ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2020 р. Справа № 924/549/19

Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів Грамчука І.В. (головуючий), Вибодовського О.Д. та Крамара С.І. при секретарі судового засідання Мазій І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні отримані позовні матеріали в справі про банкрутство ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький

за позовом ОСОБА_1 с. Пашківці Хмельницького району

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький

про стягнення 194 945,82 грн. заборгованості, з яких 25 974,95 грн. заробітної плати за період з 1 січня по 30 вересня 2017р., компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн., 3 679,26 грн. індексу зростання цін, а також середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн.

За участю повноважних представників учасників :

заявника : ОСОБА_1.

боржника: Сибаль А.М. - керівник

арбітражний керуючий - Харитонюк Є.В. (Свідоцтво № 1901 від 08.01.2019р.) - не викликався

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою суду від 24.07.2014р. (суддя Яроцький А.М.) порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, тобто до 16 листопада 2014 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 свідоцтво № 431 від 02.04.2013р., E-mail ІНФОРМАЦІЯ_2).

24.07.2014р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення (повідомлення) про порушення провадження у справі № 924/159/14. про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (м. Хмельницький, вул. Озерна, 20, код 30145299) і призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Сибаля Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 свідоцтво № 431 від 02.04.2013р., E-mail ІНФОРМАЦІЯ_2).

В межах справи ухвалою від 4 жовтня 2016р. задоволено заяву судді Яроцького А.М. про самовідвід, тоді як за Розпорядженням № 59/16 від 4 жовтня 2016р. керівника апарату суду відповідно до пунктів 2.3.25, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 924/159/14.

У відповідності до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 4.10.2016р. через задоволення відводу (самовідводу) судді згідно ст. 20 ГПК України справу № 924/159/14 передано на розгляд судді Грамчуку І.В., яким справу прийнято до свого провадження.

06.12.2018 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 с. Пашківці Хмельницького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький про стягнення 110 929,25 грн., з яких 25 974,95 грн. компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн., 3 679,26 грн. індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, 75 666,47 грн. середній заробіток за період затримки розрахунку.

В обґрунтування позову заявник вказує на порушення в.о.керівника товариства вимог ст.ст. 24, 34 Закону України "Про оплату праці" та ч.1 ст.116 КЗпП України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.12.2018 року зазначену позовну заяву передано на розгляд судді Грамчуку І.В.

За результатами аналізу поданої позовної заяви з доданими до неї документами судом не встановлено наявності підстав, передбачених ст.ст. 174, 175 ГПК України, а тому відповідно до ч. 1 ст.176 ГПК України суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

При цьому в підготовчому засіданні 10 січня 2019р. за згодою учасників справи господарським судом оголошувалась перерва.

Ухвалою від 14.01.2019р. зважаючи на складність справи № 924/159/14 про визнання банкрутом ТОВ "Октант-центр" м. Хмельницький, а також збільшення кількості заяв учасників справи, віднесених до виключної підсудності суду в поряду ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що підлягають розгляду в межах справи № 924/159/14 у відповідності до ст.ст. 6, 32, 33 ГПК України, ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначено послідуючий розгляд справи здійснювати у колегіальному складі суду, передавши її матеріали уповноваженій особі господарського суду Хмельницької області з метою визначення персонального складу господарського суду з дотриманням вимог ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14 січня 2019р. у справі № 924/159/14 до складу колегії суддів включено: Грамчука І.В. - головуючий суддя, Вибодовського О.Д. та Крамара С.І., а тому справу № 924/159/14 про визнання банкрутом ТОВ "Октант-центр" м. Хмельницький, прийнято до провадження в колегіальному складі з призначенням для розгляду по суті.

Аналогічно судом прийнято до провадження в колегіальному складі з призначенням для розгляду по суті заяву ОСОБА_1 с. Пашківці Хмельницького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький про стягнення загалом 110 929,25 грн. заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Згідно заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 р. вона звільнилась з роботи на підставі статті 36 п.1 КЗпП України за згодою сторін. В день звільнення з роботи позивачу не виплачено заробітну плату за період з 01.01.2017 р. по 30.09 2017 р. в сумі 25 974,95 грн., а також згідно ст. 83 КЗпП України компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 29 календарних дні та додаткову соціальну відпустку на дітей в кількості 34 календарних дні у сумі 5 608,57 грн. із врахуванням загальнообов`язкових відрахувань податку на доходи фізичних осіб та податкової соціальної пільги ст. 169.1, ст. 1691.3 п. а Податкового Кодексу України (позивач являється багатодітною та одинокою матір`ю) дані відомості були занесені до особової картки із врахуванням поданою позивачем заяви про застосування податкової соціальної пільги з додатками до заяви примірників свідоцтв про народження дітей. За повідомленням позивача на даному підприємстві заробітна плата взагалі не виплачувалась з моменту прийняття її на роботу, тому строки її виплати, порядок виплати саме через відомість чи на розрахунковий рахунок, який мав бути відкритий підприємством, ОСОБА_1 не повідомили, керівництвом підприємства вказувалось лише, що заробітна плата буде виплачуватись коли будуть поступати кошти на рахунок підприємства.

