприяє розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності.

Порядок створення, припинення закладів охорони здоров`я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом.

Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров`я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров`я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об`єктами відповідно державної і комунальної власності.

Заклади охорони здоров`я можуть добровільно проходити акредитацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Не підлягають обов`язковій акредитації аптечні заклади. Акредитація аптечних закладів може здійснюватися на добровільних засадах.

Заклад охорони здоров`я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівників установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюються відповідно до законодавства про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Залежно від форми власності заклади охорони здоров`я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Державні та комунальні заклади охорони здоров`я не підлягають приватизації.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я державної власності можуть утворюватися та функціонувати як казенні підприємства або державні установи.

За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров`я комунальної власності можуть утворюватися та функціонувати як комунальні некомерційні підприємства або комунальні установи.

За п.1.3 Статуту комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер» перебуває у спільній власності територіальних громад Львівської області. Засновником закладу є управління майном спільної власності Львівської обласної ради, яке діє від імені власника - Львівської обласної ради. Галузеве управління Диспансером здійснюється департаментом охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент) з урахуванням відповідних рішень Львівської обласної ради. (а.с.153)

У п 4.1 Статуту до компетенції Львівської обласної ради, як власника належить, зокрема: прийняття рішення про реорганізацію та припинення діяльності Закладу. (а.с.156).

За змістом статей 80-81 ЦК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст.87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

У відповідності до частин 1-2 ст.62 ГК підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Згідно з частинами 1-3 ст.78 ГК комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, останні є не суб`єктами владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у ч. 1 ст. 19 КАС, а рівноправним суб`єктом майнових відносин, дії якої спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися цим майном відповідно до закону.

Суд встановив, що засновником комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер» згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є Львівська обласна рада, а засновником комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціальний дитячий медичний центр» є Управління майном спільної власності Львівської обласної ради.

Відповідно до ч.1 статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно з ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.2 ст.327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно із Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Відповідно до ч.1,2 ст.16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава сприяє розвитку закладів охорони здоров`я усіх форм власності. Порядок створення, припинення закладів охорони здоров`я, особливості діяльності та класифікація закладів визначається законом.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 60 Закону № 280/97-ВР територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Згідно з частиною другою статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що реорганізація органом місцевого самоврядування комунального закладу є діяльністю по розпорядженню власністю територіальної громади, яка містить ознаки приватноправового спору з майнових відносин.

Отже, Львівська обласна рада, розпоряджаючись майном територіальної громади, реалізовувала організаційно-господарську діяльність, а тому оспорювані рішення в цьому випадку не є рішеннями суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС, а є рішеннями власника (засновника), якими такий власник (засновник) реалізує своє право на реорганізацію комунальної установи.

Таким чином, заявлені вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому Львівська обласна рада в цих відносинах виступає як суб`єкт права власності, а не як суб`єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом рішення № 986 від 11.02.2020 «Про реорганізацію комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер» шляхом приєднання його до комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр», та саме здійснення реорганізації, є етапом реалізації волі власника, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні обласних рад, не може бути розглянуто за правилами КАС.

Суд прийшов до переконання про наявність підстав для закриття провадження в цій справі, оскільки спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у справі № 813/1232/18 від 27.05.2020.

Відтак, заявлені вимоги позивача випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, тому відповідач в цих відносинах виступає як суб`єкт права власності. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що даний спір не є публічно-правовим та має вирішуватися судами в порядку цивільного судочинства.

За правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на характер спірних правовідносин та склад учасників справи, суд приходить висновку, що даний спір носить приватно-правовий характер, не містить ознак публічно-правового спору, тому не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, зважаючи на суб`єктний склад сторін у справі.

Керуючись ст.ст. 238, 241, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, п.3 розділу VI "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ :

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_2 до Львівської обласної ради (79008, м. Львів, вул. Винниченка,18, код ЄДРПОУ 22340506) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне некомерційне Львівської обласної ради «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного (господарського) судочинства.

Попередити позивача, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст ухвали складено та підписано 21 липня 2020 року.