Справа № 521/5681/20
Номер провадження 3/521/3546/20
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року м. Одеса Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Коблової О.Д.,
за участю секретаря Вікленко Ю.П.,
представника Одеської митниці Держмитслужби Євдокимова Д.А.,
представника ОСОБА_1 , адвоката Черновола А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі справу, що надійшла з Одеської митниці Держмитслужби за протоколом складеним відносно громадянина ОСОБА_1 , працюючого директором компанії «Guangzhou Fast Home ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ІН НОМЕР_1 ), адреса: офіс Б70 АДРЕСА_1 , Китай), про порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, -
ВСТАНОВИВ:
До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол № 0031/50000/20 від 08.01.2020 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні гр. ОСОБА_1 , за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Із зазначеного протоколу про порушення митних правил вбачається, наступне:
19.11.2019 року, в зоні діяльності Одеської митниці ДФС (пункт пропуску «Одеса», митний пост «Міжнародний аеропорт «Одеса») через митний кордон України з території Китайської Народної Республіки, повітряним транспортом (рейс № TK021, авіанакладна/Air Waybill від 14.11.2019 № 235-50494500), від китайської компанії «Guangzhou Fast Home Delivery Service Limited» на адресу ТОВ «Ф.Х.Д. СЕРВІС»/«Fast Home Delivery Service» (ЄДРПОУ 39381810) переміщено вантаж: міжнародні експрес-відправлення, у кількості 381 шт.
21.11.2019 року, зазначений вантаж доставлено в зону митного контролю Одеської митниці ДФС (митний пост «Спеціалізований»).
У якості підстави для переміщення вищезазначених міжнародних експрес-відправлень через митний кордон України, до органу доходів і зборів (Одеська митниця ДФС) подано єдиний транспортний документ (авіанакладна) від 14.11.2019 № 235-50494754 щодо переміщення 46 місць «international express parcels clothes spare parts»/міжнародні експрес-посилки з вмістом запасних частин до одягу, загальною вагою брутто 1200 кг.
28.11.2019 на адресу Одеської митниці ДФС надійшов лист ГВ БКОЗ Управління Служби безпеки України в Одеській області від 28.11.2019 № 4062 щодо виконання доручення на проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.11.2019 № 64/4/9061 за кримінальним провадженням № 6201950000000441 від 06.06.2019 порушеного за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України щодо можливого протиправного переміщення товарів ТОВ «Ф.Х.Д. Сервіс» (ЄДРПОУ 39381810) під виглядом експрес-відправлень.
В період з 03.12.2019 по 27.12.2019 посадовими особами митниці, відповідно до ст. 342 МК України, в рамках митного контролю опитано одержувачів МЕВ №№ 07111987356 ( ОСОБА_2 ), НОМЕР_2 ( ОСОБА_3 ), НОМЕР_3 ( ОСОБА_4 ), НОМЕР_4 ( ОСОБА_5 ), НОМЕР_5 ( ОСОБА_6 ), які повідомили, що не замовляли та не очікують з Китаю одягу, ТОВ «Ф.Х.Д. СЕРВІС» їм не знайома, а їх особисті персональні дані використано без згоди.
Разом з тим, з протоколу про порушення митних правил вбачається, що частина міжнародних експрес-відправлень містять адреси міста Одеси, які не існують, наприклад: 07111964736 АДРЕСА_2 ; 05111944321 АДРЕСА_3 ; НОМЕР_6 АДРЕСА_4 ; НОМЕР_7 АДРЕСА_5 ; НОМЕР_8 АДРЕСА_6 .
26.12.2019 року, посадовими особами Одеської митниці Держмитслужби у присутності співробітників Управління Служби безпеки України в Одеській області та представників ТОВ «Ф.Х.Д. Сервіс» проведено митний огляд 50 міжнародних експрес-відправлень.
За результатом огляду встановлено, що 16 різних китайських компаній на адресу 50 різних громадян України відправили МЕВ з одягом, з них: 30 МЕВ містять жіночі бюстгальтера однієї торгової марки «Bерара™», з яких 15 одержувачів чоловіки; 14 МЕВ містять жіночі светри, з яких 10 одержувачів чоловіки; 3 МЕВ містять дитячі светри, одержувач чоловік; 1 МЕВ містить дитячі светри, одержувач чоловік;1 МЕВ містить сумку, юбку та дитячий светр; 1 МЕВ містить чоловічи спортивні шорти.
На думку митного органу, вищезазначені обставини свідчать про дроблення товарної партії та фіктивності відомостей щодо одержувачів, з метою уникнення оподаткування шляхом використання податкових пільг для міжнародних експрес-відправлень вартість яких не перевищує 100 євро, оскільки згідно з ст. 234 МК України та абз. 1 п. 17 ч. 1 ст.196 ПК України ввезення на митну територію України товарів, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 100 євро, для одного одержувача - фізичної особи в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях або в одному вантажі експрес-перевізника від одного відправника у міжнародних експрес-відправленнях не підлягає оподаткуванню.
