ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р. Справа№ 927/733/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Попікової О.В.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 13.07.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната-Н"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.01.2020, повний текст якого складено 24.01.2020

у справі №927/733/19 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната-Н"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Концерн "Військторгсервіс"

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (надалі - позивач, фонд) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната-Н" (надалі - відповідач, ТОВ) у якому просив суд:

- витребувати з чужого незаконного володіння, а саме у ТОВ "Саната-Н" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області державного нерухомого майна - будівлі кафе "Чебурашка" площею 144,3 кв. м, розташованої за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Гончарівське, вул.Танкістів,3, з подальшою передачею Балансоутримувачу - філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс";

- стягнути з ТОВ "Саната-Н" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області з подальшим перерахуванням до Державного бюджету України неустойки в розмірі 2 108 грн 20коп.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.11.2019 заяву про заміну позивача правонаступником задоволено, замінено позивача у даній справі Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Чернігівській області (проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 14243893) на його правонаступника Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (проспект Голосіївській, 50, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код 43173325).

21.11.2019 від позивача надійшла заява (№52-05/03-495 від 20.11.2019) про закриття провадження в частині позовної вимоги щодо стягнення неустойки та стягнення судових витрат з відповідача. У поданій заяві позивач, відмовився від позовних вимог до відповідача в частині стягнення неустойки у сумі 2108,20грн у зв`язку із надходженням від відповідача платежів за платіжним дорученням №229 від 13.09.2019 на суму 4 749,90грн та №234 від 16.10.2019 на суму 4749,90 грн, які регіональним відділенням враховані у відповідному розмірі в оплату неустойки, тобто у зв`язку із сплатою неустойки після звернення позивача до суду.

Відповідач не заперечував щодо арифметичного розрахунку позивачем позовних вимог в частині стягнення неустойки за неповернення майна на підставі ст. 785 ЦК України за період з 17.06.2019 по 20.08.2019 у сумі 2108,20 грн.

Судом першої інстанції в результаті розгляду заяви позивача була прийнята часткова відмова від позовних вимог та ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2019 закрито провадження у справі №927/733/19 в частині стягнення з відповідача неустойки у сумі 2 108,20 грн (т. 2 а/с 100) на підставі п.4 ч.1 ст. 231 ГПК України.

09.12.2019 позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив витребувати з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната-Н" на користь балансоутримувача - Філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс" державне нерухоме майно - будівлю кафе "Чебурашка" площею 144,3 кв.м., розташовану за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Гончарівське, вул. Танкістів, 3, шляхом підписання акту приймання-передачі з Балансоутримувачем.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив що в позовній заяві позивачем вказано вимогу щодо витребування державного нерухомого майна - будівлі кафе "Чебурашка" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області з подальшою передачею Балансоутримувачу - Філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс". Відповідно до п. 10.9 Договору оренди №88-16 від 13.06.2016 у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. За таких обставин, позивач вважав за необхідне, уточнити позовну вимогу.

Зазначена заява була розглянута судом першої інстанції, подальший розгляд справи здійснювався з її врахуванням.

Короткий зміст рішень місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.01.2020 у справі №927/733/19 позов задоволено повністю. Витребувано з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната-Н" на користь балансоутримувача - філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс" державне нерухоме майно - будівлю кафе "Чебурашка" площею 144,3кв.м, розташованої за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Гончарівське, вул.Танкістів,3, шляхом підписання акту приймання-передачі з балансоутримувачем. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната-Н" на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 3 026 грн 12 коп. судового збору.

Рішення суду обґрунтовано мотивованістю та доведеністю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Саната-Н" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.01.2020 у справі №927/733/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Крім того, відповідач вказав, що не заперечує наявність листа від 10.06.2019, але звертає увагу, що цей лист свідчить про прийняття рішення позивачем про припинення договірниї відносин під час дії договору, а ане в місячний термін після його закінчення - 11.06.2019. Також зазначає, що лист від 12.06.2019 на який посилається позивач, є внутрішнім документом підприємства позивача, тому не може бути належним доказом у цій справі.

Серед іншого, скаржник вазує, що ч.2 ст. 17 Закону передбачає наявність заяви, яка повинна містити звернення, а не листа. Тобто наявні у справі листи, не є пропозицією і за своєю формою не можуть свідчити про волевиявлення позивача щодо припинення договору оренди.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2020 апеляційну скрагу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната-Н" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.01.2020 у справі №927/733/19 на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

13.03.2020, у строк встановлений судом, від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, додано докази сплати судового збору - оригінал квитанції №ПН48191С1 від 11.03.2020 на суму 2 881,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната-Н" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.01.2020 у справі №927/733/19. Закінчено проведення підготовчих дій. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.04.2020 о 15 год. 00 хв. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 08.04.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 08.04.2020. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Судом апеляційної інстанції, з огляду на встановлений на всій території України "особливий" режим "карантину" з 12.03.2020 по 24.04.2020, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та убезпечення, як сторін по справі, так і працівників суду від вищевказаної особливо небезпечної інфекційної хвороби, враховуючи принцип розумного строку тривалості судового провадження, вирішено призначити судове засідання у даній справі на іншу дату.

Відтак , ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната-Н" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.01.2020 у справі №927/733/19 не відбудеться 13.04.2020. Розгляд скарги №927/733/19 призначено на 13.05.2020 о 16 год. 40 хв.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020, 10.06.2020 розгляд справи відкладався, судове засідання було призначено на 13.07.2020.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач та третя особа у відзивах на апеляційну скаргу просили скаргу відповідача відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.

Явка представників сторін.

Відповідач та третя особа до судового засідання від 13.07.2020 не з`явилися, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.

Крім того, третьою особою в процесі апеляційного перегляду справи було подано заяву про розгляд справи без його участі, оскільки явка учасників обов`язковою судом не визнана.

Щодо належного повідомлення відповідача (скаржника), ухвали суду йому надсилались за адресою вказаною у апеляційній скарзі, яка є його юридичною адресою, проте були повернуті відділенням поштового зв`язку. Крім того, відповідні ухвали також надсилались представнику скаржника - адвокату Бороді А.В., та отримані ним завчасно про, що свідчать зворотні поштові повідомлення.

Таким чином, судом апеляційної інстанції були здійснені всі необхідні заходи щодо повідомлення учасників справи про призначення відповідного судового засідання, відтак, скаржник вважається таким, що повідомлений належним чином.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд , беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Згідно п. 1 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 671 (у редакції постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 730), Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1.1. Статуту Концерну "Військторгсервіс" (далі - Статут), затвердженого Міністром оборони України 15.11.2018, визначено, що Концерн "Військторгсервіс" (далі - Концерн) є державним господарським об`єднанням, заснованим на державній власності у формі концерну, Концерн належить до сфери управління Міністерства оборони України (далі - уповноважений орган управління).

Майно Концерну є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Реалізуючи право господарського відання Концерн володіє, користується та розпоряджається майном відповідно до мети своєї діяльності на свій розсуд і в порядку, що не суперечить чинному законодавству України (п. 4.2. Статуту).

Відповідно до п. 5.1. Статуту Концерн має право в установленому порядку від свого імені укладати договори (угоди), вчиняти інші правочини, набувати майнових та немайнових прав, виконувати зобов`язання, бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до законодавства.

Концерн має право передавати під заставу майнові об`єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць, підрозділів, філій, цехів, нерухоме майно, а також інше індивідуально визначене майно (устаткування, транспорті засоби, інвентар та інші матеріальні цінності , які йому належать) згідно з вимогами чинного законодавства України за попередньою згодою уповноваженого органу управління (п. 4.16 Статуту).

Як вбачається з п. 7.1. Статуту, повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна концерну здійснює Уповноважений орган управління, який здійснює управління Концерном та має повноваження, зокрема, щодо прийняття рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємстві, установ та організацій, що є Учасниками концерну, та Концерну.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.09.2019 відокремленим підрозділом юридичної особи Концерну Військторгсервіс", зокрема, є філія "Військторг" Концерну "Військторгсервіс".

