ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1287/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Коломійчук І.О. за посвідченням від 27.09.2017 року № 048039;

від Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, м. Одеса - не з`явився;

від Судновласника "MARINO SHIPPING CO PTE LTD", Сінгапур - Сукачов Є.С. за ордером від 12.05.2020 року серія ОД № 478294;

від Південної філії Державного Підприємства "Адміністрації морських портів України" (Адміністрація морського порту "Південний"), м. Южне Одеської області - не з`явився;

від Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХЕМ ШИППІНГ/ОДЕСА/,ЛТД",/ мале підприємство/, м. Одеса - Благодир Ю.Г. (керівник згідно витягу з ЄДР) за паспортом від 16.07.1996 серія НОМЕР_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області, м. Одеса

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2020 року про відмову у задоволенні заяв про забезпечення позову, м. Одеса, суддя Щавинська Ю.М., повний текст ухвали складено 18.05.2020 року

за заявами про забезпечення позову Виконувача обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури, с. Доброслав Лиманського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, м.Одеса та Судновласника "MARINO SHIPPING CO PTE LTD", Сінгапур

у справі № 916/1287/20

за позовом Виконувача обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури, с.Доброслав Лиманського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, м. Одеса

до відповідача Судновласника "MARINO SHIPPING CO PTE LTD", Сінгапур

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Південної філії Державного Підприємства "Адміністрації морських портів України" (Адміністрація морського порту "Південний"), м. Южне Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХЕМ ШИППІНГ/ОДЕСА/,ЛТД",/ мале підприємство/, м. Одеса

про стягнення 65 174 542 грн. 29 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, вимог заяв та ухвали суду першої інстанції.

В травні 2020 року Виконувач обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури, с. Доброслав Лиманського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Судновласника "MARINO SHIPPING CO PTE LTD", Сінгапур, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь держави збитки, заподіяні державі внаслідок забруднення внутрішніх морських вод України, у сумі 65 174 542,29 грн., а також відшкодувати Прокуратурі Одеської області сплачений судовий збір.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.04.2020 року в акваторії морського порту "Південний", на території причалу № 4, відповідачем, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України здійснено скид з судна «STAVANGER» ІМО9278507 забруднюючих речовин (пальмової олії) у кількості 8 449,5 кг, що спричинило забруднення внутрішніх морських вод України. Відповідно до розрахунку обчислення розмірів відшкодування збитків, проведеного фахівцями Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу згідно з вимогами "Такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів, територіальних, внутрішніх морських вод України", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.1995 року № 484, сума збитків, спричинених державі, складає 2 416 557 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 65 174 542,29 грн. Факт вчинення зазначеного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 000196 від 30.04.2020 року та постановою № 000196 від 30.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення, складеними Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу. У подальшому, як вказує виконуючий обов`язки керівника Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврохем Шиппінг/Одеса/,ЛТД",/мале підприємство/, в якості представника відповідача, за платіжним дорученням № 46 від 04.05.2020 року, було сплачено адміністративний штраф за капітана судна у розмірі 1 190 грн., проте збитки у сумі 2 416 557 доларів США "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" добровільно відшкодовано не було, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Разом із позовною заявою Виконувач обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури, с. Доброслав Лиманського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити Cудновласнику "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" вчиняти дії, спрямовані на вивід судна «STAVANGER» ІМО9278507 з морського порту "Південний".

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 05.05.2020 року Державною екологічною інспекцією України, відповідно до доручення від 18.12.2019 року № 285 "Про порядок внесення капітанам морських портів рішень про відмову у видачі дозволу на вихід судна з морського порту", ст. 91 Кодексу торговельного мореплавства України, ст. 110 Водного кодексу України, ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" прийнято рішення про відмову у видачі дозволу на вихід судна "STAVANGER" ІМО9278507 з морського порту "Південний". Водночас, за твердженням виконуючого обов`язки керівника Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області, оскільки Державна екологічна інспекція України, як орган, що прийняв вказане рішення, має право безперешкодно його скасувати, судновласник "MARINO SHIPPING СО РТЕ LTD" матиме змогу вивести з морського порту "Південний" судно "STAVANGER" ІМО9278507. Необхідність забезпечення позову, на думку прокурора, викликана можливістю виходу судна з порту, що матиме наслідком уникнення судновласником відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

14.05.2020 року до Господарського суду Одеської області від Виконувача обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури, с. Доброслав Лиманського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, м. Одеса надійшли додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову, згідно яких останній, враховуючи, що предметом позову у даній судовій справі є стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вказує, що судно "STAVANGER" ІМО9278507 є майном, що може забезпечити відшкодування судновласником відповідних збитків, а вивід такого судна унеможливить поновлення порушених прав та інтересів держави, внаслідок чого є необхідним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане судно, що включає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні.

Також прокурор зазначив, що враховуючи той факт, що в даному випадку шкода судновласником "MARINO SHIPPING СО РТЕ LTD" завдана державним інтересам, а також те, що органи прокуратури та Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу є державними органами, що не мають права розпорядження бюджетними коштами, застосування зустрічного забезпечення є недоцільним.

14.05.2020 року до Господарського суду Одеської області від представника "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких відповідач просив суд у задоволенні заяви Виконувача обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури, с. Доброслав Лиманського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, м. Одеса про забезпечення позову у вигляді заборони Cудновласнику "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" вчиняти дії, спрямовані на вивід судна «STAVANGER» ІМО9278507 з морського порту "Південний", відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої заперечення, представник "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" зазначив, що прокуратура, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не надала жодних доказів того, що відповідач вчиняє або має намір вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення, яке може бути прийняте не на його користь. Так само, прокуратура не надала жодних доказів того, що майно (у даному випадку - судно), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Навпаки, як вказує представник відповідача, "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" з часу виникнення інциденту приймає активну участь у встановленні фактичних обставин, за яких стався розлив пальмової олії в порту "Південний", а також вчиняє всі можливі дії з метою внесення до компетентного органу відповідного грошового забезпечення своєї відповідальності за розлив пальмової олії.

Також, за думкою представника відповідача, безпідставним та надуманим є твердження прокуратури у заяві про забезпечення позову про те, що Державна екологічна інспекція може в будь-який час скасувати своє рішення, на підставі якого судну «STAVANGER» заборонено вихід з морського порту "Південний", адже скасування такого рішення державним органом без усунення підстав його винесення, тобто сплати суми збитку або надання належного забезпечення виконання такого обов`язку, є неможливим.

Крім того, представник відповідача зауважує, що такий захід забезпечення позову, як заборона на вчинення дій, спрямованих на вивід судна з порту, є настільки широким, що включає будь-які дії відповідача, направлені на вихід судна з порту, зокрема дії щодо мирного врегулювання спору, дії щодо надання грошового забезпечення з метою отримання дозволу на вихід судна з порту, що фактично є грубим обмеженням прав відповідача щодо мирного володіння майном та здійснення господарської діяльності, оскільки внаслідок неможливості виходу судна з порту компанія "MARINO SHIPPING CO PTE LTD", починаючи з 04.05.2020 року - дата закінчення розвантажувальних робіт на судні, несе збитки, пов`язані із забезпеченням перебування затриманого судна в порту, а також позбавлений можливості виконувати своїх контрактні зобов`язання перед контрагентами, зокрема перед "Wellington Marketing FZE", отримувачем за наступним контрактом.

У своїх запереченнях представник відповідача підтверджує готовність "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" щодо забезпечення свого обов`язку по відшкодуванню збитків, завданих внаслідок інциденту, шляхом надання відповідного гарантійного листа страхової організації - Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування.

Також, 14.05.2020 року до Господарського суду Одеської області від представника "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" надійшла заява про забезпечення позову, в якій відповідач просив суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом надання гарантії (гарантійного листа) виконання відповідачем свого обов`язку по відшкодуванню шкоди, завданої державі внаслідок скиду пальмової олії з судна "STAVANGER" 30.04.2020 року в акваторії порту "Південний"; визнати гарантійний лист від 11.05.2020 року Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners Mutual Insurance Association Limited) на суму 2 443 836 доларів США достатнім забезпеченням даного позову про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; визнати надання гарантії (гарантійного листа) підставою для надання капітаном морського порту "Південний" дозволу на вихід судна "STAVANGER" (ІМО 9278507) з порту; зобов`язати капітана порту "Південний" надати дозвіл на вихід судна "STAVANGER" (ІМО 9278507) з акваторії порту "Південний".

14.05.2020 року відповідачем також було надано суду уточнення до заяви про забезпечення позову, в якій зазначено про намір та можливість здійснення забезпечення позову у справі № 916/1287/20 шляхом надання гарантійного листа від 11.05.2020 року страховика Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування, що виданий на суму 2 443 836 доларів США, та покладення грошових коштів в розмірі 1 000 000 доларів США на депозит суду.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття іншого заходу забезпечення позову, відмінного від накладення арешту на судно, відповідач наголошує на тому, що "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" жодним чином не відмовляється від свого обов`язку зі сплати належним чином розрахованих збитків, завданих навколишньому природному середовищу в результаті інциденту, зауваживши при цьому про невірний розрахунок заявленої до стягнення суми збитків у розмірі 2 416 557 доларів США через неправильне визначення кількості скинутої речовини. Як вказує відповідач, за наслідком розгляду інциденту, що стався в порту "Південний", London Р&І Club, як страхова організація, що покриває вимоги третіх осіб до судновласників, визнала інцидент страховим випадком та, шляхом надання гарантійного листа від 11.05.2020 року на всю суму заявлених позовних вимог, забезпечила відшкодування збитків, завданих державі внаслідок інциденту. На думку відповідача, гарантійний лист страхової організації, а також внесення на депозитний рахунок суду суми у розмірі 1 000 000 доларів США є достатнім забезпеченням морської вимоги заявника та може бути підставою для звільнення судна.

При цьому, відповідач зауважує, що внаслідок заборони виходу судна з порту "Південний" "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність, виконувати свої контрактні зобов`язання перед третіми особами та щоденно несе витрати, зокрема, на забезпечення діяльності та морехідного стану судна.

15.05.2020 року платіжним дорученням № 48 на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області було внесено 26 679 200 грн. (що еквівалентно 1 000 000 доларів США на дату здійснення платежу за офіційним курсом НБУ), у якості забезпечення позову у вказаній справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.05.2020 року у справі №916/1287/20 у задоволенні заяви Виконуючого обов`язки керівника Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області про забезпечення позову (вх. № 2-1303/20 від 12.05.2020 року) відмовлено; у задоволенні заяви "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" про забезпечення позову (вх. № 2-1450/20 від 14.05.2020 року) відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обґрунтовуючи вимоги про накладення арешту, прокуратура зазначає, що несплата відповідачем в добровільному порядку суми збитків, заподіяних внаслідок скиду забруднюючих речовин, свідчить про ухилення "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" від відповідальності (жодних інших доказів, що свідчать про наміри ухилення відповідача від відповідальності матеріали справи не містять), при цьому, дії відповідача, а саме: надання гарантійного листа Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування, а також внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у сумі 26 679 200 грн., свідчать про добросовісність його поведінки та відсутність наміру ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, з огляду на що дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову.

Також в оскаржуваній ухвалі суд зазначив, що безпідставними є твердження прокуратури щодо необхідності надання повного грошового забезпечення з огляду на положення ст. 5 Міжнародної конвенції, якими унормовано, що у разі, якщо між сторонами не досягнуто згоди про розмір застави або іншого виду забезпечення, суд чи інший відповідний судовий орган встановлює їхній характер і розмір.

Щодо поданої "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" заяви суд зазначав, що остання за своїм змістом не є заявою про забезпечення позову, а фактично направлена на доведення позиції щодо відсутності у відповідача наміру уникнення відповідальності за скид забруднюючих речовин та виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. В свою чергу, вимоги відповідача щодо визнання наданої гарантії (гарантійного листа) підставою для надання капітаном морського порту "Південний" дозволу на вихід судна "STAVANGER" (ІМО 9278507) з порту та зобов`язання капітана порту "Південний" надати дозвіл на вихід судна "STAVANGER" (ІМО 9278507) з акваторії порту "Південний" не відносяться до предмету спору, з огляду на що оцінка останнім судом не надавалась.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Перший заступник прокурора Одеської області, м. Одеса з ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2020 року у справі № 916/1287/20 в частині відмови у задоволенні заяви Виконуючого обов`язки керівника Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області про забезпечення позову, заяву задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що зазначене судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вимог ст. 42, 44, 80 Кодексу торгівельного мореплавства України, ст. 4 Міжнародної конвенції про арешт суден 1999 року, ст. 560-569 Цивільного кодексу України, ст. 136, 137, 139, 143 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник зауважує, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги. Згідно із п. 3 ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України, морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв`язку з заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу. Перелік морських вимог передбачено і ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 року. Пунктом 3 ч. 3 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна. Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Таким чином, на думку скаржника, безпідставним є твердження суду першої інстанції щодо необхідності збалансованості інтересів сторін при застосуванні такого заходу забезпечення позову як арешт судна.

Крім того, як зауважує скаржник, судом першої інстанції залишено поза увагою, що ч. 4, 5 ст. 143 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми, відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму. Надання відповідачем до суду документа, який підтверджує забезпечення позову відповідно до частини четвертої цієї статті, є підставою для відмови в забезпеченні позову судом або для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, за твердженням скаржника, Господарський процесуальний кодекс України передбачає лише дві підстави, через які судом може бути відмовлено у накладенні арешту на морське судно, або замінено такий захід забезпечення на інший.

Згідно зі ст. 4 Міжнародної конвенції про арешт суден 1999 року арештоване судно звільняється від арешту за умови надання достатнього забезпечення у задовільній формі, за винятком випадків, якщо судно було арештоване за будь-якою із морських вимог, перелічених у підпунктах (s) і (t) п. 1 ст. 1. В таких випадках суд може дозволити особі, у володінні якої знаходиться судно, продовжувати використання судна за умови надання такою особою достатнього забезпечення чи іншим чином вирішити питання про використання судна у період арешту.

Тож, інститут арешту морського судна направлений насамперед на спонукання судновласника до належного і достатнього фінансового забезпечення виконання майбутнього судового рішення про стягнення, а не направлений безпосередньо на його виконання.

При цьому, у справах про стягнення коштів, внесення на депозитний рахунок суду коштів відповідачем можливе лише в розмірі заявлених позовних вимог. Водночас, судом першої інстанції необґрунтовано враховано, що «МARINO SНIPPING СО РТЕ LTD» зараховано на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 26 679 200 грн., що становить навіть і не половину заявлених позовних вимог. Внесених коштів однозначно не є достатньо та не вистачить для забезпечення позову та поновлення порушених інтересів держави у разі подальшого задоволення позовних вимог, оскільки будь-яке майно відповідача (нерезидента України) на території України відсутнє.

Також, на думку скаржника, судом першої інстанції безпідставно враховано гарантійний лист Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування, як доказ добросовісності відповідача та впевненість, що він не ухилятиметься від виконання судового рішення у справі, оскільки, із посиланням на приписи ч. 1 ст. 546, 560-569 Цивільного кодексу України, зазначив, що як випливає із визначення гарантії, для цього способу забезпечення характерний спеціальний суб`єктний склад: принципал, яким є боржник за основним зобов`язанням, бенефіціар, яким є кредитор за основним зобов`язанням, та гарант. Якщо принципал та бенефіціар - це будь-які учасники цивільних правовідносин, то гарантами можуть виступати лише фінансові установи, до яких згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відносяться: банки, для яких видача гарантій та інших зобов`язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі, є однією з банківських операцій у відповідності до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; страхові організації згідно із Законом України «Про страхування»; інші фінансові установи, якими є кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

При цьому, надаючи оцінку гарантійному листу The London Р&І Club, суд першої інстанції лише зазначив, що дійсність наданого відповідачем листа жодним чином не спростована, а тому приймається в якості належного доказу. Також судом не досліджено, відповідає цей лист вимогам, встановленим законодавством України, чи наявний оригінал цього листа у особи, яка завірила його копію. До того ж, за твердженням скаржника, гарантійний лист надано The London Steam-Ship Owners Mutual Insurance Association Limited (за текстом листа), а підписанта зазначено як посадову особу A.BILBRUGH & CO.LIMITED, що також залишено поза увагою суду першої інстанції. Таким чином, в подальшому відсутній чіткий алгоритм дій держави, у разі задоволення позову, для реального виконання рішення суду.

Тож, скаржник зауважує, що судом не враховано, що вказана страхова компанія також є нерезидентом України та на території України в неї відсутні представництва і майно, з залучених гарантій не зрозуміло, ким вона виписана, оскільки після підпису не проставлено розшифровку, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка підписала гарантію. Право вказаної організації надавати гарантійний лист як фінансову послугу, яка підлягає ліцензуванню в України, не перевірено.

Прокурор зазначає, що відповідно ст. 44 Кодексу торгівельного мореплавства України будь-яке прохання про звільнення судна з-під арешту у зв`язку з наданням забезпечення морської вимоги не означає визнання відповідальності, відмови від засобів захисту або права на обмеження відповідальності. Особа, яка забезпечила морську вимогу згідно з частиною першою цієї статті, може в будь-який час звернутися до суду або в Морську арбітражну комісію з проханням про зменшення, зміну або анулювання забезпечення. Такі ж положення передбачено і ст. 4 Міжнародної конвенції про арешт суден 1999 року.

Враховуючи викладене, на думку скаржника, суд дійшов безпідставного висновку, що дії «МARINO SНIPPING СО РТЕ LTD» (внесення коштів на депозит суду та направлення гарантійного листа) свідчать про його добросовісну поведінку та надають впевненості щодо виконання майбутнього судового рішення. Навпаки, представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, згідно яких «МARINO SНIPPING СО РТЕ LTD» не погоджується з розрахунком завданих збитків, зробленим Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу. Тому і грошові кошти на депозитний рахунок господарського суду Одеської області розміщено лише в сумі 1 000 000 доларів США, оскільки в межах саме цієї суми відповідач і визнає свою відповідальність (згідно його контразрахунку).

На думку прокурора, подана ним заява містить всю необхідну передбачену ч. 3 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України інформацію, крім того, існує реальна загроза порушення прав позивача, оскільки за умов відсутності будь-якого іншого майна, належного судновласнику на території України, єдиним можливим законним засобом захисту порушених прав заявника є арешт судна «STАVANGER». Посилання суду першої інстанції на загальні принципи вжиття заходів забезпечення позову, без урахування Конвенції та особливостей арештів саме морських суден, є грубим порушенням ст. 136, 139 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Одеської області, м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2020 року про відмову у задоволенні заяв про забезпечення позову у справі № 916/1287/20, а також призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 року клопотання Судновласника "MARINO SHIPPING CO PTE LTD", Сінгапур від 02.07.2020 року вх. №. 1738/20/Д1 про продовження строку на вчинення процесуальної дії задоволено; продовжено Судновласнику "MARINO SHIPPING CO PTE LTD", Сінгапур строк надання відзиву на апеляційну скаргу з документами до 10.07.2020 року включно.

07.07.2020 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача - Судновласника "MARINO SHIPPING CO PTE LTD", Сінгапур надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2020 року у справі № 916/1287/20 залишити без змін.

У відзиві відповідач зазначив, що посилання скаржника відносно безпідставності твердження суду першої інстанції щодо необхідності збалансованості інтересів сторін при застосуванні такого заходу забезпечення позову як арешт судна, є необґрунтованими, оскільки, згідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Проте, скаржник помилково ототожнює поняття "збалансованість інтересів сторін" та "співмірність заходу забезпечення із вимогою".

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Як вказує відповідач, очевидним є те, що дотримання збалансованості інтересів сторін було здійснено судом першої інстанції відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року. Водночас, положення ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не мають відношення до твердження суду першої інстанції щодо дотримання збалансованості інтересів сторін. Із вищенаведеного вбачається, що ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не була порушена при проголошенні оскаржуваної ухвали від 15.05.2020 року.

Відповідач також зауважує, що скаржник помилково визначив лише дві підстави, через які судом може бути відмовлено у накладенні арешту на морське судно, або замінено такий захід забезпечення на інший, посилаючись на ч. 4, 5 ст. 143 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно до ч. 4 ст. 143 Господарського процесуального кодексу України, у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму. Відповідно до ч. 5 ст. 143 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачем до суду документа, який підтверджує забезпечення позову відповідно до частини четвертої цієї статті, є підставою для відмови в забезпеченні позову судом або для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Відповідач зауважує, що по-перше, ним було добровільно виконано вимоги ст. 143 Господарського процесуального кодексу України. В матеріалах судової справи №916/1287/20 міститься гарантійний лист страхової організації від 11.05.2020 року, що забезпечує виплату відшкодування у розмірі 2 443 836,00 дол. США, що в повному обсязі відповідає розміру позовних вимог. Крім того, в матеріалах справи міститься оригінал платіжного доручення № 48 від 15.05.2020 року про внесення на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області суми у розмірі 26 679 200,00 (двадцять шість мільйонів шістсот сімдесят дев`ять тисяч двісті) грн. 00 коп., що є еквівалентом 1 000 000,00 (одному мільйону) дол. США у якості доказу добросовісного наміру підтвердити власну платоспроможність та готовність виконати рішення суду, що буде прийняте по справі,

По-друге, твердження скаржника, зазначене вище, є хибним, так як підстави відмови в застосуванні заходу забезпечення позову у вигляді арешту морського судна викладені не тільки в ст. 143 Господарського процесуального кодексу України, а і в інших положеннях Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач також вважає хибним та незаконним твердження скаржника щодо того, що надане відповідачем забезпечення "не є достатнім забезпеченням" в тлумаченні ст. 4 Міжнародної конвенції про арешт суден 1999 року, ст. 44 та 80 Кодексу торговельного мореплавства України, оскільки, по-перше, посилання скаржника на Міжнародну конвенцію про арешт суден l 999 року є безпідставним (Україна є підписантом Міжнародної конвенції про арешт суден 1999 року, але процедура ратифікації даної конвенції не відбулася до теперішнього часу. Тобто, положення Міжнародної конвенції про арешт суден 1999 року не можуть бути застосовані на території України), по-друге, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 44, 80 Кодексу торгівельного мореплавства України, відповідно до яких, забезпечення морської вимоги повинно бути достатнім відповідно до рішення суду, господарського суду або Морської арбітражної комісії, та не повинно перевищувати вартість судна. Жодної вимоги про те, що достатнє забезпечення повинне бути співрозмірним до морської вимоги, Кодекс торговельного мореплавства не містить.

Також відповідач зазначає, що відповідальність компанії "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" застрахована Лондонською Асоціацією Власників суден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners' Mutual Insurance Association Limited) (далі - London Р&І Club), що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом № RO 14 0009.

За наслідками розгляду Інциденту, що стався в порту "Південний", London Р&І Club визнав Інцидент страховим випадком та, шляхом надання гарантійного листа від 11.05.2020 року (наявний в матеріалах справи) на всю суму позовних вимог, забезпечує відшкодування збитків, завданих державі внаслідок Інциденту, які будуть у подальшому визначені відповідно до чинного законодавства України.

Фінансова спроможність Товариства взаємного страхування London Р&І Club щодо надання гарантійного листа у визначеному розмірі підтверджується витягом із Річних Фінансових звітів London Р&І Club (наявний в матеріалах справи), в якому зазначено, що страховий фонд цієї організації складає 168 800 000,00 (сто шістдесят вісім мільйонів вісімсот тисяч) доларів США.

Заявою від 11.05.2020 року (наявна в матеріалах справи) London Р&І Club підтверджує факт того, що відповідач є учасником Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування, законність виданого гарантійного листа, свою платоспроможність та готовність відшкодувати збитки, завдані державі внаслідок Інциденту.

Вищезазначені Гарантійний лист та Заява підписані Директором компанії А Білброу та Кампані Лімітед (А BILBROUGH & COMPANY LIMITED) Яном Барром, як вбачається із рукописного підпису на таких документах, яка є одним із засновників Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування, що мають право керування та підпису, тобто є компанією секретарем.

Ян Барр є правомочним підписантом Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування, що підтверджується відомостями про юридичну особу із реєстру юридичних осіб Реєстраційної Палати (Companies House) Об`єднаного Королівства Велика Британія (містяться в матеріалах справи). Необхідно зазначити, що Реєстр юридичних осіб Реєстраційної Палати (Companies House) є публічним реєстром юридичних осіб, що зареєстровані в Великобританії, аналогічним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Україні. Відомості щодо статусу та осіб, які мають право підпису містяться в такому відкритому реєстрі в якості оригіналу електронного доказу. Відповідачем було надано роздруківки щодо статусу компанії The London Steam-Ship Owners' Mutual Insurance Association Limited та компанії А BILBROUGH & СОМРАNУ LIMITED до суду в якості паперових копій електронних доказів, оригінали яких містяться на веб-сайті Реєстру юридичних осіб Реєстраційної Палати (Companies House).

Окремо відповідач зазначає, що А BILBROUGH & COMPANY LIMITED виступає як одним із учасників компанії The London Steam-Ship Owners' Mutual Insurance Association Limited так і займає позицію компанії Секретаря, що має особливий статус в праві Великобританії, та не має аналогу в законодавстві України. Секретар компанії займає вищу посаду в компанії приватного сектору або організації державного сектору. У великих американських та британських корпораціях, що публічно діють, секретаря компанії зазвичай називають корпоративним секретарем або секретарем. Секретар компанії несе відповідальність за ефективне управління компанією, особливо щодо забезпечення дотримання законодавчих та нормативних вимог та забезпечення виконання рішень ради директорів. Незважаючи на назву, роль не є канцелярською чи секретарською. Секретар компанії гарантує, що організація дотримується відповідного законодавства та норм, та інформує членів правління про їх юридичні обов`язки. Секретар компанії є представником компанії з юридичних документів, і несе відповідальність за забезпечення діяльності компанії та її директорів у межах закону. Вони також несуть відповідальність за реєстрацію та спілкування з акціонерами, за забезпечення виплати дивідендів та ведення обліку компаній, таких як списки директорів та акціонерів, та річних звітів.

Відповідно до витягу із Реєстру Реєстраційної Палати (Companies House) щодо А Білброу та Кампані Лімітед (А BILBROUGH & COMPANY LIMITED) (наявний в матеріалах справи), вбачається, що Ян Барр є повноважним Директором такої компанії із правом керування та підпису.

Відповідно до ст. 44 Закону про компанії Великобританії 2006 року (Companies Act, 2006), компанія секретар уповноважена на підписання будь-яких документів та правочинів від імені такої юридичної особи. Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону про компанії Великобританії 2006 року (Companies Act, 2006), компанія може мати печатку, але не зобов`язана мати її. Тому, як зауважує відповідач, посилання скаржника на обов`язкову наявність печатки на такому документі є безпідставними.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про міжнародне приватне право", цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи. Тобто, правоздатність Лондонської Асоціації Власників су ден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners' Mutual Insurance Association Limited) визначається відповідно до законодавства місця реєстрації, Великобританії, та підтверджується вищенаведеними нормами законодавства Великобританії.

Вищезазначений гарантійний лист в повній мірі відповідає вимогам Розділу 4 Гарантія Глави 49 Забезпечення виконання зобов`язання Цивільного кодексу України. На виконання ст. 561 Цивільного кодексу України, строк дії гарантії чітко визначений текстом Гарантійного листа. Крім того, гарантія є безвідкличною.

Окрім іншого, відповідач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи міститься роздруківка відомостей із публічного реєстру Фінансових послуг Великобританії, яка підтверджує, що Лондонська Асоціація Власників суден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners' Mutual Insurance Association Limited) є фірмою, яка пропонує або продає страхові продукти та послуги, ця фірма може здійснити страхування. Даним витягом підтверджується, що діяльність даної компанії підпадає під сферу регулювання Управління фінансових послуг Великобританії (Financial Conduct Authority), а саме, надання фінансових послуг, до яких відносять і послуги страхування.

Щодо визначення понять "Асоціація", "Клуб" та статусу особи, яка видала Гарантію, відповідач зауважує, що поняття "Асоціація" та "Клуб" є скороченими формами, що використовуються для визначення компанії Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners' Mutual Insurance Association Limited).

За своєю правовою природою Лондонська Асоціація Власників суден із взаємного страхування є товариством взаємного страхування. Дане поняття закріплено в законодавстві України. Взаємне страхування охоплює страхування відповідальності судно власника в тій частині, в якій вона залишилася непокритою договірним страхуванням. Для цієї мети судновласники об`єднуються в клуби взаємного страхування. Ці клуби називаються взаємними товариствами, оскільки всі члени клубу ділять відповідальність на взаємних засадах. Взаємне страхування полягає в тому, що судновласники, об`єднуючись в клуби взаємного страхування, створюють страховий фонд для відшкодування виникаючих збитків у того чи іншого су дно власника. Таким чином, взаємне страхування не конкурує з договірним, а доповнює останнє, тобто, за допомогою взаємного страхування судновласники убезпечують себе від збитків, що залишаються страховиками на ризику самих страхувальників.

Відповідач по справі є членом товариства Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування, що підтверджується наявним в матеріалах справи Сертифікатом про включення № R014 0009.

Таким чином, Лондонська Асоціація Власників суден із взаємного страхування, як товариство взаємного страхування, вповноважене на виплату відшкодувань в інтересах відповідача, як члена товариства, у разі настання страхового випадку.

Наявні в матеріалах судової справи Гарантійний лист та Заява від Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування, підтверджують факт визнання інциденту розливу олії з судна страховим випадком, та намір і здатність товариства взаємного страхування оплатити відшкодування у розмірі, який буде визначений чинним рішенням суду по даній справі, в межах суми заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідач звернув увагу на процесуальну неможливість задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги, судно STАVANGER (ІМО 9278507) вже покинуло територію України, що підтверджується доданою копією Дозволу Капітана порту на вихід судна із порту, що виключає правомірні підстави для проголошення нового рішення, яким задовольняється Заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на судно.

Відповідачем до відзиву було додано документи, а саме: засвідчений переклад Сертифікату про включення та засвідчений переклад Циркуляра від 05.02.2019 року.

Судовою колегією відзив з додатками долучено до матеріалів справи.

Також, 10.07.2020 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Судновласника "MARINO SHIPPING CO PTE LTD", Сінгапур надійшло клопотання, яким відповідач надав суду нотаріально засвідчений переклад Правил класу 5 2020/21, який судом було долучено до матеріалів справи, оскільки ці документи були надані на вимогу суду.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати ти прийняти нове рішення, яким заяву прокуратури про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. Додатково прокурор зазначив, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на ст. 5 Міжнародної конвенції є безпідставним, оскільки за приписами вказаної статті саме суд визначає обсяг, достатній для зустрічного забезпечення позову, тоді як в даному випадку суд лише погодився із наданими відповідачем гарантіями. Також прокурором було зауважено, що посилання відповідача на вихід судна з порту не є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову та накладання на таке судно арешту, оскільки таке судно може зайти на територію України в будь-який час.

Представник відповідача також підтримав свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, викладених письмово у відзиві на апеляційну скаргу. Додатково відповідач заперечив проти доводів апелянта щодо можливості накладення арешту на судно, яке вже вийшло з порту, оскільки ним не надано суду належних доказів того, що це судно взагалі має намір зайти на територію України. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХЕМ ШИППІНГ/ОДЕСА/,ЛТД",/ мале підприємство/, м.Одеса підтримав доводи та заперечення відповідача.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п. 14 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Одеської області, м. Одеса не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 15.05.2020 року про відмову у задоволенні заяв про забезпечення позову у справі № 916/1287/20 (в оскаржуваній частині) відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, і відсутні підстави для її скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, в травні 2020 року Виконувач обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури, с. Доброслав Лиманського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Судновласника "MARINO SHIPPING CO PTE LTD", Сінгапур, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь держави збитки, заподіяні державі внаслідок забруднення внутрішніх морських вод України, у сумі 65 174 542,29 грн., а також відшкодувати Прокуратурі Одеської області сплачений судовий збір.

Разом із позовною заявою Виконувач обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури, с. Доброслав Лиманського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити судновласнику "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" вчиняти дії, спрямовані на вивід судна «STAVANGER» ІМО9278507 з морського порту "Південний".

Заява про забезпечення позову (з урахуванням додаткових пояснень) ґрунтується на таких обставинах:

- 30.04.2020 року в акваторії морського порту "Південний", на території причалу № 4, відповідачем, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України здійснено скид з судна «STAVANGER» ІМО9278507 забруднюючих речовин (пальмової олії) у кількості 8 449,5 кг, що спричинило забруднення внутрішніх морських вод України;

- згідно до розрахунку обчислення розмірів відшкодування збитків, проведеного фахівцями Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу відповідно до вимог "Такс для обчислення розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів, територіальних, внутрішніх морських вод України", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.1995 року № 484, сума збитків, спричинених державі, складає 2 416 557 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 65 174 542,29 грн.;

- факт вчинення зазначеного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 000196 від 30.04.2020 року та постановою № 000196 від 30.04.2020 року про накладення адміністративного стягнення, складеними Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу, а також сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврохем Шиппінг/Одеса/,ЛТД",/мале підприємство/, в якості представника відповідача, відповідно до платіжного доручення № 46 від 04.05.2020 року, адміністративнго штрафу за капітана судна у розмірі 1 190 грн.;

- з метою відшкодування збитків відповідачу було пред`явлено претензію на суму 2416 557 доларів США, проте збитки у сумі 2 416 557 доларів США "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" добровільно відшкодовано не було, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду;

- 05.05.2020 року Державною екологічною інспекцією України, відповідно до доручення від 18.12.2019 року № 285 "Про порядок внесення капітанам морських портів рішень про відмову у видачі дозволу на вихід судна з морського порту", ст. 91 Кодексу торговельного мореплавства України, ст. 110 Водного кодексу України, ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" прийнято рішення про відмову у видачі дозволу на вихід судна "STAVANGER" ІМО9278507 з морського порту "Південний";

- оскільки Державна екологічна інспекція України, як орган, що прийняв вказане рішення, має право безперешкодно його скасувати, судновласник "MARINO SHIPPING СО РТЕ LTD" матиме змогу вивести з морського порту "Південний" судно "STAVANGER" ІМО9278507.

Необхідність забезпечення позову, на думку прокурора, викликана можливістю виходу судна з порту, що матиме наслідком уникнення судновласником відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

14.05.2020 року до Господарського суду Одеської області від представника "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких відповідач просив суд у задоволенні заяви Виконувача обов`язків керівника Комінтернівської місцевої прокуратури, с. Доброслав Лиманського району Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, м. Одеса про забезпечення позову у вигляді заборони судновласнику "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" вчиняти дії, спрямовані на вивід судна «STAVANGER» ІМО9278507 з морського порту "Південний", відмовити в повному обсязі.

Також, до Господарського суду Одеської області від представника відповідача надходили заява про забезпечення позову та уточнення до заяви про забезпечення позову.

Заперечення відповідача на заяву про забезпечення позову ґрунтується на таких обставинах:

- "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" з часу виникнення інциденту приймає активну участь у встановленні фактичних обставин, за яких стався розлив пальмової олії в порту "Південний", а також вчиняє всі можливі дії з метою внесення до компетентного органу відповідного грошового забезпечення своєї відповідальності за розлив пальмової олії;

- за наслідком розгляду інциденту, що стався в порту "Південний", London Р&І Club, як страхова організація, що покриває вимоги третіх осіб до судновласників, визнала інцидент страховим випадком та, шляхом надання гарантійного листа від 11.05.2020 року на всю суму заявлених позовних вимог, забезпечила відшкодування збитків, завданих державі внаслідок інциденту;

- 15.05.2020 року платіжним дорученням № 48 на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області було внесено 26 679 200 грн. (що еквівалентно 1 000 000 доларів США на дату здійснення платежу за офіційним курсом НБУ), у якості забезпечення позову у вказаній справі;

- гарантійний лист страхової організації, а також внесення на депозитний рахунок суду суми у розмірі 1 000 000 доларів США є достатнім забезпеченням морської вимоги заявника та може бути підставою для звільнення судна;

- внаслідок заборони виходу судна з порту "Південний" "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність, виконувати свої контрактні зобов`язання перед третіми особами та щоденно несе витрати, зокрема, на забезпечення діяльності та морехідного стану судна.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 3 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичної особи) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичної особи), що є відповідальною за морською вимогою, її місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання чи перебування (для фізичної особи), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна; 4) найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, в даному випадку прокурор звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій, із урахуванням додаткових пояснень, просив суд забезпечити позов у справі № 916/1287/20 шляхом накладання арешту на морське судно "STAVANGER" ІМО9278507.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 41 Кодексу торгівельного мореплавства України судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у ст. 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України.

Судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв`язку з, зокрема, заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу (п. 3 ч. 1 ст. 42 вказаного Кодексу).

Будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов`язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером (ч. 2 ст. 43 Кодексу торговельного мореплавства України).

Відповідно до ст. 46 даного Кодексу особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальність за будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику його за бербоут-чартером у результаті необґрунтованого арешту судна або надання надмірного забезпечення морської вимоги.

Відповідно до ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 року, ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 07 вересня 2011 року (далі - Конвенція) "Морська вимога" означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов`язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.

Пунктом 2 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна встановлено, що «арешт» означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.

Згідно зі ст. 2 Конвенції судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції, з урахуванням положень п. 4 цієї статті й ст. 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах "о","p" або "q" п.1 ст. 1.

За змістом вказаної статті судно не може бути заарештовано більше одного разу в межах однієї чи більше юрисдикцій будь-якої з Договірних Держав за однією й тією самою морською вимогою одного й того самого позивача.

На судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт (ст. 4 названої вище Конвенції).

У частині 2 ст. 8 вказаної Конвенції передбачено, що судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у ст. 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.

В даному випадку прокурор звернувся до суду для забезпечення позову за вимогою, яка є морською у розумінні ч. 3 ст. 42 Кодексу торговельного мореплавства України та Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 року, розмір якої складає 65 174 542,29 грн.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, прокурор послався на можливість виходу судна з порту, що матиме наслідком уникнення судновласником відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

При цьому, судова колегія зауважує, що п. 3 ч. 3 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна повинна містити розмір та суть морської вимоги без обов`язковості обґрунтування такого арешту.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.10.2019 року у справі № 915/1301/19.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що захід до забезпечення позову, про вжиття якого просить прокуратура, є пов`язаним та адекватним заявленим позовним вимогам.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 4, 5 ст. 143 Господарського процесуального кодексу України, у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму. Надання відповідачем до суду документа, який підтверджує забезпечення позову відповідно до частини четвертої цієї статті, є підставою для відмови в забезпеченні позову судом або для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 5 Конвенції суд чи будь-який інший відповідний судовий орган, у межах компетенції якого судно було заарештовано, дозволяє зняття арешту під заставу в сумі, яка забезпечить явку відповідача, або за умови надання іншого виду забезпечення, крім випадків, коли судно було заарештоване у зв`язку з морськими вимогами, що перераховані в підпунктах "o" та "p" п. 1 ст. 1. У таких випадках суд або інший відповідний судовий орган може дозволити продовження експлуатації судна власником, якщо останній надасть заставу в сумі, достатній для явки відповідача або інший вид забезпечення, або зможе визначити порядок ведення справ судна під час арешту. Якщо між сторонами не досягнуто згоди про розміри застави або іншого виду забезпечення, суд чи інший відповідний судовий орган встановлює їхній характер і розмір. Прохання про зняття арешту під таке забезпечення не може тлумачитися ані як визнання відповідальності, ані як відмова від використання законного обмеження відповідальності власника судна.

Аналогічні приписи містить ст. 44 Кодексу торгівельного мореплавства України. Так вказаною статтею передбачено, що арештоване судно звільняється з-під арешту у разі надання забезпечення морської вимоги в прийнятній формі та достатнього за розміром. За відсутності згоди сторін щодо форми і розміру забезпечення морської вимоги суд, господарський суд або Морська арбітражна комісія визначають форму і розмір забезпечення, який не повинен перевищувати вартості судна. Будь-яке прохання про звільнення судна з-під арешту у зв`язку з наданням забезпечення морської вимоги не означає визнання відповідальності, відмови від засобів захисту або права на обмеження відповідальності. Особа, яка забезпечила морську вимогу згідно з частиною першою цієї статті, може в будь-який час звернутися до суду або в Морську арбітражну комісію з проханням про зменшення, зміну або анулювання забезпечення.

Зі змісту вказаних норм права випливає, що у разі надання судновласником достатнього забезпечення морської вимоги судно може бути звільненим.

При цьому, положення зазначених нормативних документів не дають відповіді на питання про те, що розуміється під достатнім забезпеченням морської вимоги чи іншим видом забезпечення. Разом з тим, можна стверджувати, що приписи чинного процесуального законодавства та усталена судова практика дозволяють не допустити арешту морського судна або звільнити судно, арештоване як захід забезпечення позову, шляхом надання суду відповідної гарантії (як то банківська гарантія чи інше).

Судова колегія також приймає до уваги приписи ч. 2 ст. 6 Міжнародної конвенції, якими передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в ст. 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв`язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Положеннями ст. 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У відповідності до положень ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, банківська гарантія є одним з ефективних та дієвих способів звільнення судна з під арешту, у зв`язку з чим вважається достатнім забезпеченням морської вимоги в розумінні Кодексу торгівельного мореплавства України та Брюсcельської конвенції 1952 року.

Судова колегія також наголошує, що ще одним надзвичайно поширеним у всьому світі видом належного забезпечення морських вимог є гарантія P&I клубу, який зобов`язується перед кредитором повністю або частково відповідати за виконання судновласником (членом цього клубу) його зобов`язань за морською вимогою.

P&I клуб (англ. «Protection and Idemnity», укр. «Клуб взаємного страхування») - це особлива форма організації морського страхування на взаємній основі між судновласниками, яка виникла в Англії та бере свій початок ще з 1720 року. Такі клуби надають фінансові гарантії щодо забезпечення морських вимог. Наразі у світі діє близько 70 клубів взаємного страхування (переважно у Великобританії, Швеції, Норвегії, США), які представлені у світі через мережу своїх кореспондентів (у тому числі в Україні). Тринадцять провідних клубів взаємного страхування утворюють Міжнародну групу P&I клубів (англ. «International Group of P&I Clubs»). Клуби мають високий рівень фінансової спроможності, що підтверджується відкритою фінансовою звітністю.

Діяльність P&I клубів регулюється законодавством та органами країни, в якій вони зареєстровані. Наприклад, у Великобританії це Закон «Про фінансові послуги та ринки» 2000 року (англ. «Financial Services and Markets Act 2000»), а регулятором виступає Управління з фінансового регулювання та контролю (англ. «Financial Conduct Authority»), а також Управління пруденційного контролю Банку Англії (англ. «Prudential Regulation Authority»).

При цьому, Лондонська Асоціація Власників суден із взаємного страхування є учасником Міжнародної групи (lnternational Group) Клубів взаємного страхування.

Правові засади для існування та діяльності клубів взаємного страхування закладені також в Україні, а саме у ст. 14 Закону України «Про страхування», ч. 3 ст. 352 Господарського кодексу та Тимчасовому Положенні про товариства взаємного страхування, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 01.02.1997 року № 132, відповідно до п. 2 якого Товариство взаємного страхування є юридичною особою - страховиком, створене відповідно до Закону України "Про страхування" з метою страхування ризиків членів цього товариства. Члени товариства взаємного страхування є учасниками цього товариства (далі - члени товариства).

Згідно до п. 4 Положення про товариства взаємного страхування, відповідальністю товариства взаємного страхування є зобов`язання щодо виплати страхових сум та страхових відшкодувань членам цього товариства у разі настання страхових випадків. При цьому загальні зобов`язання товариства взаємного страхування визначаються як сума зобов`язань щодо страхових ризиків усіх членів цього товариства, страхування яких передбачено договором між ними. Відповідно до цього страховою сумою є сума, в межах якої провадяться виплати у разі настання страхових випадків для кожного з членів товариства.

За загальним правилом, здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами забороняється. Проте законом передбачені винятки, зокрема, для страхування ризиків, пов`язаних з морськими перевезеннями, в тому випадку, якщо об`єктом страхування є майнові інтереси, пов`язані з товарами, які транспортуються, та/або транспортним засобом, яким вони транспортуються, та/або будь-яка відповідальність, що виникає у зв`язку з таким транспортуванням товарів. Отже, правове підґрунтя для дії клубів взаємного страхування, у тому числі P&I клубами-нерезидентами, існує також в Україні.

Таким чином, аналогічно до тлумачення п. 4 Положення про товариства взаємного страхування, Лондонська Асоціація Власників суден із взаємного страхування, як товариство взаємного страхування, вповноважене на виплату відшкодувань в інтересах судновласника, як члена товариства, у разі настання страхового випадку, оскільки аналогічно банківській гарантії, P&I клуб, надаючи гарантійного листа, зобов`язується та гарантує сплату суми морської вимоги відповідному кредитору у разі набрання чинності рішенням суду, ухваленим на користь останнього.

Так, з матеріалів оскарження ухвали вбачається, що по-перше, 15.05.2020 року платіжним дорученням № 48 на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області в інтересах відповідача було внесено 26 679 200 грн. (що еквівалентно 1 000 000 доларів США на дату здійснення платежу за офіційним курсом НБУ), з метою надання гарантії виконання рішення суду.

Крім того, відповідачем суду першої інстанції було надано гарантійний лист від 11.05.2020 року Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners Mutual Insurance Association Limited) на суму 2 443 836 доларів США.

З вказаного гарантійного листа вбачається, що останній видано Лондонською Асоціацією Власників суден із взаємного страхування у зв`язку із інцидентом, що стався 30-го квітня 2020 року (розлив пальмової олії із судна "STAVANGER" ІМО9278507 в морському порту "Південий") з метою звільнення з-під арешту та/або попередження арешту та/або будь-якого втручання в операційну діяльність судна "STAVANGER".

Вказаним гарантійним листом також підтверджено, що суми або суми, які судновласник "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" маже бути зобов`язаний сплатити остаточно буде сплачена протягом 10 банківських днів від дати прийняття повного тексту остаточного судового рішення або укладання з метою врегулювання спірних правовідносин відповідної мирової угоди.

Гарантійний лист є безвідкличним та залишається дійсним доки не є виконаним або повернутим.

На підтвердження дійсності та справжності вказаного гарантійного листа відповідачем до суду першої інтонації та до суду апеляційної інстанції (на виконання вимог узвали про відкриття апеляційного провадження) відповідачем було також надано:

- заяву про факт настання події (розлив пальмової олії із судна "STAVANGER" ІМО9278507 в морському порту "Південий" 30.04.2020 року);

- свідоцтво про включення "MARINO SHIPPING CO PTE LTD", як учасника Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners Mutual Insurance Association Limited);

- сертифікат про виключення судна "STAVANGER" ІМО9278507 в Клас 5 Асоціації (страхове покриття);

- циркуляр від 05.02.2019 року (правила Клубу);

- звіт про фінансовий стан Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners Mutual Insurance Association Limited) станом на 20.02.2019 року;

- заяву The London P&I Club (The London Steam-Ship Owners Mutual Insurance Association Limited ) до Державної екологічної інспекції України, якою Клуб підтвердив, що "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" є учасником Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування, гарантійний лист, виданий Лондонською Асоціації Власників суден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners Mutual Insurance Association Limited), виданий Клубом законно та може бути виконаним;

- роздруківки щодо статусу компанії The London Steam-Ship Owners' Mutual Insurance Association Limited та компанії А BILBROUGH & СОМРАNУ LIMITED;

- перелік уповноважених осіб на Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners Mutual Insurance Association Limited);

- нотаріально засвідчений переклад Правил класу 5 2020/21.

Так, з вищевказаних доказів вбачається, що:

- відповідальність компанії "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" застрахована Лондонською Асоціацією Власників суден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners' Mutual Insurance Association Limited) (далі - London Р&І Club);

- за наслідками розгляду Інциденту, що стався в порту "Південний", London Р&І Club визнав Інцидент страховим випадком та, шляхом надання гарантійного листа від 11.05.2020 року на всю суму позовних вимог, забезпечує відшкодування збитків, завданих державі внаслідок Інциденту які будуть у подальшому визначені відповідно до чинного законодавства України;

- фінансова спроможність товариства взаємного страхування London Р&І Club щодо надання гарантійного листа у визначеному розмірі підтверджується витягом із Річних Фінансових звітів London Р&І Club (наявний в матеріалах справи), в якому зазначено, що страховий фонд цієї організації складає 168 800 000,00 (сто шістдесят вісім мільйонів вісімсот тисяч) доларів США;

- вищезазначені Гарантійний лист та Заява підписані Директором компанії А Білброу та Кампані Лімітед (А BILBROUGH & COMPANY LIMITED) Яном Барром, як вбачається із рукописного підпису на таких документах, яка є одним із засновників Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування, що мають право керування та підпису, тобто є компанією секретарем.

Ян Барр є правомочним підписантом Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування, що підтверджується відомостями про юридичну особу із реєстру юридичних осіб Реєстраційної Палати (Companies House) Об`єднаного Королівства Велика. Реєстр юридичних осіб Реєстраційної Палати (Companies House) є публічним реєстром юридичних осіб, що зареєстровані в Великобританії, аналогічним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Україні. Відомості щодо статусу та осіб, які мають право підпису містяться в такому відкритому реєстрі в якості оригіналу електронного доказу. Ці обставини підтверджені відповідачем належними засобами доказування, зокрема, наданими роздруківкою щодо статусу компанії The London Steam-Ship Owners' Mutual Insurance Association Limited та компанії А BILBROUGH & СОМРАNУ LIMITED та переліку уповноважених осіб на Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners Mutual Insurance Association Limited).

Вказані обставини свідчать про те, що наданий відповідачем гарантійний лист від 11.05.2020 року Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування (The London Steam-Ship Owners Mutual Insurance Association Limited) на суму 2 443 836 доларів США є належним доказом на підтвердження наявності гарантії виконання рішення суду за результатами розгулу цієї справи, за умови задоволення позовних вимог прокурора.

З огляду на вказане, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії відповідача, а саме: надання гарантійного листа Лондонської Асоціації Власників суден із взаємного страхування, а також внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у сумі 26 679 200 грн., свідчать про добросовісність його поведінки та відсутність наміру ухилення від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому вказані дії відповідача, відповідно до приписів ст. 5 Конвенції та ст. 44 Кодексу торгівельного мореплавства України, є достатньо обґрунтованою підставою для відмови у задоволенні заяви прокурора про накладання на судно «STAVANGER» ІМО9278507 арешту.

Що стосується посилань скаржника в апеляційній скарзі на те, що у справах про стягнення коштів, внесення на депозитний рахунок суду коштів відповідачем можливе лише в розмірі заявлених позовних вимог, водночас, на депозитний рахунок суду грошові кошти надійшли лише у розмірі 26 679 200 грн., що становить навіть і не половину заявлених позовних вимог, та яких недостатньо для забезпечення позову та поновлення порушених інтересів держави у разі подальшого задоволення позовних вимог, оскільки будь-яке майно відповідача (нерезидента України) на території України відсутнє, судова колегія зазначає таке.

Як вже згадувалось вище, окрім внесення відповідачем на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошових коштів у розмірі 1 000 000 доларів США (в українській гривні за курсом станом на момент перерахування), відповідачем також було надано гарантійний лист на всю суму позову - 2 443 836 доларів США, тобто, наявні у справі гарантії достатнім чином забезпечують виконання рішення суду у цій справі, за умови повного задоволення позовних вимог прокурора.

До того ж, як вже зазначалось раніше, відповідно до ст. 5 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна та ст. 44 Кодексу торгівельного мореплавства України зняття з під арешту судна (відмова у його арешті) допускається під заставу в сумі, яка забезпечить явку відповідача, або за умови надання іншого виду забезпечення, якщо між сторонами не досягнуто згоди про розміри застави або іншого виду забезпечення, суд чи інший відповідний судовий орган встановлює їхній характер і розмір.

Тобто, приписами вказаних статей чітко не визначено достатній обсяг застави або іншого виду забезпечення, що відповідно дає суду можливість визначати вказане питання виходячи с власного розсуду, з урахуванням конкретних обставин справи, тобто визначення достатності суми забезпечення міжнародно-правовим актом віднесено до дискреційних повноважень суду.

Також безпідставними є посилання скаржника на ст. 4 Міжнародної конвенції про арешт суден 1999 року, оскільки вказана Конвенція, не дивлячись на її підписання Україною, досі не ратифікована в установленому чинним законодавством України порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи Першого заступника прокурора Одеської області, м. Одеса, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного правового обґрунтування та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

Також необхідно зазначити, що, як вбачається із доказів, доданих до відзиву на апеляційну скаргу, судно STАVANGER (ІМО 9278507) на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції вже покинуло територію України (підтверджується доданою копією Дозволу Капітана порту на вихід судна із порту), що в свою чергу виключає доцільність накладання на таке судно арешту. До того ж, апелянт, в свою чергу, не надав суду належних доказів того, що це судно може мати намір будь-коли зайти на територію України.

Що стосується відмови у задоволенні заяви "MARINO SHIPPING CO PTE LTD" про забезпечення позову (2-1450/20 від 14.05.2020 року), судова колегія зазначає, що фактично ухвала суду першої інстанції в цій частині скаржником не оскаржується, а тому, відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд позбавлений можливості переглядати підстави та обґрунтованість такої відмови, оскільки обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області, м. Одеса необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 15.05.2020 року про відмову у задоволенні заяв про забезпечення позову у справі № 916/1287/20 (в оскаржуваній частині) відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області, м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2020 року про відмову у задоволенні заяв про забезпечення позову у справі № 916/1287/20 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.05.2020 року про відмову у задоволенні заяв про забезпечення позову у справі № 916/1287/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 13.07.2020 року.

Повний текст постанови складено 15 липня 2020 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська А.І. Ярош