ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

Львів

Справа № 460/419/20 пров. № А/857/4721/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;

за участю секретаря судового засідання – Смолинця А. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року в справі № 460/419/20 (головуючий суддя Махаринець Д. Є., м. Рівне) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

28 січня 2020 року Рівненським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування: розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, від 26.07.2017 №197775 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.07.2019 №956120197775 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи із 01.09.2017, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи із 08.02.1978 по 30.09.1985 в подвійному (двократному) розмірі, та починаючи із 01.08.2019, визначивши коефіцієнт страхового стажу - 0,85, а доплату за понаднормовий стаж, виходячи із 57 років такого понаднормового стажу.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що відповідачем протиправно період роботи у міському протитуберкульозному диспансері із 01.08.1978 по 30.09.1985 ОСОБА_1 обчислюється лише в календарному розмірі без застосування кратності. Окрім цього, вказано, що понаднормовий стаж та коефіцієнт страхового стажу позивача з 01.08.2019 обчислюються відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано розпорядження Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, від 26.07.2017 №197775 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ; рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.07.2019 №956120197775 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи із 01.09.2017, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи за Списком №1 із 08.02.1978 по 30.09.1985 в подвійному (двократному) розмірі, а починаючи із 01.08.2019 додатково визначивши коефіцієнт страхового стажу - 0,85, а доплату за понаднормовий стаж, виходячи із 57 років такого понаднормового стажу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем – Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначено, що згідно з довідкою КЗ “Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер” від 21.07.2017 №508, яка міститься в матеріалах пенсійної справи, інформація про перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років та у відпустці без збереження заробітної плати відсутня у зв`язку з знищенням підтверджуючих документів (книг наказів з особового складу з 1960 року по вересень 1985 року, особових рахунків працівників з 1968 року по вересень 1985 року) внаслідок затоплення приміщення підвалу де знаходиться документи медичного та іншого архівів, про що свідчить акт про списання документації від 14.02.1996. Апелянт вважає, що законодавства норма щодо подвійного зарахування до стажу періодів роботи, зокрема в інфекційних закладах охорони здоров`я, застосовується виключно до періодів роботи. Водночас, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку передбачені частинами третьою та шостою статті 179 Кодексу законів про працю України, зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що протоколом від 13.06.2005 №22105 підтверджується призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком з 20.05.2005.

Загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на дату призначення пенсії за віком становив 63 роки 5 місяців 15 днів (коефіцієнт стажу – 0,63417 – 761 міс.), доплата за понаднормативний стаж – за 43 роки склала 142,76 грн.

Розрахунком стажу, як додатком до протоколу про призначення пенсії, підтверджується, що періоди роботи ОСОБА_1 з 20.09.1967 по 13.08.1968, з 01.09.1968 по 27.06.1974, з 01.08.1974 по 07.02.1978 та з 01.01.2004 по 31.05.2005 зараховані до страхового стажу в одинарному розмірі, а період роботи з 08.02.1978 по 31.12.2003 зарахований до страхового стажу в двократному розмірі.

Розпорядженнями Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне та Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 27.04.2006 №197775, від 16.04.2008 №197775, від 10.03.2011 №197775 та від 04.05.2017 №197775 позивачу здійснювались перерахунки пенсії із додаванням страхового стажу.

При цьому, період роботи ОСОБА_1 із 08.02.1978 по 30.09.1985 зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі. Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , станом на 04.05.2017, загальний страховий стаж становив 75 років 3 місяці 16 днів. Доплата за понаднормативний стаж – за 45 років. Коефіцієнт стажу 0,75000 – 900 міс.

Розпорядженням Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 26.07.2017 №197775 здійснено перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 01.09.2017 із зазначенням виду перерахунку “перерахунок через зміну надбавки”. Розрахунком страхового стажу до зазначеного розпорядження підтверджується, що страховий стаж позивача за період із 08.02.1978 по 30.09.1985 обчислений в календарному розмірі без застосуванням кратного (подвійного) обчислення.

Також встановлено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 , який враховується при обчисленні розміру пенсії, із 01.09.2017 знижений, визначений - 67 років 7 місяців 23 дні. Коефіцієнт стажу становить 0,67583 – 811 міс. Коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35 – 0,75000. Доплата за понаднормативний стаж встановлена – за 47 років.