Згідно з інформаційною довідкою №177642542 від 15.08.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - кафе "Чебурашка", загальною площею - 144,3 кв.м., реєстраційний номер майна - 30222361, належить на праві державної власності Державі Україна в особі концерну "Військторгсервіс" з правом господарського відання, код ЄДРПОУ - 33689922, форма власності державна, частка власності 1/1, дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 19.04.2010, свідоцтво про право власності, САС/794559 від 19.04.2010 Гончарівська селищна рада.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за критерієм пошуку код ЄДРПОУ - 39083016, в реєстрі значиться ТОВ "САНАТА-Н", місцезнаходження: вул. Войкова, буд 15, кв. 16, м. Чернігів, керівник - Салтан Леонід Леонідович, не перебуває в процесі припинення.

04.02.2016 ТОВ "Саната-Н" звернулося із заявою до начальника РВ ФДМУ по Чернігівській області про надання в оренду будівлі кафе "Чебурашка" загальною площею-144,3 кв.м., розташованого за адресою: Чернігівській район, смт. Гончарівське, вул. Танкістів, б.3, що знаходиться на балансі філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс" для розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи терміном на 2 роки 364 дні.

13.06.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, (позивач у справі, орендодавець за договором) та ТОВ "Саната-Н" (відповідач у справі, орендар за договором), було укладено договір оренди нерухомого майна №88-16 від (далі - договір оренди).

За умовами п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі у суборенду, приватизації (викупу) орендарем або третіми особами державне нерухоме майно - будівлю "Чебурашка" площею 144,3 кв.м., розташовану за адресою: Чернігівська область, Чернігівській район, смт. Гончарівське, вул. Танкістів, 3 (реєстровий номер 33689922.36.ААААЕВ284) (надалі - майно), що перебуває на балансі Філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.03.2016 р. і становить за незалежною оцінкою 199633,32 грн.

За умовами п.1.2 договору майно передається в оренду для розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

У розділі 2 договору сторони погодили умови передачі орендованого майна орендарю, відповідно до яких орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна ( п.2.1 договору). Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно, власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 договору).

Згідно п.2.3 договору обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

У розділі 3 договору оренди сторони дійшли згоди щодо орендної плати.

За умовами п. 5.10. договору орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачу його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди його укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 13.06.2016 по 11.06.2019 включно.

Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3.).

За приписами п. 10.6 договору оренди чинність цього договору припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його було укладено; - загибелі орендованого майна; - достроково за взаємною, згодою сторін або за рішенням суду; - банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.

У п. 10.9 договору сторони встановили, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №88-16 від 13.06.2016, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності, що також не оспорювалось сторонами в ході розгляду справи.

Також, договір погоджено з балансоутримувачем, про що свідчить підпис начальника філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс" скріплений печаткою філії.

Відповідно акту приймання-передачі від 13.06.2016, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування без права передачі у суборенду, приватизації (викупу) орендарем або третіми особами державне нерухоме майно - будівлю кафе "Чебурашка" площею 144,3 кв.м., розташованої за адресою: Чернігівська область, Чернігівській район, смт. Гончарівське, вул. Танкістів, 3 (реєстровий номер 33689922.36.ААААЕВ284), що перебуває на балансі філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.03.2016 і становить за незалежною оцінкою 199 633,32 грн.

Акт погоджено з балансоутримувачем про що свідчить підпис начальника філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс" скріплений печаткою філії.

За повідомленням відповідача, ним проводилися оплати за користування майном - будівлею кафе "Чебурашка", яке згідно договору за твердженням відповідача, повинно знаходитись в його користуванні. На підтвердження проведених оплат відповідачем подані платіжні доручення: №218 від 14.06.2019 на суму 1696,40грн (одержувач - філія "Військторг" Концерну "Військторгсервіс"), №219 від 14.06.2019 на суму 2374,95грн (одержувач - УДКСУ у Чернігівському районі), №220 від 18.07.2019 на суму 1696,40грн (одержувач - філія "Військторг" Концерну "Військторгсервіс"), №221 від 18.07.2019 на суму 2374,95грн (одержувач - УК у Чернігівському районі/22080300), №231 від 3392,80грн (одержувач - філія "Військторг" Концерну "Військторгсервіс"), №232 від 15.08.2019 на суму 4749,90грн (одержувач - УДКСУ у Чернігівському районі), №228 від 13.09.2019 на суму 3392,80грн (одержувач - філія "Військторг" Концерну "Військторгсервіс"), №229 від 13.09.2019 на суму 4749,90грн (одержувач - УДКСУ у Чернігівському районі), №234 від 16.10.2019 на суму 4749,90грн. (одержувач - УДКСУ у Чернігівському районі).

Факт надходження вказаних коштів від відповідача позивач та третя особа не заперечували і спростувань не наводили.

20.03.2019 ТОВ "Саната - Н" звернулось до РВ ФДМУ по Чернігівській області з заявою, в якій просило продовжити дію договору оренди №88-16 від 13.06.2016 нерухомого державного майна, терміном на 2 роки 364 дні.

Листом №07-04-00900 від 22.03.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області звернулось до Міністерства оборони України, в якому повідомлено про звернення ТОВ "Саната-Н" із заявою щодо продовження терміном на два роки 364 дні договору оренди №88-16 від 13.06.2016 нерухомого майна.

Також у даному зверненні повідомляється, що листом від 18.02.2019 №02/293 Концерн "Військторгсервіс" звернувся до регіонального відділення з проханням не проводити заходи щодо продовження договору на новий термін, у зв`язку з тим, що Концерн планує використовувати вказане майно у власній господарській діяльності для виконання завдань, покладених на нього Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України. Тим же листом, Концерн повідомив, що в січні місяці поточного року Концерн отримав доручення органу управління майном - Міністерства оборони України, яким на підставі закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і постанови Кабінету Міністрів України, в якому Концерн визначено виконавцем мобілізаційного завдання (замовлення) Міноборони по задоволенню (забезпеченню) потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період.

У листі позивач повідомляв Міністерство оборони України про необхідність надання висновків про можливість продовження договору на новий термін, в установлений законодавством термін.

Міністерство оборони України повідомило Фонд листом №503/9/3161 від 08.04.2019 (на №07-04-00900 від 22.03.2019) про те, що за інформацією, наданою Концерном "Військторгсервіс", спірне нерухоме майно планується використовувати у власній господарській діяльності. Отже, враховуючи зазначене, Міністерство оборони України не погоджує пролонгацію договору оренди від 13.06.2016 №88-16. Вказана відповідь надійшла до позивача 12.04.2019, про що свідчить відповідна відмітка вхідної кореспонденції за №07/00930.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області листом №18-04-01225 від 16.04.2019 повідомило ТОВ "Саната-Н" про отримання листа №503/9/3161 від 08.04.2019 Міністерства оборони України, яким відмовлено в продовженні терміну дії договору оренди №88-16 від 13.06.2016 нерухомого майна, що перебуває на балансі філії "Військторг" Концерн "Військторгсервіс". У даному листі також зазначено, що після закінчення терміну дії договору РВ ФДМУ по Чернігівській області пропонує ТОВ "Саната-Н" повернути державне нерухоме майно балансоутримувачу - філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс" шляхом підписання акту приймання-передачі, у термін визначений у п.10.8 договору оренди.

Відповідач під час розгляду справи не заперечував отримання від позивача листа за №18-04-01225 від 16.04.2019 та підтверджував обізнаність щодо позиції Міністерства оборони України про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди № 88-16 від 13.06.2016 після закінчення його строку дії.

ТОВ "Саната-Н" повторно звернулось до РВ ФДМУ по Чернігівській області із заявою від 05.06.2019 про продовження дії договору оренди №88-16 від 13.06.2016 нерухомого державного терміном на 2 роки 364 дні.

Як свідчать матеріали справи позивач, розглянувши заяву відповідача щодо повторного звернення до Міністерства оборони України з метою отримання дозволу на продовження договору оренди від 13.06.2016 №88-16, листом від 10.06.2019 за №18-04-01831 "Про припинення орендних відносин" повідомило ТОВ "Саната-Н" про неможливість продовження вищезазначеного договору оренди, у зв`язку з наявною відмовою органу управління об`єктом оренди - Міністерства оборони України (лист від 08.04.2019 №503/9/3161) у продовженні орендних відносин. Відповідачу повідомлено, що термін дії договору оренди від 13.06.2016 №88-16 закінчується 11.06.2019 та зазначено, що у регіонального відділення відсутні законні підстави для продовження терміну дії зазначеного договору.

Позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції пояснив, що лист від 10.06.2019 за №18-04-01831 "Про припинення орендних відносин" був направлений ТОВ "Саната-Н" простою кореспонденцією. Між тим, суд зазначив, що присутній у судовому засіданні директор ТОВ "Саната-Н" Салтан Л.Л. не заперечував отримання вказаного листа від Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області.

Позивачем до матеріалів справи подано лист №18-04-01865 від 12.06.2019, яким РВ ФДМУ по Чернігівській області повідомило ТОВ "Саната-Н" про закінчення 11.06.2019 терміну дії договору оренди №88-16 від 13.06.2016 спірного нерухомого майна. Також, у вказаному листі зазначено, що орган управління майном - Міністерство оборони України листом від 08.04.2019 №503/9/3161 на звернення регіонального відділення щодо надання висновків про можливість продовження договору оренди на новий термін (лист від 22.03.2019 №07-04-00900), повідомило про відсутність наміру продовжувати термін дії вищезазначеного договору оренди, у зв`язку з використанням вищезазначеного майна у власній господарській діяльності балансоутримувача. РВ ФДМУ по Чернігівській області зазначено про відсутність законних підстав для продовження договору оренди зазначеного вище нерухомого майна, у зв`язку з чим ТОВ "Саната-Н" необхідно терміново повернути об`єкт оренди балансоутримувачу та надати до регіонального відділення акт приймання-передачі з метою припинення нарахування орендної плати. Також, повідомлено, що у разі не повернення майна після припинення договірних відносин передбачено стягнення неустойки в подвійному розмірі орендної плати.

Відповідач заперечував отримання від позивача листа №18-04-01865 від 12.06.2019.

Дана обставина була досліджена місцевим судом та з цього приводу суд з`ясував наступне.

Так , позивач зазначив, що вказаний лист направлявся на юридичну адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією та був повернутий «за закінченням терміну зберігання». До матеріалів справи позивачем подано копію конверту, фіскального чеку та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №ШКІ 1400044558957 датою відправки 14.06.2019 на адресу ТОВ "Саната-Н" - вул.Черновола (вул.Войкова попередня назва), 15/16, м. Чернігів, на конверті вчинена відмітка відділенням поштового зв`язку про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання". (т. 2 а/с 17)

Судом відмічено, що оригінали вказаних документів були надані позивачем суду для огляду та під час огляду у конверті містився оригінал листа №18-04-01865 від 12.06.2019 адресований ТОВ "Саната-Н", копія якого додана позивачем до матеріалів справи.

Відповідач під час розгляду справи підтверджував факт перебування в орендованому приміщенні - будівлі кафе "Чебурашка", площею 144,3 кв.м., що знаходиться за адресою Чернігівська область, Чернігівській район, смт. Гончарівське, вул. Танкістів, 3, та неповернення його ні орендодавцю ні балансоутримувачу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

У відповідності до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора економіки і здійснюють свою діяльність, зокрема, на основі права господарського відання. Згідно з вимогами ст.74 цього ж Кодексу майно державного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Частиною 1 ст.136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності, зокрема, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України.

У ч.2 ст.5-2 вказаного вище Закону встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, виконує функції органу управління стосовно об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань ведуть облік об`єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснюють контроль за ефективним використанням та збереженням таких об`єктів.

Орендоване майно: приміщення - будівлі кафе "Чебурашка", площею 144,3 кв.м., що знаходиться за адресою Чернігівська область, Чернігівській район, смт. Гончарівське, вул. Танкістів, 3 (надалі - спірне майно), є державним, а тому взаємовідносини сторін у даній справі регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють орендні правовідносини, а також спеціальні норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

У відповідності до ст. 5 вказаного Закону орендодавцями є, зокрема Фонд державного України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший розмір.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вищевказана стаття також кореспондується зі статтею 764 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку.

Юридичний аналіз вказаної статті дозволяє зробити висновок про те, що строк звернення з такою заявою не обмежений місяцем саме після закінчення дії договору, а заінтересована сторона може подати заяву і до закінчення строку дії договору оренди, оскільки такі дії не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами.

Отже, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору. (Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №906/742/18, №906/743/18, №906/746/18 та від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 916/707/18).

Тому , якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється, виходячи з системного тлумачення ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Подібну правову позицію неведено у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17 та від 03.04.2019 у справі № 911/928/18, від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 27.05.2020 у справі № 916/1686/18.

За приписами ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Договір припиняється після спливу строку його дії (ст. 763 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи характер спірних правовідносин, щодо заперечень відповідача, колегія суддів дійшла висновку зазначити про наступне.

Місцевим гопосдарським судом правомірно відхилено твердження відповідача про не закінчення 5 річного строку дії договору оренди та невідповідності строку оренди 2 роки 364 дні зазначеного у п.10.1 договору з огляду на те, що у заяві від 04.02.2016 відповідачем самостійно було визначено строк "2 роки 364 дні" на які просив позивача надати в оренду будівлю кафе "Чебурашка" загальною площею 144,3 кв.м.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 17 вказаного Закону строк оренди в договорі оренди державного майна може бути меншим, ніж визначений у цій нормі строк, лише за наявності про це пропозиції орендаря, а орендодавець позбавлений права зобов`язувати орендаря укладати договір оренди зазначеного майна на менший строк, ніж той, який визначений законом (5 років) або той, який запропонований орендарем.

Таким чином, те, що сторони у п. 10.1 договору сторони за домовленістю визначили строк дії договору менший ніж п`ять років, а саме: " 2 роки 364 дні, що діє з 13.06.2016 до 11.06.2019 включно", зазначене не суперечить ч.1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Отже, строк дії договору закінчується 11.06.2019.

Серед іншого, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що матеріалами справи не підтверджується наміри власника, орендодавця або балансоутримувача у подальшому здійснити передачу спірного майна в оренду іншій особі.

Слід зазначити, що однією із необхідних умов для продовження договору оренди державного чи комунального майна, окрім відсутності заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору, є згода органу, уповноваженого управляти таким майном.

Так , у листі позивача від 22.03.2019 за №07-04-00900 адресованому Міністерству оборони України наголошувалося на повідомленні орендодавцю Концерном "Військторгсервіс" листом від 18.02.2019 №02/293 про намір використовувати майно у власній господарській діяльності для виконання завдань, покладених на нього Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України.

Доводи відповідача, що відсутність за даними реєстру у Концерну "Військторгсервіс" такого виду діяльності як діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код КВЕД 56.10), може означати подальше передання майна в оренду іншій особі, оскільки такі доводи є припущенням відповідача, а також відсутність вказаного виду діяльності за даними реєстру не є беззаперечною підставою для неможливості використання балансоутримувачем спірного майна. У п. 2.3 Статуту Концерну "Військторгсервіс" серед переліку видів діяльності, які має право здійснювати Концерн зазначено "надання послуг у сфері громадського харчування, постачання готової їжі, організація харчування військовослужбовців, працівників (службовців) Збройних Сил України, інших військових формувань в Україні.

