ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 803/158/17

адміністративне провадження № К/9901/22951/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Денисюка Р.С., суддів: Костюкевича С.Ф., Лозовського О.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Курильця А.Р., суддів: Качмара В.Я., Мікули О.І.) у справі № №803/158/17

І СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Генерального прокурора України, в якому просив:

1.1. визнати бездіяльність Генерального прокурора України щодо розгляду його скарг протиправною;

1.2. зобов`язати скасувати накази "Про притягнення до відповідальності" від 05.07.2016 року №289к, від 07.07.2016 року №308к, від 14.07.2016 року №324к;

1.3. поновити позивача на займаній посаді та зобов`язати нарахувати та виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року.

5. З 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 лютого 2018 року визначено колегію суддів для розгляду вказаної справи у складі судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.

7. В подальшому, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В.М. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 803/158/17 (провадження №К/9901/22951/18).

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2020 року визначено колегію суддів для розгляду вказаної справи у складі: судді-доповідача - Калашнікової О.В., суддів - Білак М.В., Губської О.А.

9. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких вказав, що суди першої та апеляційної інстанції правильно установили всі обставини у справі та дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури з 2004 року, обіймав посаду прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України, майор юстиції.

11. Наказами військової прокуратури Західного регіону України від 05.07.2016 року № 289к та від 07.07.2016 року № 308к на прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України ОСОБА_1 накладено дисциплінарні стягнення у вигляді догани (а.с. 13-16).

12. Наказом військової прокуратури Західного регіону України від 14.07.2016 року №324к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України за пунктом "и" (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) (а.с.11-12).

13. Позивачем вказані накази були оскаржені в судовому порядку.

14. 01.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся на телефон "гарячої лінії" Генеральної прокуратури України щодо законності притягнення його до дисциплінарної відповідальності та 05.08.2016 року звернувся із письмовим зверненням про те, що посадовими особами військової прокуратури Західного регіону України порушуються його права, зокрема, щодо поновлення його у зв`язку з неправомірним накладенням дисциплінарних стягнень у вигляді двох доган та звільнення зі служби в органах прокуратури. Зазначив, що станом на 05.08.2016 року будь-якої відповіді за результатами розгляду його рапортів, серед яких і рапорт від 13.07.2016 року, не отримував (а.с. 23-25, 93).

15. Під час розгляду звернення від 01.08.2016 року Генеральною прокуратурою України листом від 10.08.2016 року № 10/5/1-22734-16 були витребувані з військової прокуратури Західного регіону України матеріали проведених службових перевірок відносно ОСОБА_1 , на підставі яких були видані накази про накладення на останнього дисциплінарних стягнень та листом від 09.08.2016 року № 10/5/1-22734-16 позивача повідомлено про розгляд його звернення і пропонувалось прибути для з`ясування фактів, викладених у зверненні (а.с. 126, 130).

16. 16.08.2016 року за № 10/5/1-22734-16 Генеральною прокуратурою України звернення позивача від 05.08.2016 було скероване для організації розгляду військовому прокурору Західного регіону України Сенюку О.В. (а.с. 26).

17. У листі військової прокуратури Західного регіону України від 08.09.2016 № 10/5-602 вих.16 зазначено, що підстави для задоволення вимог, викладених у зверненні відсутні. Серед іншого, повідомлено, що у всіх проведених службових розслідуваннях під особистий підпис доведено права, як особи стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема, і право подавати відвід, приймати участь в опитуванні осіб, подавати додаткові документи, тощо. Більше того, при проведенні службових розслідувань заявник відмовився від надання будь-яких пояснень (а.с. 27-28).

18. 13.09.2016 позивачем подано скаргу-заяву Генеральному прокурору України, в якій він просив скасувати наказ від 14.07.2016 року №324к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким позивача звільнено з посади прокурора військової прокуратури Луцького гарнізону Західного регіону України та поновити його на цій посаді (а.с. 29-32).

19. У листі від 29.09.2016 року № 10/5/1-22734-16 начальник відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури А. Давидченко зазначив, що в основу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності покладено матеріали службових розслідувань, на підставі яких видано відповідні накази. Вивченням вказаних матеріалів встановлено, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято обґрунтовано та є таким, що відповідає ступеню вини і тяжкості проступку. Тому, підстав для скасування наказу військового прокурора Західного регіону України від 14.07.2016 року № 324к про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення не встановлено (а.с. 33).

20. На думку позивача, надана відповідь була не обґрунтована, тому 05.10.2016 року знову звернувся з ідентичною скаргою-заявою до Генерального прокурора України (а.с. 34-35).

21. Листом від 04.11.2016 року № 10/5/1-22734-16 заступник Генерального прокурора України - головний військовий прокурор А. Матіос надав позивачу відповідь, аналогічну тій, що викладена у листі начальника відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури А. Давидченко від 29.09.2016 № 10/5/1-22734-16 за попередньою скаргою та зазначив, що підстав для реагування в даному випадку не вбачається. Прийняте рішення погоджено з Генеральним прокурором України (а.с. 36).

22. Даний лист позивач отримав 07.11.2016 року, про що власноручно зазначив на конверті (а.с. 36 зворот).

23. Однак, 28.11.2016 року ОСОБА_1 знову звернувся зі скаргою до Генерального прокурора України щодо незаконного звільнення з посади, бездіяльності військового прокурора Західного регіону України та ненадання відповіді за особистим підписом Генерального прокурора України ( а.с. 37-41).

24. Заступник Генерального прокурора України Ю. Столярчук листом від 27.12.2016 року № 10/5/1-22734-16 повідомив позивача про правомірність призначення, проведення та ознайомлення останнього з результатами службових розслідувань. Також зазначив, що відповіді на звернення, адресовані військовому прокурору Західного регіону України надавалися листами від 03.10.2016 за № 10/5-628 вих.16, від 12.09.2016 за № 10/5-603 вих.16, від 22.11.2016 за № 10/5-783 вих.16, тому фактів бездіяльності останнього у даному випадку не встановлено. Та щодо оскарження висновків службового розслідування Генеральному прокурору України, зазначив, що про результати розгляду скарги ОСОБА_1 повідомлено листом заступника військового прокурора - Головного військового прокурора від 04.11.2016 № 10/5/1-22734-16 за погодженням з Генеральним прокурором України у порядку, передбаченому статтею 15 Дисциплінарного статуту прокуратури України (а.с. 45-46).

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем належним чином розглянуті звернення позивача та надані вичерпні відповіді в рамкам чинного законодавства.

26. Стосовно позовних вимог про скасування наказів "Про притягнення до відповідальності" від 05.07.2016 року №289к, від 07.07.2016 року №308к, від 14.07.2016 року №324к, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробіток за час вимушеного прогулу, суди вказали, що такі уже є предметом розгляду судів у іншій справі, а тому суд не вправі повторно надавати їм оцінку.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. У касаційній скарзі касатор вказав, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Обставини, що лягли в основу спірних рішень відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності, є недоведеними, оскільки відповідей про результати розгляду його скарги від 05.08.2016 та повторних скарг від 13.09.2016, 05.10.2016 та 28.11.2016 за підписом Генерального прокурора України не отримував, а отримував лише за підписами його заступників та заступника керівника військової прокуратури Західного регіону України.

28. Касатор вважає, що Генеральний прокурор України належним чином не перевірив його скарги та не здійснив контроль за обґрунтованістю і законністю застосування щодо нього дисциплінарних стягнень підлеглим йому військовим прокурором Західного регіону України і не вжив заходів щодо скасування наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

30. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

31. Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час розгляду звернення позивача від 01.08.2016 щодо законності притягнення його до дисциплінарної відповідальності, прийнятого на телефон "гарячої лінії" Генеральної прокуратури України, відповідачем витребовувалися з військової прокуратури Західного регіону України матеріали службових перевірок, які стали підставою для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень.

32. Під час вивчення цих матеріалів було встановлено, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийняті обґрунтовано та є такими, що відповідають ступеню вини і тяжкості проступку, про що було повідомлено останнього листом начальника відділу роботи з кадрами Генеральної прокуратури України А. Давидченко від 25.08.2016 № 10/5/1-22734-16.

33. Дисциплінарний статут прокуратури України, затверджений постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1796-XII (далі - Статут) на підставі статті 48 Закону України "Про прокуратуру" встановлює порядок заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратури, які мають класні чини.

34. Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту прокуратури України, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк з дня ознайомлення з наказом.

35. Судами встановлено, що позивач скористався своїм правом, передбаченим статтею 14 зазначеного Статуту, що підтверджується наявною в матеріалах справи скаргою від 13.09.2016.

36. Згідно з статтею 15 Статуту Генеральний прокурор приймає рішення по скарзі в десятиденний строк, а в разі проведення перевірки - не пізніше одного місяця з дня її надходження. Про прийняте рішення повідомляється працівнику, який звернувся зі скаргою. Оскарження наказу не зупиняє приведення дисциплінарного стягнення.

37. Зі змісту вказаної норми вбачається, що повноваженнями щодо прийняття рішення по скарзі працівника органів прокуратури наділений Генеральний прокурор України. При цьому, нормами Дисциплінарного статуту прокуратури України не передбачено, який саме орган (посадова особа) повідомляє скаржника про прийняте Генеральним прокурором рішення за результатами розгляду його скарги.

38. Суди встановили, що за результатами розгляду скарги позивача від 13.09.2016 у листі від 29.09.2016 № 10/5/1-22734-16 начальник відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури А. Давидченко зазначив, що в основу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності покладено матеріали службових розслідувань, на підставі яких видано відповідні накази. Вивченням вказаних матеріалів встановлено, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнято обґрунтовано та є таким, що відповідає ступеню вини і тяжкості проступку. Тому підстав для скасування наказу військового прокурора Західного регіону України від 14.07.2016 № 324к про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення не встановлено.

39. Аналізуючи вказану вище відповідь, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що така за своєю формою і змістом не може вважатися рішенням Генерального прокурора України за результатами розгляду скарги позивача у розумінні положень Дисциплінарного статуту прокуратури України.

40. Суди також встановили, що в подальшому, аналогічна скарга позивача від 05.10.2016 та скарга від 28.11.2016 щодо незаконного звільнення з посади, бездіяльності військового прокурора Західного регіону України та ненадання відповіді за особистим підписом Генерального прокурора України були розглянуті і листами заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора А.Матіос від 04.11.2016 за № 10/5/1-22734-16, заступника Генерального прокурора України Ю. Столярчук від 27.12.2016 за № 10/5/1-22734-16 ОСОБА_1 надавалися обґрунтовані відповіді по всіх поставлених вимогах та у строки, визначені статтею 15 Статуту.

41. Зі змісту вказаних відповідей вбачається, що Генеральною прокуратурою України проведено перевірку по всіх поставленим у зверненнях позивача питаннях та надано вичерпні відповіді у строки, визначені чинним законодавством.

42. При цьому, посилання касатора на те, що відповіді на його скарги надані не за підписом Генерального прокурора України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як було вказано вище, статтею 15 Статуту не передбачено обов`язку Генерального прокурора України повідомляти про результати розгляду скарги за його підписом.

43. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правильно вказали про відсутність у відповідача ознак бездіяльності щодо розгляду скарг позивача від 05.10.2016 та від 28.11.2016.

44. Зважаючи на те, що скарги позивача від 05.10.2016 та від 28.11.2016 були належним чином розглянуті уповноваженим органом, а скарга позивача від 13.09.2016 є аналогічною за змістом, колегія суддів Верховного Суду, з урахуванням вимог статті 2 КАС України, яка визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання в цілому бездіяльності відповідача щодо розгляду скарг позивача.

45. Стосовно позовних вимог про скасування наказів "Про притягнення до відповідальності" від 05.07.2016 року №289к, від 07.07.2016 року №308к, від 14.07.2016 року №324к, поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробіток за час вимушеного прогулу, суди правильно вказали, що такі уже є предметом розгляду судів у іншій справі, а тому суд не вправі повторно надавати їм оцінку. Крім того, вказані позовні вимоги не є предметом касаційного оскарження, а тому суд касаційної інстанції, у відповідності до вимог статті 341 КАС України, не надавав їм оцінку.

46. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

47. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

48. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

49. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року по справі №803/158/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська