Справа № 755/896/20
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" квітня 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого-судді Савлук Т. В.,
за участю секретаря Бурячек О.В.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про припинення іпотеки,
в с т а н о в и в:
ОСОБА _2 , звертаючись з позовом до суду, просив припинити іпотеку, зареєстровану 28.09.2006 року в Державному реєстрі іпотек за № 3804669 приватним нотаріусом Бойко Л.Л. на підставі договору іпотеки реєстраційний № 3991 від 11.04.2005 року на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на праві власності,зняти заборону на відчуження нерухомого майна, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 11.04.2005 року за № 1866962 приватним нотаріусом Бойко Л.Л. на підставі договору іпотеки реєстраційний номер 3991 від 11.04.2005 року, а саме на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на праві власності, а також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн.
Позивач мотивує заяву тим, що 30.03.2005 року між АТКБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №KIL0GK01460151, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 79330 доларів США на строк до 19.03.2025 року включно.
09.11.2016 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору №KIL0GK01460151, згідно якої змінено валюту кредиту за Кредитним договором з долара США на гривню.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 11.04.2005 року між відповідачем та позивачем укладено договір іпотеки, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
30.08.2018 року, згідно вимог ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, відповідач направив на адресу позивача вимогу про дострокове повернення всієї заборгованості по кредиту в розмірі 518 803,06 грн, з яких:495367,97 грн. - заборгованість за тілом кредиту;23128,13 грн. - заборгованість за процентами;306,96 грн. - заборгованість з пені.
Враховуючи невиконання позивачем зазначеної вимоги, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з заявою про вчення виконавчого напису.
16.10.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення боргу по кредитному договору в розмірі 522 103 грн. 06 коп.
26.12.2018 року приватним виконавцем Корольовим М.А. відкрито виконавче провадження №57970823 з примусового виконання виконавчого напису №1655, виданого 16.10.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
04.12.2019 року позивачем в повному обсязі погашено заборгованість по кредитному договору №KIL0GK01460151 від 30.03.2005 року, в тому числі витрати на вчинення виконавчого напису, витрати на проведення виконавчих дій та винагороду приватного виконавця в розмірі 575 382 грн. 37 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2324849410 від 04.12.2019р. та постановою приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження №57970823 від 06.12.2019року
Відповідач не звернувся до реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки в строк, передбачений ч. 2 ст. 4 Закону України «Про іпотеку».
Позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття обтяження, в якій в зв`язку погашенням в повному обсязі заборгованості по кредитному договору №KIL0GK01460151 від 30.03.2005 року просив звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження 1866962, зареєстрований 11.04.2005 року приватним нотаріусом Бойко Л.Л. на підставі договору іпотеки реєстраційний номер 3991 від 11.04.2005 року; виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку реєстраційний номер обтяження 3804669, зареєстрований 28.09.2006 року приватним нотаріусом Бойко Л.Л. на підставі договору іпотеки реєстраційний № 3991 від 11.04.2005 року.
19.12.2019 року відповідач направив на адресу позивача листа, в якому повідомив проте, що у позивача на даний час існує заборгованість по Кредитному договору, адже після направлення вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості і до виконання виконавчого напису (погашення заборгованості в повному обсязі) відповідачем нараховувалися відсотки за користування кредитом.
Позивач наполягає на тому, що відповідач не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом після направлення вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
На сьогоднішній день через існування заборони на відчуження нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також наявності запису про іпотеку в Реєстрі іпотек позивач позбавлений права вільно розпоряджатися своєю власністю, що змушує його звернутись з даним позовом до суду.
22 січня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з доданими до неї документами було отримано 05 лютого 2020 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. До суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у ньому, та просить суд відмовити у їх задоволенні.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Таким чином, розглянувши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. ( ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»)
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 30.03.2005 року між АТКБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №KIL0GK01460151, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 79330 доларів США на строк до 19.03.2025 року включно. З цільовим призначенням для придбання чотирьохкімнатної квартири загальною площею: 119 кв.м, житловою площею 81 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 67500 доларів США і на оплату страхових платежів у сумі 11830 доларів США, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом і щомісячної комісії за рахункове-касове обслуговування в розмірі 0,22% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 1.5 Кредитного договору. Періодом сплати за цим договором вважається період з «14» по «20» число кожного місяця. Позивач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути відповідачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов даного договору.
09 листопада 2016 року між АТКБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №KIL0GK01460151 від 30 травня 2005 року, відповідно до якого з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором №KIL0GK01460151 від 30 травня 2005 року, керуючись Постановою НБУ №461 від 06.08.2009 р., узгодили заборгованість за Договором на дату укладання даної додаткової угоди становить 26341,89 доларів США, яка складається з поточної заборгованості за кредитом у розмірі 26086,50 доларів США, поточна заборгованість за відсотками 255,39 доларів США (п. 1.1 Додаткової угоди). Даним договором було замінено валюту кредиту за Кредитним договором з доларів США на гривню. Заміна валюти Кредиту здійснювалась за курсом НБУ гривні до долара США, який на дату укладання цієї Додаткової угоди складає 25,563263 грн. за 1,00 долар США. У зв`язку з чим, заборгованість Позичальника, зазначена в п. 1.1 цієї Додаткової угоди на дату складання цієї Додаткової угоди становить 673384,66 грн., а саме: поточна заборгованість за кредитом у розмірі 666856,06 грн., поточна заборгованість за відсотками у розмірі 6528,60 грн.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 11.04.2005 року між АТКБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. 11.04.2005 року за реєстровим №3991, відповідно до якого позивач передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За умовами Договору іпотеки, звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 15.7.1, 15.7.2, 15.9 цього договору, згідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться у цьому договорі. В разі продажу Предмету іпотеки на публічних торгах Іпотекодержатель відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснює реалізацію предмета іпотеки у порядку, передбаченому Постановою Кабінетів Міністра № 1448 від 22.12.1997 року, якщо інше не передбачене законодавством на день реалізації Предмету іпотеки. У разі звернення на Предмет іпотеки в позасудовому порядку сторони погодились, що початкова ціна Предмету іпотеки встановлюється в розмірі 50% від його вартості згідно п. 10 цього договору.
Згідно п. 10 Договору іпотеки, сторони визначили, що вартість Предмету іпотеки складає 397500 грн.
17.11.2016 року між АТКБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. 11.04.2005 року за реєстровим №3991, відповідно до якого в зв`язку з проведенням банком реструктуризації кредиту, Кредитний договір №KIL0GK01460151 від 30 травня 2005 року та укладанням Додаткової угоди № 1 від 09.11.2016 року до Кредитного договору №KIL0GK01460151, дійшли згоди про внесення змін в Договір іпотеки квартири, посвідчений Бойко Л.Л. 11.04.2005 року за реєстровим № 3991:
«1.п.2 Договору викладений у наступній редакції: «за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Позичальника за кредитним договором № №KIL0GK01460151 від 30.03.2005 р., укладений між Позичальником та Іпотеко держателем по: - поверненню кредиту, наданого у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 577675,13 грн. на наступні цілі: у розмірі 55317,69 грн. на споживчі цілі, а також у розмірі 24495,44 грн. на сплату страхових платежів на строк по 20.03.2025 р. включно; - сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% за рік у період сплати з 14 по 20 число кожного місяця; - щомісячно надання грошових коштів (щомісячний платіж) у Період сплати сумою не менше 10800,31 грн., згідно Графіку погашення кредиту (Додаток до кредитного договору) для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка включає заборгованість по кредиту, відсотка, винагороди, комісії; - сплаті винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати; - сплати відсотків за користування кредитом при порушенні Боржником зобов`язань по погашенню кредиту у розмірі 0,00% річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом; - сплаті пені у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 грн. При цьому відсотки за користування кредиту на суму простроченої заборгованості додатково до вищезгаданої пені Банком не нараховується. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадках, якщо кредит видається у іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. Виконання зобов`язань із сплати відсотків, винагороди за надання фінансового інструменту а також сплати інших винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодувати збитки, витрати у відповідності порядку та строки, зазначені у Кредитному договорі».
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст.598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
16 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Миколаївною вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу по кредитному договору в розмірі 518603,06 грн., з яких заборгованість за кредитом - 495367,97 грн., заборгованість за відсотками - 23128,13 грн., пеня - 106,96 грн. та витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3500 грн., а всього на загальну суму у розмірі 522103,06 грн.
16 грудня 2018 року приватним виконавцем Корольовим Михайлом Андрійовичем, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 57970823.
Відповідно до платіжного доручення № 2324849410 від 04.12.2019 року ОСОБА_2 сплатив: заборгованість за кредитним договором у розмірі 518603,06 грн., витрати пов`язані з вчиненням виконавчого напису у розмірі 3500 грн., основну винагороду приватного виконавця у розмірі 52210,31 грн. а всього на загальну суму у розмірі 575382,37
06 грудня 2019 року приватним виконавцем Корольовим Михайлом Андрійовичем,в межах процедури виконавчого провадження ВП № 57970823 щодо примусового виконання виконавчого виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТКБ «Приват Банк» заборгованості в сумі 518603,06 грн винесено постанову про закінчення виконавче провадження, оскільки боржником борг, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій сплачені в повному обсязі. (а.с.30-31)
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою.
Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1. Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об`єкт.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», потека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, що забезпечується нею, вона втрачає чинність з припиненням основного зобов`язання, незалежно від підстав такого припинення.
Проте, саме з припиненням основного зобов`язання шляхом його виконання закон (ст. 593 ЦК України, ст. 17 Закону України від 05.06.2003 № 898-ІV «Про іпотеку») пов`язує виникнення у іпотекодержателя обов`язку внесення відповідних даних припинення права застави до державного реєстру.
Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Як з`ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, позивачем в повному обсязі виконано зобов`язання перед АТКБ «Приват Банк», які виникли на підставі Кредитного договору №KIL0GK01460151 від 30.03.2005 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2324849410 від 04.12.2019 р. та постановою від06 грудня 2019 року приватного виконавця Корольова М. А. про закриття виконавчого провадження ВП № 57970823 щодо примусового виконання виконавчого виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТКБ «Приват Банк» заборгованості в сумі 518603,06 грн.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду.
Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об`єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.
Згідно із ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
Відповідач скористався своїм правом та направим позивачу 30.08.2018 року письмову вимогу, встановивши строк виконання вимоги 30 днів з моменту направлення вимоги.
Позивач вимогу у встановлений строк не виконав, в наслідок чого відповідач почав процедуру стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Крім того, слід зазначити, що норми Закону України «Про виконавче провадження» відносно спірних правовідносин мають лише загальний характер щодо визначення порядку примусового виконання рішень державних органів та посадових осіб, та використовуються лише якщо інший порядок врегулювання відповідних правовідносин в передбачається спеціальними законами.
Так, спеціальним законом, з урахуванням якого повинне здійснюватися стягнення на предмет іпотеки та яким визначені особливості продажу майна, що є предметом іпотеки прилюдних торгів, є саме Закон України «Про іпотеку».
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому цим Законом.
Статтею 41 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про іпотеку», боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.
Якщо інше не встановлено іпотечним договором, у разі коли основне зобов`язання підлягає виконанню частинами, боржник може скористатися правом, встановленим частиною першою цієї статті, один раз на рік або двічі протягом строку дії основного зобов`язання. В разі перевищення цих показників боржник має право припинити реалізацію предмета іпотеки лише шляхом повної сплати решти суми за основним зобов`язанням.
Майновий поручитель чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобов`язання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним, і попередній іпотекодержатель зобов`язаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобов`язання попередньому іпотекодержателю, вважається особою, на користь якої здійснене відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором. Майновий поручитель, який виконав основне зобов`язання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.
Вказані обставини додатково засвідчують необхідність застосування при реалізації майна, яке є предметом іпотеки, загальних положень Закону України «Про виконавче провадження», але обов`язково із особливостями, що передбачені спеціальним законом - Законом України «Про іпотеку».
Позивач скористався своїм правом та до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням разом з відшкодуванням витрат, включаючи судові витрати, витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.
Крім того, позивач звернувся до відповідача з вимогою припинення обтяження майна, згідно Закону. Однак, порушення вищевказаних вимог чинного законодавства, АТКБ «Приват Банк» не вчинив дій щодо припинення обтяження рухомого майна, переданого в іпотеку, що є неправомірним і порушує право позивача, оскільки зобов`язання по договору іпотеки на нерухоме майно припинено, у зв`язку з повним виканням договірних зобов`язань, тому позивач правомірно вимагає зняти з даного нерухомого майна обтяження, внесене в Єдииний реєстр заборони відчуження об`єктів нерухомого майна.
Відповідності до норми ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Положеннями ст.ст.319, 321 та 391 ЦК України передбачено, що: власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Твердження відповідача, стосовно того, що позивач не виконав всі зобов`язання по кредитному договору, а тому банком були додатково нараховані проценти з моменту вчинення виконавчого напису до моменту повного погашення заборгованості позивачем, суд розцінює кретично оскільки, згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України
Отже, законодавством передбачено нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання (постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-1206цс15).
Крім того, Верховний Суд України від 25 травня 2016 року у справі №6-157цс16 прийшов до висновку, що з видачею судового наказу (ухвалення рішення) про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і що в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення (видачі судового наказу) до його фактичного виконання законом не передбачено.
У разі неповернення позичальником суми позики своєчасно, його борг складатиме, зокрема, проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами. Таким чином, вищенаведеними правовими нормами передбачено стягнення на користь позикодавця проценти за договором позики за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 02.09.2015 у справі № 6-369цс15).
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про припинення іпотекиє обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681 грн. 60 коп., які сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 319, 321, 391, 593 Цивільного кодексу України, ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 1, 3, 17, 33, 35, 42, Закону України «Про іпотеку», Закон України «Про виконавче провадження», ст.ст.1, 4, 10, 11, 56, 58, 60, 61, 89, 141, 208, 218, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_2 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про припинення іпотеки, задовольнити.
Припинити іпотеку, зареєстровану 28.09.2006 року в Державному реєстрі іпотек за № 3804669 приватним нотаріусом Бойко Л.Л. на підставі Договору іпотеки реєстраційний № 3991 від 11.04.2005 року на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на праві власності.
Скасувати заборону на відчуження нерухомого майна, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 11.04.2005 року за № 1866962 приватним нотаріусом Бойко Л.Л. на підставі договору іпотеки реєстраційний номер 3991 від 11.04.2005 року, а саме на чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на праві власності.
Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1681 грн. 60 коп.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя