Справа № 690/9/20

Провадження № 2/690/59/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 року м.Ватутіне

Ватутінський міський суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Здоровила В.А.

з участю секретаря Мельник С.В.

представників ОСОБА_1 Р ОСОБА_2

Кругляк В ОСОБА_3

Мелентьєвої М.М ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Ватутінської міської ради Черкаської області, Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради про відшкодування заподіяної шкоди, -

в с т а н о в и в:

представник позивача уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Ватутінського ВУЖКГ на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування шкоди заподіяної пошкодженням автомобіля марки: ВМW модель: НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 36527 грн. 18 коп., а також стягнути з відповідача на користь позивача 5100 грн. 00 коп. понесених витрат на правничу допомогу та 2500 грн. 00 коп. витрат на оплату експертизи, посилаючись на те, що 18.01.2018 поблизу будинку №1 по вул.Є.Іванченка в м.Ватутіне, Черкаської області ОСОБА_5 припаркувала свій автомобіль марки: ВМW модель: НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , де відбулося падіння частини дерева абрикоси на вказаний автомобіль та завдано ОСОБА_5 матеріальної шкоди, яка згідно висновку експертизи складає 36527 грн. 18 коп..

Представник відповідача Ватутінської міської ради Черкаської області позов не визнала зазначивши, що відповідач не є балансоутримувачем прибудинкової території біля багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де, за твердженням позивача, відбулося падіння дерева на належний їй автомобіль.

Представник співвідповідача Ватутінського ВУЖКГ позов не визнала з тих підстав, що співвідповідач не відповідає за технічний стан зелених насаджень у місті та, що позивач не довела наявність у їх діях вини в пошкодженні автомобіля. Позивач припаркувала свій автомобіль біля будинку АДРЕСА_1 вул.Є.Іванченка в м.Ватутіне, АДРЕСА_1 , що являється прибудинковою територією і паркування автотранспорту в даному місці заборонено. Крім того позивач сама вчинила дії, які в послідуючому стали причиною пошкодження автомобіля. Не звертаючи уваги на складні погодні умови та завідома знаючи про аварійність дерева, оскільки на передодні чоловік позивача подав до управління відповідне звернення, свідомо припаркувала свій автомобіль в забороненому та небезпечному місці.

Суд, заслухавши сторони та дослідивши письмові докази справи, вважає за необхідне в позові відмовити.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно дост.81ЦПКУкраїникожна стороназобов`язанадовеститі обставини,наяківона посилаєтьсяякнапідставу своїхвимогізаперечень,крімвипадків,встановленихстаттею82цьогоКодексу.

В судовомузасіданні встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_5 є власником автомобіля марки: ВМW модель: НОМЕР_1 , номер шасі: НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , що стверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.9).

18.01.2018 ОСОБА_5 припаркувала власний автомобіль біля магазину «Пасаж» в м.Ватутіне, Черкаської області, що знаходиться біля будинку по вул.Є.Іванченка, 1, де сталося падіння гілки дерева абрикоси на автомобіль, чим завдано власнику матеріальної шкоди на суму 36527 грн. 18 коп., що стверджується висновком експертизи №6/2020 від 14.06.2020 (а.с.72-95).

Представник позивача вважає, що балансоутримувачем прибудинкової території є Ватутінське ВУЖКГ і відповідно має нести збитки завдані позивачу внаслідок пошкодження її автомобіля.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, у справах про відшкодування майнової шкоди закон покладає на позивача, як потерпілу особу, обов`язок доведення в суді факту завдання майнової шкоди відповідачем та її розміру, а на відповідача (в разі невизнання позову) - відсутності вини в заподіянні такої шкоди.

Ч. 2ст.1166 ЦК Українипередбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі цієї статті настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.

За загальним правилом, відсутність хоча б одного елемента складу цивільного правопорушення, виключає настання цивільної відповідальності. При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

П.5 ч.2 ст.10 Закону України "Про благоустрій пунктів" передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Згідно ч.7ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Відповідно до п. 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, якими врегульовано питання утримання зелених насаджень (далі - Правила), до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

П. 5.5 вказаних Правил передбачено, що відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Відповідно до п. 2.1 наказу розділу 2 Правил балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.

П.п.7 п. "а" ч.1 ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов`язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування, як відповідальну особу за стан зелених насаджень у дворі біля будинку по АДРЕСА_1 .

П.7 ч.1 ст.17 Закону України«Про благоустрійнаселених пунктів» передбачено право громадян звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

З огляду на це, суд приходить до переконання, що балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Як вбачається із протоколу огляду місця події від 18.01.2018 (а.с.10-11), складеним слідчим СВ Звенигородського ВП, місцем події є ділянка місцевості, яка знаходиться поблизу будинку АДРЕСА_1 .

Позивач не врахувала наявність своєї вини, у настанні події, яка мала місце 18.01.2018 та призвела до пошкодження автомобіля, так як, згідно з п.1.10. Правил дорожнього руху стоянка це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Відповідно до п. 3.9.3. Правил утримання території м. Ватутіне, затверджених рішенням Ватутінської міської ради від 31.05.2006 № 2-69V зі змінами від 17.10.2006 № 7-4/V - громадянам, підприємствам, організаціям, установам забороняється - використовувати неохайний і несправний транспорт, здійснювати стоянку, паркову та проїзд автотранспорту на елементах благоустрою (тротуарах, бордюрах, газонах), якщо це не суперечить чинному законодавству.

П. 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105 передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

П.26.2. Правил дорожнього руху встановлено, що у житловій зоні забороняється, зокрема, стоянка транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями і таке їх розташування, яке утруднює рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач припаркувала свій автомобіль біля будинку АДРЕСА_1 , що являється прибудинковою територією і паркування автотранспорту в даному місці заборонено. При цьому, позивачем не надано доказів, які підтверджують, що територія біля будинку АДРЕСА_1 відведена для стоянки автомобілів та, що автомобіль знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту.

Відповідно доп.1.4розділу 3Правил пожежноїбезпеки вУкраїні (затв. Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 № 1417): «Протипожежні відстані між будинками, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування забороняється захаращувати, використовувати для складування матеріалів, устаткування, стоянок транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будинків і споруд, у тому числі мобільних (інвентарних) будівель, індивідуальних гаражів».

Ст.617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила

зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення

зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок

випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч.1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до повідомлення Метеорологічної станції Звенигородка

Черкаського обласного центру з гідрометереології від 03.03.2020 №23.10.04.11/6 (а.с.58) за даними спостережень метеостанції Звенигородка впродовж 18.01.2018 спостерігалися дуже сильний сніг та хуртовина, що є

небезпечним метрологічним явищем І рівня небезпечності (жовтий) та

спостерігався посилений вітер з максимальним поривом 11 м/с. Кількість

опадів за добу 18.01.18 випало 57.1 мм, що становить 136% від місячної

норми (42 мм). Середня висота снігового покриву на ранок 19.01.18

становила 59 см.

Таким чином, 18.01.2018 падіння гілки даного дерева сталося

внаслідок надзвичайно складних погодних умов, яких ні відповідач, ні будь-хто не міг передбачати та вплинути на них. Однак позивач на думку суду повинна була б звернути на це увагу.

Відповідно до п. 2 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у

населених пунктах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 видалення зелених насаджень здійснюється у разі:

- виконання підготовчих і будівельних робіт на об`єктах відповідно до ст.35-37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

-знесення аварійних,сухостійних іфаутних дерев,а такожсамосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів;

- ліквідації аварійної ситуації на інженерних мережах населеного пункту;

- відновлення світлового режиму в житловому приміщенні, що затіняється деревами;

- проведення ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, на трансформаторній підстанції і розподільному пункті системи енергопостачання, мережі водо-, теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційній і кабельній електромережі;

- досягнення деревом вікової межі;

- провадження господарської діяльності на території розсадників з вирощування декоративних дерев та кущів;

- ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації.

На підставі п.3 вищезазначених Правил видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється:

- за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі ордера (крім випадків, передбачених пп. 7-10 цього Порядку).

19.01.2018 Виконавчим комітетом Ватутінської міської ради був виданий аварійний ордер на видалення зелених насаджень (а.с.58а), на підставі якого працівниками ВУЖКГ було проведено видалення дерева абрикоса за адресою: АДРЕСА_2 , навпроти магазину «Пасаж».

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.4 ст.319 та ст.322 ЦК України власник

зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження

(псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором

або законом (ст. 323 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1196 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Ч.2 даної статті передбачено, що якщо груба необережність

потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від

ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також

залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

В першій половині дня 18.01.2018 від чоловіка позивача ОСОБА_6 на ім`я міського голови надійшла заява (а.с.59) з проханням зрізати аварійне дерево абрикоса, що знаходитися за адресою: пр-т Ватутіна, 30 А, навпроти магазину «Пасаж», так як від снігу відламалися дві великі гілки.

Згідно пояснень позивача від 18.01.2018 (а.с.12), наданих Звенигородському ВП ГУНП в Черкаській області, що близько 14 год. 17 хв. вона припаркувала свій автомобіль навпроти магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розміщений по АДРЕСА_3 . Євгена Іванченка (Кірова) 1 в м.Ватутіне Черкаської області.

Тобто, позивач, знаючи про небезпечність даного дерева, в другій

половині дня припарковує свій автомобіль під даним деревом. Тобто самостійно свідомо створює небезпеку для себе та належного їй майна.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, оскільки захисту підлягає саме порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, а позивачем не було доведено, що його право було порушено, адже саме позивач ОСОБА_5 , як власник автомобіля, з метою збереження свого майна у відповідному стані мала подбати про нього шляхом врахування погодних умов та дотримуватися при паркуванні автомобіля допустимої відстані від небезпечних об`єктів, в тому числі і при умові можливого падіння гілки з дерева, а тому слідує висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів щодо правомірності своїх вимог до відповідача, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, ст.15, 263, 319, 322, 323, 1166, 1187, 1196 ЦК України та керуючись ст.ст.2, 4, 6-13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

в позові ОСОБА_5 до Ватутінської міської ради Черкаської області, Ватутінського виробничого управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради про відшкодування заподіяної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий В.А. Здоровило

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 липня 2020 року.