Суд зазначає, що Цивільний кодекс України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача.

При цьому пріоритетним критерієм при вирішенні питання пролонгації договору оренди є перш за все відсутність заперечення орендодавця.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач у відповідь на його звернення, отримав лист Фонду від 16.04.2019, у якому повідомило ТОВ "Саната-Н", що в результаті здійсненого листування з Міністерством оборони України (лист №503/9/3161 від 08.04.2019), позивачу відмовлено в продовженні терміну дії договору оренди №88-16 від 13.06.2016 нерухомого майна, що перебуває на балансі філії "Військторг" Концерн "Військторгсервіс".

У даному листі від 16.04.2019 також зазначено, що після закінчення терміну дії договору РВ ФДМУ по Чернігівській області пропонує ТОВ "Саната-Н" повернути державне нерухоме майно балансоутримувачу - філії "Військторг" Концерну "Військторгсервіс" шляхом підписання акту приймання-передачі, у термін визначений у п.10.8 договору оренди.

Тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що цей лист (від 16.04.2019) в сукупності з листом Міністерства оборони України від №503/9/3161 від 08.04.2019, та листом Фонду від 10.06.2019 за №18-04-01831, а також, з огляду на пункт 10.1 Договору, є належними доказами на підтвердження своєчасної відмови орендодавця від продовження договору оренди, оскільки був направлений в межах строку, передбаченого Законом.

Відтак, на момент закінчення терміну дії договору оренди орендодавець двічі підтвердив свою позицію щодо не продовження з відповідачем правовідносин оренди, зокрема, не продовження договору оренди №88-16 від 13.06.2016, що підтверджу листом від 16.04.2019 №18-04-01225 та листом від 10.06.2019 №18-04-01831, факт отримання яких не заперечується та визнається відповідачем.

Таким чином, колегія суддів визнає неспроможними доводи скаржника про наявність підстав вважати договір продовженим, так як відповідача було повідомлено про відмову у пролонгації договору під час його дії, а не протягом одного місяця після його закінчення, що не суперечить ч. 2 ст. 17 вказаного Закону.

З характеру наявного у справі листування вбачається, що на момент закінчення терміну дії договору оренди орендодавець двічі підтвердив свою позицію щодо не продовження з відповідачем правовідносин оренди, зокрема, не продовження договору оренди №88-16 від 13.06.2016, що підтверджується листом від 16.04.2019 №18-04-01225 та листом від 10.06.2019 №18-04-01831, отримання якого не заперечується та визнається відповідачем.

Відхиляючи ці доводи, суд апеляційної інтенції прймаає до уваги правову позицію, яка викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18 та від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 916/707/18, де зазначено, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.

Суд також критично оцінює заперечення відповідача про те, що він не отримував від позивача листа від 12.06.2019 за №18-04-01831 та сумніви відповідача, що 14.06.2019 рекомендованою кореспонденцією був направлений відповідачу саме лист датований 12.06.2019, тобто після закінчення строку дії договору оренди, та в якому також повідомлялось про необхідність терміново повернути об`єкт оренди балансоутримувачу. Як свідчать матеріали справи відповідач вказаний лист в установлений строк Правилами поштового зв`язку не отримав, лист повернуто позивачу - "за закінченням строку зберігання", направлення повідомлення орендарю про відсутність наміру продовжувати договір оренди тільки цінним листом з описом діючим законодавством не встановлено.

Разом з тим, реєстр відправлення листів рекомендованих листів через Чернігівський поштамт 14.06.2019 складено працівником позивача і є документом його внутрішньої організації діловодства. Таким чином, місцевий господарський суд правильно відхилив посилання відповідача, що не отримання відповідачем кореспонденції від орендодавця, не забезпечення належних умов щодо своєчасного отримання кореспонденції, яка надходить на юридичну адресу ТОВ "Саната-Н", зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Окрім того, відповідач відповідно до листа від 10.06.02019 за №18-04-01831 достеменно був обізнаний про закінчення терміну дії договору оренди №88-16 від 13.06.2016 - 11.06.2019, про відсутність у орендодавця підстав для продовження дії вказаного договору, а відповідно про необхідність повернення майна в порядку передбаченому договором - протягом трьох робочих днів балансоутримувачу, при цьому обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря згідно з п.10.10 договору.

Суд звертає увагу, що згідно з п.10.4. договору продовження терміну дії договору оформлюється додатковим договором, проект якого погоджується з органом управління майном та є невід`ємною частиною договору.

За таких обставин, суд доходить висновку, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №88-16 від 13.06.2016 припинив дію 11.06.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, і на час подання позову у даній справі не продовжений. Докази наявності правових підстав для перебування у користуванні відповідача спірного майна в матеріалах справи відсутні.

Щодо форми повідомлення орендодавцем орендаря про припинення або зміну умов договору оренди суд апеляційної інстанції зазначає, що норма частини 2 статті 17 Закону не вказує на те, що відповідна вимога (повідомлення) про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Ця заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.

Колегія суддів апеляційної інстанції в цій частині звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 21.05.2019 у справі № 911/1841/17.

Дійшовши цього висновку, колегія суддів відхиляє протилежні аргументи скаржника щодо неналежної форми повідомлення орендодавцем (позивачем) орендаря (відповідача) про припинення Договору, зокрема з посилання на виключну необхідність саме заяви, а не листа, де обов`язковим реквізитом має бути звернення.

Водночас положення частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України ("Переважні права наймача") передбачають можливість для добросовісного орендаря реалізувати переважне право на укладення договору оренди на новий строк перед іншими претендентами на оренду цього ж майна і за інших рівних з ними умов, а не автоматичне продовження договору оренди. (Таку правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 910/11837/17).

Тому суд першої інстанції також правильно відзначив, що для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк.

При цьому, сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов такого договору за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення.

Таким чином, переважне право на укладення договору оренди перед іншими особами, які претендують на це ж майно, реалізується шляхом укладення нового договору оренди на погоджених з орендодавцем умовах, а не у зв`язку із продовженням користування орендарем майном та відсутністю заперечень орендодавця проти цього протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

За таких обставин, відповідач помилково ототожнює право на пролонгацію договору оренди (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), яке реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, із укладенням договору оренди на новий строк за переважним правом добросовісного орендаря шляхом підписання нової угоди.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Частина 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" стосується питання переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий термін, за інших рівних умов.

Отже при наявності повідомлення орендарем про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, застосовуються умови повідомлення власником орендаря про намір використання майна для власних потреб не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору, як зазначено у другому реченні частини 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як свідчать зміст заяв орендаря від 20.03.2019 та від 05.06.2019, направлених орендодавцю, ТОВ "Саната-Н" просило саме продовжити строк дії договору оренди №88-16 від 13.06.2016 терміном на 2 роки 364 дні, а не повідомляло про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, тому в цій частині аргументи відповідача правомірно відхилено судом.

Із положень статті 785 Цивільного кодексу України вбачається, що обов`язок щодо повернення речі у наймача виникає у разі припинення договору найму.

За умовами п. 5.10 договору орендар зобов`язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачу його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Оскільки строк дії договору закінчився 11.06.2019, на новий термін його продовжено не було в установленому законом та договором порядку, доказів повернення спірного об`єкта оренди відповідачем за актом приймання-передачі до матеріалів справи не подано, то відповідач без належної правової підстави користується спірним майном чим порушено права власника, балансоутримувача та орендодавця.

Таким чином, спірне нерухоме майно державної форми власності після закінчення строку договору оренди безпідставно перебуває у незаконному володінні відповідача. Встановивши вищевикладені обставини суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для витребування спірного майна на користь балансоутримувача з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната-Н".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновоком суду про правомірність та обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на відповідача.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Саната-Н" залишити без задоволеня.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.01.2020 у справі №927/733/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тескт постанови складено та підписано - 17.07.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

О.В. Попікова