ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року

Львів

Справа № 140/276/20 пров. № А/857/5823/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Затолочного В.С., Сеника Р.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДМС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року, ухвалене суддею Каленюк Ж.В. у м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 140/276/20 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтарсіо» до Волинської митниці ДМС про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2020/000008/2 від 15.01.2020 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.01.2020 року декларант, товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Фрут Груп» в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Інтарсіо», подав відповідачу митну декларацію № UA205050/2020/001559, в якій до митного оформлення заявив товар: меблі пластмасові, меблі дерев`яні, меблі металеві, меблі для сидіння. Вартість меблів становить 103043,02 польських злотих та 2413,00 польських злотих - вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункт пропуску «Ягодин».

Разом із вказаною митною декларацією декларант надав відповідачу такі документи: копію митної декларації країни відправлення, контракт, додаткову угоду до контракту, специфікацію, рахунок-фактуру (інвойс), платіжне доручення, договір про надання транспортних послуг, заявку на перевезення вантажу, довідку про транспортні витрати, міжнародну автотранспортну накладну, прайс-лист виробника; пакувальний лист.

На думку позивача, відповідач протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, визначив митну вартість товару, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідач не довів обставин, які, на його думку, свідчать про існування обґрунтованих сумнівів щодо визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Позивач окремо зазначив про те, що посилання митниці на ненадання розрахунку витрат на транспортування (калькуляцію) є безпідставним, бо позивач не здійснював перевезення товарів з використанням власного транспортного засобу. Також є не обґрунтованою вимога відповідача надати ліцензійний чи авторський договір, що стосується оцінюваних товарів, оскільки контрактом від 02 січня 2020 року № 2.01.2020 не передбачено виплату ліцензійних платежів. Відповідач не обґрунтував твердження про те, що покупець та продавець за цим контрактом є пов`язаними особами. Не обґрунтованими також є твердження відповідача про те, що платіжний документ не містить усіх даних, які ідентифікують платіж, а також про відсутність відомостей щодо включення чи не включення до ціни товару податку на додану вартість у розмірі 23%.

Позивач вважає, що відповідач порушив його право на визначення митної вартості за ціною договору. Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів № UA205050/2020/000008/2 від 15.01.2020 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтарсіо» судові витрати в сумі 10047,00 грн.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Волинська митниця ДМС, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову.

Таку позицію відповідач пояснює тим, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що подані до митного оформлення документи не містять усієї інформації щодо складових митної вартості товарів та мають розбіжності.

Це стосується того, що до митної вартості позивач включив транспортні витрати, однак, калькуляцію витрат, із зазначенням даних про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах, позивач не надав.

Крім того, відповідач зазначив те, що покупець (позивач) є офіційним представником в Україні компанії-продавця та має права на використання товарних знаків, тому відповідач презюмує, що позивач мав би сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі на користь продавця, які відповідно до частини десятої статті 58 МК України є складовими митної вартості.

Відповідач зазначив, що подані для митного оформлення документи мають розбіжності, а саме: в заявці на перевезення не має відомостей про термін та умови оплати, вартість транспортних послуг, хоча такі відомості повинні вказуватися відповідно до договору про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року № 2-2019; відсутні відомості про витрати на навантаження товару, які згідно з умовами пункту 3.1.2, 3.1.6 договору мали б бути зазначені у заявці; факт оплати за товар неможливо ідентифікувати з партією товару, оскільки в платіжному документі не вказано номер рахунку-фактури; товаросупровідні документи не дають можливості з`ясувати чи додано 23% податку на додану вартість (ПДВ) до ціни, як це вказано в прайс-листі продавця від 27 вересня 2019 року щодо оптових цін.

Внаслідок наявності цих розбіжностей і відсутності певної інформації щодо складових митної вартості, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості транспортного засобу, скоригувавши митну вартість відповідно до цінової інформації ЄАІС, на підставі митних декларацій, за якими розмитнений аналогічний товар.

