ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа №460/1820/19

адміністративне провадження №К/9901/32276/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів - Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Члена релігійної громади Української Православної Церкви с. Розваж ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року (суддя Дудар О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (колегія суддів: Курилець А.Р., Качмар В.Я., Мікула О.І.) у справі за позовом Члена релігійної громади Української Православної Церкви с. Розваж ОСОБА_2 до Рівненської обласної державної адміністрації, Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Член релігійної громади Української Православної Церкви с. Розваж ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації (далі - Рівненська ОДА), Державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука О. Б., у якому просив:

- визнати протиправними дії Рівненської ОДА щодо проведення реєстрації змін до статуту Української Православної Церкви с. Розваж шляхом реєстрації статуту Української Православної Церкви с. Розваж в новій редакції;

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Голови Рівненської ОДА "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" від 27 березня 2019 року № 257 стосовно реєстрації статуту Української Православної Церкви с. Розваж в новій редакції з новою юридичною назвою,

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Кир`янчука О.Б. про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Української Православної Церкви с. Розваж, на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 квітня 2019 року №16071050002000778 та № 16071070003000778;

- визнати протиправними та скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 квітня 2019 року № 16071050002000778 та №16071070003000778, що внесені державним реєстратором Кир`янчуком О.Б., щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Української Православної Церкви с. Розваж.

Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 07 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, відмовив у відкритті провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись з такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, 20 листопада 2019 року позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що предметом спору є не права та інтереси учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а порушення відповідачами вимог законодавства, які регулюють питання внесення та реєстрації змін до статутних документів юридичної особи, у даному випадку релігійної організації, а тому дані правовідносини належать до публічно-правових, оскільки випливають із повноважень відповідачів як суб`єктів владних повноважень. Вказує, що Рівненська ОДА не отримувала і не могла отримати документи, передбачені Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", які є безпосередньою підставою для винесення розпорядження про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції. А Державний реєстратор здійснив спірні реєстраційні дії за відсутності підстав і документів, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Крім того, в позовній заяві вона не наводила жодних доводів про наявність спору щодо зміни канонічного підпорядкування релігійної громади. Також позивач посилається на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 807/3565/14, яка розглянута касаційним судом в порядку адміністративного судочинства і в якій предмет і підстави позову, на думку позивача, є аналогічними викладеним нею у позовній заяві; окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О.Б. у справі № 825/642/18.

Крім того вказує на необхідність передачі справи до Великої Палати Верховного Суду, оскільки спір стосується предметної підсудності та має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відзиву на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів від 25.09.1991 №173 зареєстровано статут релігійної громади Української Православної Церкви с.Розваж.

Рівненським обласним управлінням статистики видано довідку №16-01-454 про включення Української Православної Церкви с. Розваж до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

27 березня 2019 року Рівненською обласною державною адміністрацією було ухвалено розпорядження №257, яким, зокрема, зареєстровано статут Української Православної Церкви с. Розваж в новій редакції.

На підставі вказаного розпорядження державним реєстратором Кир`янчук О.Б. прийнято рішення про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Української Православної Церкви с. Розваж, на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 квітня 2019 року №16071050002000778 та № 16071070003000778;

Позивач наголошує, що членами релігійної громади відповідно до положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та статуту релігійної громади не проводилися загальні збори членів релігійної громади, Парафіяльні збори, щодо прийняття рішень про внесення змін до статуту, а відповідні рішення не приймалися та не вирішувалось перехід до Православної Церкви України.

Відмовляючи у відкритті провадження у адміністративній справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. Такий спір має приватноправовий характер та з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів, дослідивщи спірні правовідносини, зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Фактичною підставою звернення до суду стали протиправні, на думку позивача, реєстраційні дії державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про Української Православної Церкви с.Розваж, а також розпорядження Голови Рівненської обласної державної адміністрації від 27.03.2019 №257 "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" стосовно реєстрації статуту Української Православної Церкви с. Розваж в новій редакції з новою назвою.

Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 №987-ХІІ (далі - Закон №987-ХІІ).

Відповідно до змісту статті 7 Закону №987-ХІІ релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).

Відповідно до змісту статті 12 Закону №987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону №987-ХІІ для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з частиною двадцять першою статті 14, частиною другою статті 15 Закону №987-ХІІ перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Позивач оскаржує до адміністративного суду дії суб`єктів владних повноважень, посилаючись при цьому на недотримання цими суб`єктами встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

Однак, з підстав позову вбачається, що незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов`язана з тим, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження та при реєстрації змін до статуту не було дотримано норм Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", який визначає певне коло осіб, які можуть скликати парафіяльні збори та порядок внесення змін до статуту, що свідчить про те, що спір у цій справі стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації, а позивач звернувся на захист релігійних прав позивача як учасник релігійної громади, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відтак, спір, який виник у цій справі, стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.

За змістом позовної заяви, видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.

Тобто правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади. Суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону №987-ХІІ.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі №910/8132/19 та від 22.01.2020 у справі № 809/1025/17. Відповідної позиції й дотримується КАС ВС у постановах, зокрема від 26.03.2020 у справі № 460/1549/19, від 20.01.2020 у справі №140/1362/19.

Отже, спір, що виник у даній справі належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, водночас дійшли помилкового висновку про те, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій у мотивувальній частині підлягають зміні - з урахуванням мотивів наведених у цій постанові Верховного Суду.

Щодо клопотання про передачу справи на Велику Палату Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду в постановах від 20.11.2019 у справі №910/8132/19 та від 22.01.2020 у справі № 809/1025/17 вже виклала свою позицію щодо предметної підсудності у подібних правовідносинах, підстави для передачі справи на її розгляд відсутні.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Члена релігійної громади Української Православної Церкви с. Розваж ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року змінити частині встановлення підсудності справи суду господарської юрисдикції змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови та визначивши право позивача на звернення із цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

Л. В. Тацій