Згідно ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Згідно статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Компенсація провадиться відповідно до Закону № 2050 та Порядку № 159.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації.

ІСЦ для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. ІСЦ у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Додатково ОСОБА_1 повідомила, що відповідач не здійснив оплати заробітної плати з першого місяця її трудової діяльності по день звільнення. Офісне приміщення де знаходиться відповідач відсутнє, діяльність підприємства здійснюється лише на папері, адреса за якою здійснюється листування, а саме м. Хмельницький вул. Озерна, 20 лише поштова, почтові відправлення забираються відповідно тільки з поштового відділення.

В день звільнення, так як і в інші робочі дні, трудова діяльність здійснювалась або у судових засіданнях призначених до розгляду або за підготовкою процесуальних документів до даних засідань. Заява позивача про звільнення була подана 29.09.2017 року про звільнення з роботи з 30.09.2017 року (субота) оскільки в ОСОБА_1 був встановлений ненормований трудовий тиждень. В останній робочий день їй було віддано трудову книжку. На звернення позивача про повний розрахунок та надання заявнику довідки про нараховану позивачу заробітну плату та компенсацію про невикористану відпустку Відповідачем в особі в.о. директора Сибалем А.М. було повідомлено, що коштів на рахунку не має, а довідку видадуть. Довідка товариством видана 03.10.2017 року за № 01/10-0, проте в даній довідці було вказано заробітна плата без врахування загальнообов`язкових платежів та сума компенсації за невикористану відпустку. Сума заробітної плати за останній місяць нарахована в повному обсязі без відрахувань за прогули чи іншу відсутність на робочому місці. Відповідачем в ході судового розгляду аналогічної справи в рамках цивільного судочинства, до суду була надана інша довідка про доходи ОСОБА_1 , з якої позивачу стало відомо про неправильне нарахування компенсації за невикористану відпустку, а саме не надано додаткову відпустку на дітей згідно ст.182-І КЗпП України. Натомість згідно ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504 зі змінами та доповненнями, жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батькові, який виховує дитину без матері (зокрема й у разі тривалого перебування матерів лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному з прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП України). Якщо є кілька підстав для надання цієї відпустки, її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Зазначена норма діє з 1 січня 2010р, тобто з часу набуття чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19 травня 2009 р. № 1343-YІ.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суму строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею першою Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею другою даного Закону встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадяться у разі, затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності" цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до пункту третього постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина … щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України викладено наступний правовий висновок : в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 223 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем (пункт 1 резолютивної частини рішення).

За підрахунками ОСОБА_1 станом на 08.05.2019 року сума середнього заробітку, який відповідач зобов`язаний сплатити на її користь за час затримки розрахунку складає загалом 104 107 грн. 08 коп. (розрахунок додається).

У позові ставиться вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої забітної плати за період з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року. 03.10.2018 року ОСОБА_1 було отримано трудову книжку з підприємства та надано на номер телефону в.о.керівника Сибаля А.М. смс відправленням рахунок для перерахування заробітної плати. 28.11.2017 року за поданим позивачем судовим наказом було відкрите виконавче провадження про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 14.07.2016 року по 31.12.2016 року.

Згідно ст. 24 Закону України «Про оплату праці» саме роботодавець здійснює відкриття рахунку для виплати заробітної плати, проте на протязі періоду роботи на даному підприємстві жодного разу заробітна плата ОСОБА_1 не виплачувалась, а про відкриті на її ім`я рахунки для зарахування заробітної плати позивачу не повідомлялось.

На підставі викладеного та відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, ст.ст. 24, 34 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 47, частини першої статті 116, частини першої статті 117, частини першої статті 232 КЗпП України, керуючись пунктом 2 частини першої статті 367 ЦПК України ОСОБА_1 просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.01.2017 р. по 30.09 2017 р. в сумі 25 974,95 грн., компенсацію за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн., застосувавши при виплаті заробітної плати індекс зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, а також стягнути середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 104 107,08 грн. та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно наданих розрахунків.

Додатково ОСОБА_1 просила відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі на підставі підп. г) п.2 і п.3 ст.8 Закону України «Про судовий збір», долучивши до заяви розрахунок належних їй компенсацій, копію трудової книжки та довідок про доходи, копію посвідчення багатодітної сім`ї та довідки про статус малозабезпеченої сім`ї.

Згідно долученого позивачем Розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день звернення до суду, ОСОБА_1 30.09.2017 року була звільнена.

В порушенні ст.ст. 116,117 КЗпП України у день звільнення повний розрахунок належних їй виплат здійснений не був.

Термін розрахунку - останні два повних робочих місяці (чч. 2, 3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100), тобто серпень-вересень 2017 року.

Середньоденна заробітна плата складає: 2 918,08 грн. (серпень 2017 року ) + 2 953,78 грн. + 5 608,57 грн. (вересень 2017 року) : 44 робочі дні за два місяці (23 робочі дні у серпні 2017 року та 21 робочий день у вересні 2017 року) = 260 грн. 92 коп. (п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100).

За п.3 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. ( Абзац перший пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 348 (348-95-п) від 16.05.95, N 1398 ( 1398-99-п ) від 30.07.99, N 1266 ( 1266-2001-п ) від 26.09.2001).

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. ( Абзац четвертий пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 185 ( 185-97-п ) від 24.02.97 ).

Період не виплати належної заробітної плати з 01.10.2017 року по 10.01.2019 року:

Жовтень 2017 року - 21 робочий день

Листопад 2017 року - 22 робочих дня

Грудень 2017 року - 20 робочих дні

Січень 2018 року - 21 робочий день

Лютий 2018 року - 20 робочих дні

Березень 2018 року - 21 робочий день

Квітень 2018 року - 20 робочих дні

Травень 2018 року - 20 робочих дні

Червень 2018 року - 20 робочих дні

Липень 2018 року - 22 робочих дні

Серпень 2018 року - 22 робочих дні

Вересень 2018 року - 20 робочих дні

Жовтень 2018 року - 22 Робочих дні

Листопад 2018 року - 22робочих дні

Грудень 2018 року - 20 робочих дні

Січень 2019 року - 21 робочий день

Лютий 2019 року - 20робочих днів

Березень 2019-20 робочих днів

Квітень 2019 - 20 робочих днів

Травень 2019 - 5 на час розгляду справи

Разом: 399 робочих дні.

Загальний розмір середнього заробітку за весь час затримки по день попереднього судового засідання складає 104 107 грн. 08 коп.(260 грн. 92 коп.* 399 робочих дні = 104 107 грн. 08 коп.).

Окрім того позивачем додано Розрахунок заробітної плати з всіма відрахуваннями на руки :

Місяць рікК-ть роб очи X Дні вНарахована заробітна плата грн..До видачі грн..Індекса ціяза періодСума індекса ціїСічень 2017 року2132002923,7702.2017573,06Лютий 2017 року2032002835,2003.2017493,32Березень 2017 року2132002891,9804.2017474,28Квітень 2017 року2032002848,8405.2017424,48Травень 2017 року2032002923,7706.2017383,01Червень 2017 року203262,312917,9307.2017376,4Липень 2017 року223262,312761,6008.2*017359,01Серпень 2017 року223262,312918,0809.2017315,15Вересень 2017 року203316,202953,7810.2017280,55всього186 25 974,95 3679,26

Розрахунок компенсації за невикористану щорічну відпустку

Розрахунковий період з вересня 2016 року по серпень 2017 року - сума складає 39147,72 грн.

Кількість днів що включаються до розрахунку 354 календарних дні

Кількість днів,що не включаються до розрахунку(вихідні та святкові) - 11 календарних дні

Кількість днів відпустки за період з 14.07.2016 по 30.09.2017 років становить 29 календарних дні.

Середньоденна зарплата складає 31736,93 /354 = 110,59 грн. 110,59*29= 3207,11грн.

Розрахунок компенсації за невикористану додаткову відпустку на дітей

За 2016 рік 17 календарних дні та за 2017 рік 17 календарних дні, всього 34 календарних дні

Розрахунковий період для середньої заробітної плати з вересня 2016 року по серпень 2017 року - сума складає 39 147,72 грн.

Кількість днів що включаються до розрахунку 354 календарних дні

Кількість днів,що не включаються до розрахунку(вихідні та святкові) - 11 календарних дні

Середньоденна зарплата складає 31 736,93/354 = 110,59 грн. 110,59*34 = 3 760,06 грн.

Отже компенсація за не використану щорічну та додаткову відпустку становить :

3 207,11 + 3 760,06 = 6 967,17 - 1 358,60 (обов`язкові відрахування) 5 608,57 грн. - до виплати.

У відзиві на позов (вх. № 05-08/1370/19 від 07.06.2019р.) в.о.директора товариства Сибаль А.М. вказав, що господарським судом Хмельницької області розглядається справа № 924/549/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Октант-Центр" про стягнення 135 690,60 грн., з яких 25 974,95 грн. заробітної плати за період з 01.01.2017р. по 30.09.2017р., компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн., застосування при виплаті заробітної плати індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги зі стягненням середнього заробітку за період затримки розрахунку в сумі 104 107,08 грн. та компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно наданих розрахунків.

Ознайомившись із позовною заявою, з врахуванням заяви від 10.01.2019р. про уточнення позовних вимог, Сибаль А.М. повідомляє Суд про наступне:

щодо заборгованості із виплати заробітної плати

позивач - ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Октант-Центр» на посаді юрисконсульта з 14.07.2016р. по 30.09.2017р.

Відповідно до довідки ТОВ «Октант-Центр» від 25.05.2018р. № ОЦ 000000001 позивачу за період з 14.07.2016р. по 30 09.2017р. нараховано заробітну плату та включно з компенсацією за невикористані дні щорічної відпустки в загальній сумі 40 502,27 грн. (без вирахування податків і зборів), а після вирахування податків і зборів сума заробітної плати до виплати з цей період склала 32 604,33 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є :

162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

162.1.3. податковий агент.

Згідно із п.п. 164.2.1 п. 164.2. ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Як передбачено п. 171.1 ст. 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Таким чином, на переконання Сибаля А.М. , ТОВ «Октант-Центр» при нарахуванні доходу ОСОБА_1 у вигляді заробітної плати було правомірно утримано із заробітної плати податок на доходи фізичних осіб, що за період з 14.07.2016р. по 30.09.2017р. склав 7 290,42 грн.

Окрім того, відповідно до п.16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Таким чином, на думку Сибаля А.М. , ТОВ «Октант-Центр» при нарахуванні доходу ОСОБА_1 у вигляді заробітної плати правомірно було утримано із заробітної плати військовий збір, що за період з 14.07.2016р. по 30.09.2017р. склав 607,52 грн.

Позивач уже зверталася раніше до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати.

Так, Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області було видано судовий наказ від 13.06.2017р. у справі № 686/10604/17 про стягнення із ТОВ «Октант-Центр» на користь позивача 8 228,57 грн. заборгованості із заробітної плати з 14.07.2016р.

Дана сума стягнення відповідає сумі заборгованості із заробітної плати за період з 14.07.2016р. по 31.12.2016р., про що свідчить довідка ТОВ «Октант-Центр» від 04.05.2017р. № 04/05-01.

При цьому судом було стягнуто суму нарахованої заробітної плати без вирахування із неї податків і зборів.

В ході виконавчого провадження № 55264028 дана сума заборгованості була повністю стягнута ВПВР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області із рахунку ТОВ «Октант-Центр» на користь позивача в сумі 8 228,57 грн., що підтверджується звітами про дебетові та кредитові операції по рахунку за січень 2018р. та квітень 2018р. а виконавче провадження завершене, про що свідчить роздрук із Автоматизованої системи виконавчого провадження.

Таким чином, на переконання Сибаля А.М. , із загальною суми заборгованості 32 604,33 грн. відповідачем вже сплачено 8 228,57 грн., відтак по підрахункам відповідача, залишок заборгованості із виплати заробітної плати (включно із компенсацією за невикористані дні щорічної відпустки) складає 23 401,52 грн. (за період з 01.01.2017р. по 30.09.2017р.).

щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку працівнику, який має дітей

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АІ групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Для того, щоб скористатися такою соціальною відпусткою працівник, безумовно, повинен надати роботодавцю документи, які підтверджують його право на отримання соціальних відпусток.

Проте, за твердженнями Сибаля А.М. , позивачем під час всього періоду роботи у відповідача не було надано документів, які підтверджують право ОСОБА_1 на соціальні відпустки, а тому такі відпустки позивачу не надавались.

Твердження позивача, що нею подавалась заява про застосування податкової соціальної пільги з додатками до заяви свідоцтв про народження дітей не відповідають дійсності.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч вищенаведеному, на переконання Сибаля А.М. , позивачем до позовної заяви не додано доказів наявності двох або більше дітей віком до 15 років, що надавало б позивачу право на відповідну соціальну відпустку.

щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Позивач у день звільнення (30.09.2017р.) була відсутня на роботі (не працювала), що на думку відповідача, підтверджується табелем обліку робочого часу за вересень 2017р.

Таким чином, відповідно до міркувань Сибаля А.М. , належна позивачу заробітна плата підлягала виплаті не пізніше наступного дня після пред`явлення позивачем вимоги про розрахунок, проте позивач вимог ТОВ «Октант-Центр» щодо проведення розрахунку не пред`являв.

Позивач не з`являвся на ТОВ «Октант-Центр» ні особисто за отриманням коштів, ні письмово не повідомляв про банківські реквізити для сплати коштів.

В свою чергу, ТОВ «Октант-Центр» неодноразово зверталось до позивача в телефонному режимі про необхідність прибути на ТОВ «Октант-Центр» для отримання заробітної плати, а також надсилало позивачу відповідну телеграму від 03.11.2017р., яка була отримана позивачем 15.11.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, однак жодної відповіді отримано не було.

Таким чином, на переконання Сибаля А.М. , відсутня будь-яка вина ТОВ «Октант-Центр» у не проведенні повного розрахунку із позивачем у день її звільнення та відсутні правові підстави для стягнення із ТОВ «Октант-Центр» середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці» за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Разом з тим позивачем не було надано особистої письмової згоди на виплату заробітної плати через установи банків.

щодо виплати компенсації втрати частини заробітної плати

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із ст. 5 цього ж Закону своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

На думку Сибаля А.М. , у несвоєчасній виплаті позивачу заробітної плати та інших нарахувань після звільнення позивача наявна вина самого позивача, який не з`являвся на ТОВ «Октант-Центр» ні особисто за отриманням коштів, ні письмово не повідомляв про банківські реквізити для сплати коштів.

Отже, відсутні правові підстави для стягнення із відповідача на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із її несвоєчасною виплатою.

Крім того, відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст. 4 цього ж Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, виходячи з особливостей розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із її несвоєчасною виплатою така компенсації нараховується саме в момент фактичної виплати заробітної плати працівнику, до того часу розмір компенсації неможливо встановити, оскільки невідомий остаточно період прострочення виплати заробітної плати та індекс інфляції за весь період прострочення.

Підсумовуючи викладене Сибаль А.М. дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із її несвоєчасною виплатою є передчасними.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ТОВ «Октант-Центр» визнаються частково в сумі залишку заборгованості із виплати заробітної плати (включно із компенсацією за невикористані дні щорічної відпустки) - 23 401,52 грн. (за період з 01.01.2017р. по 30.09.2017р.).

В послідуючому в межах справи № 924/549/19 судом отримано (вх. № 05-08/1515/19 від 16.07.2019р.) Заяву про уточнення позовних вимог на дату розгляду справи з долученим розрахунком від 16.07.2019р., а також Відповідь на відзив (вх. № 05-22/5930/19 від 16.07.2019р.).

В своїй відповіді позивач акцентувала увагу суду на тому, що В межах справи про банкрутство розглядається позовна заява ОСОБА_1 - до ТОВ «Октант-Центр» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати на загальну суму 147 953,84 коп.

Не погоджуючись із моїми позовними вимоги ТОВ «Октант-Центр» надалі Відповідач подано відзив на позовну заяву.

Разом із тим, заявником було уточнено позовні вимоги на дату розгляду справи, яка за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

щодо заперечень на заборгованість із виплати заробітної плати

Відповідачем стверджується, правомірність відрахувань із заробітної плати загальнообов`язкових платежів, які ОСОБА_1 не оскаржуються та відповідно до поданих нею розрахунків враховані, проте Відповідачем не були враховані права заявника на податкову соціальну пільгу, яку він не бажає застосовувати, хоча законодавством передбачена можливість коригування сплати податків з врахуванням саме податкової соціальної пільги працівника, оскільки на момент звернення до суду, так і на час розгляду справи відрахування із заробітної плати Відповідачем сплачені як податковим агентом не були.

Щодо твердження Відповідача про звернення до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати:

Так, дійсно Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області було видано судовий наказ від 13.06.2017р. у справі № 686/10604/17 про стягнення із ТОВ «Октант-Центр» на користь позивача 8 228,57 грн. заборгованості із заробітної плати з 14.07.2016р. Дана сума стягнення відповідає сумі заборгованості із заробітної плати за період з 14.07.2016р. по 31.12.2016р., про що свідчить довідка ТОВ «Октант-Центр» від 04.05.2-017р. № 04/05-01.

В ході виконавчого провадження № 55264028 дана сума заборгованості була повністю стягнута ВПВР УДВС ГТУЮ у Хмельницькій області із рахунку ТОВ «Октант-Центр» на користь ОСОБА_1 в сумі 8 228,57 грн.

Даний судовий наказ не був оскаржений Відповідачем, а отже з сумою заборгованості Відповідач погодився сплативши її. При не згоді з даним рішення про стягнення заборгованості саме за період з 14.07.2016р. по 31.12.2016р. Відповідач мав право оскаржити його. Так законодавець передбачив у наказному провадженні згідно ст.ст.169-171 Цивільно-процесуального Кодексу України порядок видання судового наказу з правом Відповідача його оскарження при непогодженні із його змістом, що Відповідач не здійснив, а отже погодився з стягненням по даному судовому наказу в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного ОСОБА_1 вважає твердження Відповідача неправомірним, щодо зменшення розміру заборгованості із заробітної плати за період з 01.01.2017р. по 30.09.2017р. на суму стягненої заробітної плати за попередній період, а саме з 14.07.2016р. по 31.12.2016р. не обґрунтованим та надуманим.

щодо компенсації за невикористану додаткову відпустку працівнику, який має дітей

В матеріали даної справи надано посвідчення багатодітної сім`ї де вказується інформація про наявних у ОСОБА_1 дітей та дата їх народження, а також свідоцтва про їх народження.

Твердження Відповідача про ненадання документів про дітей та заяви про надання податкової соціальної пільги є не правдивими оскільки відповідно до ч. 2 ст. 24 КЗпП України, працівник зобов`язаний надати роботодавцеві необхідні документи для прийняття на роботу, а саме: паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, довідку податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера, документ про освіту довідку про стан здоров`я інші документи (наприклад, військовозобов`язані особи - військовий квиток, особи, звільнені з місць відбування покарання за кримінальний злочин - довідку про звільнення тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України роботодавець про прийняття працівника на роботу видає наказ. Для його оформлення використовують типову форму № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу», затверджену наказом Держкомстату від 5 грудня 2008 р. № 489. У будь-якому разі наказ повинен підписати керівник підприємства, а працівника слід обов`язково ознайомити з наказом під підпис. Кожному новому працівникові має бути присвоєно табельний номер, оформлено особову картку (її типова форма П-2 затверджена спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 р. № 495/656) та сформовано особову справу (до неї вносять документи, що подає або заповнює працівник, влаштовуючись на роботу (заява про прийняття на роботу, автобіографія), копії документів про освіту, витяг із наказу про прийом на роботу тощо), згідно з п. 2.5 Інструкції № 58 з кожним записом, який уноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення та звільнення, власник чи уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під підпис в особовій картці типової форми № П-2, в якій має повторюватися відповідний запис із трудової книжки (вкладиша).

Нині чинну типову форму первинної облікової документації № П-2 «Особова картка працівника» введено в дію з 1 січня 2010 року наказом № 495/656. Таким чином, на працівників, прийнятих на роботу з 1 січня 2010 року, повинні вестися зазначені особові картки.

Всупереч вищенаведеному, Відповідачем, на переконання позивача, навмисно приховуються документи внесені до особової картки працівника з особистих мотивів, а саме для зменшення нарахувань на соціальну відпустку.

щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Дана неоспорена сума не була виплачена.

Згідно пояснень ОСОБА_1 , на даному підприємстві заробітна плата Взагалі не виплачувалась з моменту прийняття її на роботу, тому строки її виплати, порядок виплати саме через відомість чи на розрахунковий рахунок, який мав бути відкритий підприємством на її ім`я, позивача не повідомили, керівництвом підприємства вказувалось лише, що заробітна плата буде виплачуватись коли будуть поступати кошти на рахунок підприємства.

На час звільнення ОСОБА_1 не повідомили ні про суму нарахованої позивачу заробітної плати, ні про суму компенсації. На вимогу заявника про виплату заробітної плати та надання довідки про доходи позивачу надано було лише довідку про доходи, видану 03.10.2017 року №01/10-0. Після чого ОСОБА_1 було звернено до виконання судовий наказ від 13.06.2017р. у справі № 686/10604/17 про стягнення із ТОВ «Октант-Центр» на її користь 8 228,57 грн. заборгованість із заробітної плати. На наступний день, а саме 03.11.2017 року через місяць з дня звільнення Відповідачем в особі в. о. директора Сибалем А.М. було надіслано позивачу телеграму «про необхідність терміново зв`язатись для вирішення питання заробітної плати» в той же день заявником було надано СМС відправленням розрахунковий рахунок для перерахування заробітної плати. Проте в даній телеграмі не вказувалось, куди саме слід з`явитись для вирішення даного питання, оскільки адреса вул. Озерна, 20 є лише поштовою. До офісних чи інших приміщень за даною адресою ТОВ «Октант центр» не має доступу, а вся документація Відповідача зберігалась у сейфі, що знаходиться за адресою вул. Подільська, 58 1-й поверх, а саме в офісному приміщенні одного з підприємств ОСОБА_5 . Жодної іншої адреси, де б здійснювалась підприємницька чи будь яка інша діяльність не має. Дана телеграма лише має лише формальне значення, так як на рахунках Відповідача на той час та на будь який інший кошти були відсутні на виплату заробітної плати, так кошти які зараховувались одразу ж перераховувались лише на сплату державного мита в безглуздих, завідомо програшних позовах Відповідача, жодного місяця ні заробітна плата ні загальнообов`язкові платежі не сплачувались.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості (ст. 97 Кодексу законів про працю (КЗпП, ст.ст.15 і 24 Закону «Про оплату праці»)

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, згідно зі статтею 265 КЗпП несуть фінансову відповідальність: 3 мінімальні зарплати (на сьогодні - 11 169 грн.) - за порушення встановлених термінів виплати зарплати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш ніж за один місяць, виплату не в повному обсязі. Відповідно до статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення визначено адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплату її не в повному обсязі, що тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності від ЗО до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно зі статтею 175 Кримінального кодексу за безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, передбачається покарання у вигляді штрафу від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Якщо невиплата вчинена внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної і лати, передбачається покарання у вигляді штрафу від 1000 до 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на с;рок до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності (Постанова ВСУ від 03.07.2013 року по справі № 6-60цс133 (№ в ЄДРСРУ 32532907).

Порушення строків невиплати заробітної плати Відповідачем не виникло раптово, не настало внаслідок надзвичайної ситуації на підприємстві, а умисно здійснювалась невиплата саме заробітної плати особисто ОСОБА_1 і не лише після звільнення на протязі всього часу роботи у Відповідача, адже інші платежі Відповідачем за період з 14.07.2016 року по 30.09.2017 року здійснювались.

Таким чином, вина ТОВ «Октант-Центр» у не проведенні повного розрахунку у день звільнення та за весь період роботи у Відповідача очевидні, а отже правові підстави для стягнення із ТОВ «Октант-Центр» середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є правомірними.

щодо виплати компенсації втрати частини заробітної плати

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідачем не виплачено заробітну плату ні за жоден місяць вчасно, жодним чином не повідомлено за весь час роботи про намір виплати заробітної плати, відсутній офіс де проводиться підприємницька діяльність, лише поштова адреса для листування, реєстрація вхідної та вихідної документації не ведеться, відсутній журнал видачі трудових книжок.

Як уже зазначалося вище, у несвоєчасній виплаті заробітної плати та інших нарахувань після звільнення ОСОБА_1 , на переконання позивача її вини не має, оскільки як стверджує Відповідач, з`явитися на ТОВ «Октант-Центр» заявнику просто не було куди, тоді як банківські реквізити позивача для сплати коштів були відомі Відповідачеві, так як 07.06.2017 року ОСОБА_1 було подано заяву про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, додатком до якої була довідка про відкритий рахунок для зарахування коштів. Дану заяву з додатками було отримано Відповідачем та 28.11.2017 року відкрито виконавче провадження по стягненню заробітної плати за період з 14.07.2016 року по 31.12.2016 року згідно якого Відповідач був повідомлений про наявний відкритий розрахунковий рахунок на її ім`я.

Таким чином на переконання позивача, відсутні правові підстави для відмови у стягнені із відповідача на її користь компенсації втрати частини заробітної плати, пов`язаної із її несвоєчасною виплатою.

Додатково:

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» (справа № 1-13/2013), аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

У частині другій статті 2 Закону України від 24 березня 1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

У структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (частина третя статті 2 цього Закону).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які він має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Правова позиція щодо позовних вимог ОСОБА_1 також висвітлена у багаторічній правовій практиці, що заявник також просила взяти до уваги при вирішені даної справи. Так відповідно до ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від:

25 лютого 2015 року (№ 6-44910св14) у справі за позовом фізичної особи до фізичної особи про внесення запису до трудової книжки, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди ;

28 жовтня 2015 року (№ 6-19712св15) у справі за позовом фізичної особи до виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області про стягнення компенсації за невикористані додаткові відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

З лютого 2016 року (№ 6-34884св15) у справі за позовом фізичної особи до публічного акціонерного товариства «Сумський хлібокомбінат» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати; за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Сумський хлібокомбінат» до фізичної особи про визнання трудових правовідносин припиненими;

10 лютого 2016 року (№ 6-37649св15) у справі за позовом фізичної особи до фізичної особи-підприємця про встановлення періоду роботи та стягнення заробітної плати;

30 березня 2016 року (№ 6-197св16) у справі за позовом фізичної особи до публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої вихідної допомоги при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди;

13 квітня 2016 року (№ 6-39092св15) у справі за позовом фізичної особи до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення компенсації за роботу у вихідні дні, компенсації втрати частини заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

27 квітня 2016 року (№ 6-639/1279/14-ц) у справі за позовом фізичної особи до Державної установи «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМИ України» та інших про визнання дій неправомірними, зобов`язання надати наказ про звільнення та здійснити повний розрахунок при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, відшкодування моральної шкоди, здійснення індексації заробітної плати, поновлення членства у профспілковій організації, зобов`язання вчинити інші дії.

Постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2016 року (№ 902/1223/15) у справі за позовом фізичної особи до дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Також заявник повідомила, шо Відповідач не надавав до суду документів, а саме:

1. Наказу про прийняття та звільнення ОСОБА_1 з роботи;

2. Журналу про отримання нею трудової книжки;

3. Особової справи де вказуються всі види належних позивачу відпусток, а також перелік наданих заявником документів при прийомі на роботу;

Разом з тим оригінали даних доказів є необхідними доказами по даній справі.

12 березня 2020р. ОСОБА_1 подано (вх. № 05-06/127/20 від 12.03.2020р.) Заяву про уточнення позовних вимог на дату розгляду справи, так як відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

З часу подання позову відповідач не здійснив жодних дій по розрахунку заборгованості по заробітній платі, в зв`язку з чим ОСОБА_1 просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" на її користь нараховану, але не виплачену мені заробітну плату за період з 01.01.2017 р. по 30.09 2017 р. в сумі 25 974,95 грн., компенсацію за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн. застосувати при виплаті заробітної плати індекс зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, що на день звернення складає 3 679,26 грн., а також середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 159 683 грн. 04 коп. та компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно наданих розрахунків. Судові витрати покласти на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, оскільки збільшення позовних вимог заявником прийнято судом ОСОБА_1 просила Суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Норми права застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

У відповідності до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Додатково господарським судом враховується, що за ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, який набув чинності 21 жовтня 2019р., та закріплено законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство, зокрема провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

У відповідності до ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (п.8), а також інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (п.15).

Таким чином зважаючи на набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства, суд зобов`язав учасників справи привести зміст отриманих судом заяв та клопотань у відповідність до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу яким установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу (21.10.2019р.) подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Наразі господарським судом враховується, що на момент розгляду відповідної заяви ОСОБА_1 справа № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький знаходиться на стадії процедури розпорядження майном боржника, введеного ухвалою суду від 24 липня 2014р.

Докази переходу до інших процедур відновлення платоспроможності боржника або припинення процедури розпорядження майном ТОВ "Октант-Центр" в матеріалах справи відсутні.

За приписами ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в чинній на час звернення ОСОБА_1 редакції, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

{Частина четверта статті 10 в редакції Закону № 5518-VI від 06.12.2012}.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з боржника загалом 194 945,82 грн. заборгованості, з яких 25 974,95 грн. заробітної плати за період з 1 січня по 30 вересня 2017р., компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн., 3 679,26 грн. індексу зростання цін, а також середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн.

Зазначена заборгованість боржником (відповідачем) та розпорядником майна боржника визнається лише в частині заробітної плати та оспорюється в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати із рештою складових ціни позову, що підтверджується відзивом на позовну заяву та відповідними поясненнями арбітражного керуючого Харитонюка Є.В.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, боржник (відповідач) не провів повного розрахунку з позивачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До структури заробітної плати в силу ст. 2 Закону України "Про оплату праці" включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.

Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КзПП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Статтею 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що передбачено ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Відповідно до вищезазначених норм, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, також передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

За змістом статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Відповідач в своєму відзиві заперечує щодо нарахування середнього заробітку за весь час затримки, посилаючись на те, що це не є заробітною платою в розумінні законодавства про оплату праці, а є санкцією за неналежне виконання зобов`язань з оплати праці.

Проте, суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на те, що стаття 117 КЗпП України структурно віднесена до Глави VII «Оплата праці" зазначеного КЗпП України. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання, всупереч посиланням відповідача. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14.11.12 у справі № 6-139цс12), у зв`язку з чим, питання стягнення середнього заробітку за час затримки може розглядатися в господарському суді.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

В постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-76цс14 суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є обставини невиплати належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, чинним законодавством покладено на роботодавця, який перебуває у процедурах банкрутства, обов`язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Як роз`яснено п. 20 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно розрахунків позивача, які на думку суду є вірними, загальний розмір вимог ОСОБА_1 становить 194 945,82 грн., з яких 25 974,95 грн. заробітної плати за період з 1 січня по 30 вересня 2017р., компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну відпустку на дітей в сумі 5 608,57 грн., 3 679,26 грн. індексу зростання цін, а також середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн.

Таким чином, в ході судового розгляду заявником підтверджено факт відміченої заборгованості відповідача перед позивачем, що виникла через порушення трудових прав ОСОБА_1 та відсутність якої товариством в установленому порядку не спростовано, а тому загалом 194 945,82 грн., з яких 25 974,95 грн. заробітної плати за період з 1 січня по 30 вересня 2017р., компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну відпустку на дітей в сумі 5 608,57 грн., 3 679,26 грн. індексу зростання цін, а також середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 4 204 грн. слід віднести на боржника (відповідача), стягнувши його в дохід державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 44, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 4, 12, 20, 24, 73-75, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 с. Пашківці Хмельницького району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м.Хмельницький про стягнення 194 945,82 грн. заборгованості, з яких 25 974,95 грн. заробітної плати за період з 1 січня по 30 вересня 2017р., компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн., 3 679,26 грн. індексу зростання цін, а також середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" (29000, м. Хмельницький, вул. Озерна, буд. 20, ідентифікаційний код 30145299) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) заборгованість в загальній сумі 194 945,82 грн. (сто дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот сорок п`ять гривень вісімдесят дві коп.), з яких 25 974,95 грн. (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні дев`яносто п`ять коп.) заробітної плати за період з 1 січня по 30 вересня 2017р., компенсація за невикористану щорічну та додаткову соціальну на дітей відпустку в сумі 5 608,57 грн. (п`ять тисяч шістсот вісім гривень п`ятдесят сім коп.), 3 679,26 грн. (три тисячі шістсот сімдесят дев`ять гривень двадцять шість коп.) індексу зростання цін, а також середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 159 683,04 грн. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят три гривні чотири коп.).

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" (29000, м. Хмельницький, вул. Озерна, буд. 20, ідентифікаційний код 30145299) в доход державного бюджету України отримувач коштів - УК у м. Хмельниц./м.Хмельниц./22030101 , код за ЄДРПОУ 38045529, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998 , рахунок отримувача UA238999980313181206083022002 , код класифікації доходів бюджету 22030101, судовий збір в сумі 4 204 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 08.07.2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Головуючий суддя І.В. Грамчук

судді О.Д. Вибодовський

С.І. Крамар

Віддруковано 5 примірн.:

1 - у справу,

2 - позивачу (АДРЕСА_2)

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Озерна, буд. 20)

4-5- розпоряднику майна Харитонюку (20301, м. Умань, Черкаська область, вул. Старицького,5; 20301, м. Умань, а/с 71)

всім реком. з повідомл. про вруч.