П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 826/1807/16

Провадження № 11-386апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича (далі - уповноважена особа, Фонд, АТ «Банк «Національні інвестиції» відповідно) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2017 року (суддя Мазур А. С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року (судді Федотов І. В., Ісаєнко Ю. А., Оксененко О. М.) у справі № 826/1807/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення позивача до загального реєстру вкладників АТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов`язати уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Банк «Національні інвестиції» в розмірі 199 тис. 500 грн.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 16 вересня 2015 року між ним і АТ «Банк «Національні інвестиції» було укладено договір банківського рахунку № 27431980/11/Т, згідно з яким банк відкрив йому поточний рахунок у гривні. У той же день він отримав на свій поточний рахунок грошові кошти в розмірі 199 тис. 500 грн. Однак після віднесення АТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних, відкликання ліцензії та початку процедури його ліквідації уповноважена особа безпідставно не включила позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. На думку позивача, бездіяльність уповноваженої особи щодо невключення його до переліку вкладників АТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суперечить вимогам Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) та є протиправною.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 01 березня 2017 рокупозов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність уповноваженої особи щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов`язав уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відносини між позивачем і ОСОБА_2 щодо переказу грошових коштів відбулися до запровадження тимчасової адміністрації банку, а тому немає підстав для висновку про порушення вимог Закону № 4452-VI. До того ж уповноваженою особою не доведено наявності визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, які б свідчили про нікчемність укладеного правочину позивача з банком, а тому не доведено й наявності законних підстав для невключення позивача до переліку вкладників АТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Разом з тим позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи щодо невключення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників АТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, належить задовольнити частково, оскільки позивач оскаржує бездіяльність уповноваженої особи щодо невключення позивача до загального реєстру вкладників банку, однак остання наділена повноваженнями формувати перелік, а не загальний реєстр.

5. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2017 року задовольнив частково апеляційну скаргу уповноваженої особи: скасував постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; ухвалив у цій частині нову постанову, якою визнав протиправним і скасував наказ уповноваженої особи від 13 листопада 2015 року № 56/1-ос у частині щодо договору банківського рахунку від 16 вересня 2015 року № НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_1 і АТ «Банк «Національні інвестиції», правочину від 17 вересня 2015 року про перерахування грошових коштів в сумі 199 тис. 500 грн з поточного рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 на поточний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з призначенням платежу «Приватний переказ сину, не пов`язаний з підприємницькою діяльністю». В решті постанову суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін.

6. Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників АТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, апеляційний суд виходив з наявності наказу уповноваженої особи від 13 листопада 2015 року № 56/1-ос «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)». При цьому апеляційний суд, керуючись приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вийшов за межі позовних вимог і зазначив, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в межах цього адміністративного спору необхідно визнати протиправним і скасувати наказ уповноваженої особи від 13 листопада 2015 року № 56/1-ос в указаній вище частині.

7. Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

8. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, уповноважена особа у касаційній скарзі зазначила, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення помилкових судових рішень.

9. На думку скаржника, своїми діями ОСОБА_2 здійснила штучне розподілення коштів, які знаходилися на її поточному рахунку, шляхом перерахування їх фізичним особам, у тому числі й позивачу, за результатами чого збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

10. Скаржник також зазначив, що цей спір належить до категорії справ щодо банків, які знаходяться на стадії ліквідації, а тому не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

11. У зв`язку з викладеним уповноважена особа просить скасувати оскаржувані судові рішення, а провадження у справі закрити. Також відповідач просить стягнути з позивача на користь АТ «Банк «Національні інвестиції» суму сплаченого судового збору.

Позиція інших учасників справи

12. У відзиві (запереченнях) на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що заперечує проти касаційної скарги уповноваженої особи, вважає її необґрунтованою й такою, що не підлягає задоволенню, натомість суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, дійшли правильних висновків про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та поширення на цей спір юрисдикції адміністративного судочинства.

Рух касаційної скарги

13. Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 23 травня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

14. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

15. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16. У березні 2018 року справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

17. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 квітня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, мотивувавши це тим, що учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

18. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.

19. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 травня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України з огляду на відсутність клопотань від учасників справи про розгляд касаційної скарги за їх участю.

20. 10 червня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 18/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 «Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду», відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

21. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Золотнікову О. С.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

22. 16 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Національні інвестиції» укладено договір № 27431980/11/Т банківського рахунку фізичної особи, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній та/або іноземній валюті та здійснює його розрахункове і касове обслуговування.