З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 02 січня 2020 року між ТзОВ «Інтарсіо» та «Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K.» (Республіка Польща) укладений контракт № 2.01.2020. За умовами контракту «Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K.» (продавець) продає, а позивач (покупець) купує меблеві вироби (товар) власної торгової марки «SIGNAL»; ціна за товар встановлена в додатку до цього договору в польських злотих та може бути переглянута за домовленістю сторін. Відповідно до цього контракту, ТзОВ «Інтарсіо» придбало у продавця партію меблів (14 товарних позицій) на загальну суму 100630,02 польських злотих. Позиція 1 - меблі з пластмаси; позиція 2 - меблі дерев`яні; позиції 3-4 - меблі дерев`яні типу спальні; позиції 6-7 - меблі металеві; позиції 8, 10, 13- меблі для сидіння з дерев`яним каркасом; позиції 9, 11, 14 - меблі для сидіння з дерев`яним каркасом, оббиті; позиція 12 - меблі для сидіння, що обертаються з регульованою висотою.

14.01.2020 року декларант подав Волинській митниці ДМС для митного оформлення митну декларацію № UA205050/2020/001559 на вказаний вище товар.

Разом із вказаною митною декларацією декларант надав відповідачу такі документи: митну декларацію країни відправлення від 10 січня 2020 року № 20PL341010E0003991; контракт від 02 січня 2020 року № 2.01.2020; додаткову угоду № 1 до контракту від 02 січня 2020 року № 2.01.2020; специфікацію від 09 січня 2020 року № F/KEX/20/000005; рахунок-фактуру (інвойс) від 09 січня 2020 року № VAT F/KEX/20/000005; платіжне доручення від 13 січня 2020 року № 24JBKLK1 на суму 100630,02 польських злотих; договір про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року № 2-2019; заявку на перевезення вантажу від 10 січня 2020 року № 10/01/20; довідку від 10 січня 2020 року № 01 про транспортні витрати; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 10 січня 2020 року; прайс-лист виробника; пакувальний лист від 03 січня 2020 року.

За результатами аналізу документів поданих декларантом для митного оформлення, відповідач зазначив те, що подані до митного оформлення документи не містять усієї інформації щодо складових митної вартості товару та мають розбіжності. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

У зв`язку з тим, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, Волинська митниця ДМС 15.01.2020 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2020/000008/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач, використавши цінову інформацію ЄАІС, на підставі митних декларацій за якими розмитнено аналогічний товар, визначив митну вартість у сумі 152975,44 польських злотих.

15.01.2020 року, декларант, скориставшись наданим частиною 7 статті 55 МК України правом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу, подав відповідачу митну декларацію № UA405050/2020/001820, на підставі якої відповідач випустив товар, що декларує декларант, у вільний обіг.

Приймаючи рішення у цій справі суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються, виключно, на його припущеннях і жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі, зокрема:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 4 і 5 цієї статті Кодексу передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган висловив сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості посилаючись на те, що:

1) декларант для розрахунку витрат на транспортування товару не надав інформацію про маршрут перевезення і його протяжність у кілометрах;

2) покупець (позивач у справі) є офіційним представником продавця в Україні, а отже мав би сплачувати роялті чи інші ліцензійні платежі на користь продавця, які, згідно з нормами Митного кодексу України, є складовими митної вартості;

3) покупець (позивач у справі) є пов`язаною з продавцем особою;

4) декларант не надав документів, які підтверджують або спростовують додавання до ціни товару 23% податку на додану вартість, як це зазначено у прайс-листі.

У зв`язку з наявністю наведених розбіжностей і відсутністю документів, які містять повну інформацію про складові митної вартості, митний орган витребував у декларанта наступні документи:

1) висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

2) інші платіжні та/або бухгалтерські, документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації;

3) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (калькуляцію транспортних витрат з відомостями про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

4) банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури);

5) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

6) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів;

7) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

8) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

9) розрахунок ціни (калькуляцію).

У відповідь на запит відповідача листом від 15.01.2020 року № 15/01-1 декларант повідомив відповідача, що надати інші документи, ніж ті, які подані при митному оформленні товару, не має змоги.

Сумніви митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, обґрунтовані наведеними вище обставинами, а також неподання документів, що витребовував відповідач, стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Тому, для оцінки рішення про коригування митної вартості товару, на думку апеляційного суду, необхідно дослідити та з`ясувати чи є сумніви митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, обґрунтованими і чи вправі був митний орган витребовувати додаткові документи та чи всі документи, які витребовував митний орган стосуються обставин, які викликали у митного органу сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом.

Митний орган витребовував у декларанта висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, однак суд зауважує, що в ході консультацій з декларантом, відповідач не висловлював сумнівів про якісні чи вартісні характеристики товару, а тому витребування цього документу митним органом є необґрунтованим.

Митний орган на підтвердження визначеної декларантом митної вартості просив декларанта надати банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, а також інші платіжні та/або бухгалтерські, документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товарів. Проте, апеляційний суд звертає увагу на те, що в ході консультацій з декларантом, відповідач не висловлював сумнівів щодо факту оплати вартості придбаного позивачем товару чи щодо реквізитів платіжного доручення, яке надав декларант для митного оформлення товару.

Тому апеляційний суд вважає, що витребування цих документів митним органом є безпідставним, оскільки декларант надав платіжне доручення, яке підтверджує оплату вартості придбаного позивачем товару та містить необхідні реквізити для ідентифікації платежу.

У митній декларації декларант зазначив те, що витрати на страхування товару не здійснював. Водночас, митний орган витребовувавши страхові документи чи документи, що містять відомості про вартість страхування, не висловив з цього приводу жодного сумніву.

Тому апеляційний суд вважає, що витребування митним органом страхових документів чи документів, що містять відомості про вартість страхування є безпідставним.

Що стосується вартості транспортування товару, яка є складовою митної вартості товару, то митний орган вказав, що у документах про транспортні витрати, які надані декларантом при митному оформленні товару, не має відомостей про маршрут перевезення товару, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, тому просив декларанта надати калькуляцію транспортних витрат.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Митний кодекс України не деталізує документи, які підтверджують транспортні витрати, для цілей визначення митної вартості товару.

Проте, відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 року «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - наказ № 599) у графі 20 митної декларації зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Виходячи з наведених правових норм наказу № 599, калькуляція транспортних витрат, як документ, який містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, може бути подана у випадку, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу покупця.

Апеляційний суд встановив те, що позивач не здійснював перевезення оцінюваного товару з використанням власного транспортного засобу та на підтвердження вартості послуг з перевезення товарів, які поніс позивач, декларант надав договір про надання транспортних послуг від 12 лютого 2019 року № 2-2019; заявку на перевезення вантажу від 10 січня 2020 року № 10/01/20; довідку від 10 січня 2020 року № 01 про транспортні витрати.

Вказані документи засвідчують вартість послуги з перевезення оцінюваних товарів, які надав позивачу громадянин Польщі ОСОБА_1 , з місця завантаження PL-27-400 Ostrowiec SW до кордону з Україною (пункту пропуску Ягодин) та територією України до місця розвантаження у місті Ковель, Волинської області, не містять розбіжностей чи ознак підробки.

Отже, вимога відповідача до позивача про надання калькуляції транспортних витрат для розрахунку митної вартості товарів є неправомірною.

Відповідно до пункту 3 частини 10 статті 58 МК України складовими митної вартості, зокрема є, роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до Національного стандарту № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1185:

ліцензійний платіж - плата за надання прав на використання об`єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору. До ліцензійних платежів належать паушальний платіж, роялті та комбінований платіж;

роялті - ліцензійний платіж у вигляді сум, які сплачуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об`єкта права інтелектуальної власності.

Відповідно до пункту 3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 446 сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов:

роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів;

покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів;

сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 контракту № 2.01.2020 від 02 січня 2020 року, позивач є офіційним представником компанії продавця в Україні. Продавець дає покупцю право на використання товарних знаків для маркетингових цілей, використання і продаж продукції на території України.

Наведені обставини дають апеляційному суду підстави погодитися з доводами відповідача про те, що позивач, у зв`язку з використанням товарного знаку продавця міг сплачувати ліцензійні платежі. Тому для підтвердження чи спростування цих сумнівів митний орган правомірно витребував у декларанта ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів.

Апеляційний суд встановив те, що позивач чи декларант з цього приводу не надали документів, які витребовував відповідач.

Крім того, відповідач стверджує про те, що позивач і продавець є пов`язаними особами, і, у зв`язку із цим у відповідача виник сумнів з приводу того, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Для цих цілей, відповідач витребовував у позивача документи передбачені частиною 4 статті 53 МК України, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Проте, апеляційний суд, виходячи із тлумачення частини 4 статті 53 МК України звертає увагу на те, що не лише існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем дає підстави для витребовування додаткових документів для встановлення складових митної вартості, а одночасно і та умова, що відповідач має обґрунтовані підстави вважати, що такий взаємозв`язок вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

На думку апеляційного суду, словосполучення «обґрунтовані підстави вважати» є до певної міри оціночним, тим не менше, обґрунтовані підстави повинні ґрунтуватись на певних доказах чи обставинах, які б їх пояснювали.

Апеляційний суд дослідив документи, які позивач надав відповідачу при митному оформленні товару та з`ясував, що позивач придбавав товар у продавця по оптових цінах, які діють для всіх оптових покупців, з тією лише відмінністю, що для позивача як для офіційного представника продавця передбачена знижка у розмірі 30 відсотків від оптових цін. Ця обставина зафіксована у контракті № 2.01.2020 від 02 січня 2020 року та додатковій угоді № 1 від 02 січня 2020 року.

Придбаний у продавця товар за гуртовими цінами зі знижкою 30 відсотків, позивач задекларував при митному оформленні товару. Отже, позивач не приховав тієї обставини, що існуючий зв`язок між позивачем і продавцем дає позивачу певну вигоду, документи, які подав позивач для митного оформлення товару і стосуються цих обставин, не містили розбіжностей чи ознак підробки.

Тому, апеляційний суд зробив висновок, що у позивача не було обґрунтованих підстав витребовувати документи передбачені частиною 3 статті 53 МК України.

Крім цього, відповідач при митному оформленні товару звернув увагу декларанта на те, що декларант не надав документів, які підтверджують або спростовують додавання до ціни товару 23% податку на додану вартість, як це зазначено у прайс-листі.

Проте, відповідач при дослідженні поданих до митного оформлення товару документів, на думку апеляційного суду, не звернув увагу на те, що ціни на товар для позивача встановлені додатковою угодою до контракту, у якій не передбачено додавання до ціни товару податку на додану вартість у розмірі 23 відсотки. У специфікації зазначено, що ставка податку на додану вартість для товарів на експорт становить 0 відсотків. Натомість прайс-лист продавця для всіх інших оптових покупців передбачає додавання до ціни товару 23 відсотки податку на додану вартість, і, згідно з роз`ясненнями продавця викладеними у листі від 15.01.2020 року, податок на додану вартість застосовується і додається до ціни товару при продажу товару на території Республіки Польща.

Отже, на думку апеляційного суду, відповідач безпідставно виставив позивачу вимогу про надання додаткових документів, які підтверджують або спростовують додавання до ціни товару 23% податку на додану вартість.

Підводячи підсумок наданої апеляційним судом оцінки обґрунтованості сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, апеляційний суд вважає, що такі сумніви є обґрунтовані лише в частині щодо витребування у позивача ліцензійного чи авторського договору для підтвердження чи спростування сумнівів митного органу, які на думку апеляційного суду є обґрунтованими, щодо сплати роялті чи інших ліцензійних платежів.

Оскільки позивач на запит відповідача не надав відповідних документів, відповідач правомірно скористався наданим Митним кодексом України правом на самостійне визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

При визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару, відповідач застосував резервний метод, який встановлений статтею 63 МК України.

Частиною 2 статті 63 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Водночас, митний орган визначив митну вартість імпортованого позивачем товару на основі митних декларацій, які прийняті відповідачем щодо ідентичного товару, у яких збігаються фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник.

Ця обставина, на думку апеляційного суду, зумовлює визначення митної вартості з використанням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, а не резервного.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, а лише містить посилання на митні декларації, які раніше були визнані митними органами.

Правову позицію щодо необхідності обґрунтування, у рішенні про коригування митної вартості, числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, у випадку, коли митний орган визначає митну вартість на основі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17.

Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Волинської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів № UA205050/2020/000008/2 від 15.01.2020 року є необґрунтованим та прийнятим з порушенням статей 53-55 МК України, а тому його необхідно скасувати.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції розподіл судових витрат здійснив вірно.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДМС залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2020 року в справі № 140/276/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя

Р. Б. Хобор

судді

В. С. Затолочний

Р. П. Сеник

Повний текст постанови складений 07.07.2020 року