Справа № 161/12350/18 Провадження №11-кп/802/201/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія: ч.2 тс.364, ч.2 ст.361 КК УкраїниДоповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_8 ,

представника потерпілого Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Луцької місцевої прокуратури на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2019 року

ВСТАНОВИВ:

Даним вироком суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, українку, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, заміжню, маючу на утриманні неповнолітню дитину,працюючу начальником відділу соціального захисту населення Торчинської селищної ради, ранішене судимої, засуджено за:

-ч.2 ст.361 КК України, із застосуванням ч.2 ст.69 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- ч.2 ст.364 КК України, із застосуванням ч.2 ст.69 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість).

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено обвинувачену ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного)року іспитовогостроку невчинить новогозлочину івиконає покладеніна неїобов`язки: 1) періодично з`являтиметься для реєстрації доуповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомлятимеуповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; 3) не виїжджатиме за межі Українибез погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: 1) системний блок марки «PATRIOT», інвентарний номер 10480122, який переданий під розписку законному володільцеві, залишено за належністю - Управлінню праці та соціального захисту населення Луцької РДА; 2) виписку по руху коштів ОСОБА_10 рахунок № НОМЕР_1 ; акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління соціального захисту населення Луцької РДА за період з 01.01.2007 по 30.12.2014 від 19.03.2015 №830-13/01; рух коштів по рахунку ОСОБА_10 № НОМЕР_1 , заяву анкету, договір №16275 від 19.05.2011, копію паспорта та коду, опис документів; оптичний диск для лазерних систем зчитування інформації формату «DVD-R», на який експертом записано файли, в яких міститься ключове слово « ОСОБА_11 »; два НЖМД «WD», серійний номер: WMC1S5497696, WMАS20353919 залишено у матеріалах кримінального провадження.

Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 в дохід держави 2111 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 56 коп. судових витрат у справі за проведення комп`ютерно-технічної та судово-економічної експертиз.

Згідно з вироком суду ОСОБА_12 ( ОСОБА_11 ) визнано винною та засуджено за наступне.

Відповідно до наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації №39/02-02 від 08.12.2010 року, ОСОБА_7 перебуваючи на посаді начальника відділу грошових виплат та компенсацій Управління праці та соціального захисту населення Луцької РДА, будучи державним службовцем 12 рангу, відповідно до посадової інструкції від 08.12.2010 року здійснювала керівництво діяльністю відділу, розподіляла обов`язки між працівниками, очолювала та контролювала їх роботу, забезпечувала призначення державних соціальних допомог, встановлених законодавством, надавала адміністративні послуги, забезпечувала захист персональних даних та доступ до публічної інформації, здійснення заходів щодо запобігання та протидії корупції, здійснювала щоденний контроль за роботою спеціалістів відділу, дотримання ними строків по оформленню справ одержувачів допомог, субсидій, достовірності поданих документів, забезпечувала формування банку даних одержувачів допомог, субсидій, компенсацій, проведення перерахунку раніше призначених допомог, субсидій та компенсацій згідно чинного законодавства, проводила організаційні заходи та забезпечувала інвентаризацію справ осіб, які одержували допомоги, компенсації та субсидії, тобто була службовою особою, що наділена організаційно-розпорядчими обов`язками та згідно ст.1 Закону України від 16.12.1993 року «Про державну службу» (чинного на час вчинення протиправних дій) та Примітки 1 до ст.364 КК України, відносилась до категорії державних службовців, які є представниками влади.

Так, ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні Луцької районної державної адміністрації, що в м.Луцьку по вул.Ковельська, 53, у невстановлений органом досудового розслідування час та день, будучи службою особою, працюючи на посаді начальника відділу грошових виплат та компенсацій управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації, зловживаючи службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб використовуючи службове становище всупереч інтересів служби, скориставшись попередньо відомим їй логіном 1 інспектора супервізора-адміністратора, що надає право доступу до автоматизованої системи обробки документації отримувачів пенсій та допомоги на базі комп`ютерних технологій (АСОПД/КОМТЕХ-W), не маючи повноважень на його використання, здійснила 23.05.2011, 09.11.2011, 19.12.2012, 19.04.2013 та 11.06.2013 несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), та, в порушення вимог статей 11, 14 Закону України від 22.03.2001 №2334-ІІІ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», пунктів 1, 9 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пунктів 2,5 статті 56 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, пунктів 11, 18 20 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, призначила виплату державної соціальної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до 3 років особі, яка не таку допомогу не мала права.

Внаслідок умисного зловживання ОСОБА_7 своїм службовим становищем з 01.06.2011 по 31.07.2013 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_10 , незаконно перераховано з державного бюджету України кошти на загальну суму 164 130,70 грн., з яких: 116 776 грн. державної соціальної допомоги при народженні дитини; 47 354,71 грн. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, що в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим було заподіяно тяжких наслідків державним інтересам.

Вона ж, знаходячись в приміщенні Луцької районної державної адміністрації, що в м.Луцьку по вул.Ковельська, 53, у невстановлений органом досудового розслідування день та час, будучи службовою особою, працюючи на посаді начальника відділу грошових виплат та компенсацій управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації, зловживаючи службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, використовуючи службове становище всупереч інтересів служби, скориставшись попередньо відомим їй логіном 1 інспектора супервізора-адміністратора, що надає право доступу до Автоматизованої системи обробки документації отримувачів пенсій та допомоги на базі комп`ютерних технологій (АСОПД/КОМТЕХ-W), ведення якого передбачено наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про невідкладні заходи щодо усунення порушень при виплаті пенсій» від 06.09.2000 №226, не маючи повноважень на його використання, 23.08.2011, 09.11.2011, 19.12.2012, 19.04.2013 та 11.06.2013 здійснила несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в ньому, що призвело до підробки інформації. Зокрема, використовуючи службовий комп`ютер створила електронну справу ОСОБА_10 з архівної справи його дружини ОСОБА_13 за особовим рахунком № НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_10 допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в порушення вимог статей 11, 14 Закону України від 22.03.2001 №2334-ІІІ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», пунктів 1, 9 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пунктів 2,5 статті 56 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI, пунктів 11, 18 20 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, призначила виплату державної соціальної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до 3 років особі, яка не мала права на це.

Внаслідок несанкціонованого втручання ОСОБА_7 в роботу автоматизованої системи, що призвело до підробки інформації Автоматизованої системи обробки документації отримувачів пенсій та допомоги на базі комп`ютерних технологій (АСОПД/КОМТЕХ-W), з 01.06.2011 по 31.07.2013 на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_10 незаконно перераховано з державного бюджету України кошти на загальну суму 164 130,70 грн., з яких: 116 776 грн. державної соціальної допомоги при народженні дитини, та 47 354,70 грн. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, що в 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим державним інтересам заподіяно значну шкоду.

У поданійапеляційній скарзіпрокурор неоспорюючи фактичнихобставин провадження,правильності кваліфікаціїдій обвинуваченоїта доведеностіїї винуватості,оскаржує судоверішення змотивів невідповідностіпризначеного покараннятяжкості кримінальнихправопорушень таособі обвинуваченоївнаслідок м`якості,а такожу зв`язкуз порушеннямсудом кримінальногопроцесуального закону.Вказує,що судомпершої інстанціїпри призначенніпокарання обвинуваченійналежним чиномне наведеномотиви щодоне призначеннядодаткового покарання,яке передбаченосанкціями інкримінованихїй статтей,а такожмотиви застосуванняінституту умовногозасудження,передбаченого ст.75КК України.Так,в судовомурішенні невмотивовано,які самеобставини провадженняі даніпро особуобвинуваченої даютьпідстави длявисновку пропризначення їйпокарання іззастосуванням ч.2ст.69КК України,та можливістьїї виправленняі перевихованнябез ізоляціївід суспільства.Вказує,що судтакож нев повніймірі врахувавступінь суспільноїнебезпеки вчиненихзлочинів таїх тяжкість.Зважаючи наце,прокурор проситьвирок судупершої інстанціїскасувати таухвалити новийвирок,яким ОСОБА_7 призначити покаранняза ч.2 ст.361 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки, а за ч.2 ст.364 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки, зі штрафом у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки, зі штрафом у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, доводи прокурора, який апеляційну скаргу підтримав з підстав викладених у ній, думку обвинуваченої та її захисника, які вважають скаргу прокурора безпідставною, представника потерпілого, який просив вирок залишити без змін, апеляційний суд доходить наступного висновку.

За положеннями, які містяться у ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Суд апеляційної інстанції відповідно до норм ч.1 ст.404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, та кваліфікація її дій за ч.2 ст.361, ч.2 ст.364 КК України, є правильними і ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Разом з тим, прокурор у поданій апеляційній скарзі вказує про невідповідність призначеного обвинуваченій покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі винної внаслідок м`якості.

Проте, такі його твердження до уваги судом не приймаються з врахуванням наступного.

Так,відповідно до п.1постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимогст.65 КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з вимогамист.65КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинений нею злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання вЗагальній частиніцього Кодексу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту ст.75 КК України вбачається, що якщо суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбуття покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбуття покарання з випробовуванням.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вищевказані вимоги матеріального права при призначенні обвинуваченій ОСОБА_7 покарання були повністю дотримані судом першої інстанції, а також в повній мірі враховані обставини, на які зроблено посилання в апеляційній скарзі, поданій прокурором.

Як убачається із вироку суду, призначаючи обвинуваченій покарання, місцевий суд з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень і дані про її особу. При цьому, місцевий суд у своєму вироку навів переконливі доводи про наявність підстав для застосування ч.2 ст.69 КК України щодо не призначення додаткового покарання, а також про можливість та необхідність застосування до обвинуваченого інституту умовного засудження, передбаченого ст.75 КК України.

До обставин, які пом`якшують покарання, суд правильно відніс добровільне відшкодування завданих збитків.

Обтяжуючих покарання обставин, судом не встановлено.

Крім того, місцевий суд призначаючи покарання обвинуваченій врахував, що вчинені нею злочини, передбачені ч.2 ст.361 та ч.2 ст.364 КК України, згідно із ст.12 цього ж Кодексу залежно від ступеня тяжкості, відносяться до тяжких, у вчиненні яких обвинувачена свою вину визнавала частково.

З достатньою повнотою судом було взято до уваги і дані про її особу, зокрема те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судима, має постійне місце проживання, де характеризуються виключно позитивно, одружена, на її утриманні перебуває малолітня дитина, а завдана шкода була відшкодована, ще до внесення відомостей до ЄРДР.

При призначенні покарання враховано було судом і те, що обвинувачена впродовж усього часу продовжувала працювати в Управлінні соціального захисту Луцької РДА, а з лютого 2019 року - в Торчинській селищній раді на посаді начальника відділу соціального захисту, де характеризувалась та характеризується виключно позитивно, впродовж тривалого часу будь-яких дисциплінарних стягнень не мала.

Крім того, суд врахував і судову доповідь складену щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , згідно якої, ризик вчинення нею повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький.

Представник потерпілої сторони в суді першої інстанції вказувала, що завдана шкода обвинуваченою відшкодована повністю, а тому жодних претензій зі сторони управління до неї немає. При призначенні покаранні просила обвинувачену суворо не карати.

Проаналізувавши вищенаведене, апеляційний суд вважає, що при призначенні ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.361 та за ч.2 ст.364 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ч.2 ст.69 КК України та на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначивши покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, та звільнивши її на підставі ст.75 КК України від відбування цього покарання з випробуванням протягом 1 (одного) року, суд першої інстанції дотримався вимог закону та в повній мірі врахував ступінь тяжкості злочинів, особу винної й інші обставини кримінального провадження.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченій покарання повністю відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченої ОСОБА_7 попередження вчинення нею нових злочинів, й не є надто м`яким.

Враховуючи вищенаведені обставини провадження та норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченій покарання за ч.2 ст.361, ч.2 ст.364 КК України, із застосуванням ч.2 ст.69 КК України та ст.75 КК України, відповідає тяжкості вчиненого та особі винної.

Таким чином, підстав для скасування вироку в частині призначеного покарання та призначення обвинуваченій більш суворої міри покарання, пов`язаної з реальним його відбуттям та додатковим покаранням, з мотивів наведених в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, апеляційний суд не вбачає.

При цьому, усі доводи сторони обвинувачення щодо не наведення обставин провадження та даних про особу обвинуваченої, які дають підстави для висновку про призначення покарання із застосуванням ч.2 ст.69 КК України, тобто без додаткового покарання, та можливість її виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, колегія суддів вважає голослівними та до уваги не приймає, оскільки судом першої інстанції вони наведені в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Будь-яких порушень кримінального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення в частині призначеного покарання, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, апеляційну скаргу прокурора на підставі п.1 ч.1 ст.407 КПК України слід залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 , - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Луцької місцевої прокуратури залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 , без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.

Головуючий :

Судді :