23. Згідно з випискою по рахунку 17 вересня 2015 року на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з поточного рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 надійшли грошові кошти в розмірі 199 тис. 500 грн з призначенням платежу «Приватний переказ сину, не пов`язаний з підприємницькою діяльністю. Без ПДВ».

24. На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 17 вересня 2015 року № 613 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 172 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

25. Згідно із цим рішенням в АТ «Банк «Національні інвестиції» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці - з 18 вересня до 17 грудня 2015 року, призначено уповноважену особу.

26. Відповідно до наказу уповноваженої особи від 22 вересня 2015 № 30 «Про перевірку вкладів фізичних осіб» створено комісію з перевірки вкладів фізичних осіб.

27. За результатами роботи вказаної комісії встановлено перелік правочинів (у тому числі й правочин, укладений позивачем), що вчинялися в період дії постанови НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних».

28. Зокрема, комісією встановлено, що на порушення вимог постанови НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ 17 вересня 2015 року відповідно до виписки по рахунку на поточний рахунок позивача з поточного рахунку ОСОБА_2 перераховано грошові кошти на суму 199 тис. 500 грн з призначенням платежу «Приватний переказ сину, не пов`язаний з підприємницькою діяльністю. Без ПДВ».

29. Рішення комісії щодо виявлених правочинів (договорів) оформлені відповідними протоколами та затверджені уповноваженою особою.

30. З урахуванням висновків комісії уповноважена особа наказом від 13 листопада 2015 року № 56/1-ос «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» визнала нікчемними правочини (договори) згідно з переліком, у тому числі й договір, укладений між позивачем та АТ «Банк «Національні інвестиції», з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, а саме: здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

31. Відповідно до постанови Правління НБУ від 01 грудня 2015 року № 853 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 грудня 2015 року № 214 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень ліквідатора банку».

32. Згідно із цим рішенням розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк «Національні інвестиції», призначено уповноважену особу та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Національні інвестиції», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону № 4452-VI, начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку І. Г. на два роки - з 03 грудня 2015 року до 02 грудня 2017 року включно.

33. Під час здійснення тимчасової адміністрації уповноважена особа Волощук І. Г. направив позивачу повідомлення від 02 грудня 2015 року № 4896/03 про нікчемність договору банківського рахунку, у якому зазначено, що наказом уповноваженої особи від 13 листопада 2015 року № 56/1-ос «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» визнано нікчемним договір банківського вкладу, укладений між позивачем та АТ «Банк «Національні інвестиції», з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

34. У зв`язку із визнанням нікчемними договору банківського рахунку та операцій з перерахування коштів позивача не включено до переліку вкладників АТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

35. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, такою, що суперечить вимогам Закону № 4452-VI та порушує його право на отримання гарантованої суми вкладу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

36. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

37. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

38. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

39. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

40. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

41. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

42. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

43. Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи, зокрема, про зобов`язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 199 тис. 500 грн.

44. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

45. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

46. За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

47. Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

48. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

49. На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

50. За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

51. Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

52. Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстру відшкодувань вкладникам, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника.

53. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.

54. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.

55. Так, за змістом частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

56. Нормами статті 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:

- уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

- уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

- уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.

57. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

58. Отже, отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду відбувається без участі банку-боржника.

59. Саме тому на банки не поширюється дія Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що встановлено частиною восьмою статті 36 Закону № 4452-VI.

60. Таким чином, немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, складаються з участю банку. Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування коштів вкладникам.

61. Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, гарантованого державою, є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI), тому його не можна вважати спором у зв`язку з процесом ліквідації банку, як і спором між банком і вкладником.

62. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що на ці правовідносини не розповсюджуються норми Господарського та Цивільного процесуальних кодексів України.

63. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що Фонд як юридична особа публічного права виконує спеціальну функцію у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та затвердження реєстру відшкодувань вкладникам за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

64. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18) та від 30 січня 2019 року у справі № 820/4270/16 (провадження № 11-1351апп18).

65. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору стосовно визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та подання уповноваженою особою до Фонду додаткової інформації про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

66. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

67. Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

68. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

69. Як зазначалося вище, вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина друга статті 26 Закону № 4452-VI).

Згідно із частинами першою та другою статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

70. Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

71. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

72. Відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

73. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

74. За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

75. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

76. Відповідно до постанови Правління НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних» прийнято рішення про віднесення цього банку до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

77. Частиною другою статті 56 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) встановлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

78. Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність (частина четверта статті 56 Закону № 679-XIV).

79. Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ) рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею.

80. Застосовані у цій справі правові норми свідчать про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 тис. грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

81. При цьому Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

82. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається.

83. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

84. Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена у дію 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України від 16 липня 2015 року № 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку».

85. Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

86. При цьому в розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть застосування певних правових наслідків.

87. Велика Палати Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/1793/16, у яких спір аналогічний тому, який розглядається в цій справі (№ 826/1807/16), дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунку) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення АТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI.

88. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає зазначені висновки такими, що не охоплюють усієї проблематики цих правовідносин. Зокрема, не враховано, що у спорах, які виникають у зв`язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, обов`язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону № 4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).

89. Дійсно, застосовані у цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунку позивач набув статусу вкладника банку і відповідно на нього поширюються передбачені Законом № 4452-VI гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.

90. При цьому законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

91. Як свідчать матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, у повідомленні уповноваженої особи Фонду від 02 грудня 2015 року № 4896/03, адресованому позивачу, зазначається, що правочин від 17 вересня 2015 року з перерахування грошових коштів у сумі 199 тис. 500 грн на поточний рахунок позивача № 2620250127431 є нікчемним з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

92. Водночас відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону № 4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16).

93. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

94. Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

95. Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

96. Як зазначено вище, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

97. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом № 2121-ІІІ, ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902), не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

98. Водночас постанова НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ згідно зі статтею 75 Закону № 2121-ІІІ містить банківську таємницю, доказів обізнаності позивача про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме собою не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів банку.

Згідно з постановою НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ АТ «Банк «Національні інвестиції» було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення АТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності банку, наведені у цій постанові.

Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - АТ «Банк «Національні інвестиції», а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

99. Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства у розумінні положень статті 4 ЦК України, а тому підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

100. Крім того, у постанові НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів із поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.

101. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що саме собою перерахування коштів із банківського рахунку ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 не суперечить вимогам чинного законодавства.

102. Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи щодо віднесення операції з перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на користь іншої з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності.

103. Уповноваженою особою неправомірно віднесено операцію щодо перерахування 17 вересня 2015 року коштів на рахунок ОСОБА_1 у АТ «Банк «Національні інвестиції» до числа нікчемних правочинів та помилково застосовано статтю 38 Закону № 4452-VI.

104. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 816/378/16 (провадження № 11-17апп20).

105. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників АТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та зобов`язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду, через недоведеність уповноваженою особою правомірності віднесення правочину з перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

106. Стосовно скасування судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи щодо невключення позивача до переліку вкладників АТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та ухвалення в цій частині нової постанови - про визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 13 листопада 2015 року № 56/1-ос «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» у частині щодо договору банківського рахунку від 16 вересня 2015 року № НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Національні інвестиції», правочину від 17 вересня 2015 року про перерахування грошових коштів у сумі 199 тис. 500 грн з поточного рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 на поточний рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з призначенням платежу «Приватний переказ сину, не пов`язаний з підприємницькою діяльністю. Без ПДВ», - Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив правову природу наказу про нікчемність правочинів, виданого уповноваженою особою, та дійшов помилкового висновку про те, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в межах цього адміністративного спору необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати вищезазначений наказ у відповідній частині.

107. Як зазначено вище, правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів АТ «Банк «Національні інвестиції» і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

108. Відповідна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 910/12294/16) та від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16).

109. Оскільки вказаний наказ є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), жодні права яких не можуть порушуватися унаслідок видачі цього наказу. Тобто права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

110. Отже, встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу уповноваженої особи від 13 листопада 2015 року № 56/1-ос «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» не можуть розглядатися в судах (у тому числі в адміністративних, цивільних, господарських).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

111. За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

112. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

113. За правилами частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

114. Оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції в частині заявлених у справі позовних вимог, що відповідає закону, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в цій частині та залишення в силі рішення суду першої інстанції. При цьому оскаржувані судові рішення в іншій частині підлягають залишенню без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

115. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

116. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року в частині скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2017 року та ухвалення нового рішення в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича щодо невключення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, - скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2017 року в указаній частині залишити в силі.

3. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська