Справа № 521/11326/19

Провадження №2/521/524/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі головуючого суді Граніна В.Л., при секретарі Шкребтієнко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Демидов Сергій Сергійович, про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсним договору купівлі продажу, визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся представник Одеської міської ради з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Демидов Сергій Сергійович. З урахуванням збільшення розміру позовних вимог, позивач просить визнати спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з двокімнатної квартири загальною площею - 47,4 кв.м., житловою площею - 29,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відумерлою; визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 від 10.09.2018 року, серія та номер: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С.; визнати за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_2 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_2 . Також просить встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого воно є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну квартиру, а також є підставою для реєстрації за позивачем.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що співробітниками прокуратури Одеської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42018160000000838 від 14.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України, а саме - заволодіння невстановленими особами квартирою АДРЕСА_2 , яка залишилась після померлої у травні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . При ознайомлені з матеріалами кримінального провадження представнику Одеської міської ради стали відомі наступні обставини.

У ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина у виді спірної квартири. У визначений законом строк жодний спадкоємець до нотаріальної контори для прийняття спадщини не звернувся, тому, враховуючи відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, квартира є відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади м. Одеси. Однак, після смерті власниці помешкання, а саме 20.09.2018 року між ОСОБА_2 , який діяв від імені померлої, та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , був укладений договір купівлі продажу квартири. Оскільки вказаний договір був укладений від імені померлої особи, він є недійсним. Тому, позивач вважає, що територіальна громада м. Одеси з часу відкриття спадщини набула речові права на нерухоме майно, а спірне майно вибуло з її володіння поза її волею на підставі договору купівлі - продажу, отже таке майно підлягає витребуванню з чужого володіння, а рішення суду є підставою для здійснення державної реєстрації права власності за Одеською міською радою, а попередні реєстрації права власності на спірну квартиру підлягають скасуванню.

Представник позивача у останньому судовому засіданні участі не приймала, однак надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Також просила розглядати справу без її участі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачі у жодному судовому засіданні участі не приймали, про дату, час та місце розгляду справи були сповіщені у встановленому законом порядку. Заяв про розгляд справи без їх участі, а також заперечень, відзиву або пояснень по суті позовних вимог до суду не надходило.

Третя особа у останньому судовому засіданні також участі не приймала, про дату, час та місце розгляду справи була сповіщена у встановленому законом порядку, про причини неявки до суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних відносин сторін, суд, зі згоди позивача, відповідно до ст. 280 ЦПК України, вважає можливим постановити рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідно до них правовідносини.

У ІНФОРМАЦІЯ_2 2018 року померла ОСОБА_4 , про що 17 червня 2018 року головним спеціалістом Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис №6294 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій на праві власності. У вищезазначеній квартирі спадкодавець була зареєстрована з 25.12.1977 року зі своїми батьками: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а після смерті батька та матері з 07.12.2014 року по травень 2018 року - день смерті, проживала одна. При цьому, у встановлений законом строк жодна особа не звернулася до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини, а тому спадкоємців за законом або за заповітом не має.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Положення ст. 1277 ЦК України визначають, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

З цієї норми права випливає, що у разі наявності наведених умов, спадщина, на підставі рішення суду визнана відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. До звернення з заявою про визнання спадщини відумерлою і набрання законної сили відповідним рішенням суду у територіальної громади існує законний інтерес, заснований на правових нормах, що регулюють правовідносини щодо підстав набуття і припинення права власності після смерті особи, у якої відсутні спадкоємці. Цей інтерес (законні очікування) полягає у прагненні органу місцевого самоврядування набути право власності на відумерлу спадщину. Паралельно з цим інтересом у територіальної громади існує обов`язок звернутися до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно дост.15ЦКУкраїни,кожнаособамає правоназахистсвого цивільногоправауразі йогопорушення,невизнанняабооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси ( частини 1 і 2 ст. 3 ЦПК України).

Згідно ст.ст.5,140, 143 Конституції Українипередбачено, що народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Територіальна громада міста безпосередньо або через утворені органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування» передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Виконуючи вказаний обов`язок, з метою захисту майнового права і законного інтересу громади м. Одеси представник Одеської міської ради звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Враховуючи відсутність спадкоємці як за заповітом, так і за законом після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується матеріалами справи, а також того факту, що заява про визнання спадщини відумерлою подана у встановлений законом строк, наявні підстави для її задоволення та визнання спірної квартири відумерлою.

Стосовно позовних вимог про визнання договору купівлі продажу недійсним, суд зазначає наступне.

20 вересня 2018 року між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , був укладений договір купівлі - продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. та зареєстрований в реєстрі під номером 635. Відповідно до умов вищезазначеного договору ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_4 , передав у власність, а ОСОБА_3 , діючи від імені ОСОБА_1 , прийняв у власність вказану квартиру.

Відповідно до ч. 1 ст. 237, ст. 239 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Пунктом 6 частини 1 статті 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням /абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»/.

Дослідивши витребувану копію оспорюваного договору разом з додатками, а також враховуючи надані докази, зокрема, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , судом встановлено, що договір купівлі продажу укладений представником від імені померлої особи власника майна, отже такий правочин вважається недійсним. Тому суд задовольняє вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С.С. та зареєстрований в реєстрі під номером 635.

Так, ЦК України в главі 29 передбачені цивільно - правові способи захисту права власності. Зокрема, норми ст. ст. 387, 388 ЦК України надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача. Статтями 387, 392 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 3 ст. 1277 ЦК України, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Таким чином, враховуючи, що спадкове майно після смерті ОСОБА_4 у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 визнано судом відумерлою спадщиною, а договір купівлі продажу зазначеної квартири недійсним, суд вважає вимоги позивача про визнання права власності на спірну квартиру за територіальною громадою в особі Одеської міської ради обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Оскільки, відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна із чужого незаконного володіння переходить до спадкоємців власника, а у випадку їх відсутності - територіальній громаді за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що, якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Однією з підстав, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 26 постанови від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснив, що відповідно до положень частини першої статті 738 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

При цьому, суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України. Оскільки, відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника. Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому, суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Так як територіальна громада міста Одеси з часу відкриття спадщини набула речові права на відумерлою квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав, а спірне майно вибуло з володіння територіальної громади міста Одеси поза її волею на підставі договору купівлі - продажу квартири, який визнано недійсним, відповідно до положень ч. 3 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, тому територіальна громада міста Одеси звернулася з вимогою витребувати спірну квартиру з незаконного володіння ОСОБА_1 , відповідно до положень ч. 1 ст. 1277, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі №6-164цс12, та від 18.09.2013 року у справі № 6-95цс13, яку суд, згідно з вимогами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 ЗУ від 01.07.2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також містить роз`яснення стосовно того, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ст.ст.26,27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»регламентують, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав, а також, щоДержавна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, зокрема, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 267 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, про що зазначає в рішенні.

Отже, рішення суду по цій справі є таким, що відповідає наведеним положеннямЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому є підставою для відповідного реєстраційного органу для скасування попередньої реєстрації права власності на квартиру та здійснення державної реєстрації за Одеською міською радою.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються уразі задоволенняпозову -на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, враховуючи збільшення розміру позовних вимог, було надано розрахунок витрат, пов`язаних з розглядом справи, у розмірі 27397 грн. 50 коп., які він просить стягнути з ОСОБА_1 .

У зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судові витрати суд покладає на відповідача ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи наведену норму, суд скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.07.2019 року, у вигляді накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичних або юридичних осіб, поданому відповідно до даного Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами й іншими особами доказів, що беруть участь у справі.

Відповідно дост. 81 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.76,263-265,280ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Одеської міської ради (юридична адреса: м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_4 ), третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Демидов Сергій Сергійович (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_7 , номер свідоцтва 8070), про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсним договору купівлі продажу, визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння задовольнити.

Визнати спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з двокімнатної квартири загальною площею - 47,4 кв.м., житловою площею - 29,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відумерлою.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 від 10.09.2018 року, серія та номер: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим Сергієм Сергійовичем.

Визнати за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради право власності на двокімнатну квартиру загальною площею - 47,4 кв.м., житловою площею - 29,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_2 .

Встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 42919015 від 10.09.2018 року, прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим Сергієм Сергійовичем, а також є підставою для реєстрації за територіальної громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на двокімнатну квартиру загальною площею - 47,4 кв.м., житловою площею - 29,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради судовий збір у розмірі 27397 (двадцять сім тисяч триста дев`яносто сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.07.2019 року, у вигляді накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Обчислення процесуальних строків визначених в даному рішенні здійснюється з урахуванням ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Головуючий