Окрім цього, рішенням від 30.07.2019 №956120197775 Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області перерахувало пенсію ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням з роботи. Розрахунком стажу до вказаного рішення підтверджується, що відповідачем визначено стаж позивача станом на 30.07.2019 – 69 років 10 місяців 23 дні та доплату за понаднормовий стаж за 39 років.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) cтраховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абзацами 8-10 частини 3 ст. 24 Закону №1058-IV періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Встановлено, що період роботи ОСОБА_1 із 08.02.1978 по 31.12.2003 при призначенні їй пенсії зараховано до її страхового стажу в двократному розмірі.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з дня призначення їй пенсії з 20.05.2005 та надалі до 30.06.2019 продовжувала працювати.

У разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія (ч. 4 ст. 42 Закону №1058-IV).

Розпорядженням Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 26.07.2017 №197775 стверджується, що при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2017 страховий стаж за період із 08.02.1978 по 30.09.1985 обчислено органом Пенсійного фонду в календарному розмірі без застосуванням кратності. Загальний страховий стаж ОСОБА_1 знижено до 67 років 7 місяців 23 дні, а доплату за понаднормативний стаж до 47 років.

Відповідач вказав, що згідно з листом КЗ “Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер” від 21.07.2017 №508 відсутня інформація про перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років та у відпустці без збереження заробітної плати відсутня у зв`язку зі знищенням підтверджуючих документів (книг наказів з особового складу з 1960 року по вересень 1985 року, особових рахунків працівників з 1968 року по вересень 1985 року) внаслідок затоплення приміщення підвалу, де знаходились документи медичного та іншого архівів, про що свідчить акт про списання документації від 14.02.1996.

З таких підстав відповідач вважає, що ОСОБА_1 в період з 08.02.1978 по 30.09.1985 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Разом з тим, відповідач не заперечує, що записами трудової книжки підтверджується, що ОСОБА_1 в період із 08.02.1978 по 30.09.1985 працювала на посаді, робота на якій дає право на зарахування стажу в подвійному (двократному) розмірі, а відомостей щодо перебування її у відпустці по догляду за дитиною в його розпорядженні немає.

Суд враховує, що застосована відповідачем до спірних правовідносин редакція ст. 179 КЗпП України із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-10 від 24.01.83; Законом №871-12 від 20.03.91; в редакції Закону №117-XIV від 18.09.98; із змінами, внесеними згідно із Законами №429-IV від 16.01.2003, №120-VIII від 15.01.2015, №1366-VIII від 17.05.2016 передбачала, що крім зазначених відпусток, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Редакція статті 179 КЗпП УРСР, чинна із 08.02.1978 по 30.09.1985 впродовж спірного періоду роботи позивача, передбачала що жінкам надаються відпустки по вагітності і родах тривалістю п`ятдесят шість календарних днів до родів і п`ятдесят шість календарних днів після родів з виплатою за цей період допомоги по державному соціальному страхуванню. В разі ненормальних родів або народження двох і більше дітей відпустка після родів надається тривалістю сімдесят календарних днів.

Статтею 181 КЗпП УРСР, чинної впродовж періоду роботи позивача із 08.02.1978 по 30.09.1985, визначалось, що крім відпустки по вагітності і родах, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною віку одного року. Ця відпустка, на бажання жінки, може бути використана і частинами в будь-який час до досягнення дитиною віку одного року.

Додаткова відпустка без збереження заробітної плати зараховується в загальний і безперервний стаж, а також в стаж роботи за спеціальністю. В стаж роботи, що дає право на наступні щорічні відпустки, час додаткової відпустки без збереження заробітної плати не зараховується.

Таким чином, в період роботи ОСОБА_1 із 08.02.1978 по 30.09.1985 чинним законодавством не передбачалось надання жінкам відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років та без збереження заробітної плати до досягнення дитиною шестирічного віку.

Більше того, передбачена КЗпП УРСР відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею одного року була не обов`язкова, а надавалась жінкам за їх бажанням, яке виражалось би у поданні відповідної заяви.

Матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 в період із 08.02.1978 по 30.09.1985 перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

Абзацами 6-8 пп. 2 п. 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі – Порядок №22-1), період перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами у період з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно підтверджується свідоцтвом про народження дитини, наказом про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, довідкою з реєстру застрахованих осіб. Період перебування у відпустці визначається як період, що відповідає тривалості такої відпустки, встановленій статтею 17 Закону України “Про відпустки”, а для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,- тривалості, передбаченій пунктом 10 частини першої статті 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та передує даті надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Якщо за відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку жінка не зверталась (у тому числі у разі смерті дитини до закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами або мертвонародження, про що додатково надається свідоцтво про смерть дитини), надається свідоцтво про народження дитини. У цьому випадку період перебування у відпустці визначається як період непрацездатності за відомостями реєстру застрахованих осіб, що не може перевищувати тривалості такої відпустки, встановленої статтею 17 Закону України “Про відпустки”, а для жінок, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,- тривалості, передбаченої пунктом 10 частини першої статті 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Період перебування у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 01 січня 2004 року по 31 ІНФОРМАЦІЯ_2 року підтверджується свідоцтвом про народження дитини та наказом про надання такої відпустки.

Таким чином, відповідач дійшов необґрунтованого та незаконного висновку, який не підтверджений жодними доказами, про перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною в період із 08.02.1978 по 30.09.1985. При цьому, такий висновок відповідача не відповідає абзацам 6-8 пп. 2 п. 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1.

При цьому, суд враховує, що страховий стаж ОСОБА_1 станом на 01.09.2017 повинен був становити 75 років 3 місяці 16 днів, а понаднормовий стаж – повних 55 років.

Оцінюючи обґрунтованість та законність прийнятого 30.07.2019 Рівненським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області рішення №956120197775 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з її звільненням з роботи, суд враховує, що відповідачем визначено розмір стажу ОСОБА_1 після проведення такого перерахунку – 69 років 10 місяців 23 дні, а доплату за понаднормовий стаж – за 39 років.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV (в редакції, чинній на дату призначення позивачу пенсії) визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Враховуючи, що станом на дату прийняття рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 30.07.2019, її страховий стаж становив повних 77 років, то з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV, доплата за її понаднормовий стаж повинна була бути встановлена відповідачем за повні 57 років (77 років мого стажу – 20 років необхідного мінімального стажу).

Відтак, рішення відповідача про обчислення розміру страхового стажу з 30.07.2019 не відповідає чинному законодавству та прийняте всупереч ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV.

Окрім цього, згідно з рішенням про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 30.07.2019 №956120197775 здійснено обчислення коефіцієнту її страхового стажу без урахування кратності та встановлено в сумі 0,69833.

Разом з тим, порядок обчислення коефіцієнту стажу визначається відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону №1058-IV, зокрема, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

З урахуванням встановлених судом обставин, загальний страховий стаж ОСОБА_1 із застосуванням двократності (подвійного) зарахування стажу в період з 08.02.1978 по 30.09.1985 станом на дату звільнення з роботи 30.06.2019 складав 77 років 6 місяців 16 днів.

При цьому, за правилами ч. 2 ст. ст. 25 Закону №1058-IV коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.

Згідно з абзацом десятим частини третьої статті 24 Закону №1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Страховий стаж ОСОБА_1 , набутий в період з 08.02.1978 по 31.12.2003 підлягав обчисленню відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV, як такий, що набутий в період роботи в особливо важких умовах праці.

Зазначеної обставини відповідачем не заперечено та жодним чином матеріалами справи не спростовано.

Відтак, коефіцієнт страхового стажу ОСОБА_1 з 01.08.2019 повинен був становити 77 (років) * 12 (місяців в році) + 6 місяців (стажу) * 1% / 100% * 12 = 111,6, але не більше 0,85, як визначено абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV. З урахуванням наведеного, коефіцієнт страхового стажу ОСОБА_1 повинен був становити починаючи з 30.06.2019 - 0,85.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що здійснюючи перерахунок пенсії ОСОБА_1 із 01.09.2017 та з 01.08.2019 відповідач порушив право ОСОБА_1 на обчислення розміру її пенсії, виходячи із загального страхового стажу.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року в справі № 460/419/20 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

С. П. Нос

судді

Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 06 липня 2020 року.