На підставі вказаних обставин у відношенні директора компанії «Guangzhou Fast Home Delivery Service Limited», в особі ОСОБА_7 було складено протокол про порушення митних правил № 0031/50000/20 від 08 січня 2020 року.
У судовому засіданні гр. ОСОБА_1 участі не приймав, однак його захисник - адвокат Черновол А.О. надав заперечення до протоколу, в яких викладені пояснення по суті справи, та відповідно до яких він просив провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях гр. ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Представник Одеської митниці Держмитслужби у судовому засіданні повідомив, що протокол складено у відповідності до вимог Митного кодексу України та просив визнати винним гр. ОСОБА_1 і притягнути його до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши в сукупності зібрані докази, суд не знаходить достатніх підстав для визнання особи винною у порушені митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил, як це передбачено ст. 486 МК України, є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону.
У відповідності до п. 32 ч.1 ст. 4 МК України, міжнародні експрес-відправлення - належним чином упаковані міжнародні відправлення з документами чи товарним вкладенням, які приймаються, обробляються, перевозяться будь-яким видом транспорту за міжнародним транспортним документом з метою доставки одержувачу прискореним способом у визначений строк.
Відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.
Тобто, основним безпосереднім об`єктом є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.
Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України (розуміється активна поведінка особи).
Переміщення товарів/вантажу із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача.
Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.
Відповідно до ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 483 МК України є наявність в діях правопорушника вини.
В матеріалах справи знаходиться Публічний договір про надання послуг доставки міжнародних експрес-відправлень від 13.06.2018 року, який також розміщено на офіційному сайті ТОВ «Ф.Х.Д. Сервіс».
Вищевказаний Публічний договір про надання послуг доставки міжнародних експрес-відправлень від 13.06.2018 року, має юридичну силу відповідно до положень ст. 633 ЦК Украі?ни та укладається шляхом безумовного та повного приєднання Замовника до цього Договору та прии?няття всіх істотних умов Договору.
Згідно п. 2.4.2 Публічного договору, до обов`язків здійснення Замовника, входить правильне і розбірливе заповнення та підписання міжнародних експрес накладних, повідомлення Виконавцю інформації про міжнародне експрес відправлення (и?ого вміст).
Крім того, згідно п. 4.7 Публічного Договору, Замовник несе відповідальність за достовірність даних в документах, відповідність і?х вмісту, характеру, якості та кількості міжнародних експрес відправлень, наданих ним для здійснення митного оформлення, а також відповідність упаковки особливостям міжнародних експрес відправлень, вимогам чинного в Украі?ні законодавства та вимогам законодавства краі?ни призначення (транзиту).
З вищевказаних положень Публічного договору про надання послуг доставки міжнародних експрес-відправлень від 13.06.2018 року, вбачається, що обов`язок по заповненню домашнього транспортного документа лежить саме на Замовнику послуг з доставки міжнародних експрес-відправлень.
У відповідності до абз.1 п.1 Розділу ІІІ Інструкції з організації митного контролю та митного оформлення міжнародних експрес-відправлень, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, затвердженої наказом Державної митної служби України № 728 від 03.09.2007 року, експрес-перевізник зобов`язаний забезпечити оформлення домашнього транспортного документа під час прийняття міжнародного експрес відправлення у відправника.
Судом встановлено, що ТОВ «Ф.Х.Д. Сервіс», як міжнародний експрес-перевізник, забезпечило оформлення домашнього транспортного документа, шляхом розміщення на офіційному сайті в мережі інтернет, що знаходиться за адресою: www.fhd.com.ua відповідної форми, яка потребує від Замовника внесення необхідної інформації.
З пояснень захисника Рожко ОСОБА_8 , вбачається що інформація у відповідну форму вноситься Замовником самостійно, та не зазнає жодних форм контролю (або перевірки) з боку міжнародного експрес-перевізника, як в країні відправлення, так і в країні призначення.
За наслідками заповнення відповідної форми на сайті www.fhd.com.ua створюється міжнародна експрес накладна в електронному вигляді.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії громадянина ОСОБА_1 не містять прямого умислу на переміщення через митний кордон України міжнародних експрес відправлень, на підставі документів, що містять неправдиві дані щодо одержувачів, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані на доведення того, що ОСОБА_1 мав підстави для сумніву у правильності інформації щодо реквізитів одержувачів, що були самостійно внесені Замовниками.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що окремі докази, що знаходяться в матеріалах справи не відповідають критеріям належності та допустимості доказів
Згідно ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази по справі мають бути належними та допустимими. Належний доказ - це доказ, зміст якого відтворює фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв`язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів. Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання.
Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Підставою складання протоколу про порушення митних правил, став лист ГВ БКОЗ Управління СБУ в Одеській області від 28.11.2019 № 4062, в якому повідомляється, що ГВ БКОЗ Управління СБУ в Одеській області в ході виконання доручення за кримінальним провадженням № 6201950000000441 від 06.06.2019 року, порушеного за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, отримало інформацію щодо можливого протиправного переміщення товарів ТОВ «Ф.Х.Д. Сервіс» (ЄДРПОУ 39381810) під виглядом експрес-відправлень.
Проте, матеріали справи про порушення митних правил та вищевказаний лист ГВ БКОЗ Управління СБУ в Одеській області, не містять жодної інформації стосовно того, звідки, яким чином та в порядку яких слідчих дій ГВ БКОЗ Управління СБУ в Одеській області було отримано інформацію, зазначену в листі.
Отже, вищевказаний лист ГВ БКОЗ Управління СБУ в Одеській області, а також інформація, що міститься в ньому не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, оскільки на основі таких даних неможливо встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи те, що саме зазначений лист ГВ БКОЗ Управління СБУ в Одеській області став підставою для складання протоколу, а джерело походження інформації в ньому не встановлено, суд приходить до висновку, що лист ГВ БКОЗ Управління СБУ в Одеській області від 28.11.2019 № 4062 не відповідає критеріям допустимості доказів, а тому даний доказ не може бути прийнятий судом до уваги.
Разом із тим, в матеріалах справи знаходиться лист Чорноморської митниці Держмитслужби від 22.01.20 року, лист Північної митниці Держмитслужби від 17.01.2020 року, лист Східної митниці Держмитслужби від 15.01.2020 року, лист Буковинської митниці Держмитслужби від 23.01.2020 року, лист Подільської митниці Держмитслужби від 20.01.2020 року, доповідні записки головного державного інспектора ВОР №1 УЗПК та ПМП Одеської митниці Держмитслужби Каптене Д.
Проте, вищевказані листи митниць та доповідні записки, суд не приймає до уваги, оскільки зазначені докази не відповідають критеріям належності, допустимості та достатності.
Зокрема, з вищевказаних документів не можливо встановити, які саме особи та в який саме час були опитані, які вони надали пояснення, яким чином підтверджується відсутність адрес, відсутність за місцем проживання, належність чи неналежність номерів телефонів певним особам.
Тобто суд, з вищевказаних документів не може встановити законність їх отримання, а також перевірити їх зміст, встановити коло опитаних осіб, їх причетність до даних міжнародних експрес відправлень, а також порівняти їх пояснення.
Суд також критично ставиться до пояснень, що були надані невідомими особами в телефонній розмові, оскільки при такому опитуванні неможливо встановити особу, що надає відповідні пояснення.
Крім цього, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку".
А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.51КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Процес про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Виходячи з положень ст.8, ст.62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».
Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18): один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження вини громадянина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
При цьому, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів, що безпосередньо, поза розумним сумнівом вказували б на наявність у гр. ОСОБА_1 умислу (прямого чи непрямого) та відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товару, документів, які містять неправдиві відомості щодо одержувачів МЕВ з товарами.
Тобто, митницею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що гр. ОСОБА_1 були вчинені дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товару, документів, які містять неправдиві відомості щодо одержувачів МЕВ з товарами, що виключає наявність в його діях складу порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 483 МК України.
Згідно ч. 2 ст. 528 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 527 МК України, у справі про порушення митних правил суд (суддя), що розглядає справу, виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 487 Митного Кодексу України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 1 частиною 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, суд, аналізуючи вищевикладені обставини та керуючись конституційним принципом презумпції невинуватості, вказаним в ст. 62 Конституції України (тобто вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів), вважає що митним органом не було надано достовірних доказів на підтвердження вини особи та її винність не доведена, а тому це є підставою для закриття провадження по справі, через відсутність складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Згідно ст. 283 КУпАП України, постанова по справі повинна містити, зокрема, вирішення питання про вилучені речі і документи.
Таким чином у посадових осіб Одеської митниці Держмитслужби були відсутні передбачені ст. 491 Митного кодексу України, приводи та підстави для порушення справи про порушення митних правил та складання протоколу про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_1 .
Враховуючи, що провадження по справі підлягає закриттю, товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил, слід повернути власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 483, 527, 528, 529 МК України, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Вантаж (міжнародні експрес-відправлення, у кількості 381 шт.), вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 0031/50000/20 від 08 січня 2020 року, повернути власнику або уповноваженій ним особі у встановленому законом порядку.
Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
Суддя О.Д. Коблова
